П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Фоторепортаж
07/07/2014 17:28

Найменші в родині міліцейських кінологів

У віддаленому куточку столиці, неподалік залізничної станції «Дарниця» розмістився один із наймолодших правоохоронних підрозділів – Кінологічний центр УМВС на Південно-Західній залізниці. Його відкриття відбулося близько двох років тому – на початку червня 2012-го – і було приурочене до Дня транспортної міліції. Тоді новоствореному КЦ подарували понад півтора десятка цуценят різного віку, які за цей час пройшли підготовку та виросли справжніми службовими псами. Як нині поживають працівники центру і їхні чотирилапі вихованці та які мають здобутки, вирішили дізнатися кореспонденти «ІЗ», завітавши на гостини до цього підрозділу.

Біля воріт нас зустрічає заступник начальника Кінологічного центру майор міліції Єгор Антипов і проводить екскурсію «містечком», показуючи вольєри, адміністративне приміщення, харчоблок для гавкунів тощо. Поміж будівлями облаштовано спеціальну смугу перешкод, де собаки здобувають нові навички, тренують уміння.

Першою «до бар’єру» виходить німецька вівчарка Герда зі своїм вихователем молодшим інспек­тором-кінологом прапорщиком міліції Ігорем Прокопенком. Вона швидко долає сходинки в обидва боки на високій залізній конструкції, після чого «підкорює» інші снаряди. Наступним свою майстерність демонструє також «німець» Мухтар. За командою кінолога він у кілька стрибків наздоганяє умовного злочинця та «затримує» його. Іншу здібність службового пса – пошук предмета за запахом – показує вівчарка Іста. Взяти участь у цьому «експерименті» пропонують і журналістам: ми кладемо м’ячик в один із п’яти ящиків, де собака має його знайти. Кілька хвилин «хвостатий» ретельно обнюхує скриньки і, зрештою, позначає саме ту, де ми приховали річ.

Господар Істи, інспектор-кіно­лог лейтенант міліції Сергій Кріпачов працює з нею від дня створення центру. Каже, тільки-но побачив цю красуню, одразу її полюбив, та й характерами зійшлися. Хоча за темпераментом «німкеня» – гіперхолерик: здається, у неї енергія не закінчується ніколи. Цей собака – службово-розшуковий чи, простіше кажучи, слідовий, тобто за запахом, «узятим» на місці пригоди, він знаходить людей або речі. Приміром, нещодавно Іста «винюхала» кістки, що пролежали в землі понад 20 років. Справа була в селі Коржі Київської області. Десь чверть століття тому в цій місцині орудував маніяк, що вбивав літніх жінок і закопував їхні залишки в навколишніх лісах. А нещодавно поблизу села трактором рили яму й виявили мішок із кістками, в якому не вистачало кількох фрагментів скелету. Узявши слід, вівчарка привела право­охоронці до того місця, де були рештки кісток.

Загалом, розповідає Єгор Антипов, у КЦ собаки поділяються за чотирма основними напрямами роботи: згадувані службово-роз­шукові, патрульні, з пошуку наркотичних засобів і зброї, вибухових речовин і набоїв. За кожною лінією працюють по чотири гавкуни, ще в центрі живуть кілька «запасних» псів – у разі чого вони зможуть замінити «колег». Та, на щастя, такої необхідності в цьому підрозділі ще жодного разу не було: усі «брати менші» повертаються із завдань живими та здоровими.

З-поміж порід у кінологічному центрі ПЗЗ переважають німецькі вівчарки. За словами Єгора Валентиновича, представники цієї породи – універсальні «нюхачі», вони мають досить стійку психіку і їх можна навчити за будь-яким видом роботи. Крім того, у КЦ живуть бельгійські вівчарки, фокс­тер’єр і кокер-спанієль. Песик останньої з перелічених порід на прізвисько Еббі працює за пошуком наркотиків. Наприклад, нещодавно він допоміг виявити двох пасажирів із марихуаною.

Щодня в центрі один із його працівників заступає на чергування. Отримуючи повідомлення про вчинення певного злочину на території обслуговування, він разом зі слідчим приймає рішення, чи доцільно залучати когось із «підопічних» до роботи на місці пригоди. Якщо так, то кінологічна група виїздить на спеціально облаштованому автомобілі. Результат відпрацювання тварини потім фіксують у спеціальному акті й розглядають як беззаперечний доказ.

Приміром, нещодавно надійшла заява про крадіжку залізничних накладок, які з’єднують кінці рейок і прикріплюють їх до шпал. Правоохоронці вирішили задіяти можливості службового собаки до пошуку «взятих без дозволу» предметів і злодіїв. Узявши слід, незабаром пес привів вартових порядку до напівзруйнованого будинку, де знайшли собі притулок безхатченки. Там і було виявлено поцуплене майно.

«Зазвичай ми отримуємо від 6 до 12 таких повідомлень на місяць, – зазначає майор міліції Антипов. – Поки що працюємо в основ­ному на території вокзалів „Київ-Пасажирський” та „Дарниця”, а на інші станції виїздимо дуже рідко, тільки коли там відбувається щось резонансне. Зокрема, нещодавно на Житомирщині працівники блоку кримінальної міліції отримали інформацію про перевезення потягом великої кількості зброї. Не унеможливлювали й того, що в правопорушників може бути вибухівка. До пошуку небезпечного багажу ми залучили собаку, який швидко виявив підпільний арсенал.

У перспективі плануємо запровадити посади міліціонерів-кіно­логів на всіх вузлових станціях Південно-Західної залізниці – а їх загалом 8. Адже протяжність доріг на території нашого обслуговування дуже велика: від кордону з Росією до кордону з Молдовою. Ми просто фізично не можемо охопити такий обсяг роботи. Тим паче, нині в центрі є певні проблеми з особовим складом, тож користуючись нагодою, хочу запросити профільних фахівців, яким цікаво працювати з тваринами, до служби в нашому підрозділі».

Та, попри нестачу персоналу, кінологи з чотирилапими помічниками майже щодня виходять на патрульний маршрут. За словами правоохоронців, почасти присутність «грізного» напарника неабияк дисциплінує громадян – більшість ще добряче подумають, чи варто їм вчиняти щось протиправне. Також бувало, що лиходії починали помітно нервувати, побачивши «рекса», і це давало привід працівникам міліції пильніше придивитися до таких «персонажів». А днями на станції «Київ-Паса­жирський» грабіжник, помітивши, що охоронці правопорядку переслідують його разом із вівчаркою, одразу зупинився й підняв руки догори, потому зізнавшись у вчиненому й віддавши відібраний телефон. Так «бельгієць» Альберт допоміг знешкодити злочинця, навіть не застосовуючи силу.

Хоча, як наголошує Єгор Антипов, його підлеглі надають команду собаці на затримання підозрюваного лише в крайньому разі, наприклад, коли йдеться про вчинення особливо тяжких злочинів або загрозу життю та здоров’ю міліціо­нера. Адже застосування пса – це те саме, що й застосування зброї: тварина може завдати людині серйозної шкоди.

Як бачимо, новостворений центр ще перебуває на стадії розвитку, але його працівники та їхні «вихованці» вже роблять чималий внесок у справу боротьби зі злочинністю. Нині в кінологів – багато задумів, а отже й багато роботи. Скажімо, гавкунів тренуватимуть для роботи у вагонах. Адже перебування в поїзді, а особливо, коли він рухається, – це завжди стрес для собаки, до того ж там дуже багато різних запахів. Щоб чотирилапі правоохоронці могли працювати в таких умовах, їм необхідно пройти спеціальний курс навчання.

Анна ТОРГОНЕНКО, «ІЗ». 

Фото Олега Таборовського 

  

  

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті