П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
06/10/2014 13:39

Ціни на похорон: вмерти – теж недешево

Нині, щоб провести людину в останню путь, потрібно витратити в середньому 6-10 тис. гривень. Ця сума коливається залежно від місця поховання й «розцінок» похоронних агентств, які наживаються на чужій біді. Як покласти край зловживанням у цій сфері? У Верховній Раді вважають, що розбиратися з такою спекуляцією мають органи внутрішніх справ: саме їм хочуть доручити ще одну функцію – складати протоколи про порушення… порядку застосування цін і тарифів на ритуальні послуги. У разі ухвалення нового закону винуватцям загрожуватиме штраф – від 170 до 340 гривень.

Зміни до Адмінкодексу

За чинним законодавством, ОВС розглядають справи про адмінправопорушення, які пов’я­зані з правами людини, власністю, громадським порядком, правилами дорожнього руху та правилами користування засобами транспорту. Свідченням цьому є норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Проте у Верховній Раді пропонують розширити перелік повноважень працівників ОВС завдяки ухваленню законопроекту № 2569а. Автор цього документа – Роман Шугало (депутатська група «За мир і стабільність»).

На думку нардепа, главу 12 КУпАП необхідно доповнити новою статтею: «Порушення порядку визначення вартості, встановлення та застосування цін і тарифів на ритуальні послуги та предмети ритуальної належності – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Відповідні зміни передбачені й у новій редакції ст. 255 КУпАП: працівники ОВС наділяються правом складати протоколи про «ритуальні» правопорушення. У такому разі вони будуть змушені тісно співпрацювати з Державною інспекцією з контролю за цінами – центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується урядом через міністра економічного розвитку і торгівлі України. Тобто доведеться брати участь у постійних моніторингах, аналізах і дослідженнях цінової динаміки на споживчому ринку (зокрема на ринку ритуальних послуг), а також «озброюватись» експертними висновками щодо економічного обґрунтування витрат під час формування тарифів на товари й послуги, які підпадають під державні регулювання та нагляд (контроль). У подальшому – проводити планові й позапланові перевірки суб’єктів господарювання для з’ясування правдивості даних про формування, встановлення й застосування цін, бухгалтерських книг, звітів і кошторисів.

 Певною мірою новий «хліб» ОВС може опинитися на полі не лише Держцінінспекції, а й навіть Антимонопольного комітету України (АМУ), який проводить державний контроль за дотриманням прав споживачів і вимог законодавства про захист економічної конкуренції (на засадах рівності суб’єктів господарювання).

 

«Монопольні» штрафи

Необхідність ухвалення нового законопроекту обґрунтована в пояснювальній записці: «Прийняття змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення порядку застосування цін і тарифів на ритуальні послуги дозволить зменшити зловживання у сфері надання ритуальних послуг. Зокрема, останнім часом зросла кількість зловживань з боку ритуальних служб та органів господарювання з надання ритуальних послуг щодо встановлення вартості на вказані послуги…».

У нинішніх умовах боротися з такими спекулянтами намагається Антимонопольний комітет України. За даними АМУ, у Чернівецькій області було оштрафоване комунальне підприємство «Спецкомбінат»: під час перевірки тут виявлено економічно необґрунтовані ціни на основні й додаткові ритуальні послуги. З точки зору «антимонопольників», такі діяння свідчать про порушення норм законодавства щодо захисту економічної конкуренції. Проте, як стверджує автор проекту № 2569а, намагання «підзаробити» насамперед призводить до порушення вимог нормативно-правового акта – Наказу «Про затвердження Єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності» (виданого Державним комітетом із питань ЖКХ від 19.11.2003 р. № 194).

Згідно з Наказом Держкомітету, розрахунок цін ритуальних послуг потрібно проводити з урахуванням виробничої собівартості підприємства, його фінансових витрат, планового прибутку та сплати податку на додану вартість. На превеликий жаль, похоронні агентства доволі часто ігнорують вимоги цього документа. З огляду на це, у законопроекті № 2569а й пропонується посилити відповідальність за порушення порядку встановлення й застосування тарифів на ритуальні послуги й предмети.

 

На папері – одне, на практиці – інше

Безперечно, коли хтось втрачає рідну людину, спекулювання на такому горі є аморальним вчинком. Проте до сфери ритуальних послуг слід підходити досить обережно й виважено. Тим паче, що запропоновані зміни до КУпАП іще потребують ретельного опрацювання.

На цей момент звернуло увагу головне науково-експертне управління (ГНЕУ) Верховної Ради: «Вартість надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України „Про поховання та похоронну справу”, встановлюється в порядку й у ме­жах, установлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Своєю чергою, надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін (ч. 2 ст. 10 Закону). Тобто в цьому випадку мають місце суто договірні відносини, порушення яких тягне за собою цивільно-правову, а не адміністративну відповідальність…».

Заради справедливості варто зазначити: те, що прописано в нор­мативно-правових актах, суттєво відрізняється від суворих реалій нашого життя. Наприклад, проаналізуємо вже згаданий Закон «Про поховання та похоронну справу»: у ст. 10 наголошується на цінах, які встановлені «за згодою сторін». А як на практиці? Похоронні агентства диктують свої ціни, незалежно від платоспроможності наших гаманців. Родичі покійного змушені без зайвих слів приймати нав’язані «правила гри». І це зрозуміло: коли вдома готуються до поховання рідної людини, то часу на обговорення вартості ритуальних послуг не вистачає. Вбиті горем, вони навряд чи здатні порушувати питання про якусь (маловідому) «методику визначення вартості ритуальних послуг», затверджену Наказом Держкомітету з питань ЖКХ і закріплену Законом «Про поховання та похоронну справу». До того ж про наявність цієї методики більшість наших співвітчизників навіть і не здогадується. І в цьому – нічого дивного: юридичною «підкованістю» можуть похвалитися далеко не всі. Прикро дивує інше: якщо є Наказ Держкомітету й законодавчі норми про єдину методику, то чому ж не передбачено покарання за її порушення?

 

«Ритуальна» непрозорість

Ще торік, згідно з Президентським Указом № 128/2013, на Антимонопольний комітет України було покладене завдання: проаналізувати ситуацію, що склалася на ринку ритуальних послуг, виявити проблемні питання й можливі шляхи їх вирішення.

За даними АМУ, норми чинного законодавства сприяють монополізації ринку, оскільки надають місцевій владі виняткові права щодо визначення виконавця ритуальних послуг (до речі, це не завжди відбувається на конкурсних засадах). Звернімо увагу на положення статей 8, 9 та 10 Закону «Про поховання та похоронну справу»: надання ритуальних послуг здійснюється суб’єктами господарювання, які визначаються органами місцевого самоврядування. Тобто міська (сільська) рада сама вирішує питання: з яким підприємством укладати відповідні договори. Місцеві можновладці на свій розсуд передають похоронним агентствам функції з утримання кладовища (у відповідних територіальних межах).

Отже, маємо те, що маємо: «потрібні» суб’єкти господарювання отримують абсолютну ринкову владу. Завдяки такій монополізації вони мають чудову нагоду – не допускати інших учасників ринку до надання ритуальних послуг (починаючи з моргу й закінчуючи кладовищем). Як бачимо, тут простежується досить цікавий сценарій: з «благословення» місцевих рад створюється «ритуальна» монополія, яка призводить до підвищення вартості послуг. Де гарантія, що певна частина таких прибутків не осідає в кишенях тих, хто на місцях «узаконює» ці правила гри?

Ще однією характерною проблемою такого ринку є активність фізичних осіб-підприємців, не зареєстрованих за відповідним видом діяльності (тобто послуги надаються поза межами правового поля). Інколи й самі їх виконавці повідомляють про недобросовісні методи конкуренції: скаржаться на інші похоронні агентства, які використовують свої зв’язки з лікарями та правоохоронцями (ті фіксують смерть, а потім видають конфіденційну інформацію про покійного). Це дає змогу оперативно звернутися до родичів померлого з метою нав’язати власні послуги (у момент їхнього тяжкого психологічного стану).

Також є проблемні питання, характерні для кожної області. У зв’язку з цим процитуємо офіційні дані, які навесні цього року оприлюднив голова Хмельницького територіального відділення АМУ Віталій Олуйко: «За результатами дослідження регіональних ринків ритуальних послуг у Хмельницькій області територіальним відділенням розглянуто 5 справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. З них – 3 справи стосовно суб’єктів господарювання, які займають монопольне (домінантне) становище на відповідних регіональних ринках, і 2 справи щодо органів місцевого самоврядування. Зокрема, КП „Спецкомунтранс” (м. Кам’я­нець-Подільський) і КП „Деражнянська житлово-експлуатаційна контора № 1” під час надання ритуальних послуг не укладали зі споживачами договорів-замов­лень, як це передбачено мінімальним переліком вимог щодо порядку організації поховання й ритуального обслуговування населення. Підприємства мали змогу уникнути зобов’язань і відповідальності перед споживачами при простроченні надання послуг і наданні їх у неповному обсязі…».

Як стверджують представники АМУ, нині ринок ритуальних послуг монополізований, непрозорий і закритий. Чи не тому суб’єкти господарювання отримують надприбутки на людській біді? Хотілося б вірити, що на законодавчому рівні з цією проблемою незабаром розберуться…

Валентин Ковальський,

м. Київ

 

друкувати

Коментарi