Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Резонанс
12/05/2013 22:24

«СМЕРШ» – гроза шпигунів

19 квітня виповнилося 70 років з дня створення легендарних підрозділів військової контррозвідки «СМЕРШ» (скорочене гасло «Смерть шпигунам!»). Багато хто з нас зачитувався блискучим романом Володимира Богомолова «Момент істини (У серпні сорок четвертого...)», в якому вперше в художній формі було докладно й об’єктивно висвітлено роботу рядових оперативників «СМЕРШу», що займалися пошуком німецької розвідгрупи, закинутої в тил 3-го Білоруського фронту. Втім, на превеликий жаль, про роботу «смершівців» і донині відомо дуже мало, хоча заслуги військових контррозвідників в організації успішної протидії ворожим спецслужбам під час Великої Вітчизняної війни – незаперечні.

З ініціативи «вождя народів»
В умовах небаченого в історії розгортання діяльності розвідувальних служб «Третього рейху» та його країн-сателітів (до кінця 1943 року гітлерівцям вдалося створити мережу розвідувальних шкіл, здатних готувати близько 10 тисяч (!) шпигунів і диверсантів на рік) перед радянським керівництвом постала проблема розширення масштабів роботи особливих відділів військових частин і з’єднань щодо запобігання проникненню в лави військ ворожих агентів і надійного контррозвідувального забезпечення масштабних наступальних операцій. При цьому слід було максимально наблизити органи контррозвідки до вирішення завдань, що поставали перед військовим командуванням. 
Для цього з особистої ініціативи Йосифа Сталіна Постановою Ради народних комісарів СРСР від 19 квітня 1943 р. на базі Управління особливих відділів НКВС створено Головне управління контррозвідки «СМЕРШ» із передачею його у відання Народного комісаріату оборони СРСР. Начальником нового Главку був призначений комісар держбезпеки 2 рангу (з 9 липня 1945 р. – генерал-полковник) Віктор Абакумов, який за своєю новою посадою став заступником наркома оборони – самого всемогутнього Сталіна. Тією ж постановою створено Управління контррозвідки «СМЕРШ» Народного комісаріату Військово-Морського Флоту СРСР (його очолив комісар держбезпеки П. Гладков). Згодом, 15 травня 1943-го, був створений і Відділ контррозвідки «СМЕРШ» НКВС (начальник – комісар держбезпеки С. Юхимович).
Варто зазначити, що майже всім працівникам трьох нових відомств були присвоєні військові звання (замість аналогічних спеціальних звань держбезпеки), їм належало носити форму і знаки розрізнення частин і з’єднань, які вони обслуговували.
Контррозвідники «СМЕРШу» фактично входили до командного складу військових частин і мали незаперечний авторитет у фронтовиків. Чим же займалися «смершівці», які завжди діяли за принципом: «Якщо ворог не здається – його знищують»?
Каторжна праця
Оперативники «СМЕРШу» проводили «фільтрацію» військово­службовців, що повернулися з оточення або полону, попередню «зачистку» прифронтової смуги від німецької агентури і так званих «антирадянських елементів», брали участь в розшуку, затриманні й веденні слідства у справах радянських громадян, що перебували у складі збройних формувань, які воювали на боці «Третього рейху». Та головним про­тив­ником «СМЕРШу», зрозуміло, були гітлерівські спецслужби.
Праця контррозвідників була, по суті, каторжною. Але завдяки їхнім зусиллям під час Великої Вітчизняної війни радянська військова контррозвідка набула слави найефективнішої спецслужби у світі! З моменту створення «СМЕРШу» і до кінця війни його оперативники часто демонстрували дива мужності й професіоналізму. Зокрема, агенти радянської військової контррозвідки успішно діяли навіть у школах абверу, паралізуючи його діяльність, а під час блискучих радіоігр, таких як «Знахідка», «Борисов», «Пішоходи», «Карелія», «Контролери», «Розлучення» (деякі з них тривали аж до травня 1945 року), були захоплені понад 400 ворожих агентів, десятки тонн вантажів. До речі, успіхам чекістів значною мірою сприяло те, що Віктор Абакумов часто звільняв від кримінального покарання німецьких агентів, які приходили з повинною. Це новаторство використали в кримінальному законодавстві республік СРСР лише через 15 років.
З доповідної записки начальника Управління КР «СМЕРШ» Центрального фронту генерал-майора А. Вадиса В. Абакумову «Про агентурно-оперативну роботу органів «СМЕРШ» фронту за липень 1943 р.»:
«13 серпня 1943 р.
Цілком таємно
...Агентурно-оперативна робота органів «СМЕРШ», що входять до складу Центрального фронту, в липні на відміну від червня переважно проходила в бойовій обстановці, у зв’язку з чим і була спрямована головним чином на своєчасне виявлення і припинення практичної ворожої діяльності з боку підоблікового й ворожого елементу...
...Активність і працездатність агентурного апарату в липні характеризується фактами масового прояву героїзму в боях з боку нашої агентури, ініціативними і сміливими діями щодо запобігання зраді Батьківщині, здачі в полон, боягузтву, панікерству і втечі з поля бою. За вказаний час заарештовано боягузів і панікерів, які втекли з поля бою, 30 осіб, виявлено та викрито 118 калічників, затримано та заарештовано дезертирів 146 осіб.
Шляхом посилення загороджувальної служби як за бойовими порядками, так і в тилу частин у звітному періоді затримано 4 501 особу, в т. ч. старост – 35, поліцейських – 59, тих, що служили в німецькій армії, – 34, заарештовано й викрито 4 агенти німецької жандармерії...»
«Смершівські» оперативники займалися також розслідуванням злочинів, скоєних у військах, що охороняли особливо важливі об’єкти та вантажі. Наприклад, як розповідає Віктор Абрамов у своїй книзі «СМЕРШ», в Архангельську за звинуваченням у розкраданні вантажів (зокрема тих, що належали військовій місії Великобританії) заарештовано 8 осіб, серед яких був і командир роти полку військ НКВС, що охороняв місцевий порт. Лише 1943 р. тільки на залізницях «смершівці» заарештували більше як 15 тисяч розкрадачів!
Під час Великої Вітчизняної війни й після її закінчення «смершівці» проводили величезну роботу серед військовополонених. Варто нагадати, що за період війни радянські війська взяли в полон 4 377 300 військово­служ­бовців європейських держав і 639 635 вояків японської Квантунської армії. Серед цих осіб виявлено близько 3 000 професійних розвідників і контррозвідників.
Наближаючи Перемогу
Служба в «СМЕРШі» була більш ніж небезпечною. В середньому оперативник-контрроз­відник «витримував» не більше як три місяці: він або гинув, або вибував внаслідок поранення. Чисельність особового складу «СМЕРШу» достеменно невідома. Військові історіографи повідомляють, що тільки під час боїв за визволення Білорусі зникли безвісти 136 і загинули 236 військових контррозвідників.
На окрему розповідь заслуговує історія роботи «СМЕРШу» за кордоном: контррозвідники систематично проводили операції із затримання ворогів на територіях інших країн. Так, у Німеччині були затримані й вивезені до СРСР багато керівників абверу та інших ворожих спецслужб, серед яких, зокрема, – поліцай-прези­дент Берліна генерал-лейтенант Курт Герум.
За даними В. Абрамова, в Будапешті опергрупами «СМЕРШ» 2-го Українського фронту лише з 15 січня по 15 березня 1945 року, відразу ж після визволення міста, були заарештовані 10 професійних співробітників і 110 агентів спецслужб Німеччини, 30 співробітників і 20 агентів угорської контррозвідки, 56 членів диверсійних загонів угорської фашистської партії. В Румунії «смершівці» захопили місцевого диктатора маршала Іона Антонеску, його заступника Міхая Антонеску, військового міністра Пантазі, начальника розвідки й контррозвідки Еужена Крістеску та інших високих чинів (усі вони згодом постали перед румунським правосуддям).
Одним словом, внесок працівників «СМЕРШу» у здобуття Великої Перемоги – неоціненний. За роки Великої Вітчизняної війни понад 2 тисячі співробітників радянської військової контррозвідки були нагороджені орденами й медалями, а чотирьох із них – старшого лейтенанта Петра Жидкова, лейтенантів Григорія Кравцова, Михайла Кригіна, Василя Чеботарьова – удостоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
Дмитро БОВА,
м. Київ

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті