П'ятниця, 11 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Соціум
16/06/2013 14:29

Покарання за чужі гріхи?

Посилаючись на міжнародні норми і курс на євроінтеграцію, Верховна Рада виступила за притягнення юридичних осіб до кримінальної відповідальності. Проте реалізація цієї ідеї (у тому вигляді, в якому запропонували законотворці) суперечить основному принципу конституційного і кримінального права – принципу особистої відповідальності за скоєний злочин.

З поправкою на GRECO
Нещодавно народні обранці ухвалили новий Закон: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб)».
Над цим документом працювали представники чотирьох парламентських фракцій та п’яти комітетів (з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; правової політики; боротьби з організованою злочинністю і корупцією; бюджету; європейської інтеграції; регламенту та депутатської етики).
Свою позицію законотворці обґрунтували в тексті пояснювальної записки: «Існування в суспільстві такого негативного явища, як злочинність, обумовлює необхідність забезпечення належного реагування держави на її прояви. Застосування кримінально-пра­во­вих механізмів є дієвим засобом реагування на протиправну поведінку осіб. Однак фізична особа, вчиняючи злочин, нерідко задовольняє не власні інтереси, а інтереси юридичної особи, в результаті чого остання отримує незаконні переваги…».
Запропоновані новели стосуються Кримінального кодексу (КК), Кримінального процесуального кодексу (КПК), а також двох законів – «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Йдеться про конкретний перелік злочинів (за вчинення яких застосовуються заходи кримі­наль­но-правового характеру), порядок провадження щодо юридичної особи (яке здійснюватиметься одночасно з кримінальним провадженням щодо фізичної особи), а також право представника юрособи на забезпечення власного захисту та безпеки.
У пояснювальній записці також наголошується на забезпеченні виконання рекомендацій GRECO (міжнародної організації, яка бореться з корупцією), на вирішенні питань про реалізацію низки міжнародних договорів – Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.
Проте ці міжнародно-правові документи не вимагають встановлення для юридичних осіб саме кримінальної відповідальності: у них лише зазначено, що вжиття передбачених законодавчих заходів може здійснюватись дер­жа­вою-учасницею «згідно з основоположними принципами своєї правової системи», а також «із ура­хуванням її принципів права». Отже, вимоги зазначених міжнародних актів (щодо відповідальності юридичних осіб) значно «перевиконані».
Як випливає з тексту пояснювальної записки, ухвалення нового Закону «сприятиме виконанню взятих Україною зобов’язань що­до встановлення відповідальності юридичних осіб за злочини, а також дасть можливість привести положення вітчизняного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів у цій сфері». Проте цей документ виглядає ще доволі «сирим», оскільки потребує серйозних – додаткових – роз’яснень і розробок відповідних підзаконних актів.
У Прикінцевих положеннях прописано, що Кабмін повинен у шестимісячний строк «внести на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність до цього Закону», а також забезпечити приведення «у відповідність до цього Закону нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади».
Нові штрафи і помилки
Згідно з новим Законом, підставами для застосування заходів кримінально-правового характеру є вчинення уповноваженою особою (в інтересах юрособи) злочинів, передбачених чинними нормами Кримінального кодексу: «відмивання» незаконних доходів (ст. 209 КК), використання коштів, отриманих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин (ст. 306 КК), підкуп службової особи (ст. 368-3 КК), підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК), пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК), зловживання впливом (ст. 369-2 КК).
Такі ж заходи застосовуватимуться й у разі інших (тяжчих) злочинів, вчинених представником юрособи: терористичний акт (ст. 258 КК), втягнення у вчинення теракту (ст. 258-1 КК), публічні заклики до вчинення теракту (ст. 258-2 КК), створення терористичної організації (ст. 258-3 КК), сприяння вчиненню теракту (ст. 258-4 КК), фінансування тероризму (ст. 258-5 КК).
За вчинення цих злочинів загрожують суворі санкції: великі штрафи – від 5 тис. до 75 тис. не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 тис. – 1,25 млн грн), конфіскація майна та ліквідація юрособи (якщо юрособа належить до об’єктів стратегічного значення, ліквідація до неї не застосовується).
Юрособа звільняється від застосування заходів кримінально-правового характеру, якщо минули такі строки (від дня вчинення злочину до дня набуття вироком законної сили): три роки – в разі вчинення злочину незначної тяжкості; п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років – у разі вчинення тяжкого злочину; п’ятнадцять років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Відомості про юридичну особу, яку підозрюють у вчиненні злочину, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 8 ст. 214 КПК). Ще одна новела кримінального судочинства: на відміну від фізособи уповноважена особа юридичної особи не має права на укладення мирної угоди з потерпілими (ч. 3 ст. 469 КПК).
Варто зауважити, що під час внесення змін та доповнень до Кримінального процесуального кодексу закралася прикра помилка: згідно з новою ч. 3 ст. 326 КПК, у разі неприбуття на засідання «суд має право накласти штраф (грошове стягнення) на представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження в порядку, передбаченому главою 12 цього Кодексу». Але про таке стягнення в зазначеній главі нічого не сказано (там ідеться лише про порядок виклику обвинуваченого, обов’язковість його явки, привід, розшук, порядок пред’явлення обвинувачення, допит, відсторонення від посади).
Юридична фікція
Запропонований закон повторює помилки й недоліки законопроекту №2032 (щодо впровадження заходів кримінально-пра­вового характеру стосовно юридичних осіб), який було заслухано і знято з розгляду ще 23 травня 2013 року.
Як з’ясувалося, нові положення і норми суперечать основному принципу конституційного і кримінального права – принципу особистої відповідальності: він полягає в тому, що покаранню підлягає лише та особа, яка вчинила злочин. На ці та інші недоліки вказує у своєму висновку Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) Верховної Ради: «Відповідно до принципу відповідальності особа може бути покарана лише тоді, коли її вину буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей принцип як частина презумпції невинуватості особи закріплений у ч. 2 ст. 2 КК та ч. 1 ст. 63 Конституції…».
На переконання експертів ГНЕУ, заходи кримінально-пра­во­вого характеру – це фактично кримінальне покарання уповноваженої особи за вчинення злочину «не нею, а іншою фізичною особою» (наприклад, керівником підприємства). При цьому ніхто не вимагає ні наявності, ні навіть «доведення вини юридичної особи у вчиненні того чи іншого протиправного діяння».
Як стверджують експерти, нові положення закону «передбачають створення в кримінальному законодавстві України юридичної фікції»: підприємство апріорі вважатиметься винним і піддаватиметься суворим санкціям, незважаючи навіть на те, що злочин вчинено лише його керівником (засновником, учасником чи іншою уповноваженою особою). Таким чином, постраждають не конкретні винуватці, а всі, хто там працює.
Така юридична фікція створює дуже дивне «ноу-хау»: суб’єкта права притягатимуть до відповідальності та застосовуватимуть серйозні санкції без встановлення факту вчинення цим суб’єктом протиправного діяння і без встановлення й доведення його вини. 
Запропоновані заходи кримі­нально-правового характеру здаються нелогічними і дещо зайвими. Адже чинне законодавство встановило чимало різноманітних адміністративних санкцій, що застосовуються до юридичних осіб. Зокрема, є фінансові санкції, які вже передбачені у різних сферах: податковій, митній, антимонопольній, природоохоронній тощо. Отже, правова система України ґрунтується на покаранні юридичних осіб (за допущені правопорушення) з відповідними підходами до питань вини та процесуальними механізмами.
Хотіли як краще…
Однією з тих рис, які відрізняють кримінальну відповідальність від адміністративної, є наявність значно жорсткіших вимог щодо характеру вини. Проте цих вимог у новому законі не враховано: його положення не вимагають ані доведення факту вчинення юридичною особою певного діяння, ані доведення її вини. За таких обставин цілком логічно було б узагалі відмовитись від ідеї встановлення кримінальної (читай – квазікримінальної) відповідальності юросіб. Замість цього потрібно передбачити адміністративну відповідальність за корупційні та інші відповідні правопорушення (наприклад, у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції»).
Оцінюючи запропоновані парламентом новації у сучасних умовах (зокрема, з урахуванням нинішнього рівня правосвідомості), потрібно порушувати питання про необхідність доопрацювання нового Закону. Інакше його застосування може призвести до обмеження прав і свобод людей, які пов’язані з відповідною юридичною особою, але не мають жодного стосунку до злочинів, за які юрособа піддаватиметься заходам кримінально-правового характеру. Наприклад, ліквідація юрособи та конфіскація її майна сприятиме зростанню безробіття (через масові звільнення з роботи всіх найманих працівників) та невиконанню зобов’язань щодо оплати праці.
Очевидно, Україні варто було б скористатися зарубіжним досвідом: у багатьох країнах передбачена наявність людського субстрату (фізичної особи, яка має право діяти від імені юрособи), а відповідальність юросіб не виключає відповідальності винних фізичних осіб.
Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,
 м. Київ
друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)