По беззаконню вдаримо… безгромадянством?

Тих, хто скоює злочини проти основ національної безпеки, можуть позбавити українського громадянства. Нині це питання розглядають у стінах законодавчого органу, а завтра його можуть передати до Конституційного суду. Адже така новела свідчить про посягання на права та свободи людини.

Витівки бюрократів

Народні обранці доволі часто захоплюються «вдосконаленням» системи кримінальних покарань. До таких «ноу-хау» належить і законопроект № 1297, який передбачає внесення змін до низки законодавчих актів. Значна частина новел стосується Кримінального кодексу – до нього, зокрема, планується внести ст. 91-1: «Судом може бути припинено громадянство особи, яка є громадянином України і вчинила злочин, передбачений статтями 109 – 114-1 цього Кодексу…».

Ідеться про дії, спрямовані на повалення конституційного ладу (захоплення державної влади), зазіхання на територіальну цілісність, влаштування диверсій, шпигунство, державну зраду (перехід на бік ворога), перешкоджання законній діяльності Збройних сил та інших військових формувань. До таких злочинів також належать посягання на життя державних і громадських діячів: Президента України, міністрів, парламентарів, членів вищих спеціалізованих судів, Конституційного і Верховного судів, генерального прокурора, уповноваженого Верховної Ради з прав людини, голови Рахункової палати, голови Нацбанку, лідера політичної партії. Згідно з проектом, осіб, які здійснили такі злодіяння, «карають позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з припиненням громадянства України».

Зауважимо, що зазначені новели сприймаються, м’яко кажучи, як нелогічні: який сенс карати «безгромадянством» злочинця, засудженого довічно?

Щодо самої процедури, пов’язаної з позбавленням громадянства, то вона виглядає як довготривала бюрократична тяганина. Про це свідчить «новоспечена» ст. 29-1, яку мають внести до Кримінально-виконавчого кодексу (КВК): спочатку суд має винести вирок, потім копію цього вироку треба направити до органа влади (що реалізує державну політику у сфері громадянства), далі готується подання для комісії при Президентові з питань громадянства. Після цього зазначена комісія ухвалює своє рішення, що надсилають до відповідного органу влади, а вже звідти – до суду, «який постановив вирок, про стан його виконання». Однак і на цьому бюрократичні процедури не завершуються. Звернімо увагу на вже згадану ст. 91-1 КК: громадянство «може бути поновлене через п’ять років з дня його припинення». Яким чином це можна зробити? У запропонованих нормах не прописано детально механізм щодо поновлення громадянства. Незрозуміло, хто має ухвалювати відповідне рішення – суд чи Президент України, який видає укази про надання громадянства відповідним особам.

За задумом народних обранців (співавторів проекту), ухвалення нового законопроекту призведе до змін у нормах КК та КВК. Але цей підхід здається досить сумнівним, навіть дивним: навіщо такі правові стосунки (між громадянином і державою) переводити з цивільної площини у кримінальну? Як свідчить подальший аналіз, ці депутатські новели не вписуються у вітчизняне правове поле й навіть суперечать нашим міжнародним зобов’язанням, які стосуються громадянства.

До чого тут французи?

Необхідність ухвалення нового законопроекту обґрунтовується в тексті пояснювальної записки: «…Введення додаткового заходу кримінально-правового переслідування за вчинення кримінальних дій проти основ національної безпеки у вигляді припинення громадянства стане справедливою та адекватною реакцією держави на дії злочинців – шпигунів, диверсантів, зрадників, які своїми діями загрожували національній безпеці України…».

Ініціатори цієї ідеї посилаються на закордонний досвід: мовляв, практика свідчить, що окремі держави застосовують аналогічні санкції до своїх громадян. «Наприклад, згідно зі ст. 98 Кодексу законів про громадянство Франції, особа може бути позбавлена громадянства в разі, якщо вона притягнута до кримінальної відповідальності за злочин проти безпеки держави», – наголошується в тексті пояснювальної записки. На перший погляд, таке твердження здається переконливим. Проте наші законотворці чомусь забувають, що такі порівняння – недоречні й некоректні. Адже згадуваний вище кодекс не суперечить Конституції Франції.

В Україні ситуація зовсім інша: відносини громадянина та держави регулюються Конституцією та Законом «Про громадянство України». Обидва акти не містять жодних натяків на те, щоб вести боротьбу з беззаконням за допомогою «безгромадянства». Щодо кримінального законодавства, то його головне завдання – протистояти злочинності, а не займатися питаннями, що належать до цивільно-правової сфери. Окрім того, депутатський проект суперечить ст. 25 Конституції: у ній чітко сказано, що «громадянин України не може бути позбавлений громадянства». На це звернуло увагу головне науково-експертне управління Верховної Ради: «Пропозиція щодо запровадження такого заходу кримінально-правового характеру, як позбавлення громадянства України, є сумнівною та юридично необґрунтованою… Така новела повністю ігнорує конституційний принцип громадянства – неможливість позбавлення громадянина України громадянства України та запобігання випадкам безгромадянства».

Також варто зазначити, що народні обранці намагаються нівелювати роль Президента України: саме він є суб’єктом прийняття рішення про припинення громадянства (ст. 106 Конституції). Натомість у законопроекті пропонується перекласти вирішення цих питань на суд, а главі держави хочуть відвести лише суто формальну функцію (відображення рішень суду у своїх указах), що викликає сумніви в конституційності запропонованих новел. Зрештою, запропонована новела не відповідає міжнародним зобов’язанням, які Україна раніше взяла на себе: у вересні 2006 р. Верховна Рада ратифікувала Європейську конвенцію про громадянство, а в січні 2013-го – Конвенцію ООН про скорочення кількості випадків безгромадянства.

Новий вид покарання

Згідно з депутатським проектом, позбавлення громадянства України розглядається як новий вид кримінального покарання: про це свідчать запропоновані зміни до статей 109–114-1 КК України. Проте з позиції Кримінального кодексу такий підхід здається нелогічним і непослідовним. Адже правові норми, що регулюють певний вид покарання, недоцільно розміщувати в розділі 14 Кодексу: «Інші заходи кримінально-правового характеру». На думку експертів, ці новели ліпше зафіксувати в 10-му розділі КК: «Покарання та його види». Інакше запропоновані ініціативи нардепів здаватимуться абсурдними: процеси позбавлення громадянства розцінюватимуться як примусові заходи, тобто нарівні з примусовими заходами медичного характеру та спеціальними конфіскаціями (передбаченими у згаданому розділі 14 КК). До того ж у цьому разі такі позбавлення вважатимуться ще й заходами безпеки, які можна застосовувати з метою запобігання (профілактики) нових суспільно небезпечних діянь. З огляду на депутатські новели стає незрозуміло: яким чином сам факт позбавлення громадянства щодо тієї чи іншої особи може запобігти вчиненню нових злочинів з її боку?

Проект № 1297 не враховує вимог чинного законодавства. Приміром, у Законі «Про громадянство України» передбачена ст. 17 «Підстави припинення громадянства України». Попри це, народні обранці намагаються втулити туди ще й ст. 19-1: «Припинення громадянства України». Таким чином, окрім чіткого переліку підстав, зазначених у ст. 17 Закону (вихід з громадянства або його втрата), нардепи хочуть «народити» ще одну підставу (кримінальну) і зарахувати її до іншої норми, тобто ст. 19 цього ж самого Закону. З огляду на згадані недоліки, ці депутатські ініціативи не мають права на життя. На цьому наголошує у своєму висновку головне науково-експертне управління Верховної Ради: згідно з експертним аналізом, від такого «ноу-хау» потрібно відмовитись. Проте, як не дивно, профільний парламентський комітет (з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності) ухвалив протилежне рішення: рекомендувати Верховній Раді «в першому читанні ухвалити законопроект за основу». Після його внесення до парламентської зали співдоповідачем від правоохоронного комітету має бути Микола Паламарчук (один зі співавторів проекту № 1297).

«Прикол» у тому, що в іншому парламентському комітеті (з питань прав людини), посилаючись на антиконституційні підходи щодо «безгромадянства», вже винесли вирок аналогічному документу (№ 1245): «…за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити». Співдоповідачем з цього питання визначено народного депутата Григорія Немирю (голову комітету з прав людини): його ставлення до нового виду покарання цілком протилежне, аніж у Миколи Паламарчука. Отже, обидва «різновекторні» нардепи мають по черзі вийти на трибуну й по-різному доводити свою правоту. Чим завершиться цей депутатський «поєдинок», спрогнозувати важко.

Хотілось би вірити, що Верховна Рада не ігноруватиме вимог Конституції. Інакше порушення Основного Закону призведе до автоматичного порушення прав і свобод людини: така особа більше не зможе голосувати на виборах усіх рівнів, а її власність (земельна ділянка), згідно зі ст. 81 Земкодексу, буде відчужена протягом року.

Більше того, особі без громадянства доведеться вжити заходів для своєї легалізації на території нашої держави. Це питання набуде актуальності, коли виникнуть проблеми зі встановленням шлюбних (сімейних) відносин, отриманням спадщини, купівлею-продажем нерухомості або веденням підприємницької діяльності.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ, м. Київ

друкувати

Коментарi

SDAFD 02/10/2015 11:49
діяльності Збройних сил та інших військових формувань. estate sales
yogesh 27/08/2015 10:34
як нелогічні: який сенс карати «безгромадянством» Commercial Cleaning Services Dubai
rock 23/07/2015 12:08
Чим завершиться цей депутатський «поєдинок», спрогнозувати важко. commercial office cleaning services