Епоха офшорів завершується?

Урядовці та парламентарі пообіцяли передноворічні «подарунки» для тих, хто «перекачує» капітали за кордон. Йдеться про законодавчий механізм розкриття реєстру нерухомості й виявлення фізичних осіб — «кінцевих вигодоодержувачів» компаній, котрі використовують офшорні зони з метою отримання податкових пільг. Чи означає це, що такий вид бізнесу в Україні незабаром припиниться?

Зміни до Держреєстру

Нещодавно Верховна Рада ухвалила «антиофшорний» Закон (№ 1701-VII): «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів». Отже, на законодавчому рівні закріплено нове поняття – «кінцевий вигодоодержувач» – фізична особа, яка, незалежно від формального володіння, може безпосередньо або через інших осіб вирішально впливати на діяльність компанії (користуючись активами, вчиняючи правочини, які надають можливість визначати умови господарської діяльності).

У законі чітко визначено, що таким вигодоодержувачем не може бути особа, «яка є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права». Тобто вітчизняним «скоробагатькам» забороняється діяти через підставних осіб та отримувати зі «своїх» компаній відповідні прибутки. За новими правилами, підприємства зобов’язані встановлювати свого кінцевого вигодоодержувача, регулярно оновлювати та зберігати інформацію про нього й надавати її державному реєстратору (нова ст. 64-1 Господарського кодексу). Ще одне доповнення стосується Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП): у разі неподання державному реєстратору інформації про вигодоодержувачів юрособи, її керівникові загрожує штраф – від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 5 100–8 500 гривень.

Щоб протидіяти «відмиванню» доходів, одержаних злочинним шляхом, парламентарі внесли зміни й до положень Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»: юрособи зобов’язані надавати держреєстратору дані про своїх засновників (прізвище, ім’я, по батькові, громадянство, серію та номер паспорта, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків тощо). Крім того, інформація, що міститься в Державному реєстрі прав, буде відкрита й загальнодоступна: вона оприлюднюватиметься не лише в паперовій, а й в електронній формі через офіційний вебсайт центрального органу виконавчої влади, який реалізує політику у сфері державної реєстрації прав (нова редакція ст. 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

«Сюрприз» для публічних осіб

В «антиофшорному» Законі (№ 1701-VII) є ще один доволі цікавий «сюрприз» – поправки до Закону № 249-IV: «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». У ньому йдеться про те, що суб’єкт фінансового моніторингу (нотаріус, банк тощо) зобов’язаний проводити заходи «стосовно публічних діячів або пов’язаних з ними осіб», тобто з’ясовувати джерела походження їхніх коштів і зв’язок із відповідною юрособою (офшорною компанією), від якої вони можуть отримувати прибутки.

У новій редакції п. 29 ст. 1 Закону № 249-IV наведено перелік осіб, які належать до публічних діячів: очільник держави, прем’єр-міністр, урядовці, народні депутати, керівник і члени правління Нацбанку, судді Конституційного суду, судді Верховного суду та вищих спеціалізованих судів, генеральний прокурор, члени Рахункової палати, надзвичайні й повноважні посли, начальник генерального штабу та начальники окремих видів Збройних сил, голова СБУ та його заступники, голова Антимонопольного комітету, інші держслужбовці (першої та другої категорії посад), а також керівники статутних органів політичних партій.

Пов’язаною особою з публічним діячем вважається не лише юридична особа (офшорна компанія), а й навіть його близькі родичі: члени сім’ї, батьки, опікуни й інші особи, які спільно проживають, мають взаємні права та обов’язки (зокрема й ті, хто не перебуває у шлюбі). Зважаючи на те, що ця інформація буде відкрита й доступна завдяки офіційному вебсайту центрального органу, «помилуватися» майном можновладців зможе будь-який громадянин України. Але тут не все так просто, як здається на перший погляд. Про це свідчить висновок головного науково-експертного управління Верховної Ради: «Що стосується суті зазначеного питання, то слід звернути увагу на те, що сьогодні в згаданому Державному реєстрі немає інформації про права на значну кількість об’єктів нерухомого майна. За цих умов його відкритість може призвести до появи нових шахрайських схем. Зокрема, отримуючи інформацію про те, що права на певний об’єкт нерухомості незареєстровані в цьому Реєстрі, злочинці можуть на підставі неправдивих документів зареєструвати в ньому права на цей об’єкт за собою та продати його без відома власника…».

На практиці це означає, що злочинці можуть залучити «чорних» нотаріусів, за допомогою яких до Держреєстру вносяться дані на підставі підроблених документів. Звісно, реальний (законний) власник нічого про це не знатиме, а коли схаменеться, то його майно вже буде продане «з молотка»! І тоді, як то кажуть, шукай вітру в полі. Як уникнути таких шахрайських схем і захистити права добросовісного набувача? Нині це питання залишається відкритим.

Обов’язок розкриття даних

Потреба ухвалення нового закону обґрунтована в тексті пояснювальної записки: «Поняття „кінцевого вигодоодержувача” є поширеним в міжнародній практиці контролю за відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом. Хоча законодавством України й передбачено обов’язок банків ідентифікувати фактичних вигодоодержувачів із фінансових операцій, практична реалізація даних положень складна. Низка норм щодо здійснення банками первинного фінансового моніторингу є суто декларативними й такими, що їх неможливо виконати. Крім того, потребує перегляду підхід до порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, задля доступності інформації, що міститься в ньому. Встановлення обов’язку розкриття інформації про фізичну особу − кінцевого вигодоодержувача сприятиме зменшенню рівня корупції в країні…».

Варто зазначити, що під час розгляду цього питання в парламенті було запропоновано внести до Кримінального кодексу нову ст. (209-2 КК), яка передбачала фінансове покарання за «порушення вимог щодо подання інформації про кінцевого вигодоодержувача юридичної особи»: штраф від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000–34 000 грн) або громадські роботи на строк від 160 до 240 годин. Однак експерти дійшли висновку, що така пропозиція – невиправдана. Адже неподання зазначеної інформації (без настання будь-яких суспільно небезпечних наслідків) не досягає рівня суспільної небезпеки. Можливо, через це депутати й внесли зміни не до КК, а до КУпАП (ввели нову ст. 166-11, яка передбачає значно менші штрафи).

За прогнозами Мін’юсту, дія Закону № 1701-VII «значно ускладнить можливість легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, оскільки всі юридичні особи приватного права будуть зобов’язані вказувати кінцевого вигодоодержувача – фізичну особу під час реєстрації, зміні власності юридичної особи, а також під час відкривання рахунків у фінансових установах». Тепер своє слово має сказати й Кабінет Міністрів, який протягом трьох місяців повинен привести нормативно-правові акти у відповідність до ухваленого Закону № 1701-VII. Також урядовці мають забезпечити внесення змін до актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. При цьому варто було б визначити критерії щодо належності фізичних осіб до категорії «кінцевих вигодоодержувачів юридичної особи». Інакше це призведе до неоднозначного тлумачення норм і порушення конституційного принципу юридичної визначеності як складової верховенства права (ст. 8 Конституції).

Проблеми з підставними особами

Де-юре «антиофшорний» закон зобов’язує керівників українських компаній розкривати імена їхніх справжніх власників. Та як це зробити де-факто? Новий правовий механізм, по суті, лише вимагає від уповноваженої особи надавати правдиву інформацію. А яким чином цю вимогу реалізувати на практиці? Як довести, що номінальний власник (тобто той, хто зазначений лише на папері) насправді підставна особа?

Проблема ускладнюється тим, що офшорний бізнес передбачає можливість укладення трастової угоди, згідно з якою керівництво компанії бере на себе зобов’язання щодо управління власністю (активами) клієнта. Йдеться про анонімне володіння корпоративними правами для забезпечення конфіденційності кінцевого вигодоодержувача (бенефіціара). Це означає, що в офіційних реєстрах і публічних документах як директори й засновники виступають номінальні (підставні) особи, які насправді не мають права здійснювати будь-які дії без прямої вказівки реального бенефіціара. Щоб відкрити банківський рахунок, номінальний директор видає доручення на ім’я уповноваженої особи, наближеної до бенефіціара. Внаслідок цього повний контроль за активами компанії проводить кінцевий вигодоодержувач, який де-юре не вважається її власником і далі залишається в «тіні». Як вивести його на «світло» – завдання досить складне. Тим паче, що активи офшорного трасту мають особливий статус: з моменту створення вони перестають бути власністю засновника. Такий метод дає надійний захист активів, що перебувають під контролем певної особи.

З метою приховування капіталів траст реєструється в офшорній зоні (країні, де відсутнє оподаткування іноземних доходів). Його засновники, здебільшого, довіряють свою власність у траст від підконтрольного їм нерезидента – юридичної чи фізичної особи, яка діє в одній державі, а зареєстрована (проживає) в іншій. Наприклад, використовують активи у вигляді корпоративних прав офшорної компанії, яка має частку акціонерного капіталу української компанії. Якщо активи нерезидента України перебувають за її межами, то такий (трастовий) порядок їх передачі буде найліпшим для збереження конфіденційної інформації про реального власника та його фінансів.

Чи зобов’язані керівники трастів надавати державному реєстратору інформацію про своїх реальних власників, тобто вигодоодержувачів? Річ у тім, що сам інститут трасту належить до англосаксонської системи права. Оскільки імплементація трастів у вітчизняне законодавство не відбулася, то нині незрозуміло: чи належать трасти до юридичних осіб, від яких вимагають дотримання вимог «антиофшорного» закону? Вочевидь, це питання ще потребує опрацювання у Верховній Раді. А тому говорити про завершення ери офшорів, напевно, ще зарано.

Валентин Ковальський,

м. Київ

друкувати

Коментарi

women looking for older men 13/04/2015 0:14
Great! Truly affluent content and incredibly practical in a row. I got it my explanation from over here women looking for older men . I extremely advise his/her works with the functional enlightening informat
write my essay for me 04/12/2014 16:05
Typically this can be often a significant half. A draft will offer a concept of what the components you lack and also the approach way more details you want for your educational papers here write my essay for me