П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
30/04/2015 11:25

Спецоперації без «добра» прокурорів…

Генеральна прокуратура може втратити свій вплив на Службу безпеки України. Такий висновок напрошується у зв’язку з появою нової законотворчої новели, що передбачає відсутність прокурорських санкцій на проведення спеціальних операцій – оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів (з метою захисту державної безпеки).

Дозвіл на «негласність»

У профільному парламентському комітеті готують до розгляду законопроект № 2555. У разі його ухвалення будуть внесені доволі суттєві зміни до двох законів – «Про оперативно-розшукову діяльність» (ОРД) і «Про контррозвідувальну діяльність» (КРД). Ідеться про нюанси, що пов’язані з роботою «оперів» СБУ.

Приміром, ч. 4 ст. 8 закону про ОРД пропонують викласти в новій редакції: «Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, а також запобігання терористичним актам і їх припинення, розвідувально-підривних посягань спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб на державну безпеку України зазначені заходи можуть здійснюватися лише за ухвалою слідчого судді без розголошення третій стороні, а заходи, що не потребують дозволу слідчого судді, – без повідомлення прокурора». Аналогічні зміни передбачені й у ст. 7 Закону «Про контррозвідувальну діяльність»: заходи, що здійснюються в інтересах контррозвідки, проводитимуть лише з дозволу начальників підрозділів центрального управління СБУ, тобто без нагляду Генеральної прокуратури України (ГПУ).

За чинним законодавством, оперативники СБУ повинні спочатку отримати «добро» ГПУ, щоб потім провести негласне обстеження публічно недоступних місць (житла чи іншого володіння особи), аудіо-, відео­контроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця спостереження, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, установлення місця розташування радіо­електронного засобу тощо. Проте, на думку співавторів законопроекту, в нинішніх умовах погодження з прокурорами – недоцільні: часто вони призводять до суттєвого зниження (нівелювання) оперативності та ефективності здійснення таких заходів, що є неприпустимим в умовах посилення терористичної діяльності диверсійно-розвідувальних груп, а також інших незаконних формувань («прописаних» на Донбасі).

Порушення принципу конспірації

Вітчизняне законодавство зараховує контррозвідувальну діяльність до спеціального виду діяльності, спрямованого на запобігання, своєчасне виявлення зовнішніх і внутрішніх загроз, розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань іноземними спецслужбами, організаціями, групами чи окремими особами.

Закон про КРД містить положення (п. 6 ч. 2 ст. 7), за яким необхідно погоджувати з представниками ГПУ всі клопотання для проведення оперативно-розшукових заходів. Проте такий підхід не узгоджений з Конституцією, де чітко визначено перелік функцій Генпрокуратури. Крім того, не враховано й специфіку контррозвідувальної діяльності, внаслідок чого неможливо забезпечити своєчасне вирішення спецзавдань СБУ. Про це йдеться в тексті пояснювальної записки до законопроекту № 2555: «Практичний досвід свідчить, що нині, передусім на території Донецької та Луганської областей, під час здійснення контррозвідувальної діяльності витрачається забагато часу (подекуди – більш як тиждень) на погодження клопотань із Генеральним прокурором України або його уповноваженими заступниками, що призводить до значної затримки початку проведення заходу і, як наслідок, до зниження або навіть втрати можливості отримати очікувані результати…».

Ще одна проблема пов’я­зана з порушенням основоположного принципу контррозвідувальної діяльності – конспірації (збереження таємності та негласності). Після звернення контррозвідників до ГПУ створюються передумови для витоку інформації щодо протидії СБУ, що в умовах бойових дій на сході України є взагалі неприпустимим. Також варто звернути увагу на невід’ємну складову КРД – контррозвідувальні пошуки: під час проведення таких дій виявляються ознаки зовнішніх та внутрішніх загроз безпеці України. На момент виявлення цих ознак здебільшого ще не встановлена вина (причетність) конкретних осіб. Оскільки при цьому права і свободи людини не обмежуються, то відсутня й необхідність законодавчого закріплення гарантій дотримання їх державою (у формі прокурорського нагляду за здійсненням КРД).

З юридичного погляду, контррозвідувальна діяльність не має кримінально-правової основи: вона не пов’язана з виявленням, припиненням і розкриттям злочинів, що є предметами оперативно-розшукової діяльності й досудового розслідування. Отже не передбачений Конституцією прокурорський нагляд за КРД (який здійснюють так само, як і за ОРД) є необґрунтованим.

По стопах резидентів

Оперативно-розшукова й контррозвідувальна діяльність державних органів існує з часів заснування самих держав. Римські та китайські імператори, єгипетські фараони та грецькі (візантійські) правителі активно поєднували методи мистецтва придушення й розгрому зовнішнього та внутрішнього ворога з використанням засобів розвідки й контррозвідки. Але тільки в XX столітті спецслужби отримали чітко окреслені структурно-організаційні основи, утвердилися та застовпили за собою місце в системі держави.

У часи СРСР спецслужби офіційно вважали передовим загоном, щитом і мечем партії. Вони були повністю підконт­рольні Політбюро і Президії ЦК КПРС. Жоден інший нагляд за ними, зокрема прокурорський, не лише не допускався, а й узагалі не передбачався. І це цілком зрозуміло: органи НКВС – КДБ спрямовували свою діяльність на тотальний контроль за населенням, захист державних секретів, налагодження таємних каналів зв’язку з вищим керівництвом інших держав і проведення диверсійно-терористичних актів за кордоном. Допуск прокурорів до таких секретів був недоцільний.

У нинішніх умовах прокурорський нагляд може висвітити лише верхівку айсберга справжнього стану справ у спецслужбах. Адже в них автоматично спрацьовують такі чинники, як конспірація, корпоративність і «генетичне» відторгнення будь-якого стороннього втручання. Кожен спалах скандалу щодо тих чи інших незаконних дій «бійців невидимого фронту» призводить лише до ще більшого посилення заходів стосовно закриття даних, які циркулюють у надрах спецслужб. Інформація «оперів» і контррозвідників – завжди негласна: вона цінна тим, що її неможливо добути з відкритих джерел і каналів. Зважаючи на специфіку діяльності, у них виникає, так би мовити, необхідність порушення загальноприйнятих принципів моралі або закону заради досягнення високої мети. Але їх можна виправдати: ніхто, крім таких «бійців», не розуміє, яка цінність поставлена на карту. Будь-який конт­роль і нагляд (зокрема й прокурорський) – по суті формальний, бо діяльність спецслужби нагадує калейдоскоп змін, які пов’язані з численними конспіративними заходами та таємницями. Проконтролювати можна лише вершину айсберга цих заходів, зафіксовану на документальних носіях (де залишаються сліди агентурно-оперативної діяльності чи санкції керівництва спецслужби). Ці та інші моменти доволі детально описані в книзі «Розвідка і контррозвідка». Один з її авторів – полковник у відставці Станіслав Лєкарєв, колишній працівник лондонської резидентури КДБ.

Тож контроль за дотриманням спецслужбами конституційних норм, законів, прав і свобод громадян доволі часто сприймається як реверанс у бік демократії. Водночас не варто забувати, що підтримувати систему стримувань і противаг дозволяє й система державного контролю. В Україні вона представлена Радою національної безпеки і оборони (куди «стікається» вся інформація від силових і правоохоронних органів). З огляду на це, головна дилема полягає в тому, що спецслужби з одного боку покликані стояти на захисті демократичного ладу, з іншого – проводять операції, закриті для гласності й громадськості. Чи вдасться дотриматися балансу між секретністю і відкритістю? Наразі це питання сприймається як риторичне…

Валентин Ковальський,

м. Київ

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті