П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
23/04/2015 17:24

За фішинг «світить» ув’язнення

Від одного до восьми років позбавлення волі – таке покарання загрожує любителям фішингу (виманювання конфіденційних даних клієнтів для несанкціонованого доступу до їхніх банківських рахунків). Про це свідчать нові законодавчі пропозиції, які передбачають внесення змін до Кримінального кодексу.

Карати не лише гривнею

Ще три роки тому Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності». Внаслідок цього за вчинення злочинів у банківській сфері було встановлено єдиний вид покарання – штраф. Згідно зі ст. 200 КК, за незаконні дії з платіжними картками загрожують штрафні санкції: від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5 100 – 17 000 грн). Проте нині, на думку деяких нардепів, за такі дії потрібно карати не лише гривнею. Свідченням цьому є законопроект № 1272, який передбачає суттєві доповнення до чинного Кодексу.

Насамперед, народні обранці пропонують викласти згадану ст. 200 КК у новій редакції: за підроблення платіжних карток карати не лише значно більшим штрафом (17 000 – 34 000 грн), а й позбавленням волі на строк від одного до восьми років. Ще одна новела пов’язана з появою нової ст. 200-1 КК: виготовлення та використання спеціальних пристроїв (з метою доступу до банківських рахунків) карається обмеженням волі на строк від одного до восьми років. Аналогічні покарання передбачено за незаконне заволодіння конфіденційними даними інтернеткористувачів, реквізитами платіжних інструментів, а також інформацією для доступу до систем дистанційного обслуговування та банківських рахунків. Про це йдеться в запропонованій редакції ст. 200-2 КК «Фішинг». Як зазначено в законопроекті, до кримінальної відповідальності притягуватимуть навіть осіб, які займаються масовим розсиланням електронних листів, повідомлень в соціальних мережах, смс-пові­домлень для отримання конфіденційної інформації в банківській сфері.

Згадані вище новели розробили для ефективного виявлення фактів шахрайства з платіжними документами, створення умов для безпечного розвитку електронної комерції та уніфікації кримінальної відповідальності в межах загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Отже, ухвалення законопроекту сприятиме мінімізації втрат банківської системи, виведенню грошової маси з «тіні» й поверненню її до реального сектора економіки, а також створенню механізму реального (а не формального) притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Скімери й «кібери» – реальні люди

Щороку в нашій країні зростає кількість зафіксованих випадків скімінгу (викрадення даних платіжного засобу за допомогою спеціального пристрою – скімера). Оскільки штрафні санкції виявилися малоефективними, Україні доведеться запозичувати закордонний досвід. Скажімо, у членів ЄС за подібні злочини передбачено знач­но жорсткіші покарання (щонайменше рік позбавлення волі). Такий підхід відповідає вимогам «Рамкового рішення Ради Європейського Союзу по боротьбі з шахрайством та підробкою безготівкових платіжних засобів» (від 28 травня 2001 року). Зокрема, в Іспанії за згадані порушення передбачено вісім років позбавлення волі (ст. 386 і 387 Кримінального закону Іспанії), а Польщі – до 25 років (ст. 310 Кримінального кодексу Польщі).

За необхідність посилення санкцій за скоєння кіберзлочинів виступає ще один негативний фактор: у несанкціонованих доступах до банківських рахунків беруть участь не лише українці, а й іноземці. Про це свідчать відомості управління боротьби з кіберзлочинністю МВС: протягом 2013–2014 років під час використання підроб­лених платіжних карток на території України було затримано шість громадян Молдови, троє громадян Румунії, п’ять громадян Болгарії, стільки ж – Китайської Народної Республіки, а також вісімнадцять представників інших держав.

З огляду на це, у чинній ст. 200 КК доцільно передбачити покарання за несанкціонований вплив на системи дистанційного обслуговування для фінансових махінацій (спотворення або отримання 

інформації про платіжні інструменти та банківські рахунки).

Через стрімкий розвиток інформаційних технологій такі злочини загрожують економічній безпеці держави. Однак чинне законодавство взагалі не передбачає відповідальності за ці діяння, хоч реальні та потенційні збитки банківської системи й клієнтів фінустанов становлять мільйони гривень. Саме тому в законопроекті № 1272 передбачено встановлення кримінальної відповідальності за незаконні дії не лише з платіжними інструментами, а й з обладнанням (що використовується для несанкціонованого втручання в роботу банкоматів і платіжних терміналів), оскільки йдеться про ланки єдиного злочинного ланцюга.

Розслідування злочинів, по­в’яза­них із платіжними інструментами, свідчить: кіберзлочинці чітко розподіляють між собою ролі та майстерно заплутують сліди. А це часто робить неможливим встановлення причинно-наслідкового зв’язку між використанням спец­обладнання для отримання інформації про платіжні інструменти (зокрема, реквізити) та подальшим підробленням самих платіжних інструментів з метою незаконного отримання матеріальних благ. Доволі проблематичним є доведення вини особи, яка була затримана з обладнанням для підробки платіжних інструментів, але безпосередню участь у самій підробці не брала. Тож перша ланка цього злочинного ланцюга доволі часто залишається безкарною.

Афери з пін-кодами й картками

Фінансові махінації, пов’язані з незаконними банківськими операціями, належать до сфери високих технологій. Проте, з огляду на незначну кількість судових вироків, напрошується вельми невтішний висновок: на практиці ст. 200 КК є неефективною: «її» злочини здебільшого розслідують не окремо, а разом з іншими незаконними діяннями, пов’яза­ними із привласненням чужих грошей, наприклад завдяки зловживанням службовим становищем (ст. 190 і 191 КК). Окрім того, під дію ст. 200 КК потрапляють не всі афери, пов’язані з використанням пластикових карток. Причина очевидна: доволі часто для фінансових махінацій використовують не підроблену, а справж­ню карту, виготовлену та отриману на цілком законних підставах. Інформацію з неї викрадають за допомогою скімера, який непомітно прикріплюється до банкоматів. Пін-код картки фіксується відеокамерою (злочинці прилаштовують її поблизу банкомата). Такі пристрої мають спеціальні передавачі для дистанційного отримання конфіденційних даних і викрадання коштів з рахунку власника справжньої карти.

Аналіз згаданих злочинів свідчить, що в ролі потерпілого часто опиняється фізична особа, яка постраждала внаслідок своєї легковажної поведінки. Для прикладу наведемо судовий процес у Чернівецькій області. На лаві підсудних опинилися дві матері-одиначки (обидві виховують малолітніх дітей). Скориставшись довірою молодика, який після знайомства з ними запропонував відпочити в торгово-розважальному комплексі, вони запам’ятали пін-код його кредитної картки, викрали її і зняли з рахунку чималу суму. Розслідуючи цей злочин, правоохоронці так і не змогли застосувати ст. 200 КК, оскільки вона передбачає покарання лише за підробку платіжної картки (про незаконне використання справжньої картки у статті взагалі не йдеться). Злочин довелося кваліфікувати за іншими статтями Кримінального кодексу: 185 (крадіжка), 190 (шахрайство) та 357 (незаконне заволодіння особистим документом). Зауважимо, що останній вид покарання (штраф у розмірі 510 грн, згідно зі ст. 357 КК) не є адекватним ступеню тяжкості злочину: сума штрафних санкцій виявилась у 20 разів меншою, аніж сума грошей, викрадених із платіжної картки постраждалої особи.

Ще один приклад – винесення особі (очільнику регіонального відділення банку) вироку за привласнення чужих коштів з використанням підроблених кредитних карток. Аферистка, скориставшись копіями паспортів померлих людей, від їхнього імені складала заяви на укладення кредитного договору з банком, організовувала видачу платіжних карток на ім’я небіжчиків і таким чином отримувала гроші. З огляду на всі обставини, суд призначив аферистці покарання за ст. 191 КК – п’ять років позбавлення волі за незаконне заволодіння чужим майном.

Можна не сумніватися, що злочини на кшталт згаданих вище, скоюватимуть і надалі. Тож правоохоронцям потрібно об’єдну­вати свої зусилля з парламентарями. Адже ефективні закони – запорука успішної боротьбі зі злочинністю.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ, м. Київ

 

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті