П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
20/03/2015 14:48

Депутати взялися за зброю…

Бойові дії на сході України пришвидшили розробку двох законопроектів, що регламентують права громадян на вогнепальну зброю. Проте тексти обох документів викликають більше запитань, ніж дають відповідей, тож потребують серйозного доопрацювання.

«Стволи»… напрокат

Ще на початку грудня 2014 р. народний депутат Сергій Каплін зареєстрував законопроект № 1135. У ст. 1 цього документа запроваджується новий термін: «вогнепальна зброя цивільного призначення». Йдеться про ручну нарізну та гладкоствольну вогнепальну зброю (калібром від 4,5 мм до 20 мм), що використовується у спорті, мисливстві й для захисту громадян.

Згідно зі ст. 6 проекту, працівники МВС здійснюють контроль за торгівлею зброєю та умовами її зберігання, вживають заходів щодо вилучення «стволів», припиняють або поновлюють термін дії свідоцтва на право володіння зброєю. Щоб отримати таке свідоцтво, потрібно сплатити збір у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 грн). Адміністратором Державного реєстру прав на цивільну зброю є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції. А сам порядок ведення Держреєстру визначається Кабінетом Міністрів.

На думку нардепа Сергія Капліна, всі фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) мають право на зброю, якщо їм виповнилося 18 років. Пов­нолітні члени сім’ї також «можуть набути право спільної власності на зброю» (з метою самозахисту та захисту життя інших осіб). Головна умова – пройти курс навчання, що включає теоретичну підготовку (знання будови зброї та її ремонт), правову підготовку (вимоги щодо зберігання) та практичні заняття зі стрільби. Після завершення такого навчання, яке здійснюватиметься суб’єктом господарювання на платній основі, особа отримує сертифікат. Ще однією новелою є норма, передбачена в п. 6 ст. 12: «Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати належну їй зброю іншій особі». Аналогічну норму передбачено й у ст. 15 проекту: власник зброї має право «передати зброю в найм (користування) іншій особі». Щодо юридичних осіб (суб’єктів господарювання, які продають зброю), то вони посвідчують договори про «відчуження або передання зброї у найм» (ст. 18 проекту).

Як прописано у ст. 36 проекту, суб’єкт господарювання (магазин) «має право надавати зброю громадянам напрокат». Розмір плати, строк та інші умови договору визначаються за домовленістю сторін. Також через зброярський магазин можна продати чи подарувати свою зброю шляхом укладення договору купівлі-продажу (дарування).

Від перевірок – до штрафів

Законопроект № 1135 створює умови для масового випуску зброї: суб’єкти господарювання зможуть отримати відповідну ліцензію, забезпечувати облік та маркування «стволів», а в разі необхідності – здійснювати конструкторську діяльність, пов’я­зану з їх вдосконаленням.

Для придбання «ствола» потрібно укласти договір купівлі-продажу зі «зброярським» магазином (суб’єктом господарювання). При цьому продавці зобов’язані провести спеціальні перевірки щодо майбутнього «зброєносця»: чи не належить він до осіб, які визнані недіє­здатними, мають судимості, перебувають на обліку в психіатричних та наркологічних закладах. Для отримання зазначеної інформації продавцям нададуть доступи до відповідних державних реєстрів (з цією метою формується реєстраційна справа в електронному вигляді). У разі смерті власника зброї виникає питання про її успадкування. Якщо спадкоємців декілька, то порядок користування визначається за домовленістю між співвласниками. У випадках, коли немає свідоцтва на володіння зброєю (не отримано його протягом трьох місяців з моменту смерті власника), успадкований «ствол» потрібно продати через магазин, а суму виторгу розподілити між спадкоємцями (за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем). В іншому разі зброя підлягає вилученню на користь територіальної громади. Якщо спадкоємець не­пов­нолітній, то зброю потрібно здати на зберігання або продавцю, або органам місцевого самоврядування, або міліції. А по досягненні спадкоємцем 18-ліття зберігач повинен повідомити такій особі про можливість оформлення свідоцтва на володіння зброєю. Для тих, хто хоче ходити вулицями з «наганом» (у кобурі чи сумці), потрібно при собі мати свідоцтво на право володіння цією зброєю.

У Прикінцевих положеннях законопроекту передбачені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення: публічна демонстрація зброї (відкрите носіння) тягне за собою накладення штрафу від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6 800 – 8 500 грн). Якщо це правопорушення скоєно в стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних чи психотропних речовин, то власнику доведеться сплатити від 500 до 2 500 «мінімалок» (8 500 – 42 500 грн). За здійснення пострілів без мети самозахисту – штраф від 1 000 до 2 500 «мінімалок» (17 000 – 42 500 грн), а в стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних чи психотропних речовин – штраф від 1 500 до 3 000 «мінімалок» (25 500 – 51 000 грн). За повторне (протягом року) правопорушення, пов’язане з використанням зброї, «світить» позбавлення права на володіння зброєю.

Ідея «дубль два»

У профільному комітеті перебуває ще один аналогічний законопроект – №1135-1 «Про цивільну зброю і боєприпаси», серед співавторів якого – 31 депутат (своєрідний рекорд у стінах ВРУ).

Документ передбачає чотири категорії цивільної зброї: це пневматична з калібром до 4,5 мм (для її отримання дозвіл не потрібен); довгоствольна вогнепальна та газова, а також пневматична з каліб­ром понад 4,5 мм; довгоствольна вогнепальна нарізна й комбінована вогнепальна зброя; короткоствольна нарізна вогнепальна зброя. Кількість зброї певної категорії, яку має право придбати особа, не обмежується. Інформацію про такі «стволи» потрібно зафіксувати в Єдиному державному реєстрі зброї (ЄДРЗ), який є складовою частиною Національного архівного фонду й підлягає довічному зберіганню. Систему ЄДРЗ складають Мін’юст, МВС, органи держреєстрації прав на зброю та суб’єкти господарської діяльності, які торгують цивільною зброєю.

У проекті № 1135-1 також передбачені умови для отримання дозволу на зброю. Щоправда, у таких випадках уже не продавці магазину, а самі громадяни зобов’язані зібрати та подати цілу купу документів: медичну довідку, довідку про проходження курсів, договір обов’яз­ко­вого страхування цивільно-правової відповідальності, оригінал та копію паспорта, чек про сплату послуг з видачі дозволу. Після завершення всіх процедур щасливчики зможуть купувати зброю не лише у вітчизняних суб’єктів господарської діяльності, а й навіть за кордоном (порядок придбання закордонної зброї встановлює Кабінет Міністрів).

Ще одна доволі цікава норма: «Члени сім’ї власника зброї, які проживають разом з ним, можуть спільно володіти та використовувати його зброю, за винятком права відчуження зброї. Спільне володіння здійснюється на підставі відповідного дозволу на зброю (дозвіл на спільну зброю). Кількість співвласників на одну зброю не обмежується» (ст. 21 проекту № 1135-1). Вогнепальні «стволи» повинні зберігатись у металевих сейфах (виготовлених із металу завтовшки щонайменше 1,5 мм та обладнаних замком). Якщо у власності громадянина перебуває більше як п’ять одиниць вогнепальної зброї, він зобо­в’я­­заний установити сигналізацію.

Проблеми самозахисту

Обидва законопроекти ще не отримали висновку ні в профільному комітеті, ні в головному нау­ково-експертному управлінні Верховної Ради. Одначе не треба бути видатним юристом, щоб зрозуміти очевидну річ: головна мета таких ініціатив – подбати не про захист громадян, а про розвиток бізнесу в цій вельми прибутковій сфері. Чи не призведе це до того, що одні зароблятимуть гроші, а інші – розплачуватимуться за це заробляння власним життям?

Навіть поверховий аналіз обох законопроектів свідчить, що поява так званої «цивільної» зброї породжуватиме безліч проблем. Адже не всі громадяни зможуть пожертвувати сімейним бюджетом заради придбання дорогого «ствола». Крім того, самозахист вимагає суворого дотримання вимог закону. Для прикладу, у ст. 36 проекту № 1135-1 зазначено, що перед відкриттям вогню потрібно зробити словесне попередження та/або постріл вгору (за винятком випадків, коли таке попередження неможливе). Виходить, що коли бандити намагаються увір­ватися до вашої квартири, вам доведеться спочатку на них накричати й «бахнути» у стелю. Інакше потім доведеться збирати докази на підтвердження факту «раптового виникнення небезпеки». А якщо при цьому ще й врахувати час, потрібний, аби відкрити сейф, де має зберігатися зброя, то шансів на своєчасний опір залишається дуже мало.

Не можна скидати з шальок терезів і того факту, що вільний доступ до зброї загрожує небаченим сплеском злочинності. Адже купуватимуть зброю не лише для захисту, а й для нападу. На жаль, у Верховній Раді цього не розуміють (чи не хочуть розуміти). Захопившись лобіюванням інтересів зброярського бізнесу, народні обранці не беруть до уваги можливий подальший розвиток подій. Зростання кількості вогнепальної зброї в населення неминуче призведе до збільшення кількості насильницьких злочинів, скоєних з її застосуванням. У разі нападу з пістолетом імовірність убивства в декілька разів вища, аніж у разі нападу з холодною зброєю.

Неможливість законно захищатися для одних і безконтрольне озброєння до зубів для інших – сумна реальність нашого сьогодення. Та замість того, щоб удосконалювати систему правопорядку, законотворці пропонують роздавати населенню «стволи». Начебто масове озброєння народу так перелякає криміналітет, що рівень злочинності миттєво впаде чи не до нульової позначки.

Довідка «ІЗ»

Кольт не зміг усіх «зрівняти»

У Сполучених Штатах убивства із застосуванням вогнепальної зброї – на першому місці серед усіх злочинів, скоєних чорношкірою молоддю, і на другому – американською молоддю загалом. Щодня від «ствола» гине понад десяток дітей. Зниження кількості таких злочинів – одна з актуальних проблем країни.

Сьогодні в 35 штатах дозволено відкрите чи приховане носіння зброї. Її, за даними ФБР, використовують у двох третинах крадіжок і нападів, а також у половині всіх убивств, скоєних у США. Чи не тому Сполучені Штати так впевнено утримують світову пальму першості за кількістю злочинів із застосуванням вогнепальної зброї? Американські ліберали вважають, що треба посилити заходи з контролю за придбанням і володінням пістолетами (аж до їх пов­ної заборони). Ця позиція обґрунтовується таким аргументом: що більше людей мають зброю, то вищий рівень злочинності. Масове озброєння населення США вже призвело до того, що не лише поліцейські, а й навіть учителі змушені захищати учнів від можливих бандитських нападів. Про це свідчать рішення, ухвалені у шкільних округах багатьох штатів: Алабамі, Арканзасі, Джорджії, Канзасі, Оклахомі, Теннессі, Техасі й Південній Дакоті. Там педагогічним працівникам надали право відкривати вогонь на ураження в разі нападу озброєного злочинця, який проникає на шкільну територію й загрожує дітям та персоналу. Щоб відбити таке бажання в можливого нападника, 

на шкільних територіях часто можна побачити оголошення: «Будь ласка, майте на увазі, що персонал школи озброєний і може використовувати всі необхідні засоби для захисту наших учнів».

Відомий вислів: «кольт всіх зрівнює» виявився просто словами. Насправді ж кольт просто підмінює одну нерівність іншою, оскільки майстерно володіти зброєю здатні далеко не всі. Одна річ – філософствувати на тему права на збройний захист своєї домівки, інша – бути психологічно готовим до того, щоб тримати людину на мушці, не маючи при цьому досвіду стрільби по живій «мішені». Право на зброю і вміння нею володіти – речі різні. За даними американських соцопитувань, лише 30 відсотків респондентів, які мають пістолети, добре вміють ними користуватися. Це означає, що решта власників «стволів» (70 відсотків) ризикують стати безпорадними перед озброєними нападниками. Зважаючи на стрілянину й численні жертви вдома, у школі, торгових центрах, американці часто порушують питання щодо доцільності того, щоб зробити вогнепальну зброю загальнодоступною.

Наявність зброї здебільшого породжує спокусу її застосувати. Згадаймо відому чеховську п’єсу: якщо в першому акті рушниця висить на стіні, то в останньому вона обов’язково вистрілить. І це цілком закономірно: зброя завжди породжувала лише агресію…

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ, м. Київ

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті