П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Фоторепортаж
04/04/2014 11:47

«Ми зробили все, що могли…»

28 березня з окупованого Росією Кримського півострова на континентальну частину держави прибули близько 1100 військовослужбовців Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС на чолі з начальником управління ТрК генерал-майором Миколою Баланом.

Позаду у цих воїнів – багатоденне протистояння із військовиками Російської Федерації та «громадськими активістами», що стало випробуванням на стійкість та вірність, адже їх «переманювали» на російський бік обіцянками кращого життя, зокрема, більшим грошовим забезпеченням. Але ніщо не зламало їхньої відданості Військовій присязі на вірність Українському народу.

Неподалік від новоутвореного кордону колону «кримчан» зустрічали не лише хлібом-сіллю та військовим оркестром, а й сльозами радості, які блищали на очах багатьох жителів Херсонщини, що приймали воїнів, як своїх рідних синів і братів. Під час урочистого мітингу командувач ВВ генерал-лейтенант Степан Полторак наголосив: «Кожен у цьому строю залишився вірним собі, Присязі та своєму народу». Першою ознакою високої оцінки мужності і вит­римки стали відомчі відзнаки МВС та ВВ, які генерал Полторак вручив декільком підлеглим. А підполковник Володимир Барзюк отримав з рук командувача погони полковника.

Того ж дня воїни, виведені з Криму, вирушили в різні куточки держави – надалі вони служитимуть у частинах Національної гвардії України, що формується на базі ВВ. Офіцерам та військовослужбовцям за контрактом запропоновано посади не нижчі, ніж вони досі обіймали.

…В очах багатьох воїнів був помітний смуток: адже їм довелося не лише розпрощатися з рідними гарнізонами, а й залишити власні домівки (родини військовослужбовців поїхали з Криму напередодні – звісно ж, покинувши багато чого з домашнього майна). Старший лейтенант Максим Захарченко понад три роки проходив службу в сімферопольській бригаді ВВ. Чи не сумнівався він, коли постало питання щодо переїзду? Офіцер відповідає без вагань: «Батьківщина, якій я дав клятву служити, у мене одна. Такі скрутні ситуації насправді лише загартовують, роб­лять людей сильнішими…».

Молодший сержант Павло Савченко, котрий також служив у Сімферополі, для подальшого проходження строкової служби від’їжджає до Харкова: «Розлука з Кримом була болісною, адже сьогодні я зрозумів: те, як було раніше, – уже в минулому… Від розпачу рятує усвідомлення того, що за свої дії і дії побратимів, за наших командирів ніколи не буде соромно: ми вистояли й зробили все, що могли. Честі воїна-правоохоронця не зганьбили…».

Ірина МАКАРЧЕНКО, м. Київ. 

Фото Олексія ЧЕРНОБАЯ

  

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті