Хто впроваджуватиме нові стандарти?
Анонсований ще на початку минулого місяця перший етап набору до лав нової патрульної служби столиці уже завершено. Унікальний для України підхід до добору кадрів, їхнього подальшого навчання та підготовки має докорінно змінити не тільки форму, а, що головне, зміст правоохоронних органів. За три тижні відкритого «кастингу» своє бажання стати першими українськими поліцейськими від народу засвідчило 33 200 осіб, із них на фінішну пряму відбору має вийти дві тисячі майбутніх патрульних. Хто воліє вартувати порядок на столичних вулицях, чому виник такий високий попит на не надто престижну дотепер міліцейську спеціалізацію (нині на одне місце патрульного претендує близько десяти кандидатів), які мотиви та прагнення в потенційних вартових порядку – дізнавалися журналісти «Іменем Закону».
Хто йде в патрульні?
До столичного Будинку вчителя – центру приймання анкет потенційних патрульних – ми завітали в останній день реєстрації кандидатів. Блукати коридорними лабіринтами не доводиться: промовисті покажчики – банери з написом «Моя нова поліція» – ведуть до залу, де всі охочі стати до лав нової служби можуть подати свої заявки. У перші хвилини по дев’ятій годині ранку таких людей небагато, лише двоє. «Сьогодні – останній день, певно, тому так не багатолюдно, – пояснює представниця комісії Анна. – Усі попередні дні тут не було де й яблуку впасти: із дев’ятої ранку до шостої вечора – безперервний потік. Навіть учора, попри снігопад, вже вранці люди стояли в черзі». До того ж, як пояснює пані Анна, одночасно відбувається ще й онлайнреєстрація кандидатів.
Поки спілкуємось із членом комісії, двоє кандидатів закінчують заповнювати анкетні бланки. До слова, у них – п’ятнадцять запитань, що потребують лаконічних відповідей: ПІБ, дата та місце народження, стать, громадянство, адреса фактичного проживання, рівень освіти, місце роботи та посада, наявність посвідчення водія та категорія. Окремо слід вказати, чи працюють в органах внутрішніх справ члени сім’ї та близькі родичі й, власне, чи працює/працював в ОВС сам кандидат.
Виявляється, що Наталія та Василь, які того дня першими подали свої заявки в патрульні, – сімейна пара. На наше запитання: чому так довго зволікали, відповідають: не зволікали, просто лише тепер знайшли можливість приїхати до столиці з Вінниччини. 29-річна
Наталія Когут за освітою технолог харчової промисловості. Нині жінка – в декретній відпустці, виховує двох синів. Годувальник у родині – чоловік, який працює водієм. «Про конкурс ми дізналися з телебачення, – розповідає Наталія. – Вирішили спробувати і свої сили». Заробітну плату в 6000–8000 гривень, яку обіцяють новим патрульним, молода мама вважає цілком гідною. «Якщо це офіційне працевлаштування, то будуть ще й соціальні гарантії, і пільги», – веде далі наша співрозмовниця. Щодо мотивів, які спонукали подружжя подати свої кандидатури на посади в нову службу, Наталія щиро зізнається: «Сьогодні дуже складно знайти роботу, тому це – хороший шанс змінити свою долю й чимось допомогти нашій державі. Хочеться, щоб ми, нарешті, здолали корупцію, й не лише у правоохоронних органах,
а й у медицині, освіті. Як молода мама, я із цим постійно стикаюся. Можливо, якщо в нову поліцію прийдуть звичайні громадяни, які втомилися від такого стану справ, ситуацію вдасться змінити».
Відносне затишшя в залі, де приймають анкети кандидатів, триває недовго. Буквально за півгодини налічуємо вже з десяток претендентів, які старанно заповнюють бланки. Око вихоплює молодого чоловіка міцної підтягнутої статури. Це старший лейтенант міліції Павло Вершиленко. Він розповідає, що ідея створення нової патрульної міліції зацікавила його від самого початку. Та остаточно молодий правоохоронець вирішив спробувати власні сили в лавах перших українських поліцейських від народу після нещодавньої зустрічі першого заступника міністра внутрішніх справ Екатерини Згуладзе з особовим складом. «Ще зі шкільних років я готувався до служби в органах внутрішніх справ, – розповідає вартовий порядку. – Навчався в Юридичному ліцеї імені Ярослава Кондратьєва, потім в Національній академії внутрішніх справ. Нині працюю інспектором з дізнання у відділенні оформлення матеріалів ДТП, до того служив у слідстві. Вважаю, що підтримання правопорядку, розслідування злочинів – це моє покликання». Старший лейтенант не заперечує, що має пройти «сито відбору» на одних умовах із тими, хто раніше не мав жодного стосунку до служби в органах внутрішніх справ. Навпаки, Павло переконаний, що це – справедливо: так пройдуть лише найкращі.
Більшість потенційних патрульних – чоловіки, утім, серед кандидатів не бракує і представниць прекрасної статі: із загальної кількості їх майже 35%. Подруги та ще й однофамільці Ірина й Ганна Іщенки прийшли зареєструвати свої кандидатури разом, що називається, за компанію. Та дівчата поспішають нас запевнити: їхні рішення цілком виважені. 22-річна Ірина, дипломований інженер-технолог, щоправда, працює не за фахом – у торгівлі. Зізнається, що в дитинстві мріяла стати детективом, та батьки відмовили, мовляв, не жіноча це професія. Нині ж, коли Ірина наважилася реалізувати свою дитячу мрію, рідні її підтримали. На запитання, чи готова дівчина – морально й фізично – боротися зі злочинністю, затримувати й знешкоджувати порушників закону, помітно ніяковіючи, знизує плечима: «Напевно, готова. Подальші випробування покажуть». Потенційна майбутня колега Ірини 25-річна Ганна – за освітою фінансист – нині безробітна. «Хочеться змінити ставлення українців до працівників правоохоронних органів, – пояснює свою мотивацію дівчина. – Час розпочати все з чистого аркуша: без зловживань і хабарів». Запитую в подруг: чи відповідають вони зазначеним вимогам до кандидатів у патрульні. Ірина та Ганна зізнаються, що не мають водійського посвідчення, але вже записалися на курси водіїв.
За словами працівниць відбіркової комісії, у патрульні йдуть представники абсолютно різних професій: кухарі, режисери, архітектори, педагоги, медики. Деякі кандидати мають кілька вищих освіт, досвід роботи за кордоном. 24-річний В’ячеслав Сафронов – дипломований інженер-теплоенергетик. Хоч досвіду роботи в правоохоронних органах молодий чоловік не має, однак вважає, що готовий компенсувати його досвідом життєвим. «На мою думку, найбільшою проблемою в нинішній правоохоронній системі є зловживання службовим становищем. Від цього багато негараздів, передусім, недовіра до працівників міліції. Навіть у законослухняних громадян вони викликають швидше острах, а не віру в те, що їх захистять і допоможуть», – ділиться своїми міркуваннями В’ячеслав.
Спостерігаємо за тим, як представниці комісії приймають анкети: «Ми перевіряємо, щоб усі графи в бланку були заповнені, – пояснює Анна. – Часом просимо уточнити ту чи іншу інформацію, приміром, вказати назву навчального закладу чи місце роботи. Кожній анкеті присвоюється номер і її вносять до загальної бази».
У цей час на стіл до пані Анни лягають дві анкети – ще одна сімейна пара, яка претендує на посаду патрульних. Знайомимося з Мариною та Михайлом. Їм обом по 28 років. Марина за фахом землеупорядник, після здобуття диплому працювала архітектором. «Тепер я – молода мама, – усміхаючись, розповідає потенційна патрульна. – Декретна відпустка закінчується, але повертатись у професію не планую. Цей рік змінив свідомість багатьох українців, тож хочеться не просто працювати й одержувати за це гроші, а й бути корисним. Ми дістали шанс змінити нашу країну, тому кожному треба докласти до цього зусиль». Михайло – випускник Київського національного університету будівництва та архітектури, утім працює не за фахом, а в сфері розробки програмного забезпечення. Молодий чоловік запевняє, що готовий змінити престижну й високооплачувану роботу в ІТ-сфері й вартувати порядок на вулицях рідного міста. «Нове керівництво МВС, зокрема перший заступник міністра внутрішніх справ Екатерина Згуладзе, викликає довіру. На наш погляд, нарешті прийшли прогресивні люди, які прагнуть якісних перетворень. Нам не раз пропонували поїхати працювати за кордон, але ми віримо, що і в Україні можна створити такі умови, як у цивілізованих європейських країнах. Нашому сину шість із половиною років і хочеться, щоб він жив в іншій Україні – без корупції, без зловживань можновладців. До слова, він мріє бути поліцейським. Тож чому б не стати для нього прикладом?..».
Що далі?
Кандидатів, які відповідають усім вимогам, а це – віковий ценз: від 21 до 35 років, повна загальна середня або вища освіта, наявність посвідчення водія, відсутність судимості, – мають запросити до другого туру відбору. На кожному етапі (яких передбачається ще чотири: перевірка загального рівня знань – General Skill Test, тестування рівня фізичної підготовки, медичний огляд та особиста співбесіда) відбуватиметься «відсів» тих, то не відповідатиме тим чи іншим критеріям. Запитую у представників комісії: скільки часу знадобиться на розгляд анкет та подальший відбір кандидатів. Консультант знизує плечима: мовляв, коли набір стартував, планувалося, що кандидатів розглядатимуть упродовж двох тижнів. Нині ж, за тієї кількості охочих стати до лав нової патрульної служби, очевидно, що вкластись у часові рамки буде доволі складно.
«Відберуть лише тих, хто матиме швидку реакцію, хорошу фізичну форму та добре розвинену логіку, – пояснює нам фахівець Міжнародної програми підвищення кваліфікації для органів кримінального розслідування (Ісітар) Олена Носкова. – На фініші має залишитися дві тисячі майбутніх патрульних, які пройдуть підготовку з командою закордонних експертів. Перша група інструкторів – зі США – займатиметься з нашими новобранцями тактичною підготовкою, а друга – з Грузії – відповідатиме за теоретичну складову».
Очікується, що нові патрульні вийдуть вартувати порядок на вулиці столиці вже на початку літа. Після Києва аналогічний відбір до нової служби стартує в Одесі, Харкові, Львові на низці інших міст.
Марія САЛЬНІК, «ІЗ».
Фото Олега ТАБОРОВСЬКОГО
