П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
24/07/2014 17:05

До євростандартів через… євров’язниці?

Протягом останніх півтора року у Верховній Раді з’явилася ціла низка проектів, спрямованих на гуманізацію умов утримання засуджених. Без перебільшення можна сказати: у нашому кримінальному законодавстві відбулася справжня революція норм, якій можуть позаздрити навіть представники того самого Євросоюзу, куди ми так активно інтегруємось… 

Інтернет іде до «зони»

Досі вважалося, що кримінальне покарання спрямоване на пов­ну або часткову ізоляцію засудженого від суспільства шляхом позбавлення та обмеження волі. Тобто будь-які зв’язки з навколишнім світом (побачення, листування та телефонні розмови) контролюються адміністрацією криміналь­но-ви­конавчих установ закритого типу (колонії, в’язниці) та відкритого (виправні центри). Проте останнім часом це питання зазнає певних змін, насамперед у Кри­мінально-виконавчому кодексі (КВК).

Так, ще в квітні 2014-го народні обранці ухвалили Закон № 1186-VII: «Про внесення змін до Кри­мі­наль­но-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів». Згідно з цим документом, ч. 2 ст. 59 КВК виклали в новій редакції: засудженим до обмеження волі надали ще одне право – «мати при собі портативні персональні ком­п’ю­тери та аксесуари до них, мобільні телефони та аксесуари до них…». Таким чином, виправні центри деякою мірою стали розважальними…

Проте, як відомо, процес удосконалення не має меж. Під куполом на Грушевського вирішили потурбуватися й про осіб, засуджених до позбавлення волі. Наразі в парламентських стінах чекає розгляду ще один цікавий документ (№ 3025): «Проект Закону про внесення змін до Кримі­наль­но-виконавчого кодексу України (щодо надання засудженим особам права на користування інтернетом)». Згідно з доповненнями до статей 107 і 110 КВК, ув’язнені можуть вести «телефонні розмови, користуватися у глобальній мережі Інтернет», причому «без обмеження їх кількості». Щоправда, такі послуги мають оплачуватися особисто самими засудженими.

Необхідність ухвалення цього проекту обґрунтована в тексті пояснювальної записки: «Метою кримінально-виконавчого законодавства України відповідно до статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу є, передусім, створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених. Однак виховання законослухняного громадянина та повноцінного члена суспільства в установах виконання покарань неможливе за умов, коли соціальні зв’язки засудженого обмежені. Адже особистість формується під впливом соціального оточення, і в умовах ізоляції ув’яз­не­них в кримінальному оточенні можливе лише становлення кримінальної особистості, розвиток кримінальної спільноти. Надаючи можливість ув’язненим зберігати контакти із зовнішнім світом завдяки сучасним інформаційним технологіям, можна мотивувати їх до перевиховання, допомогти зрозуміти, що суспільство не відвернулося від них, що встановлена законом відповідальність за їх діяння та відбування встановленого законом покарання не означає, що вони викреслені із соціального середовища та приречені нести клеймо злочинця все життя…».

«Доцільно відхилити»

Зазначений законопроект (№ 3025) не підтримав профільний парламентський комітет – з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Голов­на причина – відсутність належного фінансово-економічного обґрунтування, що є порушенням вимог Закону «Про Регламент Верховної Ради України».

Річ у тім, що співавтори допустили суттєву помилку в тексті пояснювальної записки: на їхню думку, «реалізація законопроекту не потребує додаткових фінансових витрат з державного бюджету». Насправді такий висновок абсолютно безпідставний. Почнімо з того, що надання засудженим права на користування портативним комп’ютером, інтернетплан­шетом (iPad) чи смартфоном треба підкріплювати обов’яз­ковим обладнанням тюремних приміщень точками (хотпостами) локальної мережі з доступом до Інтернету. А це, своєю чергою, потребує встановлення бездротових мереж Wireless LAN (Wi-Fi). І, ясна річ, ці затрати потребують знач­них асигнувань за рахунок державної казни. Зважаючи на це, члени профільного комітету виступили з рекомендацією: цей законопроект «повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання» (за результатами розгляду в першому читанні).

Категоричнішою виглядає позиція головного науково-екс­перт­но­го управління (ГНЕУ) Верховної Ради: на його думку, такий документ узагалі «доцільно відхилити». Адже найважливішою вимогою режиму виконання покарання (у вигляді обмеження волі та позбавлення волі) є ізоляція, яка передбачає шість видів обмеження: 1) можливість пересуватися; 2) можливість спілкуватися; 3) можливість вибору місця проживання; 4) можливість вибору характеру та роду занять; 5) можливість визначати свій спосіб життя; 6) можливість розпоряджатися своїм часом.

«Серед перерахованих найважливішим елементом ізоляції є істотні обмеження в спілкуванні засудженого з особами, які є на волі, – наголошує у своєму висновку ГНЕУ. – Без ізоляції засуджених і похідних від неї обмежень не може бути, власне, й обмеження або позбавлення волі як виду кримінального покарання. Крім того, законопроектом не передбачено контролю за листуванням через електронну пошту та користуванням мережею Інтернет, можливості блокування певних листів, відвідувань сайтів, що може зашкодити інтересам правосуддя та боротьби зі злочинністю.

Звертаємо вашу увагу на те, що значна кількість осіб, засуджених до позбавлення волі, досить часто винна у вчиненні групових злочинів, при цьому далеко не завжди вдається одразу затримати і притягти до кримінальної відповідальності всіх членів певного злочинного угруповання. Враховуючи це, надання необмеженого права користування комп’ю­тер­ною технікою з можливістю користування Інтернетом може зашкодити розшуку, затриманню та розслідуванню діяльності злочинців і сприяти вчиненню нових злочинів. Окрім цього, воно пов­ністю нівелює інші обмеження, передбачені чинним КВК для засуджених до позбавлення волі (наприклад, обмеження листування)…».

Іменем… примусу

З юридичного погляду, позбавлення або обмеження волі передбачає зміну правового статусу людини, яка через різні обставини стала на шлях злочину. На цьому наголошує ст. 50 Кримінального кодексу: «Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого».

Такий примус – ефективний засіб забезпечення виконання обо­в’язку неухильно додержуватися Конституції та законів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Тобто застосування кримінального покарання – той засіб, завдяки якому здійснюється вплив на засудженого: його примушують до законо­слухняної поведінки. Однак при цьому слід мати на увазі ще одну суттєву обставину: покарання має винятково індивідуальний характер (воно не може бути застосоване ні до кого іншого, крім особи, яка за вироком суду визнана вин­ною у вчиненні злочину). Позбавлення або обмеження волі нерозривно пов’я­зане з умовами утримання засуджених, які опинилися за ґратами.

Цієї теми ми торкалися ще в торішній публікації: «Абонент у «зоні» й доступний» (березень-2013). Саме тоді нардепи намагалися реалізувати нову ідею: мовляв, засудженим, які перебувають в установах виконання покарань, необхідно надати право на користування «мобільниками». У подальшому, намагаючись «удосконалити» Кримінально-виконав­чий кодекс, до ст. 134 КВК внесли ще один підпункт: «Засудженим, на яких накладено дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), телефонна розмова може бути надана лише з дозволу начальника колонії, як виняток, з метою виховного впливу чи у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї)».

Запропоновані ініціативи відразу знайшли схвальний відгук у Харківській правозахисній групі (ХПГ). За відгуками юристів ХПГ, зроблено «перший крок до гуманізації системи виконання покарань». Вони також вважають, що завдяки змінам, внесеним до КВК, наше суспільство зможе отримувати інформацію про те, що відбувається в колоніях, виправних центрах та інших установах виконання покарань. Та чи вдасться в такому разі забезпечити контроль за тим, щоб засуджені не порушували вимог режиму виконання покарань? Навіть правозахисники змушені визнати очевидну річ: є небезпека, що за допомогою Інтернету й мобільного зв’язку вони організовуватимуть втечі та вчинятимуть інші протиправні дії, виступатимуть у ролі співвиконавців (інколи навіть організаторів) різних злочинів: шахрайств, вимагань, оборудок з наркотичними засобами тощо. До речі, такі діяння відбуваються й сьогодні, причому за допомогою незаконно отриманих мобільних телефонів, які не раз виявлялись у місцях позбавлення волі. А що станеться, коли такі особи отримають право на необмежене користування Інтернетом та іншими (мобільними) засобами зв’язку?

 

Замість післямови

Як не крути, а факт є фактом: запропоновані інтернетініці­ативи призведуть до повного нівелювання вимог КВК, що стосуються засуджених. Що ж це за обмеження чи позбавлення волі, за якого можна вільно спілкуватися й почуватися не за ґратами? Якщо засуджених ізолювали від суспільства, то це означає лише одне: суд обмежив їхні права, зокрема й право на користування засобами зв’язку.

Інша річ, коли особу переводять, скажімо, на «полегшений» режим і дають можливість вийти за межі в’язниці. У такому разі, без сумніву, не лише можливо, а й потрібно надати дозвіл на користування Інтернетом і «мобільником» (щоб не втрачати з особою зв’язку). Такий вид заохочення сприятиме тому, щоб людина приносила користь суспільству (працюючи, наприклад, у колонії-поселенні) і таким чином готувалася до нормального життя. А якщо засуджений є запеклим рецидивістом і далі виявляє злісну непокору тюремній адміністрації, то про яке інтернетправо взагалі може йтися?

Валентин Ковальський, м. Київ

друкувати
Додати коментар

Інші статті