П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
07/02/2014 10:42

Секрети «Великого Білого Братства»

10 листопада 2013-го виповнилося 20 років відтоді, коли столична міліція затримала керівників «Великого Білого Братства», які своїми діями збурили не тільки Україну, а й світову громадськість. Однак чимало загадок цієї релігійної деструктивної тоталітарної секти не розкриті й донині...

Про так звану псевдорелігійну течію, яка багатьом відома як «Велике Біле Братство», написано чимало. Його лідери – «Марія Деві Христос», у миру – Марина Цвигун-Криво­ногова-Ковальчук, «Іоанн Свамі» – головний ідеолог «братства» Юрій Кривоногов, а також «апостол Петро» – Віталій Ковальчук – відбули покарання в місцях позбавлення волі. Здавалося б, самозвані намісники Бога на землі, з яких багато через непоправну помилку створили собі кумирів, отримали по заслузі й на цьому можна ставити крапку. Але все не так просто. У день затримання «первосвящеників» я одним із перших одержав можливість поспілкуватися з ними. Більше того, я зберіг ксерокопії унікальних документів і листування очільників МВС України з вищим керівництвом країни. Власне, на підставі них і зробив певні висновки…

Безсумнівно, справжня історія створення та діяльності «братства» фактично залишилася нерозкритою. Адже навіть під час судового процесу суддям чомусь так і не вдалося, наприклад, викрити хоча б одну із друкарень, де десятками тонн тиражувалися різноманітні книжечки, газети й листівки цієї релігійної течії. Не з’ясовано й джерела, з яких надходили кошти на виготовлення такої продукції, придбання харчів, оплату незліченних міжнародних вояжів керівників «братства» з їхніми емісарами. Наприклад, у вересні–жовтні 1991 року лідери секти з групою наближених осіб здійснили паломництво до Індії, у грудні того ж року – в Югославію та Єгипет, у січні 1992-го – до Єрусалима. Після затримання Цвигун і Кривоногова, тільки в Києві 12 листопада 1993 року, правоохоронці виявили десятки мішків із різним крамом, що належали «братству». Зокрема, у Радянському районі столиці в приватному будинку й гаражі пенсіонерки Яншилової знайшли й вилучили 100 кілограмів різноманітної літератури, чотири мішки зерна пшениці, 11 мішків борошна, мішок гороху та манки, п’ять мішків з одягом, 30 кілограмів мила та два мішки вати. У гаражі киянки Хорошун вилучено 2,5 тонни літератури, два мішки цукру, по мішку перловки, манки, борошна, рису та 60 кілограмів сухофруктів. І таких «знахідок» по Україні працівники міліції задокументували чимало… Логічне запитання: чи тільки за рахунок покірної пастви все це фінансувалося? Навряд чи. Нез’ясоване й питання, скільки ж насправді прихильників у «Білого Братства». Офіційний канал телебачення «УТ-1», повідомляючи свого часу про вирок суду щодо лідерів секти, сказав про десятки тисяч фанатів. Інші засоби масової інформації гучно сурмили на весь світ про 120 тисяч «братів і сестер»…

Та чим було насправді «Велике Біле Братство»? За однією з моїх версій, це навіть не релігійна організація й не збіговисько фанатів, а не що інше як… полігон для експериментів деяких спецслужб із масового впливу на психіку людини. На підтримку цієї версії може слугувати той факт, що Юрій Кривоногов, колишній кібернетик, кандидат технічних наук, тісно співпрацював із Миколаївським цент­ром психотроніки, де під егідою КДБ готували «протиотруту» від цереушних розробок із контролю за розумом.

А ось офіційна версія походження «білих братів».

З доповідної записки МВС України виконувачу обов’язків Прем’єр-міністра України 

Ю. Л. Звягільському, Голові Верховної Ради України І. С. Плющу:

 

«…Історія створення секти така. 1990 року в м. Києві з’яви­лася нова псевдорелігійна течія „Біле Братство”. Згодом був створений центр самосвідомості „Атма”, організатором і керівником якого був Юрій Кривоногов, 1941 року народження, росіянин, родом із Воронезької області, кандидат технічних наук. Він оголосив себе „Пророком живого Бога на землі”, присвоївши собі ім’я „Іоанн Свамі”, свою третю дружину – Цвигун-Кривоногову, 1960 року народження, уродженку Донецька – призначив „живим Богом на землі” – „Марією Деві Христос”.

Діяльність „Великого Білого Братства”, керівники та члени якого проповідують кінець світу, загибель людства, відмову від усіх людських цінностей, визнана протизаконною, 1992-го рішенням Київської міськради в його реєстрації відмовили.

Як попереджає президент Української асоціації релігіє­знавців, заступник директора інституту філософії Академії наук України, професор Анатолій Колодій, у день „кінця світу” від членів братства можна очікувати різних неприємностей – погромів, пожеж, вибухів, організації катастроф, убивств, самоспалень тощо. На його думку, щоб підтвердити свою версію про кінець світу, юсмаліанські вожді підуть на все. Вони можуть організувати самогубство Марії Деві Христос, яка вже підготовлена „предтечею” Кривоноговим до смерті, невідомо, чи погодитися він сам залишитися живим…».

За оперативною інформацією, Кривоногов характеризується як потенційний маніяк, боягузливий, гоноровий і водночас жорстокий лідер. Досконало володіє гіпнозом і біоенергетикою, внаслідок чого кандидат у секту після обробки стає слабовільним і слухняним. Уся його програма розрахована на моделювання й кодування особистості в «зомбі».

«…З огляду на критичність ситуації, пропонуємо розглянути питання про визнання релігійної громади „Велике Біле Братство” незаконною, встановлення відповідальності за організацію та будь-яку участь у діяльності цієї секти, а також встановлення кримінальної відповідальності за бродяжництво, чим, як засвідчили перевірки, займаються більшість прихильників „Братства”…».

До речі, у день затримання «пророка» та його дружини, я спілкувався з доставленим у Подільське РУВС м. Києва Юрієм Кривоноговим і був присутній на його першому допиті, який проводив заступник міністра внутрішніх справ України – керівник блоку кримінальної міліції Віктор Король. Кривоногов легко йшов на контакт і був вельми багатослівний. Особливо тоді, коли завчено повторював про «пришестя пророка рівно за 1 260 днів», про «зараження людства сатанинською енергією», про «Страшний Суд» і «кінець світу». Але одразу ж ставав агресивним або зовсім замовкав, коли йому ставили «незручні запитання»…

30 травня 1992-го щодо Юрія Кривоногова столична прокуратура порушила кримінальну справу одразу за кількома статтями КК: посягання на особистість і права громадян під приводом виконання релігійних обрядів, самовільне захоплення землі, самовільне будівництво та шахрайство. Кривоногов не з’являється до старшого слідчого з особливо важливих справ Вік­тора Шокіна (який згодом став заступником Генерального прокурора України), після чого столичний прокурор ухвалює рішення про взяття «пастора» під варту й оголошення про його розшук.

 

З орієнтування Головного

управління карного розшуку МВС України № 9/1 - 81 с

«УКР УВС міста Києва розшукується Кривоногов Юрій Андрійович, 1941 року народження, уродженець села Стара Кріуша Пет­ропавлівського району Воронезької області.

Має паспорт 111-МА № 629266, виданий 23 березня 1978-го Мінським РВВС м. Києва.

Вчинив злочини, передбачені ст.143 ч. 2, ст. 199 ч. 1 і ст. 209 КК України.

З березня 1992-го перейшов на нелегальне становище.

Розслідуванням встановлено: очолювана ним громада – антинародна, заборонена, але добре продумана й законспірована організація з розгалуженнями та філіями в обласних центрах і різних містах України, у багатьох регіонах СНД, із виходом за кордон.

Розшукуваний характеризується як дуже марнославна, жорстока людина, потенційний сексуальний маніяк. В обрядах його громад є жертвопринесення.

За висновком психіатричної та психофізіологічної експертиз, члени громад після „посвяти” стають психічнохворими, з малопомітними зовнішніми відхиленнями, і небезпека криється в посяганні на здоров’я людини.

У секту втягують здебільшого неповнолітніх. Вони кидають нав­чання, ідуть із дому, не повідомляючи батькам, живуть у „скитах” (будинках, квартирах, у будь-якому населеному пункті), продають свої речі, квартири, майно, а гроші та цінності вносять у „Братство”.

Начальникам органів внут­рішніх справ на розшук і затримання Кривоногова орієнтувати особовий склад, громадськість; не допускати реєстрації забороненої секти; проводити оперативні заходи щодо встановлених членів громади, які живуть на території, що обслуговується, з метою встановлення розшукуваного.

У разі встановлення особи, затримати її й негайно повідомити телетайпом в УКР ГУВС міста Києва та ГУКР МВС України».

І ось тут почалися дивні речі. Розшукували Кривоногова не тільки всі правоохоронні органи нашої країни, а й за завданням Інтерполу їхні колеги з Чехії, Словаччини, Болгарії, Угорщини, Польщі та країн СНД. І все марно! Найпотужніші силові структури, тисячі найдосвідченіших професіоналів чомусь виявилися безсилими в пошуку лиходія. А той, певно, особливо й не ховався, бо на Київ та інші великі міста буквально зійшла лавина різноманітних «листівок богів», в яких вказувалися конкретні терміни «кінця світу». Усе нові й нові листівки по кілька разів на день з’яв­лялися не тільки на стінах будинків і на парканах, а й майже в усіх поштових скриньках. Ситуація загострювалася щодня. Але, на мою думку, не так фанатами, як… силовиками. МВС, СБУ, Генпрокуратура й Держкомітет з охорони кордонів 26 жовтня 1993 виступили в багатьох засобах масової інформації з безпрецедентним «Зверненням правоохоронних органів до громадян України». У ньому вони закликали співвітчизників, «яким небайдуже майбутнє нашої багатостраждальної України», до пильності й протидії мракобіссю. Важко сказати, як поставилося до цього звернення населення, але мас-медіа з подвійною силою почало розкручувати «Біле Братство», створивши йому неймовірну рекламу. Однак десятки іноземних папараці, які з’їхалися до столиці України в очікуванні «кінця світу», так його й не дочекалися. Щоправда, дали можливість непогано підзаробити тим, хто володів більш-менш правдивою інформацією про «братство».

 

З висновку судово-психологіч­ної експертизи, проведеної фахівцями науково-методичного цент­ру «Сенсеко» НДІ психології України:

«Молоді люди, що потрапили під вплив керівників „Білого Братства”, були глибоко зомбовані психоенергетичними засобами, особливо в період так званого хрещення, перетворилися на психологічно поневолених і своєю поведінкою стали наближеними до роботизованих, тому повинні розглядатися як тимчасово недіє­здатні особи у зв’язку з втратою критичності, самостійності, здатності правильно сприймати, оцінювати й передбачати результати своїх дій. Вони підлягають примусовому відновленню, бо мимоволі не здатні вийти зі зміненої свідомості та психіки».

Отже, як бачимо, деякі фахівці були доволі категоричні у вис­новках. А якщо згадати, що ще за радянської доби ГРУ проводило в СРСР досліди з виготовлення так званої психотронної зброї, імовірно, що ця суперсекретна зброю таки була створена й успішно випробувана на початку 1990-х в Україні. Певно, її застосування, як і створення «Великого Білого Братства», сповна могло стати для влади (або тих, хто за нею стояв) чи не єдиним тоді засобом відволікання народу від насущних проблем – неймовірної інфляції та зростання повсюдної бідності. А, як відомо, у людей безпринципних гасло одне: мета виправдовує засоби. Якими б вони не були.

На численних томах чималої справи під грифом «Велике Біле Братство» стоїть позначка: «Не знищувати. Можливе відновлення діяльності». Утім, так воно і є. Юрій Кривоногов, звільнившись із місць позбавлення волі, різко відійшов від «справ», змінив прізвище. Нині він працює в одному з київських супермаркетів. А от другий лідер братства – Марина Цвигун-Кривоногова-Ковальчук, вийшовши достроково на свободу, спершу розгорнула активну діяльність у Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій областях, почавши особисто відроджувати секту. 2004 року, за інформацією оперативних служб, кількість прихильників секти тільки в Києві становила близько 2 тис. осіб. За повідомленнями закордонної преси, тоді особливу активність «брати і сестри» виявляли в Уральському регіоні Російської Федерації, зокрема Єкатеринбурзі. Члени секти скуповували землі під містом, випускали книги, брошури, знімали фільми й навіть створили свій сайт в Інтернеті. «Богиня» ж кілька років тому з чоловіком переїхала до Москви, там вона живе під новим ім’ям – Епохальний Учитель, мат­ріарх «Великого Білого Братства ЮСМАЛОС», засновниця нового напряму в мистецтві – «Космічне Полімистецтво Третього Тисячоліття» Вікторія Преображенська. Так тепер іменує себе Марія Деві Христос. Експеримент триває?

 

P. S. Торік 19 липня рішенням Егор’євського суду Московської області література «Білого Братства» визнана екстремістською, її внесли до Федерального списку екстремістських матеріалів Російської Федерації…

Дмитро БОВА, м. Київ.

Фото з архіву автора

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті