П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Інтерв’ю
21/05/2015 12:02

Вікторія АРНАУТОВА:

Навіть пересічній людині зрозуміло: війна здатна калічити не лише тіло, а й душу солдатів. Та якщо з наданням військовослужбовцям кваліфікованої медичної допомоги проблем, можна сказати, немає, то з допомогою психологічною все не так оптимістично. Навіть через рік після початку конфлікту на Донбасі не побачила світ затверджена на вищому державному рівні єдина програма психологічної реабілітації воїнів АТО. Тож виявляти та лікувати «невидимі поранення» учасників бойових дій доводиться здебільшого волонтерам. Про особливості цієї нелегкої, але такої потрібної захисникам Вітчизни діяльності розповідає керівник служби психологічної реабілітації громадської організації «Ліга офіцерів» Вікторія Арнаутова.

– Вікторіє Володимирівно, розкажіть, як розпочалася співпраця між «Лігою офіцерів» та Національною гвардією України. Чого наразі вдалося досягнути й чи задоволені Ви результатами роботи?

– Громадська організація «Ліга офіцерів» була започаткована 2001 року, як це зрозуміло із самої її назви, офіцерами запасу, щоб допомагати звільненим зі служби військовослужбовцям реалізовувати себе на цивільній ниві. Рік тому ми зосередили свої зусилля на роботі з психологічної підтримки та реабілітації бійців, які беруть участь в АТО, та надання військовослужбовцям волонтерської гуманітарної допомоги.

Я сама хоч і не ношу погонів, але у військовому середовищі почуваюся цілком комфортно. Усе життя спілкуюсь і дружу з військовослужбовцями, пишаюся своїм батьком, що присвятив життя військовій справі. Нині вважаю за честь допомагати нашим хлопцям справлятися з тим, що вони пережили на передовій, робити все можливе, щоб вони поверталися до мирного життя, назавжди залишивши війну в окопах.

Співпрацю з НГУ ми розпочали навесні 2014 року, коли відчули – настав той час, коли нашим захисникам необхідно отримати доступ до безплатної кваліфікованої психологічної допомоги. Запропонували свої послуги різним силовим структурам, і наразі можу відзначити, що найкращі стосунки зав’язалися саме із гвардійцями. Наші основні куратори, начальник психологічної служби управління по роботі з особовим складом ГУ НГУ полковник Ігор Демський та старший офіцер цієї служби підполковник Сергій Чижевський, усіляко сприяють нашій праці, допомагають вирішувати низку організаційних питань, пов’язаних із відрядженнями психологів до військових частин та безпосередньо на передову. Завдяки цьому ми побували в багатьох гарнізонах Нацгвардії, намагаємось планувати свою роботу так, щоб була змога зустрічатися з бійцями, які щойно прибули з району АТО до місць постійної дислокації. Дуже важливо допомогти їм подолати можливий стресовий стан саме в цей час, коли вони потребують ретельної «переробки» своїх переживань. Інакше всілякі негативні стани можуть перейти в хронічну форму, а це, звісно, небажано.

– Яку практичну користь мають заходи, які Ви проводите?

– Наші фахівці проводять із бійцями інтерактивні лекції з елементами тренінгу, що означає спільну роботу психолога й аудиторії. Військовослужбовці повністю долучаються до навчального процесу й отримують стільки інформації, що згодом мають можливість продовжувати займатися самостійно. Спочатку тренер коротко пояснює, як організм людини реагує на стрес. Зазвичай, уже це викликає цікавість аудиторії – люди автоматично «приміряють» на себе ситуації, що описує лектор. Після вивчення теорії стаємо до практичної роботи. Варто зауважити, нам зовсім не обов’яз­ково зустрічатися з воїнами в затишній аудиторії. Ми однаково успішно працюємо і в світлиці, і в спортзалі, і на лісовій галявині, і навіть на плацу! Навчаємо технікам саморегуляції, релаксації, показуємо, як робити польовий масаж…

– Вибачте, але який стосунок масаж має до роботи психолога?

– Хоч як дивно – прямий! Саме масаж є дуже важливою й навіть необхідною в бойових умовах практикою. Адже коли людина переживає сильне потрясіння, скажімо, іде в атаку чи потрапляє в перестрілку, організм виділяє велику кількість різноманітних гормонів – адреналіну, норадреналіну, кортизолу тощо. На кожному етапі розвитку стресу вони допомагають нам вижити. Наприклад, так званий гормон стресу кортизол дозволяє тілу людини вивільнити додаткові ресурси – швидше бігти, вище стрибати.

Але кожна медаль має свій зворотний бік, чи не так? Один раз подолати екстремальну ситуацію можна й без негативних наслідків для здоров’я, а ось жити в постійному стресі, який подеколи ще й посилюється, прямо скажемо – фізично шкідливо, це призводить до сильного гормонального дисбалансу в організмі. Той же кортизол має здатність накопичуватися в м’язах і руйнувати їхні тканини. Не випадково чимало молодих, здорових чоловіків, після кількох тижнів на передовій раптом починають скаржитися на сильні судоми в ногах чи м’я­зо­вий біль, хоча фізично не перевтомлювалися. Тож потрібно не чекати негативної симптоматики, а звикнути робити собі профілактику таких захворювань, наприклад, за допомогою польового масажу – тоді згаданих проблем можна уникнути.

– Які ще поради Ви можете дати щодо методів очищення організму від наслідків пережитого стресу?

– Навчіть себе пити багато рідини. Адже після виконання своєї прямої функції гормони, що виділяються в період стресу, перетворюються на токсини, які необхідно виводити з організму. Але в жодному разі не звикайте знімати стрес алкоголем – від додаткової інтоксикації вам точно не полегшає! Вода – найдоступніший спосіб очистити себе від різноманітних шкідливих речовин, до того ж як зсередини, так і ззовні. Після того, як ви пережили екстремальну ситуацію, сполосніть собі голову водою – лийте просто на маківку, і вам одразу стане легше. Доб­ре знімає стрес та втому й регулярне користування лазнею, тому ми, психологи, закликаємо всіх свідомих командирів обладнувати польові лазні на блокпостах, у наметових таборах, та хоч у чистому полі – це не так складно, як здається. До речі, ми навіть схеми будівництва керівництву залишаємо – беріть, користуйтеся, ваші підлеглі вам будуть дуже вдячні!

– А це правда, що Ваші колеги навчають військовослужбовців комплексу фізичних вправ, які здатні поліпшити моральне самопочуття? Звучить занадто оптимістично…

– По-науковому це називається методикою психофізичної саморегуляції організму, по-народ­ному – антистресовою гімнастикою. Такі комплекси дійсно існують, їхня клінічна ефективність доведена. Добре зарекомендував себе метод «Ключ» Хасая Алієва, його ми найчастіше рекомендуємо воїнам.

– Але хіба можна засвоїти цілу методику впродовж двогодинного тренінгу?

– Річ у тім, що наші фахівці обирають найпростіші ззовні, але найдієвіші вправи та методи. «Таємниця» навіть не в тому, що робити, а як робити і хто вас цьому навчить. У нашій команді працюють практичні психологи, кожен із яких має величезний досвід роботи й добре володіє різними практиками саморегуляції та самооздоровлення. Якщо методику пояснює фахівець такого класу, то повірте – вистачить й одного разу. Головне, щоб військовослужбовці потім самі закріплювали здобуті під час тренінгу навички на практиці. За бажання – це нескладно, треба просто не лінуватися повторювати вправи щодня. Ідеально робити їх під час ранкової зарядки, що ми й рекомендуємо командирам усіх ланок.

– А чим робота цивільних психологів відрізняється від діяльності штатних офіцерів-психологів силових структур?

– Насамперед, специфікою. Психологія – професія багатогранна, і сама система вітчизняної вищої освіти не передбачає підготовки військових психологів-практиків. У «психологів у погонах» інші посадові обов’язки, які полягають насамперед у вивченні особового складу, тестуванні та діагностиці військово­службовців, щоб, наприклад, з’ясу­вати, який моральний клімат у колективі або чи здатен той чи інший солдат нести бойову службу зі зброєю.

У цивільних психологів на першому місці – індивідуум, нас навчали психотерапії у студентські роки, а після здобуття освіти кожен психолог щонайменше п’ять-шість років напрацьовував свої практичні навички.

– Чи натрапляли Ви або Ваші колеги на насторожену реакцію військової аудиторії? Адже, як не соромно в цьому зізнаватися, у нас і досі дехто плутає психологів із психіатрами…

– На початку нашої роботи таке траплялося, і нерідко. Але нині можу запевнити, що це явище ми викорінили, довівши, що наша діяльність приносить практичну користь. Адже під час відряджень ми лише перші дві години відводимо на тренінг, потім починаються індивідуальні консультації, які можуть тривати до пізньої ночі. Сотні людей звертаються до нас за порадою і особисто, і в телефонному режимі, а отже – довіряють. Підвищення рівня психологічної культури військовослужбовців – це наше найголовніше досягнення і, можна сказати, наша найбільша радість.

Дай Боже, щоб «неоголошена війна» на сході України закінчилася якомога швидше, утім, я впевнена: і після неї роботи нам вистачить на довгі роки. Психологічна реабілітація – процес дуже тривалий. Напередодні Дня Перемоги всі ми традиційно згадуємо своїх дідів-прадідів, учасників Другої світової війни. Скільки з них повернулися з фронту лише фізично – але не ментально? Хтось топив свої страхи і проблеми в алкоголі, хтось кричав уві сні… На жаль, тоді не було навіть такого поняття, як психологічна реабілітація. Але ми живемо зовсім в інші часи й зовсім в іншому суспільстві. Ми можемо та мусимо повернути наших захисників з війни в усіх сенсах цього слова. Вони заслуговують на щасливе, здорове й успішне життя!..

Бесіду вела Валерія АГІБАЛОВА, 

м. Київ.

Фото з архіву ГО «Ліга офіцерів»

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті