Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Автобан
31/05/2013 17:40

Автоматична коробка передач: яку обрати?

Купуючи нову або вживану машину, вітчизняний автомобіліст неминуче стикається з проблемою вибору того чи іншого типу коробки перемикання передач. Щороку пропозицій стає дедалі більше, тому сьогодні ми вирішили розглянути всі види автоматичних КПП, визначивши їхні переваги та недоліки.

Гідротрансформаторна (класична) АКП
Такий тип автоматичної трансмісії хоч і найпоширеніший, але зовсім непростий з технологічного погляду. Розробили його пізніше ніж інших «побратимів», однак до використання в автомобілях адаптували навпаки – раніше. Перші серійні зразки гідротрансформаторних трансмісій з’явилися на початку 40-х років минулого сторіччя: автоматичні коробки передач Hydramatuc застосували американці в автомобілях Oldsmobile. Перші АКП мали лише три передачі, з яких одна була задньою, тож по суті вони були двоступеневі.
Низький коефіцієнт корисної дії пристрою, незадовільна динаміка розгону й інші недоліки змусили удосконалювати АКП, через що збільшилася кількість передач. Гідротрансформатор залишився як зчеплення, що передає крутний момент від двигуна до трансмісії. Пройшовши складний шлях еволюції й отримавши елек­трон­не управління процесами, таку схему класичної АКП застосовують і нині.
З основним недоліком згаданої трансмісії – низьким ККД, а отже й значними витратами пального, – теж навчилися боротися. На сучасних машинах гідротрансформатор допомагає плавно рушати, а далі електроніка жорстко блокує передачу, запобігаючи непотрібним витратам енергії. Допомагає електроніка й під час перемикань. Автомат точніше обирає момент перемикання, беручи до уваги завантаженість автомобіля, стиль їзди й навіть рельєф місцевості.
З розвитком комп’ютерних технологій з’явилася можливість обирати алгоритм роботи АКП: економічний, спортивний, ручний, зимовий… У сучасних гідравлічних АКП стало значно більше ступенів, а самі коробки поменшали й полегшали. Класичні АКП, як і раніше, незамінні на великих та потужних автомобілях, однак їх встановлюють також на малолітражні машини. Переважно, це недорогі моделі, які агрегатуються «стародавніми» 4-ступе­не­вими АКП. 
Переваги класичної АКП:
високий ресурс, надійність і наявність запасних частин;
згладжує поштовхи, дає змогу менше навантажувати 
   двигун автомобіля;
проста в експлуатації;
не потребує спеціальних навичок поводження з нею.
Недоліки класичної АКП:
більша витрата пального, порівняно з іншими АКП;
великий обсяг витрати оливи, близько 8–10 л;
слабка динаміка, відчутні паузи між перемиканнями 
   передач;
чутлива до низьких температур. 
На морозі не варто одразу сильно її навантажувати, зокрема різко стартувати й розкручувати двигун.
Варіатор
Цей тип трансмісії, де передача крутного моменту здійснювалася від одного конуса до іншого через пасок, з’явився ще в середньовіччя. Його використовували мірошники. Оскільки переміщували ремінь вручну й навантаження на нього було незначне, то пристосувати цю систему до автомобіля довгий час не вдавалося.
Уявити таку трансмісію можна на прикладі велосипеда, у якого замість набору зірочок стоять два конуси, а замість ланцюга – пасок. Якщо за допомогою тієї ж електроніки оперативно регулювати надійне переміщення паска від конуса великого діаметра до конуса малого діаметра на одному кінці передачі, то так само змінюватиметься передаточне зусилля на іншому кінці, що рухає колесо. Такий самий «трюк» виконує й велосипедист, пересуваючи ланцюг із меншої зірочки на більшу.
Спочатку варіатор відмінно зарекомендував себе на малопотужних транспортних засобах (приміром, скутерах). А от потужні двигуни швидко зношували пасок варіатора. Тому невдовзі йому на зміну прийшла сталева набірна стрічка. Не використовують уже давно й конуси, хоча сам принцип передачі крутного моменту залишився незмінним. Для старту з місця здебільшого використовують гідротрансформатор (є варіатори з мокрим зчепленням та ін.), тому втрати енергії, звісно, менші ніж у класичних трансмісій, але у варіатора також є.
Сучасні варіатори доволі надійні й розраховані на весь термін служби автомобіля – так пишуть в анотаціях. Щоправда, інколи з ладу виходить блок управління, а ця «деталь» може коштувати кількадесят тисяч гривень.
Однією з головних переваг варіатора вважають відсутність ступенів, завдяки чому не переривається подача потужності на вісь. Серед недоліків називають монотонне гудіння двигуна під час руху на тих же самих оборотах. Однак і цю проблему вирішує сучасна електроніка, плавно змінюючи характер гулу мотора в процесі руху.
Варіатор значно економніший ніж класична АКП, а відсутність ступенів дає змогу йому демонструвати хорошу динаміку. Програє варіатор «класиці» тільки під час старту, але потім – коли входить у зону робочих обертів – швидко «наздоганяє» її.
Переваги варіатора:
гарні динамічні 
    показники під час руху 
    на довгому відрізку 
    дороги;
економить пальне;
відсутність поштовхів
   під час розгону 
   та гальмування;
безпечний під час 
    ожеледиці, оскільки 
    колеса майже
    не пробуксовують;
захищає мотор, 
    оберігаючи його 
    від надмірних 
    навантажень.
Недоліки варіатора:
на старті програє 
   всім іншим трансмісіям;
чутливий до високого
    крутного моменту, тому в
    складних дорожніх 
    умовах страждає від 
    надмірних навантажень;
дорогий у ремонті;
невеликий ресурс паска
    за умови активного 
    використання;
дорога олива для заміни;
неможливо застосовувати
   спортивні прийоми 
   керування (зазвичай, 
   цьому перешкоджають 
   налаштування варіатора).
Роботизована АКП
Робот з’явився як дешева альтернатива АКП. Принцип його роботи такий, як і у звичайної механіки. От тільки натискає зчеплення й перемикає передачі замість водія еле­к­трон­ний помічник.
Головна проблема таких АКП – велике навантаження на вузол зчеплення. Не всім відомо, що на світлофорах селектор АКП потрібно переводити в «нейтралку»: так зчеплення слугуватиме довше.
Інший нюанс цієї трансмісії – неузгодженість дій робота з бажаннями водія. Наприклад, «вливаючись» у потік, водій хоче додати газу на тій же другій передачі, на якій їде, а замість плавного розгону його кидає вперед (ніби від уповільнення), а вже потім (за деякий час) відбувається різкий набір швидкості. Причина полягає в тому, що алгоритм дії роботизованої КПП ідентичний «механіці» – не можна просто тиснути на педаль газу, її потрібно відпускати для перемикання.
Другий метод боротьби з «рваним» розгоном – перехід у ручний режим керування. Тобто така коробка передач вимагає звикання й певних навиків поводження з нею.
Окрім невисокої ціни, такий «автомат» доволі економний. Роботи використовують на невеликих машинах, класу А, В, рідше С. Вони вельми надійні, якщо не враховувати нюанси зі зчепленням і проблеми з електронікою.
Переваги роботизованої АКП:
недороге обслуговування;
хороша ремонтопридатність;
забезпечує невеликі витрати пального;
можливість вибору передачі вручну.
Недоліки роботизованої АКП:
паузи під час перемикання передач, особливо з вищого ряду на нижчий;
важко рушати під гору – автомобіль скочується вниз;
набір швидкості відбувається з відчутними «провалами»;
малий термін служби зчеплення в разі недотриманні правил експлуатації.
Преселективна АКП  (з подвійним зчепленням)
На відміну від першого, примітивного, варіанта роботизованої трансмісії, ця версія має вже не одну, а дві роботизовані коробки, з’єднані в одному блоці. Саме тому в ній є два зчеплення і два вторинні вали, кожен зі своїм набором шестерень. Первинних валів теж два, але один проходить крізь відкритий другий.
Таким чином, обидві передачі можуть бути увімкнені одночасно, але одне зі зчеплень завжди залишається «вижатим». Тобто під час розгону для ввімкнення наступної передачі потрібно тільки від’єднати одне зчеплення й увімкнути інше. Це відбувається синхронно, лише за 0,1 с.
Така АКП не тільки дає змогу швидко розганятись і на всю потужність використовувати мотор, а й економить пальне, оскільки забезпечує майже ідеаль­не перемикання й має солідний набір передач (не менше як шість). До того ж розрив потоку потужності під час перемикань майже не відчувається.
Як бачимо, переваг у цієї трансмісії чимало, а головний недолік один – вартість. Причому дорогими виходять як сама АКП, так і її ремонт. Поки що конструкція преселективної АКП недостатньо відпрацьована й трапляються невдалі версії. Тож говорити про її ресурс зарано. Але останні версії таких трансмісій можуть слугувати понад 200 тис. км, і це – не межа.
Переваги преселективної АКП:
висока швидкість перемикання передач;
відмінна динаміка й паливна економність автомобіля;
можливість вибору режиму роботи трансмісії 
   (спортивний, нормальний, економний).
Недоліки преселективної АКП:
дорога в ремонті та обслуговуванні;
висока вартість самої АКП, що позначається 
   на кінцевій ціні автомобіля;
чутлива до складних дорожніх умов.
Резюме
Таким чином, покупцеві авто можна порадити:
Варіатор, якщо йдеться про машини малого класу (А, В, С);
Робот із двома зчепленнями для машин від С-класу й вище;
Класичну гідромеханіку для позашляховиків, що регулярно виїжджають «місити багнюку».
Матеріали підготував Андрій Задорожний, м. Київ
друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)