Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Автобан
07/07/2013 15:01

Дощ: рухаємося мокрою дорогою

Хоч нині надворі літо, однак зливи досить часто «зрошують» територію України, залишаючи на дорогах калюжі різної величини. Про те, як правильно рухатися мокрими автошляхами, «форсувати» калюжі та підтоплені вулиці, ітиметься нижче.

Як уникнути аквапланування

Найнебезпечніший період дощу – його початок. Змочений водою дорожній пил утворює шар бруду й суттєво знижує коефіцієнт зчеплення шин із дорожнім полотном. Якщо дощ триває довго, то цей бруд змивається й коефіцієнт зчеплення дещо покращується. Проте небезпека заносів усе ж залишається зависокою.

Окрім того, під час дощу збільшується гальмівний шлях транспортного засобу, знижується видимість. А ще з’явля­ється небезпека аквапланування – повної або часткової втрати зчеплення шин із дорожнім полотном через водний прошарок: малюнок протектора не зав­жди здатний витіснити воду з так званої плями контакту. Зрештою, колеса ковзають водним прошарком, погіршуючи керованість автомобілем.

Найчастіше аквапланування виникає під час швидкої їзди (понад 60 км/год), навіть коли асфальт не дуже мокрий. За низької швидкості машина «ковзатиме», якщо малюнок протектора неглибокий, дорожнє покриття – гладке, а також під час гальмування.

Точна швидкість, за якої може настати аквапланування, залежить від глибини калюжі, ваги автомобіля, типу й ступеня зносу гуми, ширини покришок. Для покращеного витіснення води з плями контакту виробники шин навіть розробили спеціальний «дощовий» малюнок: із глибокою центральною поздовжньою канавкою й розгалуженими поперечними прорізами «навиліт».

 

У передньопривідних транс­портних засобах до аквапланування «схильна» задня вісь. Якщо раптово скинути газ або загальмувати, автомобіль може розвернути. У задньопривідних машинах це явище спершу виникає на передній осі.

Долаємо калюжі

Під’їжджаючи до калюж, оцініть їхню глибину: поспостерігайте, як долають водну перешкоду інші автомобілі, пошукайте «точки відліку» – бордюри, цеглини тощо. Якщо не можете визначити глибину «на око», то краще вийдіть із машини й виміряйте її, приміром, палицею.

 

Для більшості легковиків безпечна глибина «форсування» калюж становить 20–25 см, для позашляховиків – 30–40 см. Долаючи глибші перепони, ризикуєте серйозно пошкодити двигун або інші системи авто.

Неглибокі калюжі (10–15 см)
Перед тим, як заїхати в калюжу, знижуйте швидкість. У разі високої швидкості навіть у неглибокій калюжі хвиля й бризки можуть залити систему запалювання, що спричинить щонайменше зупинку транспортного засобу. Обирайте напрямок руху, вирівнюйте кермо.
Будьте обережні, в’їжджаючи та виїжджаючи з калюжі (особливо, якщо автомобіль потрапив у неї тільки однією стороною): на кермо передається значне зусилля, що може призвести до часткової втрати керованості.
Калюжу потрібно перетинати тільки по прямій – спроба змінити траєкторію руху в ній може завершитися заносом. Якщо різко загальмувати або виїхати з водної перепони на «вивернутих» колесах, ви також ризикуєте втратити керування.
Під час подолання неглибоких калюж зазвичай намокають гальмівні колодки й диски, днище автомобіля, вихлопна система. Тож після проїзду ними необхідно просушити гальмівну систему, натискаючи й відпускаючи педаль гальм.
Як засвідчує практика, неглибокі калюжі здебільшого перетинають на високій швидкості. Тому складність їх подолання полягає в тому, що водію треба правильно розрахувати швидкість проїзду й не допустити виникнення ефекту аквапланування.
Калюжі середньої глибини (15–25 см)
Перед заїздом у калюжу зменшіть швидкість до 10 км/год, попередньо перемкнувшись на нижчу передачу. В’їзд у калюжу середньої глибини на високій швидкості може завершитися пошкодженням бампера, радіатора, а то й усієї системи охолодження двигуна. Хвилі та бризки здатні залити систему запалювання й потрапити у двигун.
У калюжі рухайтеся рівномірно. Зменшувати швидкість і зупинятися не варто: вода може залити глушник, а хвиля, що утворилася перед машиною, – підкапотний простір. З калюжі також виїжджайте плавно.
Під час подолання калюж середньої глибини намокають гальмівні колодки та диски, днище автомобіля, вихлопна система, зчеплення, нижня частина двигуна й коробка передач. Тому після проїзду такої перепони необхідно просушити гальмівну систему, натискаючи й відпускаючи педалі гальм та зчеплення – у процесі рівномірного руху.
Оскільки об’єктивно оцінити глибину середньої калюжі складно, а під водою можуть «ховатися» ями, каналізаційні люки тощо, остерігайтеся хвиль, здійнятих бамперами сусідніх авто. Краще дочекайтеся, доки вони стихнуть.
Глибокі калюжі (понад 25–30 см)
Найбільшу небезпеку для машини під час подолання таких водних перешкод становить гідро­удар, що виникає в разі потрапляння води в циліндри через повітрозабірник. Унаслідок цього виходять із ладу поршні, вигинаються шатуни, у блоці циліндрів і голівці з’являються тріщини. Тобто проїзд глибокої калюжі може закінчитися капремонтом двигуна.
Щоб уникнути таких серйозних наслідків, передусім, знай­діть в інструкції з експлуатації вашого автомобіля дозволену глибину долання броду або визначте, на якому рівні у вашому транспортному засобі розташований повітрозабірник (його положення може бути різним навіть у машинах однієї моделі). У більшості сучасних іномарок повітрозабірник розміщений на висоті 40–50 см.
Під’їхавши до глибокої калюжі, вийдіть із автомобіля й перевірте стан дороги на в’їзді та виїзді, твердість дна й глибину водної перешкоди. «Форсуйте» її лише тоді, коли немає об’їзних шляхів і вода не досягає критичного для ТЗ рівня (щонайбільше – 3/4 від висоти повітрозабірника).
У калюжу в’їжджайте на зниженій передачі зі швидкістю 5–10 км/год. Рухайтеся рівномірно, без зупинок, не зменшуючи обертів й не перемикаючи передачі. Оберіть таку швидкість руху, щоб хвиля, яка утворюється попереду автомобіля, не залила повітрозабірник. Після виїзду з калюжі двигун не вимикайте – він має просохнути.
Під час подолання глибоких калюж намокають гальмівні колодки й диски, днище автомобіля, вихлопна система, зчеплення, двигун, коробка передач, міст, вода може потрапити навіть до салону. Висока ймовірність гідроудару, пошкодження електричних ланцюгів, вода може залити вихлопну трубу. Якщо двигун таки «ковтнув» води, не намагайтеся завести його знову. Це може спричинити серйозні пошкодження блока циліндрів.
Основна складність подолання таких калюж полягає в об’єк­тивному оцінюванні глибини перешкоди та у виборі відповідної швидкості.
«Форсуємо» глибоку воду
Подеколи трапляється так, що попереду – глибокий брід (понад 30 см), об’їзду немає, а їхати потрібно. І хоч легкові автомобілі не призначені для подолання таких водних перешкод, однак в екстремальній ситуації варто діяти так (одразу попереджаємо – дотримання цих рекомендацій не гарантує успішного перетину броду):
Послабте або зніміть пасок вентилятора системи охолодження. Якщо це неможливо – вимкніть двигун і дайте йому охолонути, щоб вентилятор не «втягнув» води в систему запалювання. Якщо вода все ж залила її, зачекайте кілька хвилин і спробуйте завести мотор: на гарячому двигуні вода почне випаровуватись.
Від’єднайте гумовий патрубок від впускного колектора (повітря в двигун надходитиме навпрямець, в обхід повітряного фільтра) – це збільшить висоту забору повітря.
Одягніть шланг на вихлопний патрубок і виведіть його вище.
Захистіть від потрапляння води генератор, стартер, пере­ривник-розподільник, свічки та роз’єми, використовуючи гумові шланги, промаслений папір, гуму від автомобільної камери тощо.
Герметизуйте отвір визначення рівня оливи, горловину для заливання оливи.
Андрій Задорожний, м. Київ
друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті