Історія кількох афер, або Ефект «вимкненої» логіки

Нині історіями про шахрайства, певне, нікого не здивуєш: спритники, які не проти підзаробити грошей на легковірності, а ще й, правду кажучи, жадібності інших людей, були завжди. Однак це не означає, що розповідати про такі випадки не варто. Адже, як відомо, попереджений – значить озброєний. Якщо проаналізувати більшість схем аферистів, то можна дійти цілком закономірного висновку: щоб не стати жертвою пройдисвітів, треба не так уже й багато. А саме – щоразу «вмикати» логіку.

Крадена штора надто прозора

У засобах масової інформації нерідко з’являються повідомлення про недобросовісних роботодавців, які обводять круг пальця довірливих працівників: беруть їх на «випробувальний термін», а потім вказують на двері без будь-якої оплати. Є й «гуманніші» варіанти, коли, приміром, зарплата виявляється значно нижчою за обіцяну або ж її регулярно затримують без поважних причин. Однак буває й так, що в дурні пошивають самого роботодавця.

…Київська підприємниця Карина (ім’я змінено. – Авт.) – господиня невеличкої дизайн-студії штор – шукала собі працівника: «Мені був потрібен дизайнер та одночасно менеджер, який би виїздив до клієнтів, підбирав варіанти, створював ескізи й укладав договори. Відповідне оголошення я розмістила в ЗМІ та Інтернеті. Невдовзі мені зателефонувала дівчина, що відповідала висунутим вимогам та справила на мене гарне враження. Зрозуміло, що я взяла її до себе».

Проте вже через місяць власниці студії поскаржилася незадоволена клієнтка, яка не отримала свого замовлення. Карина одразу звернулася за роз’ясненнями до нової працівниці. На своє виправдання молодиця розповіла нехитру історію: мовляв, гроші за штори в неї витягли кишенькові злодії в метро, але вона, звичайно ж, поверне їх найближчим часом. Однак незабаром з’ясувалося, що спроба удати із себе жертву крадіїв – заздалегідь продуманий спектакль.

Насправді ж заповзятлива дизайнер-менеджер, тільки-но освоївшись на новому місці, почала активно працювати на власну кишеню. Вона уклала підроблений договір на постачання штор, після чого привласнила три тисячі гривень. Коли ж про це дізналася господиня фірми, дівчина розповіла «казку» про кишенькову крадіжку. Відтак встигла укласти ще один договір на загальну суму майже 69 тис. гривень, з яких 9 тисяч, сплачених клієнтом, знову забрала собі як «бонус».

Згодом, зрозумівши, що дурити підприємницю більше не вдасться, шахрайка зникла. А власниця студії звернулась у міліцію.

«Розшукати підозрювану виявилося не так просто, – розповідає оперуповноважений відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Подільського РУ міліції Києва Євген Парасюк. – Річ у тому, що дівчина приїхала з Черкаської області, у столиці не реєструвалася, її домашньої адреси ніхто не знав, на роботі вона не з’являлася, а мобільний телефон вимкнула».

І все-таки, зібравши по крихтах усю наявну інформацію, правоохоронці вийшли на слід аферистки. Оперативники встановили, в якому районі живе спритниця, а також дізналися, що вона захоплюється танцями. Це хобі й пришвидшило її затримання.

Нині досудове розслідування за вказаним фактом завершено, всі матеріали направлено до суду. Любителька чужих грошей може сісти за ґрати на строк до трьох років.

Обіцяних меблів три роки чекають?

Наприкінці 1990-х киянин Максим (ім’я змінено. – Авт.) заснував низку приватних підприємств і відкрив кілька точок із продажу меблів на одному зі столичних ринків. Схема торгівлі була простою: клієнти приходили в салон, де було виставлено зразки, обирали вподобані й робили замовлення. Певний час бізнесмен працював сумлінно й покупці вчасно отримували попередньо оплачений товар. Однак десь з осені 2011 року на цю легальну справу «впала» кримінальна тінь. Підприємець не тільки замкнув на собі грошові потоки, але й припинив виконувати взяті зобов’язання.

За його вказівкою менеджери, що отримували попередню оплату – близько 70 відсотків від вартості замовлення, – не вносили її в касу, а передавали готівку господарю. Оскільки меблі коштували недешево, то й суми таких сплат були чималими. Приміром, киянка, якій пообіцяли виготовити кухонний гарнітур, заплатила наперед 40 тис. гривень. Однак замовленого товару клієнтка так і не дочекалася: в салоні її «годували» нескінченними обіцянками й відмовками. Тому наприкінці 2012 року жінка звернулася по допомогу до правоохоронців.

«За цим фактом розпочали кримінальне провадження за ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), – розповідає старший оперуповноважений відділу ДСБЕЗ Деснянського райуправління ГУМВС столиці Євген Вітюк. – Доки тривало розслідування, до нас звернулося ще кілька людей, які постраждали від незаконних дій комерсанта: вони заплатили чималі суми за меблі, але нічого не отримали натомість».

Безівці та слідчі встановили: жертвами афериста стали 24 особи. За їхній рахунок пройдисвіт збагатився на понад 700 тис. гривень! Найближчим часом матеріали досудового розслідування направлять до суду, й уже служителі Феміди визначать, якого ж покарання має зазнати чоловік. Оборудки за описаною ще Ільфом і Петровим схемою «вранці – гроші, ввечері – стільці» можуть обернутися для нього 12 роками позбавлення волі.

Вікна виявилися «каламутними»

Часто шахраї, щоб заманити жертву у свої тенета, полюбляють «пускати пил в очі»: респектабельний вигляд, переконлива манера спілкування, солідний офіс... Такими прийомами користувався, зокрема, і молодик, який у столиці ошукував людей, пропонуючи їм встановити металопластикові вікна.

Уродженець Дніпропетровщини Ігор (ім’я змінено. – Авт.) досить своєрідно розумів значення слова «бізнес», тісно пов’язуючи його з поняттям «кримінал». Зареєструвавшись як фізична особа-підприємець, хлопець прибув до Києва, де винайняв квартиру та офіс на вулиці Драгоманова. Використовуючи власні реєстраційні документи, а також папери батька та знайомої (вона, до речі, про це навіть не здогадувалася), парубок уклав договори щодо представництва інтересів однієї з фірм Київської області. Це підприємство було дистриб’ютором великої компанії з Дніпропетровська, що спеціалізувалася на виготовленні вікон.

Відтак новоспечений ділок розпочав вельми активну діяльність. На людних столичних вулицях, поряд зі станціями метро, біля ринків і супермаркетів з’явилися рекламні агенти (переважно жінки) з вигідними пропозиціями стосовно виготовлення, доставки та встановлення металопластикових вікон і балконів за досить низькою ціною. Крім того, люб’язні «представниці фірми» обходили багатоповерхові будинки, наполегливо пропонуючи їхнім жителям згадані послуги.

На перший погляд, нічого кримінального: усі ми час від часу стаємо жертвами нав’язливої реклами. Однак насправді «бізнесмен» організував усю цю бурхливу діяльність лише з однією метою: збагатитися за чужий рахунок.

Діяв він за такою схемою: «Клієнти, спокушені «красивими» обіцянками про 20-процентну знижку, підписували договори на встановлення вікон зі стовідсотковою передоплатою, – розповідає старший оперуповноважений відділу ДСБЕЗ Дарницького РУВС столиці Олег Гузій. – При цьому, їм необов’язково було платити готівкою. Дехто, приміром, укладав кредитний договір із банком, який одразу ж перераховував гроші на рахунок підприємця. Слід відзначити, що діяв шахрай досить цинічно: на його «гачок» потрапляли люди з обмеженими фінансовими можливостями, зокрема пенсіонери».

Минали тижні, місяці, а обіцяний «металопластик» нікому із замовників не встановлювали – лише обіцяли. Молодик виправдовувався тим, що «не завезли скло», «немає транспорту», «завод тимчасово не працює» тощо. Втомившись чекати, обурені люди пішли із заявами до міліції.

«Комбінатор» же, вчасно зрозумівши, що невдоволення клієнтів наростає до критичної точки, зник по-англійськи, тобто не прощаючись. Однак оперативники досить швидко встановили його особу. Як з’ясувалося, аферисту лише 21 рік, і він уже встиг побувати за ґратами. Від оборудок цього «юного таланту» постраждало понад три з половиною десятки киян, кожен із яких віддав йому від 6 тис. до 8 тис. гривень. Нині шахрай перебуває в розшуку, але правоохоронці впевнені, що на його зап’ястках уже невдовзі клацнуть кайданки.

Описаний випадок – непоодинокий. Звісно, ніхто з нас не застрахований від зустрічі з шахраями, та все ж убезпечити себе можна. Як – розповідає заступник начальника ВДСБЕЗ Дарницького РУ Володимир Корж:

«Агресивна рекламна кампанія, тобто коли фірма буквально нав’язує вам свої послуги, – це перший привід замислитися над тим, чи не хочуть вас ошукати. Крім того, сумнівні «контори» зазвичай вимагають великих передоплат – до 100 відсотків, – роблять «шалені» знижки та обумовлюють досить тривалий – до кількох місяців – термін виконання замовлення. Клієнтам, насамперед, варто дізнатися, як довго та чи інша фірма працює на ринку послуг, а також пошукати в Інтернеті її сайт, наявність якого почасти свідчить про серйозний підхід до справи. Уважно поставтесь і до підписання договору: найкраще – попередньо проконсультуйтеся з юристом».

Дмитро ЛЮБЧЕНКО

та Сергій Федченко,

м. Київ

друкувати