Незаконні кредити «погасять» криміналом?

Одним із найнебезпечніших економічних злочинів є шахрайство з фінансовими ресурсами. Щоб удосконалити механізм відповідальності в цій сфері, народні депутати пропонують внести зміни до Кримінального кодексу. У разі схвалення нового законопроекту винуватцям загрожуватимуть досить великі штрафні санкції…

Кара за обман

У нинішніх умовах банківсько-кредитна сфера стала зоною підвищеної кримінальної активності. На загострення ситуації в цій сфері впливає ціла низка чинників: кризовий стан економіки, при якому зберігаються ризики фінансової нестабільності, зростання цін і зменшення обсягів видачі інвестиційних кредитів. Зважаючи на ці та інші моменти, боротьба з економічними злочинами – доволі актуальна. Так вважають члени парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. На їхню думку, Верховна Рада повинна ухвалити законопроект № 2582а.

Цей документ передбачає нову редакцію ст. 222 Кримінального кодексу: замість поняття «шахрайство з фінансовими ресурсами» пропонується ввести іншу кваліфікацію злочину – «незаконне одержання субсидії, субвенції, дотації або кредиту». Отже, увага законодавця акцентується саме на покаранні за обман кредитора (банку) чи органів влади. За ці махінації «світить» штраф – від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. За такі самі дії (якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди) загрожує ще більший штраф – від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Враховуючи те, що розмір неоподаткованої «мінімалки» становить 17 гривень, суми штрафу коливатимуться в межах від 17-ти до 170 тисяч гривень.

Необхідність ухвалення нового законопроекту обґрунтована в тексті пояснювальної записки: «Шахрайство з фінансовими ресурсами є злочином у сфері господарської діяльності, який входить до системи суспільно небезпечних діянь, що посягають на кредитно-фінансову систему України. Суспільна небезпека такого злочину полягає в порушенні встановленого законодавством порядку зайняття господарською діяльністю у сфері фінансів, незалежно від того, нормами публічного чи приватного права його врегульовано.

Охоплені ст. 222 КК діяння порушують нормальне функціонування фінансово-кредитної системи в цілому, оскільки знижують її ефективність як важливого джерела фінансування економічного зростання і виконання соціальних програм, позбавляють фінансової допомоги тих суб’єктів господарської діяльності, які її насправді потребують і намагаються отримати в законному порядку. Особливістю шкоди у вчиненні цього злочину є те, що вона заподіюється „зсередини”, тобто розрив соціального зв’язку між учасниками фінансової діяльності відбувається шляхом протиправного виходу одного з них за межі її здійснення…».

Обов’язкова характеристика такого шахрайства – надання завідомо неправдивої інформації. Йдеться про очевидний (явний) обман кредитора, який зафіксований у письмовій формі шляхом використання підроблених (сфальсифікованих) документів. Шахрайство визнається вчиненим із моменту надання конкретному адресату сфальсифікованої інформації (незалежно від того, вдалося чи не вдалося отримати фінансову допомогу або заподіяти реальну майнову шкоду). Характер дій дозволяє відмежувати цей злочин від інших форм незаконного посягання на чужу власність і від злочинів у сфері господарської діяльності.

Застереження експертів

Чинна ст. 222 КК дещо перегукується зі ст. 190 КК, яка також присвячена «шахрайству» (як формі заволодіння чужим майном). Зважаючи на це, у законопроекті № 2582а передбачено відповідальність лише за надання завідомо неправдивої інформації (з метою незаконного отримання кредитів, дотацій чи пільг). Тобто по суті йдеться про окремий різновид обману.

З таким підходом погодилося й головне науково-експертне управління (ГНЕУ) Верховної Ради: згідно з експертним висновком, особа стає на шлях злочину, щоб отримати певну суму коштів завдяки недостовірним (сфальсифікованим) даним, які надаються банкам або іншим кредиторам, а також органам державної влади чи місцевого самоврядування. Принагідно зазначимо, що чинне законодавство передбачає кримінальну відповідальність за злочинну діяльність із метою незаконного отримання відповідних фінансових ресурсів.

Проте не варто забувати: досить стрімкий розвиток сучасних технологій може призвести до виникнення нових способів обману (наприклад, втручання в бази даних банку після подання необхідної інформації від фізичної чи юридичної особи). Крім того, чинна ст. 222 КК створює небажану «конкуренцію» зі ст. 212 КК, яка присвячена покаранням за ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів (з метою ухилення злочинці також можуть скористатися наданням завідомо неправдивої інформації, скажімо, для податкових органів).

Як свідчить аналіз, нова редакція ст. 222 КК є досконалішою, аніж нинішня. Але разом із перевагами потрібно звернути увагу й на недоліки, які зазначені у висновку експертів ГНЕУ: «…сумнівною, на наш погляд, є пропозиція законопроекту щодо встановлення за діяння, передбачені у ст. 222 КК (у редакції проекту), обов’язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Адже зі змісту запропонованої статті випливає, що суб’єкт даного злочину є загальним, а вчинення цього злочину не пов’язане з використанням службового становища (тобто суб’єктом даного злочину необов’язково має бути службова особа або представник влади). Натомість, покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має на меті недопущення в подальшому вчинення даною особою злочинів із використанням певної посади чи в результаті зайняття певною діяльністю».

Отже, віднесення до загального суб’єкта злочину запропонованого проектом штрафу суперечить як самій меті покарання, так і принципу його індивідуалізації (частина друга ст. 50 і частина перша ст. 65 КК).

Умисел як критерій злочину

Надання завідомо неправдивої інформації – це обман із використанням сфальсифікованих документів. Наприклад, у сфері банківського кредитування знаряддям такого злочину є документи, які можуть містити неправдиві дані: фіктивні гарантійні листи, застави, кредитоспроможність позичальника, страховика чи поручителя, контракти чи угоди (які підтверджують, що кредит отримується нібито для придбання необхідних товарів, робіт або послуг). Інформація, що надається такою особою (шахраєм), повинна свідчити про навмисне приховування й перекручування фактів із метою незаконного впливу на волю кредитора. Адже, коли позичальник надає правильні відомості, банк діятиме інакше: не надаватиме кредиту взагалі або збільшить відсоток за кредитом (у зв’язку з великим ризиком).

Зміст свідомо неправдивої інформації може стосуватися не лише суб’єкта господарювання, який отримує фінансові ресурси, а й інших осіб (наприклад, страховиків або поручителів). Крім того, законодавство забороняє надання кредитів на формування й збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств. Якщо особа хоче використати кредитні ресурси з іншою метою (які не вказані в пакеті документів), то такі дії слід кваліфікувати як шахрайство з фінансовими ресурсами (за ст. 222 КК).

Нецільове використання кредиту може полягати, наприклад, у внесенні коштів на депозит задля отримання відсотків чи придбання майна, що не має стосунку до зобов’язань, зазначених у кредитному договорі. Звичайно, це питання (про відповідність позичкових коштів меті) потребує вирішення в кожному конкретному випадку. Скажімо, якщо суб’єкт господарської діяльності не може своєчасно погасити заборгованість через вагомі об’єктивні причини, то склад злочину тут буде відсутній.

Головним критерієм злочину, передбаченого ст. 222 КК, є умисел: винна особа укладає кредитний договір лише для того, щоб приховати незаконний характер своїх дій, спрямованих на безоплатне заволодіння чужим майном (назавжди). Кваліфікуючі ознаки такого шахрайства – повторне вчинення й заподіяння великої матеріальної шкоди: вона визнається великою, якщо у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (8500 грн і більше). У цій частині шахрайство визнається закінченим із моменту фактичного заподіяння збитків кредитору.

А крайні – вкладники!

Діяльність банківської системи регулюється законами «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» й іншими нормативними актами, яким притаманні серйозні недоліки: декларативність окремих положень і їх неузгодженість між собою, неврегульованість деяких питань, пов’язаних із діяльністю банківської системи.

Ще одним мінусом є недосконалість нормативно-правової бази з широкого кола питань: розподіл кредитних ресурсів, притягнення до кримінальної та іншої відповідальності юридичних осіб (зокрема й комерційних банків) за вчинення суспільно небезпечних діянь – шахрайство, «відмивання» коштів, здобутих злочинним шляхом, фіктивне банкрутство, недобросовісне підприємництво. У вирішенні питань про доцільність надання кредитів комерційними банками не завжди вивчається кредитоздатність позичальника. Оцінка ризику кредиту й платоспроможність клієнта визначається банками на рівні передбачень (часто помилкових). Значна частина виданих кредитів не захищена ні економічно, ні юридично. Наявність закладених товарно-матеріальних цінностей працівниками кредитних установ не перевіряється, вартість майна часто не відповідає дійсності. Усе це явно позбавляє банк перспективи примусового повернення кредиту.

Досить часто кредити видаються неплатоспроможним підприємствам, які повернути його просто не в змозі. Враховуючи те, що сума виданих і неповернутих кредитів часто перевищує обсяг власних коштів банку, весь тягар економічних наслідків неповернення кредитів лягає на його клієнтів, зокрема й на бюджетні організації і громадян-вкладників. Особливе занепокоєння викликає неповернення грошей через порушення встановленого порядку оформлення видачі кредитів. Окрім цього, є незаконна (тіньова) економічна діяльність, яка зрощена з банківською системою й керівництвом великих підприємств. Такі неправомірні дії вкрай негативно впливають на свідомість суспільства, загрожують економічній безпеці держави, підривають довіру населення до всієї фінансової системи й відлякують іноземний капітал.

Вочевидь необхідно розробити систему контролю за наданням кредитів і створити орган, який би захищав користувачів банківських послуг. Коли це питання постане на законодавчому рівні, нині невідомо…

Валентин Ковальський, м. Київ

друкувати

Коментарi

asdas 25/12/2014 7:40
Money making a good good reputation for example Breitling's takes a hands-on technique to omega replica sale link up any Breitling identity utilizing aviation wardrobe around the world.
fake rolex sale 25/12/2014 7:39
Breitling worked with any Frecce Tricolori to produce a purpose-built pilot's chronograph together with specially designed any see which would, simply year or so subsequently, become the Breitling Chronomat, which happens to be these days the single most

Додати коментар