Як погасити кредитні борги?

Останнім часом досить часто біля стін Нацбанку, на перехресті Інститутської та Банкової, відбуваються акції протесту. Серед численних вимог – отримання дозволу на погашення доларових кредитів за курсом 2008-го, або хоча б 2013 року. Наскільки можливо вирішити таку проблему правовим шляхом?

«Не живу, а мучуся»

До кризи 2008 року наші громадяни часто брали житлові й автомобільні кредити в іноземній валюті. На той час банки видавали їх під невисокі відсотки, а долар здавався доволі міцним. Проте після сумнозвісних економічних подій позичальники опинились у складній ситуації: «зелені» дорожчають, а борги зростають.

Сумні історії позичальників схожі одна на одну. Ось лише одна з них, почута від боржниці Марії: «Я 14 років орендувала квартири в Києві. Стільки намучилася… Родичів немає, житла – теж. Ще наприкінці 2007 року зважилася купити «квадрати». Вийшло так: заробила 30 тис. доларів, знайшла «вбиту» квартиру за 110 тис. і взяла кредит – 90 тис. доларів (за курсом 5,05 грн/дол. – Ред.). Щомісячний платіж – орієнтовно 1 200 дол., з них 250 – «тіло» кредиту, виданого на 30 років. Ситуація стандартна: у банку вмовили взяти доларовий кредит. Відтоді не живу, а мучуся. Вже вклала в квартиру 70 тис. доларів, а борг – 80 тисяч. Хоча нині така квартира коштує лише 50 тисяч…».

На превеликий жаль, подібних випадків нині досить багато. Враховуючи численні скарги позичальників «зелених», Верховна Рада ще кілька років тому скасувала право на видачу доларових кредитів: народні обранці ухвалили Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» – банкам заборонили надавати позики в іноземній валюті. З юридичного погляду таке рішення парламентарів було цілком обґрунтоване й справедливе: згідно з нашим законодавством, розрахунковою грошовою одиницею в Україні є гривня, а не долар. Зважаючи на те, що громадяни не можуть отримувати доходи «зеленими», кредити їм відповідно не можуть видаватися банкнотами США.

Але з порядку денного не знято питання фінансового захисту позичальників, які потерпають внаслідок зростання курсу долара. У парламентських стінах не раз висловлювалася думка про те, щоб під час переведення кредиту з валютного у гривневий (для перерахунку) використовувати той курс, який був на момент оформлення позики. Звісно, досі на практиці такий підхід не застосовувався. Нині до цієї ідеї повернулися знову, бо «бакс» різко підскочив у ціні: якщо на початку року він коштував 8 грн, то сьогодні – близько 12. Вартість долара не зменшилась, попри солідні зовнішні запозичення: у травні 2014-го, як відомо, Україна отримала перший транш від Міжнародного валютного фонду у розмірі 3,19 млрд доларів. Враховуючи ці та інші причини, у вітчизняній банківській системі спостерігається збільшення обсягу проблемних кредитів: він вже зріс на 22%.

Проблеми прощення

За деякими підрахунками, кредитно-доларова проблема безпосередньо стосується приблизно дев’яти мільйонів громадян (майже кожного п’ятого жителя України).

Більшість позичальників не можуть виконувати своїх зобов’язань за договорами через непомірне зростання курсу долара: адже коли видавались кредити, платоспроможність визначалася, виходячи з доходів позичальників саме у гривні, а не в іноземній валюті. Саме тому народні обранці й розробили три законопроекти: з них два «забракували» (№4185а-1 і №4185а-3), а останній (№4185а-2) ухвалили в першому читанні. Йдеться про реструктуризацію зобов’язань (за кредитом в іноземній валюті) шляхом внесення змін до договору та перерахування несплачених зобов’язань за офіційним курсом, встановленим на дату проведення реструктуризації. Частина зобов’язань позичальника, що визначається як різниця між сумою зобов’язань за кредитом на дату реструктуризації та сумою цих зобов’язань за офіційним курсом (встановленим на 1 січня 2014 року, підлягає сплаті позичальником за графіком кредитних платежів. Такі зобов’язання позичальника можуть бути прощені банком на умовах та в порядку, визначених у договорі зі змінами.

Зазначений законопроект №4185а-2 (автором якого є депутат Руслан Князевич) також передбачає погашення зобов’язань за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою, за рахунок передачі позичальником предмета іпотеки іпотекодержателю – банку. Запропонована передача є підставою для припинення зобов’язань за кредитом (зокрема коли вартість предмета іпотеки є недостатньою для повного задоволення зобов’язань). Проте тут є доволі суттєвий недолік: на думку експертів, у варіанті Князевича бракує чітких умов та оптимальних строків реструктуризації заборгованості за споживчими кредитами. А це, своєю чергою, може значно ускладнити порядок застосування такого механізму. Тим більше, що при цьому виникає ще одна проблема: за рахунок яких саме ресурсів банкіри повертатимуть валютні депозити постраждалим громадянам?

Наслідки девальвації

У нинішніх умовах девальвація гривні призводить до істотного зростання витрат позичальників на погашення кредитів (оплати відсотків за користування ними). Ця проблема особливо критична для тих громадян, що отримали довгострокові іпотечні кредити в іноземній валюті. Їхні гривневі доходи не збільшуються, тож стрімке зростання доларового курсу призводить до додаткового навантаження на сімейні бюджети й неспроможності виплачувати валютні кредити (які за кілька місяців подорожчали майже на 40 відсотків). Девальвація гривні негативно вплинула й на малий бізнес. Приватні підприємці, з одного боку, зобов’язані виплачувати валютні кредити, а з іншого – збільшувати обсяги обігових коштів (щоб в умовах підвищення цін забезпечити наявність достатнього запасу товарів чи матеріалів для безперебійної роботи). Велика кількість суб’єктів господарювання опинилася під загрозою припинення діяльності та скорочення чисельності працівників. Подальше накопичення боргів загрожує зростанням частки проблемних кредитів. Такі тенденції негативно позначаються на результатах діяльності фінустанов і, як результат, знижують довіру населення до банківської системи.

Де ж вихід? На жаль, ухвалений у першому читанні проект №4185а-2 згаданих вище проблем не вирішує. Як стверджують експерти, потрібно надати можливість громадянам, приватним підприємцям та підприємствам провести реструктуризацію заборгованостей за валютними кредитами шляхом переведення їх у гривню за курсом лютого 2013-го та кредитною ставкою за погодженням сторін (але не вище за розмір облікової ставки Нацбанку на зазначену дату, тобто не вище як 6,5 % річних). Суми недоутримки у вигляді пені, штрафу, що виникли внаслідок неналежного виконання кредитних зобов’язань, підлягають анулюванню. Після проведення реструктуризації в разі неможливості виконувати кредитні зобов’язання позичальник повинен мати право звернутися з односторонньою заявою про передачу предмета застави кредитору.

Коли депутати ухвалять відповідний закон і перейдуть від слів до справ – спрогнозувати важко. Наразі можна сказати лише одне: внаслідок різких курсових коливань на валютному ринку та знецінення національної валюти громадяни України зазнали збитків і втратили значну частину своїх коштів. Нині інфляція загрожує фінансовій системі держави (крах якої може мати дуже серйозні суспільно-політичні наслідки). У такій ситуації фінансовий порятунок фізичних та юридичних осіб залежить від оперативних та ефективних дій законодавчої влади.

Навантаження на банки

Загалом, під куполом на Грушевського погоджуються з необхідністю вирішення проблеми, що виникла через видачу споживчих кредитів в іноземній валюті. Однак при цьому не можна не враховувати інтересів фінустанов, які надавали доларові кредити. Адже ухвалення рішення лише на користь позичальників загрожує обернутися негативними, якщо не катастрофічними, наслідками не тільки для банків. Ідеться про економіку України в цілому.

Візьмімо для прикладу депутатську пропозицію зробити перерахунок суми кредиту в національній валюті, виходячи з курсу, встановленого на момент укладення «валютного» договору між банком і позичальником. Ідеться про раніше згадану частину зобов’язань позичальника, що може бути прощені банком на умовах та в порядку, визначених у договорі зі змінами. Чим це обернеться на практиці? Звернімо увагу на дані Нацбанку: обсяг іпотечних кредитів фізичних осіб перевищив 4 млрд доларів (близько 48 млрд грн). Перерахунок такого обсягу кредитів за старим курсом призведе до завдання банкам величезних збитків, бо створюється додаткове навантаження на їхній капітал. За таких умов низка фінустанов може втратити здатність дотримуватись обов’язкових нормативів капіталізації та «нарватись» на санкції Нацбанку. При цьому кількість проблемних банків стрімко зросте.

Такої «докапіталізації» можуть вимагати й державні банки. А це, своєю чергою, обернеться новим навантаженням на державний бюджет України. Як наслідок – доведеться зменшувати розмір фінансування інших, не менш важливих, соціальних програм. Ще одне «але»: перегляд кредитних договорів та списання певної частини заборгованості поставить несумлінних позичальників у вигідніше становище порівняно з тими, хто відповідально виконував свої зобов’язання перед банками. Така практика провокуватиме системні порушення договірної дисципліни: раніше сумлінні позичальники можуть відмовитися виконувати умови щодо реструктуризації боргів.

Приклад Норвегії

Доцільним було б врахувати позитивний досвід країн, які свого часу вирішували такі проблеми. Скажімо, нещодавно в Норвегії позичальникам за іпотечними кредитами збільшили строк погашення кредитів до 30-40 років. В українських реаліях таке збільшення було б прийнятним у межах 10-20 років. Адже що більший строк погашення кредиту, то нижчий рівень щомісячного платежу. Крім того, позичальник міг би протягом певного часу сплачувати тільки відсотки, а в наступних періодах – вже саму суму кредиту. Заслуговує на увагу ще один варіант: частина суми кредитної заборгованості щорічно списується банком пропорційно до щорічного відсотка погашених позичальником зобов’язань. Також фінустанови могли б продавати позичальникам іноземну валюту за спецкурсом, без нарахування відсотків для отримання прибутку.

Звичайно, порушена проблема має стати предметом серйозного обговорення парламентарів, урядовців, громадськості та банкірів: гуртом вони мають виробити узгоджений та прийнятний для всіх варіант погашення доларових кредитів та визначити міру фінансової відповідальності позичальників.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ, м. Київ

друкувати