П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
12/06/2015 10:55

Послуга за послугу

21 травня Верховна Рада України ухвалила у першому читанні законопроект про Національну поліцію (НП), визначену як центральний орган виконавчої влади, на який покладено охорону прав і свобод людини, протидію злочинності, убезпечення громадського порядку, здійснення превентивної профілактики як вищого пріоритету в роботі, розкриття та розслідування злочинів тощо. Серед інших новацій, щодо яких довго «товкли воду в ступі» чи не всі попередні міністри внутрішніх справ, документ запроваджує організацію в країні сучасного поліцейського сервісу як практичний вияв зміни сутнісного курсу відомства – від служіння державі до обслуговування населення. Спробуємо з’ясувати детальніше «національні особливості» поліцейських послуг, які надаватиме МВС України, й зазирнемо до сусідів, де від теоретизування давно перейшли до практики. Щоправда, раціональні зерна позитиву в нас таки є, й засіяні вони ще десятиліття тому. Принаймні, ДСО постійно перебуває (і почасти перемагає) в конкурентній боротьбі за клієнта на ринку охорони. Також цікавою є технологічна база надання послуг з міграційно-паспортних питань на ДП «Документ». Але цього, вочевидь, замало…

Аргументації – вдосталь

У згаданому законі йдеться про те, що НП може надавати певні поліцейські послуги (тобто допомогу особам, які її потребують через особисті, економічні, соціальні причини чи інші надзвичайні ситуації). Нинішня система сервісів (особливо дозвільно-ліцензійна й реєстраційна складові) має канути в Лету через її надлишкову бюрократію й корумпованість, незручність користування, виконання окремих невластивих поліції функцій, відсталі технології обслуговування, сумнівні стандарти якості. До того ж вартість багатьох міліцейських сервісів необґрунтовано висока. Останній чинник виник через хронічне недофінансування МВС (бюджетування становило близько 40 % від потреби). Брак ресурсів хоч якось мало компенсувати законодавчо закріплене право «добирати» решту коштами громадян й інших недержавних джерел фінансування через надання ОВС значного спектра адмінпослуг за завищеними тарифами і в умовах монопольного ціноутворення. Приміром, щороку від недосконалості адмінпослуг ДАІ й дозвільної системи міліції потерпало щонайменше 2 млн громадян.

Перший заступник глави МВС Ека Згуладзе, яку в пресі давно називають одним з головних «драйверів» змін у відомстві, не раз заявляла й пояснювала (зокрема на презентації реформаторського пакета законів в Уряді 4 квітня), який саме зміст збираються вкласти в унормування нового терміну «поліцейські послуги».

– Його можна розуміти по-різному. Для мене це означає: «Ваша проблема – наша проблема». Тобто все, що хвилює населення, стосується й поліцейського, – зауважувала Ека Згуладзе. – Він має бути джерелом цієї послуги, починаючи з підказування дороги тому, хто заблукав, чи надання першої меддопомоги. Ми не закон переписуємо, хоча він вийшов значно кращим, аніж чинний, а змінюємо правила.

Посадовиця має чітку візію обґрунтування появи й орбіти відповідальності Єдиного сервісного центру МВС. Річ у тім, що натепер існують запити населення, для задоволення яких немає легальної форми надання послуг. Зрозуміло, що так провокується поява підпільного сервісу. В Україні є потреба децентралізувати частину держпослуг, віддати їх на аутсорсинг (передача сторонньому підряднику деяких бізнес-функцій, частин бізнес-процесу). Нині ще триває період вибору моделі такого процесу, проте й перехідна фаза не повинна минути безплідно, а піде на випрацювання необхідних механізмів та процедур. Тобто спершу треба «залити фундамент» і дати йому «вистоятися». А це – оновлення баз даних, систем контролю, навчання персоналу, сучасне програмне забезпечення тощо (наприклад для реєстрації ТЗ).

– Чому хтось має платити тисячу доларів хабара працівнику МРЕВ, щоб щось зробити? Ми можемо це виконати легально. І ті ж гроші підуть у бюджет, – каже Ека Згуладзе. – Ми ґрунтовно проаналізували всі напрямки й сформували пакет із понад 100 поліцейських послуг. Нині роз­в’я­­зу­ємо завдання з випрацювання чітких процедур щодо конкретних термінів виконання й тарифів на сервіси. Налагодивши це, за півтора року можна делегувати частину функцій хоч «Укр­пошті» чи іншій організації, в якої є велика мережа у країні і яка здатна надавати такі послуги. Але певні з них однозначно залишаться в МВС – на кшталт реєстрації зброї. Інша новація, яку пропонуємо, – електронний протокол, що значно економить час і процес документування правопорушення. Е-про­токол заповнятимуть 5-10 хвилин. Це комфортно для громадянина і швидше для поліцейського. Крім того, він покращує контроль за діями правоохоронця, бо щоразу, коли той заходить у планшет, система те реєструє.

Діяльність сервісних центрів ґрунтуватиметься на ідеї відкритого простору, подібній до грузинської моделі. Ека Згуладзе зауважує: за таких умов значно складніше живеться корупціонерам, менше неробства в офісних працівників і навіть черги під кабінетами коротші або щезають зовсім. Тому нинішні МРЕВ з їхніми ще радянськими процедурами (довідка-рахунок тощо) і регламентами – інородні тіла в ринково-демократичному організмі. Також доцільно делегувати право підпису всьому фронт-офісу. Більшість працівників структури держсервісу розписуватиметься за кожне своє рішення, що лімітує корупцію. Так само комфортнішими стануть і єдині платежі замість безміру квитанцій. Важливим компонентом розвитку поліцейського сервісу повинні стати інформаційні технології, оскільки переведуть певний спектр послуг в електрон­ний формат.

Коло проблем – спільне для всіх

Цікаво, що схожі ідеї в пост­майданний час висловлювали й далекі від поліцеїстики люди. Такі, як випускник програми ім. Фулбрайта, активіст і автор дослідження «Оцінка ефективності державних програм у сфері безпеки дорожнього руху» Віктор Загреба. Він у своїй статті понад рік тому пропонував, серед усього, замість ДАІ створити національну Дорожню поліцію й сучасні сервіс-центри на заміну «прогнилим, корумпованим МРЕВ» у Мінінфраструктури за зразком американських DMV (Department of Motor Vehicles). Автор, як законослухняний водій, обстоює ідею повсюдного використання інформаційних технологій, зокрема камер фіксації швидкості й проїзду на червоне світло, електронних історій кожного кермувальника, системи штрафних балів. І пропонує змістити акцент з фінансового покарання порушників ПДР на профілактику й виховання культури безпечного водіння. А також запровадити дієвішу систему моніторингу факторів небезпеки, щоб їх оперативніше усували. Дослідник сподівається, що гідна зар­плата нових офіцерів мотивуватиме до створення суспільної цінності й утримуватиме від хабарництва. А система оцінки ефективності кожного з них базуватиметься на комплексі об’єк­тив­них показників і суб’єктив­них думок, зокрема наявності зворотного зв’язку з клієнтами сервісу – громадянами, але в жодному разі не лише на кількості складених протоколів. Необхідну для цього інформацію міг би збирати дорожній кол-центр, мобільні додатки (це світова практика, про неї – дещо згодом) і сайти.

На думку Віктора Загреби, будь-яка урядова діяльність повинна примножувати певну суспільну цінність, надавати прямі чи непрямі послуги клієнтам – громадянам, які платять за той сервіс податки. Тобто це такі речі, як розв’язання суперечок, формування відчуття безпеки, страхування, захист від нечесного бізнесу, виявлення винуватців матеріальної шкоди тощо. Він твердить, що ті інституції, які не надають послуг, не створюють зрозумілої й видимої цінності, варто ліквідовувати. І наводить як приклад виступи екс-президента Грузії Михаїла Саакашвілі, який зауважував, що санітарну службу, пожежну інспекцію, антимонопольний комітет «згорнули» через непотрібність, бо вони не створювали жодної цінності для суспільства. Тому, приміром, якість обслуговування доріг новою поліцією має вимірюватися тим, наскільки цій державній структурі вдалося убезпечити шляхи.

Згаданий дослідник волів би, щоб українські реформатори не оминали досвіду убезпечення доріг поєднанням інструментів і методів на кшталт тих, які злагоджено працюють у Голландії, Франції, Польщі та Грузії. У Федеральній адміністрації з безпеки доріг США відомою є коротка і зрозуміла формула, що звучить як набір англійських літер «Е»: Engineering (будівництво доріг); Education (просвіта водіїв і пішоходів); Enforcement (правозастосування, виявлення порушень та реакція на них); Emergency response (оперативна допомога на місці ДТП поліцейських і медиків). Тобто поліцейський трафік-сервіс найефективніший за умови, що так само чітко працюють й інші служби, відповідальні за якість дорожнього покриття, продуману інженерію інфраструктури (знаки, роз­в’яз­ки), вчасний ремонт тощо. Тому подеколи державні послуги в окремих галузях мають надавати комплексно кілька відомств. Інакше потуги одних нівелюватиме бездіяльність інших – це дуже важливий елемент успіху реформування країни, коли «ковд­ра» спільна для всіх і немає сенсу її перетягувати.

Реформа послуг змінює тактику стосунків

Напевно, піонером творення класичного поліцейського сервісу, принаймні, в Європі стала Служба столичної поліції в Лондоні, заснована 1829-го зі штаб-квартирою в Скотланд-Ярді. Доти порядок забезпечувала приватна поліція («мисливці на злодіїв»), серед функцій якої було й ведення прибуткової діяльності. Реформи очільника МВС Піля створили прообраз сучасної поліції, пріоритетом якої є запобігання злочинності й регулярне патрулювання. Цікаво, що патрульні в місті, за винятком періоду 1884–1936 рр., відтоді й донині озброєні лише кийком. Зброя є лише в спецназу й оперів.

А от найкращим прикладом для наслідування для України, як не вивчай закордонний досвід, є таки близька нам історично Грузія, якій вдалося провести разючі в сенсі результату реформи. Там не тільки запроторювали за ґрати корупціонерів усіх можливих рангів, народили нову поліцію й суди, а й змогли як похідну від усього цього сформувати приваб­ливу модель значно комфортнішого життя у країні. І ця аура дуже швидко себе «капіталізувала» в сенсі іміджу держави, притоку інвестицій, появи теперішніх секторів росту в промисловості, туризмі, будівництві, транзиті тощо. Офіси поліцейських відділків і сервісних центрів із прозорими стінами, які не підпирають вервечки залякано-втомлених відвідувачів, привітним персоналом та модерновим обладнанням стали уособленням важливої грані грузинського успіху. Тепер грузини звикли до отримання довідок та документів у стислі терміни й без хабарів, які майже зникли і з доріг. Так от, у сервісних центрах було поєднано «функціонал» багатьох служб, що зменшило бюрократію. Приміром, на реєстрацію авто, отримання номеру чи техпаспорту знадобиться щонайбільше дві години. А все, що раніше купляли по блату, тепер можна придбати в держави.

Кожний різновид послуги має окремий сектор. А більшість «паперів» на кшталт довідки про несудимість чи одержання дозволів на зберігання й носіння зброї надають безплатно впродовж п’яти робочих днів. За окрему офіційну плату процес можна прискорити до годин. Навіть самі працівники відомства почали називати грузинське МВС агенцією з обслуговування, адже провідною метою його існування стало безпечне й комфортне життя співгромадян. Відповідно, змінилася і тактика стосунків між службовцями поліцейських офісів та їхніми відвідувачами, до яких ставлення тепер таке ж, як і в будь-якому сервіс-підприємстві, що претендує на успіх.

Майбутнє – за вебсервісом

У світі спостерігається чітка тенденція до стрімкого розвитку ІТ-технологій у поліцейській справі й надаваному державному безпековому сервісу (загалом діють портали державних послуг). Приміром, з’являються, немов гриби після дощу, різноманітні додатки до смартфонів та мобілок, розроблені на замовлення поліції (або МВС), які дозволяють двома кліками викликати вартових порядку. До того ж можна надсилати не лише рятівне SOS, а й фото- та відеофайли. Зазвичай, такі програми скачують безплатно з вебсайту відомств. Також доступною в деяких країнах завдяки онлайнсервісу є інформація щодо судимості та наявності кримінального переслідування стосовно особи. Відомими (навіть в Україні й країнах СНД) є поліцейські системи із застосуванням досягнень мобільної телефонії й технологій Інтернету, що вартують автівки від викрадення, а нерухоме майно клієнтів – від злодіїв та різних НП.

Серед передовиків у згаданій темі – британські «бобі». Вони постійно розширюють спектр можливостей онлайнсервісів. Наприклад, МВС Великобританії невпинно вдосконалює власний інноваційний проект – географічну систему відстеження рівня злочинності (доступ www.police.uk). Система дає змогу переглядати статистику з окремих видів злочинів для конкретної місцевості, інформацію про діяльність місцевої поліцейської команди, пропонує додатки для мобілок, які спрощують доступ до відомостей про правопорушення та криміногенну обстановку.

За словами Ніка Герберта, уповноваженого МВС Великобританії з питань поліцейської служби й правосуддя, сайт і геоінформаційна система еволюціонують, змінюючи підхід до інформації про правопорушення. Наразі www.police.uk – напрочуд популярний у користувачів. Особливо багато відвідувачів стало з відкриттям сторінки перегляду інцидентів у певних місцях (вокзали, торгові й розважальні цент­ри, проспекти, паркінги) й можливістю відстежувати розвиток подій, зокрема розслідування події поліцією. Сервісно-орієнтована ініціатива британської поліції отримала високі оцінки ефективності та інформативності.

У Нідерландах не зовсім сподівано набирає популярності сервіс, який надає тамтешня поліція на сайті Burgernet. Будь-який нідерландець віком від 16 років може тут зареєструватися задля допомоги поліції в районі проживання з пошуком корисної інформації про злочинців, зниклих осіб, викрадені транспортні засоби тощо. Користувач Burgernet вказує власні дані, зокрема зони, в яких часто буває (дім та робота), мобільний телефон. Якщо в якомусь з цих районів щось сталося, диспетчер поліції розсилає всім передплатникам коротке SMS з деталями. Ці повідомлення дублюють на сайті. Якщо в поліції в процесі оперативної роботи з’являються нові відомості, про них сповіщають додатково. У разі, коли людині вдалося виявити щось пі­дозріле, й це стосується події, досить набрати спецномер. Цей сервіс здешевлює роботу правоохоронців, а інформація краще каналізується до поліції.

Понад рік тому у ФРН з’явив­ся унікальний поліцейський вебсервіс, що виявляє… рок-ком­по­зи­ції неонацистської тематики, працюючи за принципом відомої «розпізнавалки» музики Shazam. Завдання технології – ідентифікація заборонених треків (на інтернетрадіо, у громадських місцях тощо) й інформування правоохоронців. Сервіс записує фрагмент доріжки й звіряється з базою мелодій (їх понад 80). Відповідну програму можна встановити на стільниковий апарат, записати щонайменше 10-секундний фрагмент пісні, а потім послати його спектрограму на перевірку.

З іншого боку, відкритість певних даних щодо поліції в Інтернеті провокує виникнення цілком практичних проблем у вартових порядку. У США тривалий час точиться дискусія навколо онлайнсервісу Waze, що дає змогу визначати положення поліцейських автопатрулів. Звісно, це допомагає злочинцям краще планувати свої оборудки. Але аргументи влади натрапляють на спротив найактивніших громадських діячів і медійників, що не бажають миритися з «утисками прозорості та публічності в діяльності поліції».

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті