За кота – у тюрму?

Майже вісім років тому Верховна Рада ухвалила Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження». Проте юридичні терміни й поняття, пов’язані зі знущанням над нашими «братами меншими», на практиці виявилися дуже розмитими. Через туманні формулювання суди відмовляють у розгляді таких справ (про адміністративні правопорушення).

«Керувати твариною»

Наразі в правовому полі України немає чіткого визначення терміну «жорстоке поводження з тваринами». І це при тому, що саме цій проблемі присвячений базовий закон («Про захист тварин від жорстокого поводження»).

Такі юридичні прогалини призвели до того, що законодавчо закріплені положення де-факто стали мертвими: їх неможливо застосувати з погляду норм Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, природоохоронні та правоохоронні органи не отримали ефективного засобу для притягнення до відповідальності за порушення статті 89 КУпАП (штрафи за жорстоке поводження з тваринами).

Саме тому група народних депутатів розробила новий проект, № 2915, який передбачає внесення відповідних змін до базового закону: згідно з доповненнями до статті 1, заборонено вчиняти дії, «що завдають тваринам невиправданого болю, каліцтва, травм, страждання і є несумісними з вимогами моральності та гуманності».

Як стверджують співавтори проекту, власником домашньої тварини може бути «фізична особа, яка досягла 18 років і спроможна забезпечити умови її утримання відповідно до природних (фізіологічних) та видових потреб». Також депутати пропонують викласти статтю 9 згаданого закону в новій редакції: «Особа, яка утримує домашню тварину, зобов’язана зареєструвати її у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунального господарства протягом 30 днів із дня набуття у власність, якщо тварина не була раніше зареєстрована, та отримати у встановленому порядку відповідний документ».

Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку (під час вигулу потенційно небезпечних собак – особа, яка досягла 16-річного віку) та фізично спроможна «керувати твариною». Забороняється утримувати собак і котів у місцях загального користування (коридорах, приміщеннях підвального типу, на сходах, горищах). Якщо в комунальній квартирі (блоці) проживає кілька сімей, то домашній «зоопарк» можливий лише за письмовою згодою всіх повнолітніх мешканців. Власником потенційно небезпечної породи собак може бути лише повнолітня особа (не молодша 18-річного віку), а самі собаки повинні «обов’язково пройти процедуру реєстрації та електронної ідентифікації».

Примітним є доповнення до статті 23 цього ж закону: «Регулювання чисельності тварин, які мешкають у населених пунктах, крім хатніх мишей та пацюків, фізичним приватним особам забороняється»…

Адаптація та реєстрація

Ще одна новела проекту № 2915 – нова редакція частини 5 статті 25 Закону: «Заборонено використання тварин у кориді…».

Попри переваги, у запропонованому документі є й суттєві недоліки. Насамперед, не розкрито зміст такої вимоги, як «щорічно підтверджувати адаптованість тварини в умовах населеного пункту». Незрозуміло: яким чином це можливо зробити?

Занадто перевантаженою є й нова редакція ст. 9: текст про особливості утримання домашніх тварин розписано на більш як двох сторінках. Такий обсяг норм створюватиме незручності під час їх застосування на практиці. На думку еспертів, зазначену статтю треба розділити й викласти в кількох окремих статтях (що стосуються утримання домашніх тварин, вимог до потенційно небезпечних порід собак, особливостей утримання домашніх тварин не лише фізичними, а й юридичними особами).

Доволі суперечливими є положення щодо реєстрації тварин. Наприклад, згідно з частиною 1 статті 9, їх потрібно зареєструвати «у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунального господарства». А відповідно до частини 3 статті 9-1, реєстрація домашніх тварин здійснюється «виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у встановленому ними порядку». Тобто невідомо, яким порядком керуватися: місцевим чи загальнодержавним?

Хоча, з іншого боку, напевно, буде значно простіше притягувати винних до відповідальності за ст. 89 КУпАП: за знущання над тваринами доведеться сплачувати штраф у розмірі від 9 до 21 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (153–357 грн). Окрім адмінстративного покарання, також можуть застосувати й кримінальне: згідно зі ст. 299 КК, жорстоке поводження з «братами меншими» карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 3400 грн) або обмеженням волі на строк до двох років. Ще суворішою є ст. 300 КК: за пропаганду насильства над тваринами «світить» не лише штраф у розмірі 150–300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2 550–5 100 грн), а й навіть позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

На перший погляд, такі покарання можуть здаватися занадто суворими. Проте, за інформацією колишнього працівника ФБР Роберта Ресслера (який займався аналізом доказів і складанням психологічного портрету злочинців), «вбивці часто починали з того, що в дитинстві мучили та вбивали тварин».

Від Японії до Європи

Перші акти, що захищали тварин від жорстокості, були видані наприкінці XVII століття японським правителем Цунайосі з династії Токугава. Його укази стосувалися собак, коней, корів, кішок, курей, черепах, змій і навіть риб (ними навіть було заборонено торгувати на ринках). Винуватцям загрожували суворі покарання: вигнання, тривале тюремне ув’язнення і смертна кара.

За більш як два століття такі закони ухвалили у Швейцарії, Скандинавії, США, Канаді, Австралії. В часи гітлерівської Німеччини (1933–1945 роки) вперше в історії скасували законодавчий поділ тварин на домашніх і диких, взяли під охорону всі їхні види, а за порушення закону щодо захисту прав тварин загрожував концтабір. Згодом ще один закон заборонив використання тварин у кіно, якщо це було пов’язане із завданням болю.

1959-го створили Міжнародне товариство захисту тварин (ISPA), яке через 21 рік переформатували у Всесвітнє товариство захисту тварин (WSPA). Після того, як цю проблему визнали на міжнародному рівні, Європейська конвенція № 125 від 13.11.1987 р. закріпила моральний обов’язок людини перед «братами меншими». Загалом, відповідальність (зокрема й кримінальна) за жорстоке поводження з тваринами передбачена законодавством 27 держав світу. При цьому спостерігаються суттєві відмінності в покараннях. Приміром, в Італії і Коста-Риці можуть накласти штраф. У Грузії направлять на виправні роботи (на строк до одного року). В Алжирі – присудять 10 днів арешту. У Казахстані – 6 місяців позбавлення волі, Австрії та Іспанії – до одного року в’язниці. У Латвії – до 4 років позбавлення волі.

Британці ще 1822-го ухвалили закон, який захищав велику рогату худобу, коней і овець. За побиття або безглузде вбивство худоби могли покарати штрафом у 5 фунтів або ув’язненням на термін до 2 місяців. Велику роль у цій справі відіграв 68-річний член парламенту, ірландець Річард Мартін, який навіть викликав на дуель за вбивство собаки. Першого порушника закону Мартін доставив до суду самостійно. То був торговець фруктами, який побив свого віслюка. Разом з обвинуваченим Мартін привів до суду й потерпілого, щоб продемонструвати завдані рани.

А півтора року тому в Британії засудили Алана Стоттона: він отримав 56 днів тюремного ув’язнення за те, що засунув кішку на прізвисько Принцеса в сушильний апарат і ввімкнув його на 12 секунд. Потім на місцевому інтернетфорумі він розмістив відеозапис, який один із «доброзичливців» передав до служби захисту тварин. Фахівці відомства притягнули 23-річного Алана до відповідальності за жорстоке поводження з Принцесою, яка під час сушіння зламала зуба й пошкодила язика. За рішенням суду молодому чоловікові довічно заборонили заводити домашніх тварин.

А ось у Данії дещо інший підхід: рада з етики щодо тварин при Мін’юсті визначила, що сексуальний зв’язок людини з домашніми тваринами… не підлягає забороні й не може вважатися жорстоким поводженням (за винятком випадків, коли такий зв’язок демонструється відкрито або тварини використовуються для зйомок порнографії і секс-шоу). Депутат від Народної данської партії Крістіан Хансен настільки була вражена цим рішенням, що запропонувала винести його на всенародний референдум.

Питання «Землян»

Нині на захист тваринного світу піднімаються представники не лише правоохоронних і природоохоронних органів, а й культури.

Приміром, продюсер і режисер Шон Монсон виступив проти такого методу контролю над чисельністю бездомних тварин, як стерилізація. Сюжети, які вдалося зафіксувати в притулках Лос-Анджелеса, справили таке сильне враження, що він розпочав підготовку до фільму «Земляни» (робота над ним тривала понад шість років). Це було непросте завдання, бо для отримання кіноматеріалу доводилося знімати крадькома й використовувати приховані камери.

У цьому документальному фільмі порушена дуже делікатна тема: використання тварин з метою отримання одягу, їжі, розваг і в медичних експериментах. Сюжети «Землян» піднімають дуже важливе питання, на яке потрібно дати чітку відповідь: що це за суспільство і що це за люди, що змушують інших землян переносити такі жахливі страждання? Після перегляду кінострічки відкриваються очі на моторошну реальність. Справжні зйомки сцен з бійні, де розчленовують тварин (притомних), із притулків для бездомних, де собак заганяють у газові камери, – усе це значно страшніше, аніж фільми жахів.

Шокувальні кадри «Землян» продемонстрували всьому світові беззаперечні факти: захист тварини з боку держави не перебуває на належному рівні. Потрібно вводити ефективніші закони, а також удосконалювати систему контролю за їх дотриманням. Тільки в такому разі можна зупинити ті нескінченні тортури, які завдають тваринам.

Бажання та намагання тварин подібні до людських: вони також відчувають голод, спрагу і біль, прагнуть до свободи і безпеки, проявляють турботу про свій рід, усвідомлюють себе та інших у цьому світі і, відповідно, потребують певних прав, які гарантуватимуть гідне співіснування з «гомо сапієнс». Однак безмовні створіння не можуть захистити себе. Зробити це можуть лише люди, які щиро хочуть покращити ситуацію в природоохоронній сфері.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ, м. Київ

друкувати