В АТО дорожчає життя…

За чинним законодавством, сім’ї міліціонера, який загинув або дістав каліцтво, виплачується значно менша матеріальна допомога, аніж сім’ї військовослужбовця (постраждалого чи загиблого). Перший крок для усунення цієї диспропорції зробив Уряд, який вирівняв згадані виплати для учасників АТО (читайте в «ІЗ» № 45). Однак остаточно вирішити законодавчу колізію має Верховна Рада України, внісши зміни до Закону «Про міліцію».

Законодавчі парадокси

Зважаючи на доволі часті випадки, пов’язані з каліцтвом і смертю правоохоронців, парламентарі не раз вносили зміни до нормативно-правових актів.

Ще 2006 року були внесені суттєві доповнення до ст. 23 Закону «Про міліцію»: якщо під час виконання службових обов’язків міліціонер дістав поранення (контузію, травми або каліцтво), то йому повинні виплатити одноразову допомогу в розмірі 5-річного грошового забезпечення. У разі його загибелі родичі (члени сім’ї або батьки) отримують одноразову допомогу в розмірі 10-річного грошового забезпечення (згідно з останньою посадою в МВС). Загалом, мінімальний розмір грошової допомоги в таких випадках не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Йдеться про суму, яка не менша ніж 121,8 тис. грн (оскільки прожитковий мінімум для працездатних – 1 218 грн). Одначе, як свідчить аналіз, така допомога для працівників ОВС у кілька разів нижча, аніж для військовослужбовців Міноборони.

Візьмемо для порівняння норми Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: згідно зі ст. 16-2, у разі загибелі військовослужбовця для його сім’ї виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (609 тис. грн). Унаслідок набуття інвалідності

I групи – у розмірі 250-кратного мінімуму (304,5 тис. грн), інвалідності II групи – 200-кратного мінімуму (243,6 тис. грн), інвалідності ІІІ групи – 150-кратного мінімуму (182,7 тис. грн).

Диспропорція між соціальними гарантіями представників МВС і Міноборони призвела до законодавчих парадоксів: за смерть міліціонера передбачена вп’ятеро менша компенсація, аніж за смерть військовослужбовця! Більше того, за чинним Законом «Про міліцію», сім’я загиблого правоохоронця отримує значно меншу допомогу, аніж сім’я військовослужбовця, який став інвалідом.

Депутатська пропозиція

Як відомо, нині в зоні АТО представлені фактично всі силові структури України. Виходить, що учасники бойових дій, які належать до різних відомств, мають різний правовий статус? Але ж така «різновекторність» свідчить про ігнорування вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: ст. 6 чітко вказує, що працівники МВС мають такі ж права, що й військовослужбовці Збройних сил, Нацгвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби та інших воєнізованих формувань, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України (беруть участь в антитерористичній операції).

На ці та інші моменти нещодавно звернув увагу народний депутат Іван Вінник (фракція «Блок Петра Порошенка»). За його пропозицією в парламенті зареєстрували законопроект № 1142 (щодо забезпечення соціального захисту працівників та членів їхніх сімей). Цей документ передбачає внесення змін до ст. 23 Закону України «Про міліцію»: у разі поранення, заподіяного працівнику ОВС під час виконання службових обов’язків, розмір грошової допомоги для інвалідів І групи повинен бути не менший як 250-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб (304,5 тис. грн), для інвалідів II групи – не менший як 200-кратний мінімум (243,6 тис. грн), для інвалідів ІІІ групи – не менший як 150-кратний мінімум (182,7 тис. грн).

Ще одне суттєве доповнення до ст. 23 вищезгаданого Закону: у разі загибелі працівника міліції розмір одноразової грошової допомоги – не менший як 500-кратний розмір прожиткового мінімуму (609 тис. грн). Тобто цей показник має бути вп’ятеро більшим, аніж у чинній ст. 23 цього Закону (121,8 тис. грн). Збільшення такої допомоги продиктоване суворою реальністю сьогодення: бойові дії на Донбасі не вщухають. А це, своєю чергою, призводить до зростання кількості людських жертв у зоні АТО, зокрема й працівників міліції.

Урядові постанови

На відміну від парламентарів у Кабміні значно швидше ухвалюють рішення щодо надання грошової допомоги людям у погонах. Наприклад, ще торік була ухвалена урядова Постанова № 975: вона стосувалася розміру компенсації (609 тис. грн) у разі загибелі або інвалідності військовослужбовців та резервістів, які були призвані на навчальні та спеціальні збори.

Згодом з’ясувалося, що цього рішення Кабміну недостатньо, оскільки у проведенні АТО беруть участь не лише військові, а й працівники рядового та середнього начальницького складу органів внутрішніх справ. Саме тому в листопаді-2014 було ухвалено нову урядову постанову № 626: «Деякі питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції». Цей нормативно-правовий акт усунув диспропорцію між розмірами одноразової грошової допомоги, що виплачується сім’ям працівників міліції і сім’ям військовослужбовців (у разі загибелі під час виконання обов’язків у районі проведення АТО).

Постанова № 626 внесла доповнення до п. 3 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності»: «Для визначення розміру грошової допомоги, що виплачується сім’ї, а в разі її відсутності батькам та утриманцям працівника міліції, який загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або помер унаслідок поранень, які дістав під час такої участі, до грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії), але не більш як 5 075 гривень у розрахунку на місяць».

Спробуємо розібратися: що ж означає сума 5 075 гривень? У даному разі – це максимальний показник для обчислення розміру грошової допомоги сім’ї загиблого міліціонера (за рішенням Уряду). Згідно з п. 1.1 Порядку, ця допомога виплачується «у розмірі десятирічного грошового забезпечення». Тобто йдеться про 609 тис. гривень. Таким чином, диспропорцію між військовими і міліціонерами усунули за рахунок збільшення фінансових показників для працівників ОВС. Більше того, Кабмін надав доручення Міністерству внутрішніх справ щодо перерахунку виплаченої одноразової грошової допомоги сім’ям працівників міліції, які загинули в період з квітня до листопада (тобто в той період, коли ще не було Постанови №626). З цією метою для МВС додатково виділили майже 40 млн гривень.

Тепер своє слово мають сказати й парламентарі. Законопроект перебуває на розгляді в семи комітетах: бюджетному, антикорупційному, у справах ветеранів та інвалідів, з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, соцполітики, європейської інтеграції і правової політики. Хотілося б вірити, що доля цього важливого документа не нагадуватиме відому українську приказку: де сім господинь, там хата неметена…

Принцип співфінансування

Через бойові дії на сході України постає чимало запитань, про які ми раніше серйозно не замислювалися. Одне з найболючіших: скільки коштує людське життя? На жаль, загибель українців уже стає повсякденною реальністю. Моторошна статистика порушує проблему соціального захисту громадян і готовності держави виконувати свої зобов’язання.

Навіть з огляду на збільшення компенсації до 609 тис. грн стає зрозуміло, що оцінка вартості нашого життя, безумовно, нижча, аніж в інших країнах. За деякими підрахунками грошова допомога сім’ям загиблих має бути, як мінімум, один мільйон гривень. Так, принаймні, вважають представники Ліги страхових організацій України (ЛСОУ), створеної з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку страхових послуг. І це зрозуміло: ми ж рухаємось до Євросоюзу, де розмір такої суми коливається у

межах від 2 млн до 7 млн євро. Щоб цей принцип страхування запрацював, необхідно вносити зміни до Податкового кодексу. Нові законодавчі зміни дійсно могли б сприяти підвищенню суми страховки для учасників АТО. Адже навіть планка добровільного страхування життя в нашій країні набагато вища, аніж соціальні гарантії з боку держави.

Останнім часом розглядається можливість відновлення страхування людей у погонах. На міжнародному рівні вже давно відпрацьовані досвіди, коли прямі компенсації використовуються, як система соціального захисту військових. У деяких країнах, наприклад, у Китаї, працюють державні програми, які використовують систему страхування. На жаль, нам у цій сфері дещо не пощастило: страхування працівників силових відомств (яке було до 2013 року) полягало лише в тому, що страхова компанія «Оранта» займалася банальним перерозподілом бюджетних грошей. Якщо коштів на виплати не вистачало, ці зобов’язання переносилися на наступний рік. Люди могли прийти в «Оранту» за страховим відшкодуванням, а їм відповідали, що грошей з держбюджету не перерахували. Саме тому на законодавчому рівні всі обов’язкові види страхування були переведені на пряму бюджетну компенсацію. Проте, як відомо, фінансів у державній казні не вистачає (особливо у складних умовах сьогодення).

Як стверджують експерти, нині вже розробляються нові системи страхування, в яких може бути застосований так званий принцип співфінансування: наприклад, працівники МВС (МО, СБУ, НГУ) купують страховку, а держава частково компенсує їхні витрати або витрати страхової компанії. Крім цього, у такій системі можуть брати участь меценати та спонсори. Як правило, це юридичні особи, для благодійної діяльності яких потрібні нові законодавчі підкріплення. Адже в таких юросіб відразу виникають додаткові податкові витрати, пов’язані з нарахуванням прибутку та єдиного соціального внеску. Скажімо, щоб застрахувати бійця на 1 000 гривень, спонсор повинен зазнати витрат на суму близько 1 400 гривень. Вочевидь, над цими питаннями законодавцям ще треба попрацювати…

Валентин Ковальський,

м. Київ

друкувати