Диксиленд у донецькому стилі

Музика створює настрій, вона здатна змінити вектор думок, занурити людину у світ навіюваних мелодією чи піснею споминів, образів. Не погрішимо проти істини, якщо скажемо: найбільш універсальним, перевіреним віками – в годину війн і миру, у час радощів і смутку – засобом потужного психоемоційного впливу була оркестрова, зокрема духова музика. Попри усталену думку, що пік популярності так званої садової музики припав на ХІХ – початок ХХ століть, навіть зараз, у добу попси й треш-металу, духові оркестри не просто залишаються живими на втіху пенсіонерам, вони є доволі модерновими колективами. Один із таких колективів – естрадний оркестр міліцейського главку Донеччини, що цього року святкує своє 20-ліття.

Повний комплект універсалів

Усі ці роки згаданим гуртом незмінно керує головний диригент, лауреат низки творчих конкурсів, підполковник міліції Володимир Далакішвілі. Очолюваний ним оркестр виховав таких зірок, як лауреати багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсів та фестивалів солісти В’ячеслав Козак, Анастасія Катаєва, Вадим Востріков, Юлія Макаревич. Відома вокалістка Державного академічного оркестру «Радіо Бенд Олександра Фокіна» Олена Шарун, стихія котрої – сучасний джаз, під час навчання в Луганському коледжі культури та мистецтва співпрацювала з донецькими міліцейськими музиками, близькими їй по духу. До речі, на нещодавньому міжнародному конкурсі-фестивалі мистецтв у Москві «Відкрита Європа – Відкрита планета», в якому взяло участь близько 3 тис. осіб із 17 країн, дует українських красунь Катаєвої і Макаревич виборов другу премію завдяки своєму яскравому виступу. Цьому ж дуету аплодували численні глядачі міжнародного фестивалю «Яскрава країна», що проходив у Ялті торік, а журі оцінило талановитість дівчат заслуженим гран-прі. Примітно, що Юлія успішно брала участь у кількох шоу-проектах, зокрема була найкращою на регіональному фестивалі ім. Євгена Мартинова, виходила у фінал телепроекту «Шанс», а от Настя має помітні досягнення як учасник джазових фестів. Хорошою ж традицією останніх літ став щорічний випуск оркестром власного диску.

Нині згаданий гурт об’єднує 25 музикантів – як висловився Володимир Далакішвілі, це «повний комплект взаємозамінних універсалів широкого профілю з чудовою консерваторською освітою». Загалом вихованців оркестру можна зустріти в колективах не лише України, а й Білорусі та Росії. І недаремне, бо Володимир Геуркович не стримує нічиєї творчості – кожен повинен розвиватися, вдосконалюватись як професіонал та артист, відкриваючи в собі нові «пласти» й потенціали.

– Деякі мої колеги-керівники надто ревно ставляться до спроб підлеглих самотужки вибитися в люди, знайти своє місце в такій непростій справі, як шоу-бізнес, – зауважує диригент. – Доходить до конфліктів, особливо коли артист має талант, а виступає в якійсь глушині. У нас же не кріпосний оркестр, а колектив, де чимало студентів, молоді проходить неабиякий вишкіл. Потім усі вони, де б не працювали, згадують, що починали кар’єру в міліцейській естраді.

Пощастило з керівниками

У липні 1993-го нарешті збулася мрія тодішнього очільника УМВС регіону Станіслава Гавриленка (нині покійного), який буквально марив ідеєю створення оркестру донецької міліції. Задум вдалося реалізувати за рахунок облбюджету. А доти на свої заходи (стройові огляди, урочистості тощо) правоохоронці запрошували різні гурти – з військового політучилища, шахти ім. Засядька та інших структур. Посаду керівника ансамблю запропонували Далакішвілі.

– До того, як мене «переманили» в міліцію, я був заступником диригента оркестру Донецького вищого військово-політичного училища, – згадує Володимир Геуркович. – Починали все з нуля: ні людей, ні приміщення, ні інструментів. Проте я дав слово: до Дня міліції зібрати колектив, зігратись і продемонструвати щось гідне уваги. Спершу наше музтовариство було невеличким. Проте завдяки тому, що в Донецьку є культпросвітучилище та консерваторія, до того ж багато військових музикантів поверталися в Україну, шукаючи, де б дослужити до пенсії, штати вдалося заповнити відносно швидко та якісними кадрами. Щоправда, усіх треба було атестувати, а перед тим, як і належить, пропустити крізь сито спецперевірок. Уже на концерті з нагоди другої річниці української міліції ми виступали як повноцінний духовий оркестр.

Поки тривали бюрократичні процедури й «вибивання» коштів, перші музиканти оркестру користувалися власними інструментами або брали їх в оренду. Бувало й так, що керівник власним коштом винаймав музикантів з інших оркестрів. Але кінцева мета була варта того. Лишень коли УМВС упевнилося, що не помилилося з рішенням щодо власного оркестру, розпочався процес закупівлі інструментів, розвиток гурту. З часом усе налагодилося: сформувалися виконавський «кістяк» та репертуар, навіть з’явилися «коронні фішки». Колектив здобув славу музичного гурту, що несе культуру в органи внутрішніх справ і не тільки. Адже звичною практикою стали виступи міліцейського оркестру в парках Донецька й міст краю, на різноманітних важливих громадських заходах. Приміром, цьогорічну новорічну програму в міськдержадміністрації довірили скласти й втілити в життя саме йому. Без участі оркестру були б не такими видовищними й традиційні показові виступи «Беркута», «Сокола», вибухотехніків, кінологів.

– У деяких областях оркестрантів змушували виходити на патрулювання в складі нарядів – буцімто вони тільки штани протирають і нічого, окрім музикування, не роблять. Мовляв, навіщо мені твої труби з барабанами? Краще йдіть правопорядок наводьте, відпрацьовуйте міліцейську зарплатню. А от нам просто пощастило з керівниками, – наголошує Володимир Далакішвілі. – Справа в тім, що більшість із них були і є дуже обдарованими особистостями. Приміром, генерал Гавриленко грав на баяні, Селезньов любив саксофон, а Малишев взагалі естет, який не пропускає жодної театральної прем’єри чи мистецького заходу. Володимира Степановича я бачив на джазових фестивалях, на концерті Кубанського козачого хору. Клюєв грав на гітарі, колишній перший заступник начальника главку, а нині очільник ДНДЕКЦ МВС Жидков – на скрипці... А Віктор Борисович Дубовик навіть вичитував тексти пісень усіх музичних дисків, які ми випускали за його каденції. Честь і хвала керівникам, котрі поважають нашу справу!

Розширюючи «горизонти»

Спершу оркестр репетирував в актовому залі СІЗО № 5, бо тоді пенітенціарна система входила до складу МВС, а іншого належного приміщення не було. Коли гурт відзначав п’ятиріччя, артист і шоумен, а натепер директор Центра культури та мистецтв МВС України Віталій Челканов жартома назвав колектив «заслуженим камерним оркестром». Квартирували й у меблевому комбінаті – словом, витримали випробування численними переїздами. 2004-го музики перебралися під дах колишнього музею главку, що отримав нове приміщення. Міжнародне визнання оркестр здобув, коли відома співачка із США Аїда Ведіщева запропонувала міліцейському «бенду» забезпечити музичний супровід її виступу на концерті в Донецьку в 1995-му.

– Ми розуміли: не варто обмежувати свій потенціал винятково духовою музикою, потрібно розширювати творчі горизонти, створювати естрадний оркестр, бенд, вокальний квартет, диксиленд, – каже співрозмовник. – Інакше, виступаючи з незмінним репертуаром, за ці роки просто всім набридли б. Нині в регіоні ми у своїй професійній «ніші» – лідери. З суто міліцейського наш гурт перетворився на оркестр, що працює для всього народу: обслуговуємо різноманітні заходи в регіоні, аж до народних гулянь. Уявіть собі весняний чи осінній парк, і там вживу лунає духова музика… Це блаженство, такий собі десерт для старшого покоління і справжнє відкриття для онуків-правнуків.

Геннадій КАРПЮК,

«Моменти».

Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА

друкувати