П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
23/01/2014 14:26

Постраждалі вартові порядку чекають одужання й миру

Унаслідок масових заворушень, що тривають на вул. Грушевського в столиці з неділі 19 січня, травмовано вже близько 200 правоохоронців – військово­службовців внутрішніх військ, бійців спецпідрозділу «Беркут» і працівників патрульної служби. Шпиталізовано 84 вартових порядку. Які ушкодження вони дістали та який нині їхній стан, ми дізнались у Цент­ральному госпіталі МВС, де перебуває більшість постраждалих воїнів ВВ і міліціонерів.

Перших травмованих  право­охо­ронців у зазначений лікувальний заклад карети «швидких» почали доправляти ввечері 19 січня. Того дня в більшості медперсоналу був вихідний, однак, дізнав­шись про необхідність надання допомоги вартовим порядку, вони оперативно прибули в госпіталь – щоб постраждалі отримали цю допомогу вчасно та кваліфіковано.
«Ми приймали постраждалих цілу ніч, – розповідає начальник приймального відділення ЦГ підполковник міліції Олена Зіневич. – Передостаннього з них доправили о пів на другу, а двох останніх – о четвертій ранку. Загалом тоді госпіталізували 39 правоохоронців. Хлопців привозили із травмами середнього ступеня тяжкості, найбільше було череп­но-мозкових травм – у майже двох десятків пацієнтів, також опіки, забої, переломи, отруєння газом… Дехто перебував у шоковому стані. Найбільше постраждалих прий­няли відділення лазерно-спинальної ендоскопічної нейрохірургії (9 осіб), неврологічне (10 осіб), травматологічне (8 осіб) та хірургічне відділення (теж 8 осіб)».
Загалом, на момент верстання номера – увечері 22 січня – у Цент­ральному госпіталі вже перебувало 66 військовослужбовців та працівників міліції. З них 7 осіб – у ней­рохірургії. За словами начальника цього відділення капітана міліції Андрія Гарміша, більшість його пацієнтів мають діаг­ноз «струс головного мозку», також є правоохоронці із забоєм головного мозку. Один із військо­во­служ­бовців надійшов у критичному стані: він не лише дістав череп­но-мозкову травму, а ще й отруївся газом. Але незабаром, завдяки зусиллям лікарів, хлопець прийшов до тями й тепер його стан задовільний – як і більшості пацієнтів відділення.
«У травматологічному відділенні нині 15 постраждалих із Грушевського, – зазначає лікар-трав­матолог Павло Максименко, – у більшості забої різних частин тіла. Переломи нижніх кінцівок – у чотирьох осіб».
З-поміж них, зокрема, солдат строкової служби криворізького міліцейського з’єднання ВВ Олександр. Щонайменше сім тижнів він пересуватиметься за допомогою милиць із загіпсованою ногою. «Коли дістав травму, навіть не відчув болю, настільки був шокований подіями, які відбувалися навколо, – згадує хлопець. – Спочатку побачив величезну кам’яну брилу, лише потім зрозумів, що вона влучила мені в ногу».
Ще одного військовослужбовця, з яким нам вдалося поспілкуватися – однополчанина Олександра, старшого солдата за контрактом Андрія, – лікують у хірургічному відділенні. Коли правопорушники підпалили автобус, він стояв у першій шерензі. «Нападники розбили вікна та закинули в салон пляшку із запалювальною сумішшю, вогонь швидко поширився на сидіння, – каже воїн ВВ. – Пожежники намагалися загасити полум’я, але їм перешкоджали агресивно налаштовані громадяни».
Андрій постраждав від «коктейлю Молотова», пляшки з яким одна за одною жбурляли в правоохоронців: «Раніше я таке хіба що у фільмах бачив. Ми стояли в шоломах, протигазах, і раптом я зрозумів, що в мене горить обличчя!».
Окрім нашого співрозмовника, у хірургічному відділенні перебувають ще 14 вартових порядку з опіками голови та обличчя. Як зазначив старший ординатор майор міліції Олексій Радченко, пацієнти мають ушкодження першого та другого ступеня тяжкості, а максимальна площа ураження шкіри становить півтора відсотка. Також у відділенні є правоохоронці, яким учасники масових заворушень завдали забійні та колото-різані рани.
Приміром, із численними забоями до госпіталю потрапив старший солдат за контрактом В’я­чеслав із полку спеціального призначення внутрішніх військ «Ягуар». Він розповідає, що на вулиці Грушевського спецназівці «Беркуту» та ВВ, солдати строкової служби, контрактники й офіцери – усі були як одна команда. «Ніхто не згадував про звання, – поруч стояли побратими, і саме відчуття відповідальності за ближнього спонукало нас триматися до кінця, – каже спецпризначенець. – Коли в нас летіло каміння, «коктейлі Молотова», наша згуртованість лише міцнішала. Виконати свій обов’я­зок та не допустити гіршого сценарію розвит­ку подій, щоб на вулицях столиці запанував мир та спокій, – ось про що думав кожен із нас у тій жахливій ситуації...».
Нині неврологічне відділення прийняло 15 осіб, їм усім встановлено діагноз «струс головного мозку». За словами лікаря-невро­патолога Геннадія Кухарука, стан пацієнтів середньої тяжкості – стабільний. До речі, фахівець, який працює в системі відомчої медицини вже не перший десяток років, згадує, що в Україні востаннє, звісно, окрім подій 1 грудня 2013-го, таке масове травмування правоохоронців було лише 9 березня 2001 року. Тоді відбулися серйозні сутички між міліцією та мітингувальниками, під час яких демонстранти вперше застосували «коктейль Молотова». Але масштаби тогочасних подій не порівнювані з тим, що відбувається в центрі столиці нині…
Більшість постраждалих вартових порядку – зовсім молоді хлопці, яким немає ще й 25 років. До одного з таких юнаків, що служить строкову в столичній міліцейській бригаді ВВ, саме навідалися батьки. Мати солдата Валентина Іванівна, не стримуючи сліз, розповідає: «Коли 19 січня в теленовинах побачила кадри з вулиці Грушевського, місця собі не знаходила. Це ж там уже кілька годин поспіль мій Рома з товаришами тримає оборону… За якийсь час задзвонив телефон: син повідомив, що перебуває в госпіталі…».
На лікарняне ліжко Роман потрапив після того, як знепритомнів, – величезна брила влучила йому в голову, під ногами розір­вався якийсь піротехнічний засіб. Прийшовши до тями в кареті швидкої допомоги, хлопець відчув поштовхи: екстремісти заблокували авто. Уже інша «швидка», якій вдалося прорватися крізь натовп, доставила травмованого юнака в лікувальну установу.
Занепокоєна ненька щодня відвідує сина. Вона вкотре із прикрістю запитує: «Чому страждають наші діти? Кому потрібна їхня кров?..». На жаль, поки ці запитання залишаються без відповіді…
Також травмованих правоохоронців у Центральному госпіталі відвідав заступник командувача внутрішніх військ по роботі з особовим складом генерал-майор Василь Молдавчук. Поспілкувавшись із бійцями, Василь Степанович від імені командування військ подякував їм за мужність та доблесну службу й побажав швидкого одужання. А батькам Романа Молдавчук вручив лист-подяку від командувача ВВ. Такі відзнаки надіслали також батькам усіх військовослужбовців, які в складних ситуаціях сумлінно виконували службово-бойові завдання в столиці України в листопаді–грудні 2013 та січні 2014 років.
Нині постраждалі від дій агресивно налаштованих громадян правоохоронці, яким надають необхідне лікування, прагнуть якнайшвидше знову стати в стрій, щоб підтримати бойових товаришів. Хлопці зізнаються: дуже переживають за тих побратимів, що нині несуть службу в центрі столиці, та сподіваються – невдовзі в Україні запанують мир і злагода.
Анна Торгоненко , «ІЗ»
Ірина Макарченко , м. Київ
друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті