Експерт слідчому – указ?

За чинним законодавством слідчі органи можуть відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту щодо залучення експерта. Проте у Верховній Раді вважають, що така відмова є недопустимою. Про це свідчить новий законопроект, який передбачає внесення змін до Кримінального процесуального кодексу.

«Відмова не допускається»

У профільному парламентському комітеті нині опрацьовують законопроект № 3637, спрямований на визначення видів експертизи та удосконалення порядку залучення експерта.

Отже, запропоновано доповнити КПК ст. 242-1, яка передбачає п’ять видів експертиз: первинну, додаткову, повторну, комісійну (групову) та комплексну (із застосуванням спеціальних знань). Відповідні зміни хочуть внести й до ст. 243 КПК: сторона захисту отримає право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, зокрема обов’язкової. Отже, слідчому надається договір з експертом, що приєднується до матеріалів кримінального провадження. При цьому «відмова слідчого залучити експерта за ініціативою захисту на договірних умовах не допускається» (нова редакція ч. 2 ст. 243 КПК).

«Ухвалення згаданого законопроекту зумовлене необхідністю удосконалення деяких норм Кримінального процесуального кодексу, – стверджує автор цього законодавчого акта Костянтин Бондарєв. – Зокрема, у статті 1 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство складається з відповідних положень Конституції, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, цього Кодексу та інших законів. Тобто єдиним джерелом кримінального процесуального законодавства України є закони як нормативно-правові акти вищої юридичної сили. Тож саме в законах має бути чітко зазначено та врегульовано такий інститут кримінального процесуального законодавства, як інститут судових експертиз, їхні види, підстави та порядок проведення (призначення, залучення експерта). Але в чинному КПК не визначено такі основні засади вказаного інституту, як види експертизи (судової), та не врегульовано порядок залучення стороною захисту на договірних умовах експерта, що є прогалиною в законодавстві»...

Як зазначає депутат, норми профільного закону («Про судову експертизу») також не містять визначення видів експертизи. Єдиний нормативно-правовий акт у цій сфері – наказ Міністерства юстиції № 53/5 від 08.10.1998 р. («Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та судових досліджень та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»). Однак власне згаданий наказ не може бути джерелом кримінального процесуального законодавства (відповідно до ст. 1 КПК).

Протиріччя в нормах Кодексу

Нині ідея нардепа Бондарєва не здобула підтримки під куполом на Грушевського. Про це свідчить негативний висновок головного науково-експертного управління (ГНЕУ) Верховної Ради: «законопроект потребує суттєвого, концептуального доопрацювання, а тому його прийняття у пропонованому вигляді є недоцільним».

Експерти ГНЕУ звернули увагу на те, що судову експертизу можна проводити в межах не тільки кримінального провадження, а й господарського, цивільного, адміністративного судочинства (а також у справах про адміністративні правопорушення). Тобто, якщо керуватися положеннями нового законопроекту, то відповідних змін також потребують інші кодекси: Господарський процесуальний, Цивільний процесуальний, Адміністративного судочинства та про адміністративні правопорушення (що призведе лише до надмірного законодавчого перевантаження).

Доволі спірною є й нова редакція частини другої статті 243 КПК, згідно з якою слідчий одержує нові зобов’язання – залучити експерта без ніяких заперечень, зважаючи лише на ініціативу сторони захисту. Чому з цією пропозицією не можна погодитися? Річ у тім, що автор законопроекту не врахував положень чинної статті 244 КПК, в якій ідеться про можливість відмови слідчого чи прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта. Отже, з юридичного погляду в тому ж самому Кодексі не можуть одночасно діяти дві протилежні норми.

Ще один недолік проекту: у деяких випадках залучення експерта є недоцільним і навіть може зашкодити інтересам правосуддя. Наприклад, якщо йдеться про предмети, необхідні для проведення експертизи, то передача їх сторонній особі (експерту, з яким стороною захисту укладено договір) створює загрозу спотворення чи навіть повної втрати цих доказів. Адже, як відомо, хто платить гроші, той і замовляє музику.

Як свідчить детальний аналіз, законопроект № 3637 поки що є доволі «сирим», бо ще не має висновку головного (профільного) парламентського комітету – з питань верховенства права та правосуддя. Також своє слово повинен сказати комітет із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Роз’яснення Мін’юсту

Як відомо, у КПК 1960 року було закріплене поняття щодо видів судових експертиз та підстав для їх призначення. Але під час ухвалення 2012 р. Кримінального процесуального кодексу вирішили обмежитися лише нормами про те, що сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах. Однак порядок такого залучення не визначено й досі.

Саме на це звернуло увагу Міністерство юстиції. За його роз’ясненням (від 18.02.2013 р.), у чинному КПК не визначено форми реалізації права самостійного залучення експерта. Зокрема, не зрозуміло, який документ повинен бути підставою для проведення експертизи: доручення, заява чи адвокатський запит? Такі прогалини лише ускладнюють правозастосовну практику під час розгляду кримінальних справ. З іншого боку, не варто перевантажувати норми КПК новою статтею 242-1. За висновками фахівців ГНЕУ, запропонована класифікація (види судових експертиз) виходить за межі правового регулювання чинного Кодексу, основним завданням якого є визначення порядку кримінального провадження (ч. 1 ст. 1 КПК).

Відповідно до чинного законодавства, під час проведення досудового слідства та судового розгляду основне значення мають чітко визначені підстави для проведення експертизи, порядок залучення експерта, отримання зразків для експертизи, а також вимоги щодо висновку експерта як одного із процесуальних документів (статті 101, 102, 242–245 КПК). Щодо правових, організаційних та фінансових основ судово-експертної діяльності, то вони визначаються Законом України «Про судову експертизу». Порядок проведення таких експертних досліджень визначають окремі підзаконні нормативно-правові акти відповідних відомств

(Мін’юсту, МВС, Мінохорони здоров’я).

Варто зазначити, що в проекті № 3637 є раціональне зерно, яке полягає у класифікації п’яти видів експертиз: первинної, додаткової, повторної, комісійної та комплексної. Щоправда, їх слід закріпити не в КПК, а в згаданому законі «Про судову експертизу» (норми якого можуть застосовувати і в кримінальному, і в цивільному, і в господарському, і в адміністративному судочинствах).

У нинішніх умовах експерта залучає як сторона обвинувачення, так і сторона захисту (якщо для встановлення істини необхідні спеціальні знання). Отже, під час судового розгляду як доказ може бути надано одночасно два висновки, які складено різними експертами з тих же самих питань. Така можливість забезпечує повноту дослідження всіх матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Хоча інколи може трапитись і таке: у висновках з аналогічних питань, які складені різними експертами, можуть бути суттєві розбіжності. У цих випадках суд може призначити повторну експертизу, якою й керуватиметься у своїх рішеннях суд.

Проблеми і прогалини

Ні для кого не секрет, що для ефективної боротьби зі злочинністю необхідно залучити висококваліфікованих спеціалістів (насамперед, у галузях економіки й права). Проте, за чинним законодавством, призначення судової експертизи не є обов’язковим: на ній наполягають лише в разі необхідності, враховуючи специфіку кожної окремої справи та її обставини.

Найчастіше судова експертиза розглядає питання, які стосуються економічної сфери: це перевірка та документальне підтвердження суми нестач грошових коштів; встановлення розміру матеріальної шкоди, схеми ухилення від сплати податків; установлення фактів фіктивного банкрутства, виявлення причин здійснення економічних злочинів і правопорушень і розробка пропозицій, спрямованих на запобігання їм у майбутньому, фальсифікація бухгалтерського та податкового обліку (що є одним з основних видів новітньої злочинності). Причина очевидна: система аудиторського контролю поки що не дає бажаних позитивних результатів щодо запобігання таким видам злочинів. Розібратись у добре відпрацьованих (системних) фінансових правопорушеннях без використання спеціальних наукових і практичних знань експерта дуже складно (а часто практично неможливо). Саме тому й виникає потреба в розширенні правових функцій судової експертизи.

Зокрема, ст. 71 КПК регламентує участь спеціаліста, але при цьому вона обмежує його можливості: він може надавати пояснення тільки стосовно спеціальних питань, які виникають під час проведення слідчих дій. Також не передбачена консультаційна діяльність спеціаліста в період, коли кримінальна справа ще не відкрита (КПК визначає лише порядок участі спеціалістів під час ведення кримінальних справ). Звісно, якби вдалося розширити правове поле експертизи ще на стадіях оперативно-розшукової діяльності та дізнання (тобто до самого процесу порушення кримінальної справи), то боротьба зі злочинністю могла б стати значно ефективнішою. Адже своєчасні експертні висновки здатні допомогти слідчому визначитись у необхідності проведення відповідних дій. Це сприятиме встановленню причин, умов і наслідків, які спонукають до здійснення протиправних діянь.

На думку експертів, українським законодавцям потрібно акцентувати увагу на законодавчих прогалинах: насамперед, варто визначити форму реалізації права особи на те, щоб самостійно залучати експерта. Скажімо, можна було б узаконити, що підставою для проведення експертизи є заява сторони захисту чи обвинувачення. У цій заяві повинна міститися вся необхідна інформація: перелік питань, що ставитимуть експерту, перелік матеріалів (зразків, документів), що надаються для дослідження. Також експерта мають попередити про кримінальну відповідальність (у разі фальсифікації своїх висновків).

Проте ці питання на законодавчому рівні ще не порушують. Імовірно, черга до них дійде після того, як законопроект № 3637 внесуть на обговорення до сесійного залу.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,

м. Київ

друкувати

Коментарi

kenter 01/08/2015 11:32
One can’t artlessly abundance prada replica handbags dozens of bright accoutrements and purses to accept them sit there for eternity
jenney 01/08/2015 11:32
In actuality one can even use this Chanel replica handbags appointment for commercial one’s product
ZXCZX 03/07/2014 9:47
The actual fake handbags outlet appear can be quite complementing in order to wowomen of age range if you are prepared toay good-bye toome from the much more risqué favourites. Having a fewimplewaps, you