Віктор Пшонка: «Слідства «по Вишинському» в Україні не буде!»
Ця фраза генерального прокурора України Віктора Пшонки, у якій фігурує один із символів політичних судових процесів сталінської епохи, прозвучала не де-небудь, а в українському парламенті. Того дня керівник Генпрокуратури інформував народних депутатів про найгостріші столичні події останніх тижнів, а потім відбивав «психічні атаки» ущасливлених довірою суспільства осіб, намагаючись у відповідях спиратися на закон, об’єктивність, справедливість, логіку та інші категорії, які в цивілізованому світі мають статус безумовних, базових.
Однак, як і слід було чекати, «агресивно-слухняну» меншість йому переконати не вдалося. Нічого дивного – така місія невиконувана апріорі, доки всі згадані поняття розглядають винятково крізь призму політичної доцільності, а визнання бодай якогось факту з вуст опонента межує зі зрадою національних (читай – кланових) інтересів.
Ми маємо тих політиків, яких заслужили, і стосується це, зрозуміло, усього представницького спектра володарів мандатів. Річ навіть не в тім, що високолобі дискусії в нас здебільшого проходять на рівні, сформульованому живим (дай Боже йому здоров’я) класиком-сатириком: мовляв, що може сказати кульгавий про мистецтво геніального австрійського диригента Герберта фон Караяна (тобто про істину), якщо йому одразу заявити, що він кульгавий (себто прокурор)?
Проблема в тім, що Україна, у безмежній любові до якої клянуться всі професійні патріоти, дійсно перебуває в складному становищі і, можливо, як ніколи потребує порозуміння серед сильних світу цього. А його немає, бо не те що почути одне одного, а бодай вислухати представники політичного істеблішменту по-людськи не готові. Що й засвідчило «балотування по-європейськи», яке на очах уже очманілого від любові до себе електорату відбулося під куполом Верховної Ради.
А вислухати й спробувати зрозуміти генпрокурора таки варто було б, адже він надав розгорнуту картину протистоянь, які обурили суспільство. Хай це позиція влади, але ж влади легітимної. І лише через врахування різних поглядів лежить шлях до істини. Та про істину ми вже згадували…
Слідством встановлено похвилинно…
«Усі ми вже не перший тиждень є свідками подій, що відбуваються в Києві, – сказав, звертаючись до народних депутатів, генеральний прокурор. – Порушення громадського порядку призвели до протистоянь між учасниками акцій та правоохоронцями. За всіма такими фактами прокуратурою та правоохоронними органами відповідно до повноважень проводяться перевірки в низці кримінальних проваджень, здійснюється досудове розслідування».
Віктор Пшонка підкреслив, що події 30 листопада та 1 грудня перебувають під його особистим контролем. Розслідування проводить Головне слідче управління ГПУ, цим займається група з найдосвідченіших слідчих та процесуальних керівників. От що їй вдалося з’ясувати.
Безпосереднім приводом для залучення правоохоронців стало встановлення на майдані Незалежності новорічної ялинки, яке спричинило протидію деяких мітингувальників.
Керівництво Департаменту культури КМДА двічі письмово зверталося до столичної міліції щодо необхідності забезпечення охорони громадського порядку, зокрема під час монтування ялинки. Саме на 30 листопада були заплановані основні монтажні роботи.
До охорони громадського порядку за вказівкою начальника ГУМВС у місті Києві Валерія Коряка в цей час були задіяні: його заступник – начальник міліції громадської безпеки Петро Федчук; начальник управління громадської безпеки у столиці Олег Мариненко та його заступники – Сергій Бойко й Сергій Карандюк.
Починаючи з 24 листопада, ГУМВС щоденно розробляло розрахунок сил та засобів органів внутрішніх справ, зокрема й щодо дислокації ВВ та спецпідрозділів «Беркут» у столиці. Усе скеровувалось на забезпечення громадського порядку.
29 листопада в другій половині дня на майдані Незалежності розпочалися зіткнення протестувальників із правоохоронцями. Зокрема, всупереч рішенню окружного адміністративного суду столиці від 21 листопада «Про заборону зведення стаціонарних і пересувних малих архітектурних форм» учасники акції близько 16-ї години намагалися завезти на площу обладнання для сцени. Працівники міліції на підставі згаданого судового рішення не дозволили цього зробити. Відтак виник конфлікт, який тривав кілька годин. Близько 17-ї години активісти почали блокувати проїжджу частину, перешкоджати руху транспорту, провокувати правоохоронців. Тоді на майдані перебувало до 500 осіб, з яких близько 40 – із обличчями, прихованими масками та шарфами.
О 19-й годині один із членів оргкомітету Євромайдану оголосив про закінчення заходів, після чого учасники акції демонтували сцену й близько 24-ї години вивезли її з майдану.
Однак до того, о 23-й год. 45 хв., біля автомобілів з обладнанням спалахнуло чергове протистояння: один із протестувальників розпилив в обличчя правоохоронців сльозогінний газ. Те, що сталося потім, за словами генерального прокурора, слідчі прокуратури встановили похвилинно.
О 3-й год. 51 хв. для виконання робіт із прибирання території та монтування новорічної ялинки на площу прибув автотранспорт комунальних служб. Але агресивно налаштовані учасники протестів почали штовхати комунальників, блокувати рух автомобіля, збивати встановлену огорожу. Зіткнувшись із цим, майстер шляхо-експлуатаційного управління Шевченківського району Києва звернувся до працівників міліції із заявою про вчинення правопорушення та проханням забезпечити спокійні умови праці.
Правоохоронці, що перебували на майдані, звернулися до мітингувальників із вимогою звільнити територію для проведення комунальниками монтажних робіт. Реакції на це не було, що підтверджено як відеозаписами, так і свідченнями потерпілих та свідків. Тоді для забезпечення правопорядку керівництво столичної міліції надало відповідне розпорядження підрозділам внутрішніх військ та «Беркута», які були тимчасово дислоковані в центральній частині міста.
О 4-й год. 7 хв. за безпосередньою командою начальника Управління громадської безпеки київської міліції Мариненка та його заступника Бойка розпочалося створення кордону для обмеження доступу на майдан Незалежності. Працівники міліції продовжували через гучномовці пропонувати звільнити майдан. Реакції мітингувальників знову не було.
О 4-й год. 10 хв. працівники спецпідрозділу «Беркут» розпочали витіснення протестувальників із площі. Учасники акції вдалися до активного опору, тож «беркутівці» стали індивідуально застосовувати спеціальні засоби.
Одночасно військовослужбовці ВВ створили коридори безпеки для виходу людей. Частина присутніх підкорилася вимогам правоохоронців та залишила площу через ці коридори. Водночас група радикально налаштованих громадян почала кидати в працівників «Беркута» каміння, скляні та металеві банки, охоплені вогнем палиці. Внаслідок цього були госпіталізовані 16 правоохоронців.
Через таку поведінку «беркутівці» вдруге застосували спеціальні засоби. Однак, наголосив Віктор Пшонка, рівень застосування сили правоохоронцями до правопорушників не відповідав небезпечності посягання та обстановці, що склалася.
О 4 год. 22 хв. витіснення громадян із Майдану було завершене. Під час проведення цих заходів 35 активних порушників громадського порядку доставили до Шевченківського райуправління міліції. Стосовно 10 з них складено протоколи про адміністративні правопорушення.
Щодо попередніх результатів розслідування генпрокурор поінформував: слідство нині працює у трьох основних напрямах. Перший – встановлення причетності й ступеня винуватості керівництва та працівників спецпідрозділу «Беркут». Другий – встановлення державних посадовців, що мають стосунок до прийняття певних рішень або, навпаки, винних у бездіяльності, що призвело до порушення закону та відомих наслідків. Останній напрям – встановлення організаторів провокацій та осіб, які безпосередньо здійснювали ці провокації.
Станом на 20 грудня, коли Віктор Пшонка виступав у парламенті, були допитані понад 20 осіб, зокрема керівництво київської міліції та МВС, працівники «Беркута». Призначено 57 судових експертиз. Тривало вивчення відеозаписів.
У результаті слідства знайшли підтвердження 88 заяв про завдання правоохоронцями під час протистоянь 29–30 листопада тілесних ушкоджень. Були госпіталізовані 2 особи. Серед потерпілих – 7 студентів, 2 іноземці, 3 неповнолітні та 7 журналістів. Решта – 70 осіб – це повнолітні цивільні громадяни.
За попередніми висновками службового розслідування МВС визнало, що в окремих випадках застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів перевищувало міру, необхідну для виконання покладених на працівників міліції обов’язків, і не зводилося до мінімізації завдання шкоди здоров’ю правопорушників.
На підставі отриманих слідчими Генпрокуратури доказів чотирьом особам – Попову, Сівковичу, Коряку та Федчуку – нині вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Втім, наголосив Віктор Пшонка, є об’єктивні чинники, що не дають змогу завершити слідство якнайшвидше. Це і значний обсяг матеріалів, які належить вивчити та дослідити, і неявка на допити потерпілих та свідків (зокрема народних депутатів), і інші складнощі, які виникають під час проведення слідства. Проте генпрокурор запевнив: правова оцінка буде надана кожному рішенню, прийнятому тієї ночі, і зробленому кроку.
І прийшов наступний день. Не менш сумний
Отже, про події 1 грудня. Вони розпочалися мирною ходою між Михайлівською й Софійською площами. Однак близько 13-ї години, всупереч рішенню окружного адміністративного суду Києва від 30 листопада, демонстранти рушили до вулиці Хрещатик та майдану Незалежності, звідки почали захоплювати адміністративні будівлі Київської міської державної адміністрації та господарського управління професійних спілок України.
Одночасно на майдані група осіб незаконно заволоділа навантажувачем, що належить Дарницькому районному шляхо-ремонтному управлінню, і вже на вулиці Банковій кілька разів намагалася ним прорвати кордон військовослужбовців внутрішніх військ.
З третьої до п’ятої години там, біля Адміністрації Президента, радикальні групи організували масові заворушення й посягання на життя працівників правоохоронних органів. У військовослужбовців ВВ МВС кидали бруківку, запалювальні суміші, шумові гранати, інші предмети; їх били металевими ланцюгами, скло на шоломах заливали фарбою. Упродовж цього часу правоохоронці, попри численні напади, не вживали ніяких активних заходів. Протистояння тривало майже 4 години, і лише о 18-й год. 43 хв. працівники «Беркута», використовуючи спецзасоби, вдалися до активних дій для припинення масових правопорушень. Зауважмо, що відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про міліцію», у разі виникнення загрози життю громадян правоохоронці мають право застосовувати спеціальні засоби.
За 30 хвилин протистояння було припинене. За фактами подій біля Адміністрації Президента в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано 2 кримінальні провадження.
Зокрема, органи внутрішніх справ, до підслідності яких, згідно з КПК, зараховано ці правопорушення, розслідують провадження за фактами масових заворушень, посягання на життя працівників міліції, викрадення навантажувача та опору працівникам правоохоронних органів і умисного завдання їм тілесних ушкоджень.
Одночасно правоохоронні органи розслідують провадження за фактами насильства та опору працівникам міліції на майдані Незалежності, поблизу приміщення Кабінету Міністрів та пам’ятника Леніну; опору та застосування фізичної сили стосовно державного виконавця; масових заворушень біля будівлі КМДА; замаху на завдання судді Шевченківського районного суду тілесних ушкоджень.
Генеральний прокурор повідомив, що встановлено 19 осіб, які брали участь у згаданих вище правопорушеннях. З них 8 уже визнали свою провину. Рішенням суду затверджено угоди про визнання винуватості та примирення. Ця процесуальна дія вже виконана й судом установлена. Із 19 заарештованих громадян звільнено 15 (на 20 грудня).
Також слідчі столичної прокуратури розслідують провадження про перевищення влади працівниками міліції та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. З’ясовуються обставини завдання мітингувальникам, зокрема й журналістам, тілесних ушкоджень. Проведено 220 допитів, призначено 42 судові експертизи, надані доручення на встановлення свідків та очевидців подій.
Загалом, унаслідок подій 1 грудня дістали тілесні ушкодження та звернулися до медичних установ 220 людей. З-поміж них 119 працівників правоохоронних органів, 3 іноземці, 4 неповнолітні, 7 студентів, а також 24 журналісти. П’ятеро з останніх, до речі, згодом відмовилися від проходження судово-медичної експертизи та статусу потерпілих.
А спокій лише сниться
Віктор Пшонка з прикрістю констатував, що незаконні дії тривали й після 1 грудня. Серед них: захоплення й силове утримання адмінбудівель КМДА, Будинку профспілок; перешкоджання нормальній роботі Кабінету Міністрів; руйнування пам’ятника в центрі столиці; завдання тілесних ушкоджень працівникам міліції. Здійснювався також тиск на працівників Генеральної прокуратури шляхом блокування входів до будівлі. Радикально налаштовані протестувальники, окрім усього, незаконно проникли до приміщення Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС у Києві.
Загалом, за період із 24 листопада до 14 грудня, розпочато 40 кримінальних проваджень, з яких 14 розслідують органи прокуратури, 26 – органи внутрішніх справ, решта 2 – Служба безпеки України. Усі вони стосуються подій у центрі столиці.
Слід додати, що на майдані під час акцій неодноразово лунали заклики до насильницького захоплення державної влади. Відтак СБУ за ст. 109 Кримінального кодексу зареєструвала
2 провадження щодо групи осіб.
Генпрокурор зауважив, що аналіз матеріалів розслідувань засвідчив причетність до провокацій і правопорушень членів радикальних угруповань, які тривалий час діють під виглядом різноманітних громадських організацій, зокрема спортивного спрямування. Вони відрізняються потужним фінансуванням, згуртованістю та веденням ідеологічної роботи щодо розпалювання міжнаціональної ворожнечі. До цього не можна ставитися легковажно чи поблажливо.
«Наша країна не має права стати полігоном для підготовки бойовиків для різних радикальних угруповань, – зазначив Віктор Пшонка. – Ми з вами відповідаємо за моральність суспільства, за його єдність і спокій, за те, щоб у державі діяли закони. Україна – демократична держава, і її громадяни мають право на мирні зібрання. Водночас такі заходи не повинні виходити за безпечні межі, а вуличні акції – переростати в неприховану агресію. Хочу, щоб усі знали: у державі є влада, діє закон, і він єдиний для всіх! Як свідчать зібрані матеріали, не все відбувалося так однозначно й однобічно, як це здебільшого коментується нині».
Задля об’єктивної оцінки подій генпрокурор запропонував загалу переглянути фрагменти відеозаписів подій, про які йшлося.
«Гамбурзький рахунок», або Замість постскриптуму
Організований із метою балансу інформації «кіносеанс» продемонстрував усе, про що говорив генеральний прокурор: і шквал агресії, і численні провокації, і спроби силового тиску на правоохоронців тощо. І, мабуть, саме тому викликав енергійний протест, якщо не сказати – гнів частини народних депутатів, які спробували пред’явити доповідачеві своєрідний гамбурзький рахунок. У тонах, далеких від консерваторських, ішлось і про негайну відставку Віктора Пшонки, і про обвинувачення в брехні за стандартами радянського агітпропу, і про реанімацію сталінізму, не кажучи вже про інсинуації й пересмикування. Прозвучало й порівняння із певною історичною фігурою (дивись заголовок). Одне слово, форма і зміст висловлювань однозначно підтверджували, що достеменно відомо, кому належить монополія на істину. Що ж, політична боротьба, український контекст, фаза загострення.
От тільки в багатьох «електоральних одиниць», які через декілька днів дивилися телевізійні новини, могло б виникнути цілком логічне запитання: а яку позицію зайняли б наші представники першої гілки влади, коли б їм довелося коментувати схожі події в німецькому місті Гамбурзі? Там, нагадаємо, під час протестної акції відбулися зіткнення громадян із правоохоронцями, внаслідок чого понад сто поліцейських дістали травми й поранення, декілька сотень протестувальників відчули на собі дію газу, гумових кийків тощо, а кілька десятків опинилися потім за ґратами. До того ж телекартинка красномовно свідчила: німецькі вартові порядку настільки жваво й з таким «ентузіазмом» виконували свій обов’язок, що, порівнюючи з ними наших «беркутів» (звісно, зі всім співчуттям до потерпілих українських мітингувальників), можна було б перейменувати якщо не на «голубів миру», то, принаймні, на спокійних «журавлів». І нічого, німецьке суспільство далеке від істерики, бо розуміє, що є закон, межі якого переступати не можна.
Зрозуміло, сформульоване вище запитання, може, й логічне, та абсолютно риторичне. На жаль. Чи на щастя?
Підготував
Олег ОБЕРТИНСЬКИЙ, «Моменти».
Інші статті
-
28/08/2015 10:46
Кров для бойових побратимів
-
28/08/2015 10:45
У контексті домовленостей
-
28/08/2015 10:45
На Київщині – експеримент
-
28/08/2015 10:44
Технології дарують час
-
28/08/2015 10:44
Нагороди – достойним
-
17/08/2015 12:28
Мисливці за представницьким класом
-
17/08/2015 12:27
Підробки продавали в Інтернеті
-
17/08/2015 12:27
«Адідас» одеського пошиття
-
17/08/2015 12:26
«Сувеніри» з АТО
-
17/08/2015 12:12
Румунські колеги допоможуть створити гірські підрозділи Нацгвардії
Усі новиниПередрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua