П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Фоторепортаж
17/11/2013 19:29

Відтворення подвигу солдатів 1943-го

1–3 листопада в українській столиці відбувся X Міжнародний військово-історичний фестиваль «Даєш Київ!», присвячений 70-річчю визволення Києва від німецько-фашистських загарбників. 

У заході, організованому Молодіжною громадською організацією «Київський клуб „Червона Зірка”» спільно з Націо­нальним військово-історичним музеєм України за підтримки міністерств і відомств, органів місцевої влади, ряду громадських та комерційних організацій, брали участь понад 1 300 членів вій­сько­во-історичних клубів із 13 країн: України, Росії, Білорусі, Естонії, Литви, Латвії, Чехії, Болгарії, Ізраїлю, Німеччини, Франції, США, Польщі.

Незвичайність ювілейного фестивалю полягала в місці його проведення – «полем бою» стало урочище Ситняки в Деснянському районі столиці – та в тому, що вперше за 10 років сценарій батального дійства передбачав форсування водної перешкоди й подальшого захоплення та розширення плацдарму. Саме так 70 років тому, у вересні–жовтні 1943-го частини Червоної Армії подолали Дніпро північніше Києва, захопивши Лютізький плацдарм. Згодом звідси розгорнувся переможний наступ військ 1-го Українського фронту: 38-ї та 60-ї армій генералів К. С. Москаленка та І. Д. Черняховського, 3-ї гвардійської танкової армії генерала 

П. С. Рибалка, 5-го гвардійського танкового корпусу генерала А. Г. Кравченка, внаслідок якого 6 листопада 1943 р. Київ був визволений. У лавах визволителів були й наші брати по зброї – солдати 1-ї Чехословацької піхотної бригади під командуванням полковника Л. Свободи.

Учасникам фестивалю вдалося максимально точно відтворити видовище кровопролитного бою на дніпровському березі та продемонструвати техніку форсування водної перешкоди із застосуванням різних плавучих засобів. Крім того, у заході брали участь різні зразки артилерії, бронетанкової, автомобільної та мототехніки, а також авіація, кавалерія.

Так само, як і 70 років тому, під «обстрілом», що імітувався вибухами піротехнічних зарядів, із катерів, хитких човнів і плотів радянські бійці висаджувалися на піщаний берег. Передові загони морської піхоти рішучою атакою захопили першу лінію ворожих окопів. Саперні підрозділи забезпечували переправу основ­них сил, зокрема артилерії. Десант зазнав «утрат»: натовпом глядачів прокотився гучний зойк, коли один із плотів раптом був зруйнований «вибухом ворожого снаряда», і холодна вода поглинула макет гармати разом із обслугою (кількома манекенами)…

Між тим над річкою розгоряється «повітряний бій» – пара радянських літаків намагається відігнати від переправи два німецькі винищувачі. Крилаті машини робили віражі, часом спускаючись так низько, що мимоволі присідали і глядачі, і навіть «бійці» в окопах. Зрештою літаки із чорними хрестами рятуються втечею, за одним із них тягнеться чорний димний слід…

Радянські артилеристи із 45-мм протитанковими гарматами висуваються вперед, прикриваючи вогнем піхоту, поряд розвертаються на позиції 76-мм дивізійні гармати. Контратака підрозділів вермахту, підтримана танком Pz.V «Пантера», перейшла в рукопашну сутичку, але ворог був відбитий.

На штурм німецьких позицій рушили радянські танки. Розчавивши покинуту противником машину з боєприпасами, «тридцятьчетвірки» вступили у двобій із «Пантерою» й «підпалили» її, після чого радянські та чехословацькі воїни піднялися в атаку, яка завершилася їхньою перемогою…

Варто наголосити: «битва» виглядала настільки реалістично, що глядачі серйозно побоювалися за здоров’я її учасників. Присутні на заході ветерани Великої Віт­чизняної війни засвідчили: дійство справді було дуже схожим на моторошні події, які їм довелося пережити на фронті. Утім, звісно ж, головною відмінністю реконструкції від справжнього бою було те, що після того, як відгриміла канонада, усі представники «ворожих сторін», разом із «загиблими» і «пораненими», зібралися на традиційне урочисте шикування, під час якого багатьом із них були вручені пам’ятні нагороди…

Олександр ШУЛЬМАН, м. Київ. 

 

Фото автора та Андрія ШВАЧКА

 

  

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті