Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Резонанс
12/09/2014 15:16

У нас є обов’язок – захистити Україну

Днями Міноборони поінформувало одну з медіа-агенцій, що станом на кінець серпня зареєстровано 361 випадок дезертирства серед військовослужбовців відомства, які залучені до антитерористичної операції. Загалом, від початку проведення АТО в Єдиний реєстр досудових розслідувань за фактами ухиляння від військової служби внесено дані про 273 кримінальні провадження стосовно понад 1,4 тис. військових, з яких 62 – відповідно до ст. 408 Кримінального кодексу 

(дезертирство). Крім того, відкрито провадження проти майже восьми сотень військових за ст. 336 ККУ (ухиляння від призову за мобілізацією), триває 15 розслідувань відповідно до ст. 409 згаданого кодексу (ухиляння від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом). Фактично в більшості цих історій ідеться про різні грані явища, яке можна умовно окреслити одним зрозумілим словом – дезертирство.

Обхідні маневри «ухилянців»

«Є така професія – захищати Батьківщину». Відомий вислів щодо військового покликання вже не є лише ностальгічно-пат­ріотичним за сприйняттям. Нині він має доволі конкретний зміст чи не для кожного з нас. Стаття 65 Конституції вказує: один із першочергових обов’язків громадян – захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності країни. Це передумова забезпечення об’єк­тивної необхідності утверджувати державний суверенітет і незалежність у політичній, економічній, культурній та інших сферах, підтримувати належну обороноздатність країни. Без усталеної в суспільстві культури поваги до інституцій державності, високого рівня патріотизму цього досягти дуже важко. Тридцять п’ятий президент США Джон Кеннеді щодо цієї теми так сказав в інавгураційній промові: «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни!». Ці слова визначили його курс як лідера нації, а для пересічного українця нині мають стати чи не щоденним гаслом, якщо він дбає про єдину країну від Карпат і до Донбасу.

Україна нині заново народжується вже як повноцінна держава, хоча в перебігу цього процесу значна частина її громадян вимушена узятися за зброю, щоб захистити суверенний цивілізаційний вибір нашої нації. Хтось іде в окопи як доброволець, а декого вітчизна закликає виконати ратний обо­в’язок у визначений законом спосіб. Звісно, більшість мобілізованих осіб із розумінням ставиться до військкоматівських повісток у поштових скриньках і вчиняє адекватно ситуації. Проте якийсь незначний відсоток співгромадян таки вишукують «шпарини» й «коридори» задля уникнення потрапляння в небезпечні східні регіони.

Статистика свідчить: в основ­ному кримінальні правопорушення, які реєструють органи внут­рішніх справ у згаданій темі, це злочини, зауважені в XIV розділі КК України – кримінальні діяння у сфері охорони державної таємниці, недоторканності держкордону, забезпечення призову й мобілізації. Цілком прогнозовано, що в нинішній складній воєнно-політичній обстановці правоохоронцям доводиться розглядати значно більше відповідних матеріалів, аніж у «мирні часи».

Наприклад, слідче відділення Тарутинського РВ ГУМВС в Одеській області нещодавно до кримінальної відповідальності притягнуло двох місцевих жителів за ухилення від призову у зв’язку з мобілізацією у Збройні сили України. 33-літньому чоловіку, який перебував на військовому обліку Арцизько-Тарутин­ського об’єднаного райвійськкомату, сповістили про підозру у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 336 ККУ. Згаданий військовозобов’язаний був у запасі першої категорії й мав спеціальність – стрілець. Після оголошення часткової мобілізації його призвали на військову службу, належним чином оповістивши, зокрема, і про наслідки неявки.

Проте «запасник» одразу вдався до обхідних маневрів – вирішивши зробити все можливе, щоб ухилитися від призову. Передусім, він без поважних причин не прибув у вказаний час до місця збору й не повідомив про мотивацію такого свого кроку підрозділ, відповідальний за виконання порядку комплектування ЗСУ.

Схожим чином вирішив «бойкотувати» мобілізаційні заходи й на рік старший односелець згаданого вище чоловіка. Натепер окреслені кримінальні провадження щодо «ухилянців» спрямовані в Тарутинський райсуд. Підоз­рювані та прокурор уже уклали угоди про визнання винуватості. За погодженням сторін, суд призначив фігурантам справ покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, з однорічним випробувальним терміном.

Фахівці й експерти нині говорять, що під час таких розслідувань не виникає процесуальних складнощів. Річ у тім, що склад злочину тут доволі простий у сенсі формування доказової бази. Основними для слідчого є розуміння поняття мобілізації, ухилення від неї, моменту закінчення злочину, його суб’єктивної сторони та суб’єкта злочину.

Нагадаємо, що під мобілізацією в Україні слід розуміти комплекс заходів, які здійснюють у державі задля планомірного переведення органів влади, місцевого самоврядування, структур і сил Цивільної оборони, галузей націо­нальної економіки, підприємств, установ та організацій на функ­ціо­нування в умовах особливого періоду, а Збройних сил, інших військових формувань – на організацію та штати воєнної доби.

Мобілізація буває загальною або частковою, проводиться відкрито чи таємно (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» редакція 13 травня 1999 р.). Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та п. 1 ст. 39 ЗУ «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях ухвалює президент (визначає вид, обсяги, порядок, термін здійснення). Про відкриту мобілізацію негайно сповіщають у ЗМІ, а про приховану – по закритих каналах. Для ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф у мирний час проводять цільову мобілізацію. Отже, об’єктивна сторона полягає в активних діях, спрямованих на ухилення від призову. Обов’язково має діяти особ­ливий період. Суб’єктивна сторона злочину – умисна вина. Суб’єк­тами злочину є військово­зобо­в’язані, які перебувають у запасі.

 

Не хочеш воювати – плати. А хочеш – то тим паче!

Натепер набирає особливої гостроти проблематика не тільки суспільної небезпеки «ухилянства». Це явище пролило додаткове світло на такі проблеми, як правова безграмотність і нігілізм населення, коли деякі особи не розуміють, що статус громадянина є сукупністю прав та обов’язків. Також зросла кількість викриттів у хабарництві якраз відповідальних працівників військкоматів та інших, причетних до мобілізації, структур. Дивно, та дехто з них насправді сприймав настання воєнного лихоліття як можливість цинічно, проте непогано підзаробити. Та чи вартий такий ризик тієї ганьби й презирства, що назавжди затаврує життя хапуги в погонах, проведених років за ґратами й обов’язкової конфіскації майна, варто спитати у здирників, уже викритих міліцією на гарячому.

У квітні безівці Херсонщини викрили одного з райвійськкомів у здирництві. Той вимагав у пані 400 доларів за відстрочку від призову її 20-літнього сина до армійських лав. Водночас міліція задокументувала дії й двох інших військових комісарів в області, що за приблизно таку саму «таксу» знаходили спільну мову з батьками призов­ників. Спектр послуг вражав, хоча найбажанішим стало затягування терміну постановки «клієнта» на військовий облік – аж до настання граничного віку призову. Так збагачувався й керівник відділу Чернівецького міського військового комісаріату. Щоправда, той долари брав за сприяння в демобілізації за станом здоров’я за допомогою зв’язків у шпиталі. До речі, деякі нечисті на руку медики також активно долучаються до формування прошарку «дезертирів у законі». Приміром, на Рівненщині відкрито кримінальне провадження стосовно лікаря однієї з поліклінік (член медичної призов­ної комісії), якого затримали в момент отримання 4 тис. гривень за підготовку «липових» висновків для звільнення призовника від служби.

Щодо теми протиправної діяльності службовців військкоматів начальник Департаменту ДСБЕЗ МВС України Василь Пісний зауважив: «Такі вчинки варто вважати зрадою інтересів держави. Нині оперативні підрозділи зорієнтовано на викриття фактів одержання неправомірної вигоди, вчинених службовцями військкоматів».

Заступник міністра внутрішніх справ Сергій Чеботар підтвердив, що МВС розпочало активну фазу нещадної боротьби з корупцією не тільки у своєму відомстві, а й у всьому силовому блоці. Адже дійшло до того, що хабарники збагачуються буквально на всьому: не хочеш служити в зоні АТО – розщедрюйся, маєш бажання боронити рідну землю-неньку – також плати! Приміром, на Вінниччині сищики затримали посередника, що мав передати більш як тисячу доларів командирові однієї з військових частин від двох чоловіків, які чекали на позитивне вирішення питання щодо служби за контрактом.

 

Дезертири шукають розваг

Українським міліціонерам нині доводиться мати справу і з справжніми дезертирами, що полишають місця служби зі зброєю. Першим таким резонансним інцидентом стало нічне захоплення солдатів-втікачів на Миколаївщині у травні. Тоді, прихопивши автомати АКС-74 і боєприпаси, тріо солдатів із військової частини в с. Чабанка Комінтернівського району Одещини накивало п’ятами в пошуках розваг. Інакше коментувати те, що вони витворяли, навряд чи варто. Погрожуючи розправою, строковики забрали в чоловіка авто й поїхали в сусідній регіон. Міліція ввела оперативний план «Сирена». Згодом розшуківці й даївці напали на слід дезертирів, які вже встигли вчинити розбійний напад на автозаправку.

А от у серпні вже розшукували дезертирів, які на Дніпропетровщині вбили людину. Серед ночі черговий Межівського райвідділу міліції зафіксував повідомлення про стрілянину неподалік елеватора в селі Слов’янка. Слідчо-опе­ра­тивна група з’ясувала, що тоді власник тамтешнього мотелю зробив зауваження чотирьом чоловікам у камуфляжному одязі, що пиячили й навсібіч стріляли зі зброї поблизу його закладу. Проте певний час вгамувати «вояків» підприємцю не вдавалося. Нев­дов­зі «моралізаторство» 51-літ­нього господаря комплексу відпочинку настільки розізлило компанію, що вони відкрили вогонь по ньому. Конфлікт мав трагічний фінал. Хоча дядько й намагався втекти на власній автівці, це його не врятувало. Від’ї­хати той спромігся лише на чотириста метрів – далі чоловіка спинили кулі. Потерпілий ще зміг самотужки викликати бригаду швидкої меддопомоги, але під час транспортування до лікарні помер. Зауважимо, що межівська міліція чудово спрацювала. У кооперації з колегами з УСБУ їм вдалося затримати винуватців трагедії – дезертирів однієї з частин ЗС України, в яких вилучили чотири автомати, два пістолети, понад 4 тис. патронів, десятки різноманітних гранат і гранатомет. Нині цією групою опікуються слідчі в межах відкритого кримінального провадження.

P.S. Ми не закликаємо заганяти в окопи людей під страхом запроторення у в’язницю. Але нам усім варто усвідомити, що коли твоєю вулицею їдуть ворожі танки, тоді вже пізно бігти у військ­комат.

Матеріал підготували 

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»,

Жанна МІШИНА,

 слідчий ОМВ СУ ГУМВС 

 

в Одеській області

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті