«Дитяча полуничка»: задоволення і покарання

Кабінет Міністрів пропонує встановити кримінальну відповідальність за схиляння дітей до дій сексуального характеру, вчинене за допомогою комп’ютерних систем і телекомунікаційних мереж. Щоб реалізувати нову ініціативу урядовців, Верховна Рада повинна внести зміни до низки законодавчих актів, зокрема й до Кримінального кодексу.

У руслі Ради Європи

Ще торік Верховна Рада ухвалила новий закон (№4988-VI), яким ратифікувала Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.

Перший пункт цього документа наголошує на тому, що «державним органом, уповноваженим для цілей пункту 1 статті 37 Конвенції, є Міністерство внутрішніх справ України». У зазначених нормах ідеться про запис і зберігання національних даних стосовно осіб, засуджених за злочини сексуального характеру.

Отже, Україна зобов’язалася вживати необхідних законодавчих заходів для накопичення й зберігання інформації про ідентифікаційні дані та генетичний код (ДНК) осіб, засуджених за вчинення правопорушень (установлених відповідно до цієї Конвенції).

Логічне продовження цього рішення – урядовий проект змін, що передбачає додаткову відповідальність за злочини, пов’язані з сексуальною експлуатацією дітей. Посилаючись на ратифікацію Конвенції, Міністерство юстиції запропонувало внести зміни до деяких законодавчих актів України.

Наприклад, пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новими статтями: «Сексуальне домагання дитини», «Виготовлення, придбання, зберігання, переміщення творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, без мети збуту», «Проведення видовищного заходу порнографічного характеру».

У зазначених статтях КК передбачене позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю за схиляння дітей за допомогою комп’ютерних систем чи телекомунікаційних мереж до дій статевого характеру (з метою розбещення чи вступу в статеві зносини шляхом пропонування й організації зустрічі або проведення такої зустрічі).

Кримінальне покарання передбачене не лише за ввезення або вивезення з України продукції порнографічного характеру, але й за її переміщення з використанням комп’ютерних систем чи телекомунікаційних мереж, а також за розповсюдження та збут цієї продукції неповнолітнім. Ув’язнення «світить» і за примушування дітей до участі у створенні творів, зображень порнографічного характеру. У такому разі до відповідальності можуть притягати й тих осіб, від яких малолітній був у матеріальній чи іншій залежності: батька, матір, вітчима, мачуху, опікуна чи особу, на яку покладено обов’язки з виховання дитини.

Згідно зі змінами до КК, слідчий або прокурор може допустити до участі в допиті іншу особу (на вибір неповнолітнього). Допити дітей проводитимуть без необґрунтованої затримки лише після події злочину, у спеціально обладнаному приміщенні, із застосуванням технічних засобів для аудіо- чи відеозапису.

Своєю чергою, Закон України «Про охорону дитинства» також пропонується доповнити новою статтею – «Вимоги до осіб, які працюють у контакті з дітьми». Ці та інші законодавчі зміни спрямовані на створення запобіжних (захисних) і кримінально-правових механізмів боротьби з усіма формами сексуальної експлуатації та сексуального насильства щодо дітей. Як наслідок, буде забезпечена відповідність нашого законодавства сучасним європейським стандартам у цій сфері.

Підказка від Президента

Зазначена ініціатива Уряду базується на президентському законопроекті №9434, який був зареєстрований у парламенті ще в листопаді 2011 року.

Майже два роки тому Віктор Янукович, посилаючись на ратифікацію Конвенції Ради Європи (про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення), виступив за внесення змін до декількох законодавчих актів, зокрема до Кримінально-процесуального кодексу та Кримінального кодексу.

Наприклад, статті 107, 143 і 167 КПК пропонувалося доповнити новою частиною: «Допит підозрюваного не може тривати більше чотирьох годин поспіль. У разі необхідності він може бути продовжений після перерви для відпочинку та приймання їжі тривалістю не менше однієї години. Загальна тривалість допиту протягом доби не може перевищувати восьми годин. Тривалість допиту може бути зменшена за наявності медичних показань на підставі рекомендацій лікаря».

Досить цікавою в президентському законопроекті була нова редакція статті 168 КПК, у якій, зокрема, написано: «Малолітньому, неповнолітньому віком до шістнадцяти років свідкові, потерпілому роз’яснюється його обов’язок говорити тільки правду, але про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за завідомо неправдиві показання він не попереджається».

Згідно з новими нормами КПК, допит неповнолітнього обвинуваченого не може тривати понад дві години поспіль (у разі необхідності він має бути продовжений після перерви для відпочинку та приймання їжі тривалістю не менше як одна година). Загальна тривалість допиту протягом доби не може перевищувати шести годин.

Також Віктор Янукович пропонував доповнити Кримінальний кодекс статтею 156-1: «Вчинене за допомогою комп’ютерних систем чи телекомунікаційних мереж схиляння малолітньої, неповнолітньої віком до шістнадцяти років дитини до дій сексуального характеру з метою розбещення чи вступу в статеві зносини шляхом пропонування й організації (створення необхідних умов) зустрічі або проведення такої зустрічі – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».

Ті самі дії, вчинені повторно або щодо двох і більше дітей через обман чи за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Якщо такі дії вчинені організованою групою або вони спричинили тяжкі наслідки, то винуватцям «світило» позбавлення волі на строк від 8 до 12 років.

У нових нормах КК також було передбачене покарання за виготовлення, придбання, зберігання, переміщення дитячої порнографії без мети збуту, а також за проведення видовищного заходу порнографічного характеру: від штрафу у розмірі 50–100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850–1700 грн) до позбавлення волі на строк до 12 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На жаль, ці та інші пропозиції не вдалося реалізувати через прикру обставину: президентський законопроект був зареєстрований напередодні «виборчого» 2012 року. За «доброю» українською традицією, під час передвиборчих баталій законотворчі процеси різко гальмуються.

А після обрання нового парламенту всі законопроекти «обнулилися», тобто їх потрібно було подавати знову (незважаючи навіть на те, що ці документи могли пройти перше чи навіть друге читання).

«Доказові» проблеми

Цілком імовірно, що зазначені ініціативи Кабміну (і Президента України) знайдуть схвальний відгук у парламентських стінах. Принаймні проблем з депутатськими голосами бути не може: майже всі фракції (за винятком комуністів) проголосили курс на євроінтеграцію.

Отже, перед народними обранцями постає нове завдання: створення законодавчих умов для реалізації Конвенції в Україні, зокрема шляхом встановлення відповідальності за злочини, пов’язані з сексуальною експлуатацією дітей, врегулювання процесуальних особливостей розслідування справ за участю дітей-свідків (потерпілих від цього небезпечного явища) та запобігання вчиненню відповідних протиправних дій щодо дітей з боку осіб, які працюють у постійному контакті з дітьми.

Проте, на думку фахівців, це питання ще потребує вивчення й опрацювання в профільних парламентських комітетах. Свої зауваження та пропозиції вже надало головне науково-експертне управління (ГНЕУ) Верховної Ради: на його думку, зі змісту законопроекту можна зробити висновок, що його приписи поширюються на всіх неповнолітніх віком до 18 років.

Річ у тім, що за нормами Сімейного кодексу, неповнолітніми вважаються діти у віці від 14 до 18 років. Більшість із них уже мають середню (неповну середню) освіту та здатні усвідомлювати значення своїх слів та вчинків. Крім того, згідно з положеннями статті 22 КК, особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, можуть притягатися до кримінальної відповідальності за вчинення практично всіх злочинних діянь.

Як стверджують експерти ГНЕУ, недоцільно робити поділ на окремі категорії для малолітніх і неповнолітніх дітей: правила їх допиту ідентичні (відповідно до приписів законопроекту). У цьому контексті точнішим було б використання поняття «потерпілий (свідок, підозрюваний, обвинувачений) віком до шістнадцяти (вісімнадцяти) років». Ці зауваження стосуються змін як до КПК, так і до КК.

Певні застереження викликає й намагання повністю відтворити в законопроекті норми статті 35 Конвенції: у ній наголошується на проведенні «опитувань дитини, якщо це необхідно, у спеціально обладнаному та прилаштованому для цих цілей приміщенні».

Саме собою словосполучення «якщо це необхідно» характеризується відсутністю формальної визначеності. А це, своєю чергою, не узгоджується з природою кримінально-процесуальних норм – вони повинні бути чіткими й однозначними. І тут головне – не «переборщувати», а реально забезпечувати права дитини під час досудового розслідування кримінальної справи. Крім того, якщо враховувати психологічні моменти, пов’язані з реакцією малолітнього на незнайомих людей (зокрема на слідчих і прокурорів), то такого свідка чи потерпілого ліпше допитати вдома, а не «відряджати» до спеціально облаштованих приміщень.

Загалом для повнішої імплементації положень Конвенції в національне кримінально-процесуальне законодавство (окрім врегулювання порядку допиту неповнолітніх потерпілих та свідків) необхідно визначити специфіку проведення слідчих дій за участю дітей, особливо очної ставки та пред’явлення особи для впізнання. Адже найбільше психологічне навантаження на дитину справляє не так допит, як особиста зустріч з особою, яка вчинила щодо неї злочин.

Варто звернути увагу на ще два суттєві моменти. По-перше, на практиці дуже важко довести мету збуту предметів порнографічного характеру, оскільки будь-яка особа може придбати такі предмети для власного користування (що не заборонено законом). І досить складно розібратися з криміналізацією такого діяння, як умисне створення умов для доступу до дитячої порнографії. Тобто слідству буде важко довести, що батько (опікун) користувався порносайтом не задля власного задоволення, а з метою розбещення своєї дитини (яка на той момент була поряд із ним). По-друге, з огляду на вітчизняне законодавство, не так-то легко провести чітку межу між порнографічною та еротичною продукцією, навіть «необразливою» (згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист суспільної моралі»).

Тож хотілося б вірити, що запропоновані новели не завдадуть головного болю як дітям і батькам, так і правоохоронцям і суддям.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,

м. Київ

друкувати