Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Резонанс
07/08/2014 15:06

Вони загинули під Попасною…

26 липня в місті Радивилові Рівненської області поховали 33-річного стрільця-санітара резервного батальйону спеціального призначення Національної гвардії України «Донбас» солдата резерву Ігоря Васильовича Черняка, який мав у підрозділі позивний «Чорний».

Ігор загинув у розквіті сил, не доживши двох тижнів до свого 34-річчя. Він народився у смт Забайкальську Читинської області Росії в родині професійного військовослужбовця, якій часто доводилося змінювати місце проживання. Останнім місцем служби старшого прапорщика Василя Черняка був Навчальний центр внутрішніх військ МВС у місті Золочеві, що на Львівщині. Після виходу на пенсію він працював у місцевому військовому комісаріаті, а чотири роки тому пішов із життя… Його син Ігор закінчив Національний університет «Львівська політехніка», працював у комерційному банку, потім – на будівництві.

Від природи сором’язливий і спокійний, Ігор здивував своїх рідних та друзів тим, що взяв активну участь у подіях на київському Євромайдані під час Революції гідності. Щоб не завдавати болю матері, яка тяжко переживала втрату чоловіка, він сповістив рідним і знайомим, що їде на заробітки – і вступив до лав резервістів батальйону «Донбас», а згодом вирушив у район проведення антитерористичної операції…

Близько 16.30 18 липня Ігор Черняк загинув смертю хоробрих у бою за місто Попасну, що на Луганщині. Того вечора на своїй сторінці в соціальній мережі «Вконтакті» бойовики «ЛНР» виклали фото особистих речей, документів та одягу загиблих «донбасівців» і цинічний текст, у якому вони хизувалися вбивством українських вояків…

Указом Президента України від 2 серпня 2014 р. солдат резерву Черняк нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Того самого дня, коли Ігор Черняк упокоївся в рідній землі, в районі Попасної поліг ще один воїн резервного батальйону спецпризначення НГУ «Донбас», 36-річний молодший сержант резерву Віталій Володимирович Піддубний (позивний «Сват»).

Уродженець села Миропілля Краснопільського району Сумщини, Віталій Володимирович після закінчення середньої школи працював у колгоспі. Відслуживши строкову військову службу у Збройних силах, оселився в місті Бердянську Запорізької області, де працював будівельником, виховував трирічну донечку. Веселий, компанійський, він багато часу проводив із сім’єю та друзями на природі, захоплювався нумізматикою.

Після анексії Криму та загострення обстановки на сході країни Віталій приєднався до міського громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Громадська варта – Самооборона» – понад 500 активістів, чоловіків і жінок, які зробили чималий внесок у запобігання провокаціям сепаратистів і підтримання спокою в Бердянську. А згодом він вирішив стати на захист держави зі зброєю в руках і разом із групою земляків вступив до батальйону Нацгвардії «Донбас». Його друг, «самооборонівець» Михайло, згадує: «Ми разом із ним записувалися до „Самооборони”, натягували намети, створювали блокпости. А після цього Віталик сказав: „Гаразд, тут усе зроблено – треба їхати «ТУДИ»”… Він передчував, що не повернеться, натякав мені про це, але поїхав – щоб захищати Батьківщину…».

«Добрий, чуйний, завжди і всюди перший… Справжній пат­ріот… Спритний, життєрадісний хлопець, оптиміст, який усіх зав­ж­ди підбадьорював, казав, що все буде добре», – таким запа­м’я­тали Віталія Піддубного його бойові побратими з «Донбасу».

Близько 13.00 26 липня під час виконання завдання з доставки продовольства з Артемівська до Лисичанська автомобіль, на якому разом із трьома побратимами їхав Віталій, потрапив у ворожу засідку – кулеметна черга обір­вала його життя…

Уже зранку наступного дня біля штабу бердянської Самооборони відкрили «Стіну Пам’яті» Віталія Піддубного. Люди несли сюди квіти й лампадки, а також пожертви для родини загиблого героя (протягом лише однієї доби активісти зібрали понад 8 тисяч гривень). А 28 липня тут відбулася громадянська панахида, в якій разом із родичами, друзями й однополчанами взяли участь сотні бердянців. Згодом караван автомобілів із синьо-жов­тими прапорами проводив машину із труною з тілом резервіста до виїзду з міста – його родичі вирішили поховати Віталія в рідному Миропіллі. Але, як ішлось у прощальних промовах, жителі Бердянська ніколи не забудуть земляка, який віддав життя за те, щоб війна не ввірвалась у їхнє місто…

 

Хто бажає допомогти родині Віталія Піддубного, може переказати кош­ти на картковий рахунок КБ «ПриватБанк»: 4149 6258 0508 8456 (дружина Латковська Юлія Сергіївна).

 

Євген РОЖЕНЮК, м. Київ

 

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті