У країні дорожчає… мат?

«Слуги народу», здається, невдовзі боротимуться ще й за культуру мови. Такий висновок напрошується після ознайомлення з новою депутатською ініціативою: згідно з черговим законопроектом, потрібно застосовувати жорсткіші санкції до тих громадян, які не вміють стримувати негативні емоції.

Або платити, або язика прикусити

На розгляді в профільному парламентському комітеті (з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності) перебуває законопроект № 3327.

Автором цього документа є комуніст Олександр Зубчевський. Він пропонує внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) і посилити відповідальність за дрібне хуліганство.

Згідно з проектом, статтю 173 КУпАП потрібно викласти в новій редакції: «Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, – тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб».

Отже, штраф за нецензурну лайку може зрости майже вдесятеро – від 510 до 850 грн (тоді як за чинними нормами за мат «світить» лише 51-119 грн). З огляду на те, що за своїм статусом Кодекс все ж таки стоїть вище законів, передбачених для військових, держслужбовців, суддів тощо, то ці зміни стосуватимуться всіх категорій громадян.

Чим зумовлені ці новели? Відповідь можна прочитати в тексті пояснювальної записки: «За останні роки в суспільстві все більше посилюється використання нецензурної лексики й лайки в громадських місцях. Існуюча відповідальність за подібні дії не є суттєвою загрозою для порушників і не сприяє їх виправленню, тому введення більшої відповідальності за дрібне хуліганство стане дієвою формою боротьби з правопорушниками».

За прогнозами нардепа, «ухвалення закону дозволить підвищити культурний рівень спілкування громадян, наповнити бюджет за рахунок штрафів, а також сприятиме захисту громадян України від нецензурної лайки, образливих чіплянь до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій».

Якщо Верховна Рада таку ідею підтримає, то представникам виконавчої влади доведеться вносити певні корективи й до своїх нормативно-правових актів, які також пов’язані із забороною вживати мат. Очевидно, що на зміни в Кодексі має відреагувати, насамперед, Національне агентство з питань державної служби.

Ще торік восени Нацагенство видало наказ № 194 (про внесення змін до загальних правил поведінки держслужбовця), який зобов’язує «додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування)».

У разі порушення правил етичної поведінки держслубовцям «світить» дисциплінарна та адміністративна відповідальність (згідно з чинним законодавством). Тобто нецензурні слова та лайка, що злетіли з вуст будь-якого посадовця, також підпадають під дію «штрафної» статті 173 КУпАП.

Нові пригоди Шурика

З юридичної точки зору базовим нормативно-правовим документом у мовно-культурній сфері повинен бути Закон «Про захист суспільної моралі». Саме він установлює правове підґрунтя для системи етичних норм і правил поведінки, що склалися на основі традиційних духовних і культурних цінностей, а також уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість і справедливість.

Проте творці цього документа зробили акцент лише на обігу продукції сексуального та порнографічного змісту. Такий от парадокс: нецензурні слова, лайка, образа та інші хуліганські дії, за які передбачено адміністративне і навіть кримінальне покарання, не вважаються порушенням Закону «Про захист суспільної моралі».

Де-юре покарання за нецензурну лайку є, а де-факто законодавчого переліку нецензурних слів немає. З огляду на такий «пробіл» виникає проблема із правозастосуванням статті 173 КУпАП (яка передбачає покарання за вживання нецензурних слів). З одного боку, офіційне затвердження матюків сприймається як повне безглуздя. А з іншого? Як відомо, органи державної влади (зокрема й правоохоронні) зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами.

Оскільки покарання здійснюють за законом, то звідси й випливає, що за законом має бути визначений і перелік «міцних» слів. Як казав один відомий кіногерой, «оголосіть весь список, будь ласка» (фраза з кінокомедії Леоніда Гайдая «Операція «И» та інші пригоди Шурика». – Ред.).

Якщо проаналізувати судову практику, то можна зробити висновок, що кількість адмінсправ, пов’язаних із нецензурною лайкою, мізерна. І коли такі випадки трапляються, то «акули пера» подають їх як сенсацію. Одна з київських газет повідомила про сварку двох користувачів у мережі «ВКонтакті»: родичі неповнолітньої дівчини відсудили в кривдника 500 грн за образливі висловлювання на адресу їхньої сім’ї, іншого «матюкальника» заарештували на 15 діб за постійну нецензурну лайку в інтернетчаті.

Проте загалом до таких правопорушень наше суспільство ставиться поблажливо. А дарма! Як свідчить сумна статистика, безкарне дрібне хуліганство згодом породжує значно «важчі» злочини: образлива й нецензурна лайка переростає у криваві бійки, насильство та деколи навіть вбивство.

Лаючись у багатолюдних місцях, «матюкальник» грубо протиставляє себе суспільству, формує у власній свідомості антисоціальні мотиви, які потім вилазять боком і для самого винуватця, і для інших людей.

Зазвичай, розслідують такі правопорушення дільничні інспектори та працівники патрульної служби, що відповідають за безпеку громадян і порядок на відповідній території. Проте результати вивчення справ засвідчують: висококваліфікована оцінка дій дрібного хулігана на практиці трапляється рідко. Причина загальновідома: з морально-етичних міркувань нецензурні вирази до протоколу правопорушення не вносять. Тим більше, що чинне законодавство не містить ніяких критеріїв класифікації тих чи інших слів як лайливих. Отож маємо те, що маємо: об’єктивну сторону свідки й потерпілі описують доволі поверхово, не вказуючи на те, в чому саме виражено порушення громадського порядку.

За досвідом – до Держдуми?

У сусідній Росії депутати Держдуми ухвалили закон, який передбачає адміністративні санкції за використання нецензурної лексики в мас-медіа.

За такі дії передбачені чималі штрафи: юридичним особам (тобто видавцям і засновникам ЗМІ) загрожує штраф у розмірі від 20 тис. до 200 тис. рублів (приблизно 5-50 тис. грн), посадовим особам – від 5 тисяч до 20 тисяч (1,2 тис.-5 тис. грн), звичайним громадянам – від 2 тис. до 3 тис. рублів (500-800 грн).

За словами віце-спікера Держдуми Сергія Железняка (співавтора закону), претензії до ЗМІ можна пред’явити лише в разі, коли нецензурна лексика викладена повністю або в такому скороченому вигляді, який можна оцінити за допомогою мовної експертизи.

«Якщо в слові з трьох літер приберете центральну й заміните її зірочкою, це не означає, що ніхто не зрозуміє, що у вас написано», – застеріг російських журналістів Железняк. Проте й досі невідомо: чи поширюється дія федерального закону на художні твори й інтернетблоги, які не належать до ЗМІ?

У згаданому законі РФ також немає переліку нецензурних слів. Визначати, що саме вважається нецензурним, будуть експерти-філологи. Можливо, з цієї причини «антиматову» ініціативу в російському уряді підтримали далеко не всі чиновники. Наприклад, заступник голови Мінкомзв’язку Олексій Волін заявив, що новий закон грішить смисловою невизначеністю.

З любителями нецензурної лайки почали боротись і в Білорусі: уперше в історії країни був накладений штраф за використання нецензурної лексики в Інтернеті. Правоохоронці притягнули до відповідальності десятикласника Дмитра Молоковича: він у «Твітері» обматюкав свого класного керівника. Унаслідок таких дій батькам хлопця довелося сплатити 200 тис. білоруських рублів (близько 180 грн), що є мінімальним покаранням відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення.

Проте такі покарання – це лише удари по хвосту безкультурщини. Непристойні слова та вирази вже давно стали нормою спілкування: вони вийшли на екрани телевізора та газетні шпальти. Тож тільки штрафними санкціями тут не обійтися.

Чи не час нашим законотворцям задуматися над тим, що для боротьби з незензурщиною потрібно розвивати мовну культуру й духовність? Питання, як то кажуть, риторичне.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,

м. Київ

друкувати