Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Резонанс
16/10/2014 14:23

Грані шахрайства

Скільки не інформуй громадян про підступні тенета шахрайства, однак постійно знаходяться тисячі й тисячі наївних, неуважних, необережних, довірливих і, що тут таїти, банально жадібних до дармівщини… співучасників різномастих афер та облуд. Так, погоджуюся – таке формулювання щодо жертв обману дещо несправедливе. Проте, якщо детально проаналізувати кримінальні провадження, предметом яких є розслідування шахрайських дій, виявиться: левова частина фізичних та юридичних осіб, що фігурують як постраждалі від комбінаторів, мали змогу уникнути такої сумної долі. Але… читайте перше речення матеріалу. Ми вкотре закликаємо: досвідчені аферисти – чудові знавці й «маніпулятори» людської свідомості, які здатні бездоганно грати на всьому спектрі наших почуттів – від страху й жалю до прагнення легко й безпроблемно нажити статків. Шахрайство – чи не «найлабільніший» різновид криміналу, що суперчутливо реагує на соціальні процеси, технологічні новації, навіть економічні реформи й тенденції в моді. Отже, вивчаємо багатограння виявів сучасного шахрайства. Можливо, для когось ця інформація стане зброєю, коли, не дай Боже, на нього кине своїм хитрющим «оком» лиходій.

 

Прибуткова віртуальність

Пальму першості нині за простотою обману й доступністю інструментарію його виконання, неймовірно величезною кількістю «абонентів лохотрону» тримають інтернетресурси й комунікації мобільного зв’язку. У людей із рахунків у банках щезає як цілком непомітний «дріб’язок», так «обнуляються» й значні вклади, українцям «утуляють» послуги й товари, яких вони ніколи не бачать, вициганюють передоплату за лікування чи працевлаштування тощо.

Наші земляки такі талановиті, що здатні легким помахом руки пустити по світу навіть цілий банк. Одним із рекордсменів 2014-го на ниві швидкого обдурення фінустанов став білоцерківець. Відзначивши 48-річчя, той, напевно, вирішив назавжди зав’я­зати з потребою тяжко здобувати засоби на прожиття. Нині слідство розбирається, хто і як напоумив чоловіка настільки симво­лічно-ефектно (хоча «дебетом» оборудки, вочевидь, стане тривале ув’язнення) упродовж тижня обібрати банк у Білій Церкві на… 48 млн гривень. Це був його план чи затриманий є простим виконавцем? Як би там усе не відбувалося, а читача хвилює питання: як же це йому (їм) вдалося?

Кримінальний геній (або старанний учень якогось зловісного «гуру») день у день віртуально перерахував кошти, які перебувають в обігу фінустанови, на свій і покійної дружини карткові рахунки. Незаконні операції той прокручував, використовуючи один із сайтів доставки й оплати рахунків у всесвітній «павутині». Результатом низки таких маніпуляцій стало моментальне здобуття злодієм статусу тимчасового мультимільйонера. Доля йому відвела небагато часу, щоб сповна скористатися нагодою насолодитися перевагами суперзаможності. Майже 800 тис. гривень чолов’яга таки спромігся зняти готівкою в банкоматах, навіть встиг оновити гардероб і славно побенкетувати доти, доки рахунки, на які кіберзлочинець перераховував кошти, не заблокували. Натепер частину невитрачених аферистом грошей повернули до установи, що зазнала збитків.

По-іншому «видобували» готівку п’ятеро одеситів. Нащадки вигаданого літераторами Остапа Бендера нині мають значно більше можливостей робити банкноти з повітря. Особливо, якщо йдеться про неординарну атмосферу над Перлиною біля моря. Так от, аборигени цього благословенного Порто-Франко заповзялися втілювати принципи «вільної економіки», вигадуючи одну за одною низку фіктивних фірм, що доволі вигідно займалися переливанням із пустого в порожнє. Тобто відмивали гроші, віртуально формуючи незаконні податкові кредити. Після першого знайомства з аналізом руху кош­тів згаданих контор, право­охоронці жахнулися: його об’єм упродовж 2012–2013 років становив майже 120 млн гривень. У Приморському райсуді Одеси в слідчих не виникло ніяких проблем щодо отримання санкції на проведення обшуків «офісів прання». Там познаходили все, що необхідно для конвертаційного центру – десятки печаток і реєстраційних документів підприємств з ознаками фіктивності, комп’ютерне обладнання, з якого відбувається вхід у систему «Банк-клієнт».

Загалом, і то не наша творча вигадка, а на Одещині справді почало й безславно закінчило діяльність чимало новоявлених «Корейків», які спеціалізувалися на віртуальних оборудках. Зокрема, борці з кіберзлочинцями вивели тут на чисту воду розумника, який півтора року успішно керував такою собі «візуальною» крамницею. Його інтернетмагазин прий­мав реальні платежі від клієнтів – учасників майданчиків онлайн-аукціонів, а от товарами покупці вдовольнялися винятково в електронному вигляді. Свято безкарності продавця картинок із мобільними телефонами й комп’ю­терами закінчилося після того, як його вирахували правоохоронці – попри те, що він у мережі конспірувався, використовуючи неправдиві ідентифікуючі дані. «Сіль» його методу в тім, що шахрай вимагав у гравців, які виставляли кращу ціну на лот, переведення під гарантії аукціону передоплати на «підставний» картковий рахунок. Щойно гроші «капали», лиходій через мережу електронних платіжних систем виводив їх на рахунки інших осіб.

Так само інтернетаукціони стали зручним місцем для наживи групи херсонських «кулінарів кешу». Жертвами укладених трьома змовниками 600 фіктивних угод купівлі-продажу популярних моделей стільникових слухавок, планшетів, оргтехніки тощо стали майже дві сотні громадян з усієї України, які своїх замовлень на 1 млн гривень так і не дочекалися. Спритниками виявилися чоловіки, що спершу попрацювали на публіку й певний час справді займалися реальним продажем вживаних мобілок. А здобувши бажаний рейтинг і відгуки, вдалися до глибокої конспірації: реєструвалися під чужими іменами, змінювали комп’ютерну техніку, номери телефонів, користалися послугами кількох інтернетпровайдерів України, Китаю й ОАЕ. Оперативники навіть встановили: кілька місяців друзяки проживали в Шанхаї і Дубаї, поєднуючи «кар’єру» з відпочинком. А все тому, що кожна наступна копієчка була ними нахабно видурена у співгромадян. Сищикам вдалося затримати трійцю – уже проведено обшуки, вилучено достатньо доказів для того, щоб ці товариші забули про релакс у тропіках, принаймні, на найближчі 3-8 років. Більше КК України «не дає»…

 

Українцям варто знати: немає такого товару чи послуги, які шахраї не змогли б уявно створити й навіть примусити вас придбати їх через вельми привабливу пропозицію. Приміром, на Сумщині постраждав чоловік, який оплатив завдаток – 7 тис. грн – продавцеві авто з Хмельниччини, який виставив оголошення в Інтернеті. Не відав бідолаха, що подолянин за сумісництвом – ще й нахабний облудник. Недаремне днями Департамент ДАІ, саме через почастішання подібних ошуканств, зауважив: нині варто бути уважнішими під час купівлі транспортних засобів. Зокрема, почастішали випадки продажу автівок, «відтиснених» бандитами й терористами на сході держави в законних власників. Аферисти вдаються до різноманітних хитрощів, щоб легалізувати машини. Найбільші ризики стосуються купівлі автівок за дорученням, адже відомо, що нотаріус не перевіряє колісний «товар» за відповідними базами МВС. Тож варто звернутися з тим у підрозділ Державтоінспекції – відповідні Центри надання послуг ДАІ працюють за принципом «єдиного вікна» по всій країні. Зауважимо, що в регіонах почали оновлювати принципи й методи протидії шахрайству, зокрема в кіберпросторі. Нещодавно міліція Прикарпаття оголосила про створення спеціального вебсайту. Йдеться про волонтерський некомерційний неофіційний ресурс «Антишахрай», що має інформувати громаду про потенційні загрози, які є у сфері сучасних технологій. Сайт tricksters.com.ua допоможе громадянам зберегти кошти, роботу, а інколи – і саме життя. Тут можна знайти необхідні поради, дотримуючись яких, громадяни не стануть жертвою шахрайських схем.

Кримінально-соціальний інжиніринг

Плавно переходячи до нашої наступної підтеми зауважимо, що почасти шахраї не просто безсоромно обманюють, вони є цинічними й безжальними негідниками, нічим не гіршими від убивць. Скажіть, як інакше, окрім як замах на вбивство, розцінити вчинок бездушного чоловіка, що через обман у столиці заволодів грошима онко­хворої дитини? Пройдисвіт в Інтернеті натрапив на повідомлення про збір коштів на лікування недужої на рак дівчинки. І що б ви думали, як той допоміг? 40-річний уродженець Кіровоградщини зателефонував за вказаним в оголошенні номером і, втілюючи в життя свій підступний план, відрекомендувався матері пацієнтки лікарем-цілителем. «Ескулап» пообіцяв швидке одужання малої буквально за сущі копійки. Мовляв, варто переказати більш як 1 тис. доларів, закупити необхідні препарати й «диво-зілля» готове.

Можна зрозуміти згорьовану матір, адже ніби доля піднесла вимолений дарунок і шанс на зцілення рідної кровини. У жінки вагань практично не виник­ло: вона погодилася на пропозицію «добродія», переказавши на його банківську картку необхідну суму. Затим вона ще двічі пересилала шахраю гроші… А дитині ставало все гірше – її вже госпіталізували до Національного інституту раку. Підлотник телефонував знову і знову. Якось він навіть приїхав до клініки. Викрити цю наволоч допомогла родичка бідної матері, що саме перебувала в палаті й засумнівалася, що той тип є справжнім лікарем. І викликала міліцію, сповістивши про свої підозри й медиків. Фахівці інституту хотіли розпитати «колегу» про його методику лікування. Проте одразу зрозуміли: то класичний дури­світ, яких вони бачили немало. Зловмисника затримали, а згодом з’ясувалося: він сидів за такі самі афери. Прикро те, що чималі гроші, які мали піти на лікування дитини, ця сволота виманювала в її родини й без тіні сумніву прогулювала.

Низка фахівців говорить про те, що нинішні соціально-політичні потрясіння в Україні призвели до практично неконт­рольованого розплоду шахраїв, які вміло заробляють, маніпулюючи найкращими людським почуттями – співпереживанням, прагненням долучитися до доб­рої справи, інколи просто «тиснучи» на «жалобну» кнопку, що є в будь-кому з нас. Ми пам’ята­ємо, як у часи останнього Майдану з’являлися люди зі скриньками й збирали на допомогу революції, як потому гроші вимолювали під виглядом волонтерів псевдопомічники родин загиб­лої «Небесної сотні», а затим – і жертв у зоні АТО. Не меншим паскудством є збування львівським волонтерам понад сотні підроблених, фактично «самопальних» бронежилетів, які не витримували ніяких куль.

Прикро, що ці підлотники паскудили ідею доброчинства, безкорисної допомоги й тяжку працю сотень українців, які реально кинули все й присвятили себе справі волонтерства. Але ті пани й пані, що переконливо «просили не для себе», не з’яви­лися на наших вулицях вчора-позавчора. Вони рік, два, три тому баражували вокзалами, підземними переходами, супермаркетами й навіть церквами в пошуках нашої з вами доброти, конвертованої у дзвінку монету. Добре, якщо вони хоча б частину віддавали стражденним.

Приміром, керівник Форуму безпеки розрахунків із платіжними картками Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем ЕМА Олеся Данильченко днями підтвердила думку багатьох фахівців, що натепер актуалізувалися шахрайські методи соціального інжинірингу. На кшталт того, чим навесні займався сумнозвісний «Фонд підтримки донецького майдану», якого офіційно не існувало.

Психологи зауважують: саме в такі, як нині, часи масових стресів, депресій, хворобливої тривожності, коли людині важко адекватно оцінювати навколишні події, її найлегше обманути. Кримінальники діють без зай­вої манірності. Приміром, телефонують тим, хто збирає пожертви на купівлю облаштунків бійцям, що їдуть на схід, і уточнюють дані банківських карток для відправки коштів. Невдовзі з волонтером на зв’язок виходять нібито з банку, сповіщаючи про надходження грошей. Але для їхнього зарахування потрібно на терміналі виконати певні маніпуляції. Зрештою, людина власноруч відправляє переказ на чужу картку. Заблокувати такі операції практично неможливо через брак формальних ознак злочину.

Українцям нині варто дуже уважно ставитися до будь-яких проектів чи заходів благодійницького спрямування, адже підступ може чекати будь-де. Навіть на концерті. І це без жартів, адже в серпні жмеринська міліція затримала львів’янина, який під приводом збору коштів на потреби вояків організовував концерти, а насправді гроші привласнював. Тут належну пильність виявив заступник міського голови Жмеринки Анатолій Білоус, запідозривши, що надані «артистом» документи для оренди зали підроблені. Посадовець одразу викликав міліцію. Правоохоронці оперативно встановили: 30-літній «діяч культури» – аферист зі стажем, що перебуває в розшуку.

А в Запоріжжі правоохоронцям вдалося викрити й запроторити в буцегарню негідника, який у батьків бійця АТО зміг видурити 46 тис. гривень. Лиходій вигадав безвідмовну схему облуди. Маючи номер мобілки матері вояка, він зателефонував їй і сказав: сина поклали в дніп­ропетровський шпиталь, для його лікування терміново потрібні кошти. Батьки пробували додзвонитися до сина, але невдало. Тож вирішили не тягнути, а відправляти гроші, зібрані буквально за лічені години, на вказаний картковий рахунок. А ввечері з’явилася можливість поспілкуватись із сином і довідатися, що той… живий-здоро­вий і перебуває дуже далеко від лікарні. Запорізьким сищикам довелося добряче попотіти, щоб вийти на слід лихих людей. Спершу встановили, що готівку знімала в кількох банкоматах Ізюма на Харківщині якась жінка, щоразу ховавши обличчя від камер спостереження. Її знайшли та зрозуміли: вона посередниця, що допомагає колишньому співмешканцю матері, що вже… 15-й рік сидить у виправній колонії на Луганщині за вбивство.

Приблизно таку саму суму злочинці зняли з банківського рахунку, де акумулювали кошти небайдужих громадян на порятунок пораненого терористами 20-літнього військового із Житомирщини, який перебував у комі в одеському шпиталі. Міліція за кілька діб після виявлення пропажі благодійних внесків затримала підозрювану, що мала відповідні технічні можливості для того. Негідниця – 42-річна жителька Дніпропетровщини стверджувала, що ті тисячі на її рахунок «капнули» випадково. Проте обшук помешкання довів зворотне. У тому таки дніпропет­ровському регіоні безівці, перевіряючи діяльність одного з фондів, що декларував збір допомоги для передової, з’ясували подробиці дуже негарних речей, що відбувались у Кривому Розі від імені обласного штабу націо­нального захисту. Тамтешній оборудник вигадав існування місцевої філії Штабу й закликав земляків, до того ж на бланках згаданої організації, нести все, що можна, – гроші, медикаменти, харчі, які він доправить на фронт. Проте їхати чолов’яга нікуди й не збирався.

Переселенці зі сходу України й тимчасово окупованого Криму також не раз були «обласкані» увагою пройдисвітів.

Жіноче ошуканство

Аналізуючи різноманітні хит­рощі-обо­рудки, автор дійшов висновку, що є окремий різновид шахрайства – жіноче. Пані справді в дечому перевершили чоловіків. І це «дещо» – дуже кримінально небезпечне. Йдеться про вільний доступ до матеріальних цінностей, розпорядчих функцій у торгівлі, закладах громадського харчування, медицині, освіті, фі­нан­сово-банків­ських установах, логістиці, податковій службі тощо. Тобто поговоримо про фемінізовані галузі, де навіть у керівній ланці переважає слабка стать. Розтрати, крадіжки, обман покупців, махлювання з документами, інші оборудки стають «потойбічним» ремеслом директрис, комірниць, зав­госпів, інспекторів і навіть простих обліковців. Приміром, у Києві сищики затримали махінаторку з Криму, яка перебувала 12 літ (!) у розшуку за шахрайство. Наприкінці 1990-х вона зареєструвала в Сімферополі фірму – заради реквізитів юр­особи. А затим увійшла в зговір із посадовцями відомого кримського винзаводу, узявши там немовби під реалізацію чималі партії продукції, що обраховувалися тисячами пляшок. Звісно, лиходійка не повернула підприємству й копійки. Щоправда, її затримали, але спритниця втекла, вийшовши на підписку про невиїзд. Усі ці роки жінка ховалася під чужим іменем, змінюючи прихистки й лягаючи під ніж пластичного хірурга. Проте це не врятувало її ні від суми, ні від тюрми…
Видається, що міф про дурненьких блондинок вигадали самі жінки – щоб до них не так серйозно ставилися. І справді, невже білявка, вона ж «сіренька мишка», могла додуматися здавати в оренду низку чужих квартир? Тернопільські сищики довели, що таки могла. Метикувата тернополянка укладала з шукачами тимчасової житлоплощі договори найму, брала в них передоплату й благополучно щезала. Діяла пройдисвітка нехитромудро: спершу сама через агенцію нерухомості винаймала квартири – на кілька днів, а затим здавала в оренду новим шукачам житла – на кілька місяців. 
Почасти кредитними махінаторами стають саме жінки – напевне, не тільки через наближеність до відповідних посад, а й завдяки здатності причаровувати простотою й наївною чистотою. Ніхто не вірив, що тендітна 37-літ­ня економістка одного з одеських підприємств зможе обдурити банк на 50 тис. грн, підробивши довідку про доходи. Стільки років виповнилося й жительці Чернігова, яка за підробленим паспортом (викраденим у знайомої) у кількох банках міста набралася кредитів. Але то сущі квіточки проти того, що змогла утнути львів’янка бальзаківського віку. Комбінаторка створила імідж бізнес-леді й поназбирала в довір­ливих містян позичок задля вигідного інвестування в її проект. Майже 740 тис. грн мали закласти фундамент успішної справи, щоправда, кримінальної, бо ні віддавати узяті гроші, ні ставати реальним підприємцем вона не планувала.
Інша «рекордсвуменка» практично сиділа на кредитних потоках, працюючи відповідальним за них інспектором миколаївського банку. Жінка обікрала рідну установу на 300 тис. грн, скориставшись копіями паспортів і довідок про доходи громадян, на яких оформляла фіктивні кредитні угоди. А її колега з Херсонщини ошукала кількадесят підприємців і моряків. Їм вона пропонувала покласти зароблені тяжкою працею гроші на депозит під 23 % річних. Вкладникам видавала підроблені договори, а здобуті таким чином кошти скеровувала на свій рахунок, де їй вдалося зібрати… понад 1 млн доларів. Пані, відчувши небезпеку викриття, чкурнула за кордон із благовірним. Проте сімейна пара з Харкова, що під личиною кредитної спілки ошукала понад, як на 2 млн грн майже тисячу українців по всій країні, довела: сімейність у таких справах є запорукою успіху. Адже відкривати філії цього родинного лохотрону в регіонах допомагали кілька подруг подружжя.
(Далі буде)
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»
друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті