Народне ополчення чи мобільна армія?

Зважаючи на бойові дії в Донецькій та Луганській областях, у Верховній Раді знову йшлося про зміцнення нашої обороноздатності. Під куполом на Грушевського вже розробили чергове «ноу-хау» – законопроект про створення громадської організації зі статусом… воєнізованого (збройного) формування. Чи така ідея має право на життя? Нині це питання перебуває на розгляді парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони.

Права, пенсії та пільги

«Про Народне ополчення „Резервістська армія України”» – таку назву має проект закону № 4705 (нараховує 15 статей разом із Прикінцевими положеннями), який передбачає головну мету – створення громадського об’єднання для захисту суверенітету й територіальної цілісності держави. Згідно зі ст. 1, таке об’єднання має бути частиною Збройних сил, а його засновником – Президент України. Під час мобілізації ополченці набувають статусу воєнізованого формування, тобто стають військовослужбовцями.

До лав «Резервістської армії» пропонують призивати громадян віком 18–65 років, які не мають судимості, не залучаються до мобілізації (не належать до призовників, військовослужбовців і резервістів). Вони об’єднуються в загони за територіальним принципом і реєструються у відповідних районних (міських) військових комісаріатах за місцем їх утворення. Порядок реєстрації визначається Кабміном за поданням Міністерства оборони. На підставі Указу Президента України всі ополченці проходять щорічну військову підготовку на базі з’єднань, військових частин, а в особливий (воєнний) період – виконують накази головнокомандувача Збройних сил України. У мирний час загони ополчення можуть залучатися (на платній договірній основі) для участі в охороні громадського порядку, запобігання й припинення адміністративних правопорушень і злочинів, захисту життя та здоров’я громадян, а також для рятування людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Як прописано у ст. 8 проекту, «ополченці забезпечують себе військовою формою одягу встановленого зразка, продовольством і зброєю за власний рахунок». Порядок зберігання «стволів» затверджується Президентом України за поданням міністра оборони (на підставі пропозицій Всеукраїнської ради Народного ополчення). В особливий період ополченцям «видається також зброя та військове устаткування Збройних сил» (ст. 9 проекту). Час участі в ополченні в особливий період зараховується до страхового стажу і стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Щорічно ополченці проходять медичний огляд, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах, а також право на санаторно-курортне лікування й відпочинок у санаторіях, пансіонатах і на туристичних базах Міноборони (з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах і порядку, встановлених Кабміном).

Ополченці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, прирівнюються до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни. Діти ополченців, які загинули або стали інвалідами, мають переважне право зарахування до військових ліцеїв, ліцеїв із посиленою військово-фізичною підготовкою, військових вишів і ВНЗ, у яких є військові навчальні підрозділи (за умов успішного складання іспитів і відповідності до інших вимог і правил прийому).

У разі каліцтва або загибелі ополченця передбачена одноразова грошова державна допомога. А для тих, хто перебував в ополченні понад 20 років, призначається пенсія згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зарубіжні аналоги

Про необхідність ухвалення законопроекту йдеться в тексті пояснювальної записки: «…події останніх днів яскраво показали занепад Збройних сил України та неспроможність держави самостійно забезпечити оборону в межах ресурсів, що є в її розпорядженні. Саме тому, надзвичайно важливим у даний час є необхідність залучення цивільного населення. Поширеною є світова практика функціонування національних збройних сил у складі регулярної армії та народного ополчення. Особливого поширення така практика набула в країнах Скандинавії (Норвезьке ополчення, Шведське національне ополчення, загони резервістів у Фінляндії. Окрім того, армія народного ополчення існує в Латвії та Ізраїлі. Так, наприклад, Норвезьке ополчення є засобом швидкої мобілізації сил норвезького війська: у випадку загрози збройної агресії проти країни воно може в короткі строки мобілізувати більше 50 тисяч боєздатних осіб, що становить 10 % загального військового контингенту країни…».

Чи доцільне використання зарубіжної практики в наших реаліях? Насамперед, незрозуміло, на якій підставі ополченці отримають право на носіння й використання бойової зброї? Лише на підставі членства в громадській організації? А про яку саме зброю йдеться – автомати, гвинтівки чи пістолети? І, зрештою, хто має надавати дозвіл на таке озброєння: Міністерство оборони чи все-таки Міністерство внутрішніх справ, ураховуючи те, що в мирний час ополченці залучаються до участі в охороні громадського порядку, запобігання правопорушенням і злочинам?

Ідея створення такого ополчення суперечить Закону «Про громадські об’єднання»: ст. 1 наголошує на захисті права і свободи людини (а не оборони держави), а в ст. 4 йдеться про те, що «громадські об’єднання не можуть мати воєнізованих формувань». Та й навіщо їх створювати, коли в Україні ще в травні цього року утворилися батальйони територіальної оборони, які також захищають нашу Батьківщину й підпорядковуються Міністерству оборони? З огляду на специфічність питання, доцільно було б узгодити законопроект № 4705 із зацікавленими державними органами: Міністерством внутрішніх справ і Міністерством оборони. Поки що таке депутатське «ноу-хау» перебуває поза полем зору і міліції, і військових. Якби представники МВС і МО дізналися про «ополченську» ідею, то, напевно, звернулися б до Верховної Ради з відповідним проханням: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити й повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи.

«Ліцензія» на постріл

Цієї теми ми торкалися ще два місяці тому – в липневій публікації «Воюватимемо по-швейцарськи?». Тоді йшлося про країну Альп, де резервістам надано право зберігати стрілецьку зброю в домашніх умовах. Автор цієї ідеї Віктор Балога пропонував ухвалити законопроект № 4593 (про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення обороноздатності держави). Нині цей документ також перебуває на розгляді у профільному парламентському комітеті – з питань національної безпеки й оборони. Опираючись на швейцарський досвід, шановний нардеп виступав за те, щоб резервісти отримали право на зберігання автоматичної стрілецької зброї за своїм місцем проживання. А в разі необхідності – могли використати її для оборони від агресії іншої держави.

Нині вітчизняне законодавство забороняє членам громадських об’єднань носити й зберігати бойову зброю. А для отримання «травматики» необхідно зібрати цілу низку документів. То чи варто спрощувати таку процедуру й дозволяти вільний продаж вогнепальних «стволів»? Поки що більшість населення до такої «мілітаризації» не готова ні морально, ні матеріально (зважаючи на «збройні» ціни). Згідно із соцопитуваннями (проведеними компанією «Research & Branding Group»), легалізацію вогнепальної зброї для особистого захисту підтримує лише близько 10 відсотків опитаних. У простих громадян є досить серйозні побоювання, що такі «ополченці» діятимуть як американські ковбої: доволі часто у ЗМІ з’являються тривожні повідомлення про те, що в тому чи іншому штаті озброєні молодики чи навіть школярі зчиняють стрілянину. Чи не тому в Сенаті США вже порушили питання про посилення контролю під час продажу вогнепальної зброї?

У нас ситуація ще складніша у зв’язку з подіями на Донбасі. Поки у східних областях гинуть люди, навряд чи варто узаконювати «ліцензію» на постріл. Невже зброя в руках ополченців стане панацеєю для погашення конфліктів та усунення недосконалості в суспільно-політичних стосунках між західними й східними регіонами? Де гарантія, що до лав цієї громадської організації не пристануть члени організованих злочинних угруповань, які теж захочуть отримати право на носіння зброї? У такій нестабільній країні, як нині наша, нові сплески злочинності можуть статися будь-якої миті. А це означає, що кількість озброєних бандитів значно зросте.

Складається враження, що дехто з народних обранців піклується не про підвищення обороноздатності держави, а про лобіювання інтересів збройного бізнесу. На превеликий жаль, у Верховній Раді не поспішають визнати логічний зв’язок між кількістю вогнепальної зброї в населення й кількістю злочинів, вчинених з її застосуванням. Прикро, що в нас ігноруються результати багаторічних досліджень, проведених зарубіжними соціологами й кримінологами: що доступніша вогнепальна зброя, то більше стає поранених і вбитих.

Парадоксально, але факт: замість того, щоб зміцнювати систему правопорядку, законотворці пропонують масово роздавати населенню «стволи» (під виглядом ополченців). Невже шановні народні депутати не знають, що проблеми злочинності, а тим більше – захисту від зовнішнього ворога, вирішуються централізовано – поліцією та армією. І, зрозуміло, ідея «народоозброєння» не може бути альтернативою професійним військовим, які мають гранатомети, артилерію, бронетехніку, авіацію, зенітно-ракетні комплекси тощо. У разі воєнної агресії доведеться покладатися, насамперед, на військово-повітряні й сухопутні сили. Інакше «фінал» може виявитися дуже швидким і сумним. То, може, ліпше подумати про реформування Збройних сил, створення мобільної армії, а не громадської організації, яка під виглядом ополченців лише загострюватиме проблему незаконного обігу зброї…

Валентин Ковальський,

м. Київ

друкувати

Коментарi

monu 23/04/2015 14:58
У разі каліцтва або загибелі ополченця передбачена одноразова грошова державна допомога. cheap used cars
dasdsad 25/12/2014 7:40
as soon as they omega replica uk opted for Breitling mainly because your genuine see store.