П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Соціум
14/04/2013 12:56

Рука допомоги для спецконтингенту

Відомо, що чимало кримінальних діянь скоюють раніше судимі особи. Можна назвати низку причин цього негативного явища, кожна з яких буде об’єк­тивна, однак заплющувати очі на рецидивну злочинність – неприпустимо. Чи не найважливіший аспект названої проблеми – профілактична робота з людьми, що вже ступили на криву стежину. Її ефективність залежить і від дільничних інспекторів міліції, на території обслуговування яких живуть «підопічні», і від працівників кримі­нально-виконавчої інспекції пенітенціарної служби України.

Щоб докладно дізнатися про реальну профілактичну роботу на «землі», ми вирушили в Амвросієвський район Донеччини – другий за розмірами в області, у складі якого перебувають 18 сільських та селищних рад. Дільничних інспекторів теж 18, і в кожного – близько півсотні підоблікових осіб. Серед них є ті, хто повернувся з місць позбавлення волі або отримав судимість із випробувальним терміном, зокрема не­пов­нолітні, члени неблагополучних родин, сімейні дебошири, а також власники зареєстрованої зброї, яким правоохоронці теж мають приділяти увагу.

«Ми по­вин­ні знати, який спосіб життя ведуть ті особи, що оступилися: чи зазнають певних труднощів, чи мають кошти для існування, – розповідає начальник Амвросієвського РВ полковник міліції Артур Лихоліт. – Момент матеріальної забезпеченості особливо важливий, адже почасти саме відсутність елементарних умов знову штовхає їх на злочин. Ми постійно підтримуємо зв’язок із Центром зайнятості, але, погодьтеся, будь-який керівник підприємства чи організації прагне мати благонадійний колектив і не надто хоче брати до себе працівників із кримінальним минулим. Доводиться – інколи й мені особисто – спілкуватися з роботодавцями, переконувати їх, що не можна ставити на людині «хрест», потрібно давати їй шанс. Так, за останній місяць ми працевлаштували двох селян, які відбули строк. Тепер наглядаємо за ними, дізнаємося, чи все гаразд у колективі. Зрозуміло, вони вдячні нам за те, що не відвернулися, простягнули руку допомоги. І хоча ми не унеможливлюємо їхнього повернення до старого життя, однак переконані: ризик цього значно знижено. Адже, приміром, торік тільки в одного з 12 піднаглядних зафіксовано рецидив».

Налагодження контакту між міліцією й особами із «заплямованою» біографією для обох сторін – процес взаємовигідний. Засуджені, отримавши за допомогою вартових порядку постійну роботу, мають змогу вести нормальне життя, утримувати родину, тобто фактично безболісно адаптуватися на волі. Це, своєю чергою, грає на руку правоохоронців у плані зниження рівня злочинності й «оздоровлення» криміногенної обстановки в районі. Зважаючи на специфіку краю й ментальність схильних до незаконних діянь осіб, амвросієвські захисники закону головний акцент роблять на відпрацюванні адміністративних територій, зокрема проведенні різноманітних операцій – «Нагляд», «Візит», «Розшук», «Зброя, вибухівка» тощо.

Безумовно, підсумком активної профілактичної діяльності правоохоронців є конкретний результат. Наприклад, 2012-го в районі скоєно тільки одне вбивство, роком раніше – шість (усі розкрито). Крім того, торік поменшало й інших злочинів проти особи, а також злочинів із корисливих мотивів – розбійних нападів (вдвічі!), грабежів, крадіжок, незаконних заволодінь транспортними засобами. Така ж тенденція спостерігається й нині.

В Амвросієвському райвідділі ми стали свідками зустрічі очільника РВ Артура Лихоліта і його колеги – начальника міжрайонного відділу кримінально-вико­нав­чої інспекції державної пенітенціарної служби капітана Дмитра Простякова з групою раніше судимих осіб. Офіцери пояснювали гостям на перший погляд очевидні, але важливі для кожного з них речі. Зокрема, що працівники і міліції, і ДПтС готові в межах своїх можливостей допомагати «підопічним» вирішувати їхні проблеми, підтримувати як порадами, так і конкретними справами. Головне – їхнє власне прагнення до звичайного, законослухняного життя.

Натомість запрошені, наймолодшому з яких 19 років, а найстаршому – 59, розповідали про себе: що накоїли, яке дістали покарання, де нині працюють тощо. Багато хто дякував правоохоронцям за допомогу: когось праце­влаштували, комусь нормально пояснили, що можна робити, а чого – ні, як доведеться відповідати за нові порушення...

Після цієї зустрічі ми відвідали кількох підоблікових осіб. Один із них – 38-літній Володимир – працює різноробочим у службі міськгазу. «За крадіжку я дістав два роки з річним випробувальним терміном, – зазначає він. – З роботою допомогла кримі­наль­но-виконавча інспекція. Зарплата невисока, однак на життя вистачає. До судимості випивав, хуліганив, але дільничний переконав мене, що на волі, у сім’ї краще, ніж у в’язниці, відвадив від чарки. Я впевнений, що випробувальний термін витримаю, ніяких зауважень не матиму».

Відтак робимо зупинку біля ма­газину, де трудиться 59-річний Анатолій. За його плечима – три судимості, усі за корисливі злочини. Востаннє чоловік звільнився 2005-го. «Це добре, що нам допомагають, – ділиться думками вантажник. – Бо зазвичай прийдеш на підприємство, а звідти назад відправляють. Та й роботи в місті небагато, хіба що влітку можна в орендарів працювати. Тому я звернувся в органи, і мене влаштували на комбікормовий завод, а коли той розпався, знайшли роботу тут, у магазині. З дільничним знаходимо спільну мову. Вони (працівники міліції. – Авт.) нормальні люди, виконують свої обов’язки, не їхня провина, що в мене життя так склалося. Але судимості багато чому навчили».

Візит до Амвросієвки закінчуємо бесідою з начальником міжрайонного відділу інспекції ДПтС Дмитром Простяковим. Підпорядкований йому підрозділ виконує вироки суду, згідно з якими призначені покарання не пов’язані з позбавленням волі. Тобто основ­ний «контингент» – особи, а нині їх 198, які дістали випробувальний строк, а також засуджені до громадських або виправних робіт, позбавлені права керувати транспортними засобами чи займатися певними видами діяльності. Більшість – люди з випробувальним терміном, протягом якого вони приїздять на реєстрацію раз на місяць або на квартал.

«Інколи засуджені, прийшовши до нас, вважають, що наша мета – відправити їх за ґрати. І тільки потім розуміють, що все навпаки, – каже Дмитро Валерійович. – Спільно з Центром зайнятості ми прагнемо їх працевлаштувати. Значну допомогу в плані ресоціалізації таких осіб надає Центр сім’ї, дітей і молоді. Голов­не – бажання людини виправитися, адже «підопічні» в нас трапляються різні. Комусь достатньо один раз пояснити правила поведінки, а декому – і кількох разів не вистачає. Проте ми готові розповідати знов і знов, аби вберегти засудженого від в’язниці. Щоправда, окремі «екземпляри» навіть на реєстрацію примудряються приїжджати п’яними. Стосовно них складають адмінпротокол й виносять офіційне попередження. Три попередження – і ми надсилаємо до суду матеріали, у яких клопочемо про скасування випробувального терміну та відправку особи в місця позбавлення волі. Здійснювати контроль нам неабияк допомагають дільничні інспектори міліції, що перевіряють наших «клієнтів» за місцем проживання й інформують нас про їхню поведінку. Зазвичай, після першої «осічки» люди беруться за розум. Приміром, торік із 400 таких осіб тільки семеро вирушили за ґрати».

За словами Дмитра Простякова, працівникам інспекції не раз доводилося рятувати своїх підоблікових. Капітан згадує: один чоловік із Західної України певний час працював сторожем в орендаря, але згодом той від його послуг відмовився. Посеред зими, у люту холоднечу бідолаха фактично опинився на вулиці: ні іншого прихистку в місті, ні грошей він не мав. Однак знову повертатися до старих звичок не став – одразу прийшов в інспекцію. Там гостя обігріли, нагодували. Фахівці Центру сім’ї, дітей і молоді влаштували його в гуртожиток. Власним коштом працівники обох установ купили чоловіку квиток і відправили додому, де він продовжив проходити випробувальний термін. А потім пенітенціарники отримали від колишнього «підопічного» листа зі щирою подякою за допомогу та душевне ставлення. Невдовзі виявилося, що про цей випадок він навіть у місцеву газету написав.

Та, звісно, найголовніше для інспекторів – коли за їхніми матеріалами після закінчення випробувального терміну суд звільняє людину від покарання, і вона вважається несудимою. Заради цього і працюють правоохоронці.

 Ірина Гриновецька,

 Донецька обл.

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті