Юридична клініка: позбавити проблеми інструментарієм закону
Найближчі чотири роки в Україні очікують на суттєве розширення мережі центрів безоплатної правової допомоги – із нинішніх трьох десятків до понад ста установ. Відповідні перспективи закладено в державній цільовій програмі на 2013–2017 роки. Майже десятилітній досвід діяльності юридичних клінік довів потребу в цих структурах, а отже, необхідність подальшого розвитку такого способу консультування громадян, передусім малозабезпечених, соціально вразливих категорій. Полігонами, де почали «обкатувати» заморську технологію надання правових порад, стали юридичні виші, зокрема системи МВС. Саме завдяки цій технології курсанти, слухачі та викладачі мають змогу на практиці як консультанти застосовувати здобуті знання, збагативши таким чином свій теоретичний багаж досвідом живої роботи.
Юристи-альтруїсти
Власне, ідея започаткування на юрфаках ВНЗ практикуму, який давав би можливість студентам закріплювати книжну науку участю в наданні під наглядом кураторів – викладачів, науковців, досвідчених фахівців, тобто адвокатів, юрисконсультів, суддів, нотаріусів тощо, – кваліфікованої юридичної допомоги людям з невеликими статками, неспроможним оплатити такі послуги в адвокатських конторах, виникла у США в 1950-і. Ці заклади тоді почали називати юридичними клініками (ЮК). Вони доволі швидко стати популярними в американців – адже тут також проводили і просвітницькі заняття з права, здебільшого для молоді, що сприяло вихованню законослухняності в громаді. Студенти при цьому відпрацьовували на практиці свої дії в різних ситуаціях, що трапляються в реальній роботі юриста: вчилися вести перемовини, опитувати клієнтів, укладати договори, оформляти документи та подавати їх у певну установу, займалися адмініструванням тощо. Згодом той досвід перейняли й західноєвропейські держави, а останні два десятиліття – і країни колишнього соцтабору. Тепер практично в кожній демократичній державі є мережа ЮК, об’єднаних під егідою відповідної національної спілки.
Становлення згаданих клінік, здебільшого на базі ВНЗ, в Україні пов’язують із початком реалізації 2004-го проекту, спрямованого на організацію надання правової допомоги малозабезпеченому населенню, якому зазвичай бракує знань своїх прав, та на покращення рівня підготовки юристів. Певне стороннє сприяння втіленню такої ініціативи потрібно було в будь-якому разі, оскільки започаткування й діяльність таких консультаційних пунктів вимагали від навчальних закладів виділення додаткових ресурсів. Іншою проблемою ЮК є якість надаваних студентами юридичних послуг, яку куратори мають постійно контролювати, адже від того безпосередньо залежить задоволеність клієнта відвідинами клініки, а отже, її репутація.
Щоб поближче познайомитися з однією з перших юридичних клінік держави, ми вирушили на гостину у Львівський державний університет внутрішніх справ. Керівником тамтешньої ЮК на громадських засадах є начальник факультету громадської безпеки, професор кафедри теорії та історії держави і права, доктор юридичних наук, полковник міліції Тарас Гарасимів. Так само на засадах альтруїзму там працюють і викладачі, курсанти, слухачі та студенти згаданого відомчого вишу.
Удруге байдужого ставлення не пробачать
– Не завжди «суха» теорія, подальші тестування, будь-які іспити дають змогу молоді, що здобуває місце під сонцем в іпостасі юриста, сповна розкритися як фахівцю, особистості. Це дає, передусім, практика – долучення до ведення конкретних справ, проваджень, глибоке вникнення в певну проблематику, – зауважує Тарас Зеновійович. – Нашим курсантам варто ще з університетської лави, так би мовити, звикати до людей, – а вони дуже різні бувають. Приміром, у нашу юрклініку в основному приходять соціально незахищені, малозабезпечені громадяни. Вони не завжди добре й чисто вдягнені, почасти від них дуже неприємно пахне, та й здоров’я їхнє теж не таке як слід – візитери мають цілий «букет» хвороб, серед яких є й такі страшні, як туберкульоз чи СНІД. Для майбутнього правоохоронця цей досвід вельми корисний в адаптивному сенсі. Маємо дбати й про те, щоб у тонусі тримати і власних викладачів, чиї теоретичні знання дуже корисно періодично підкріплювати практичними навичками, занурюючи педагогів у конкретну юридичну діяльність. Приклади із життя стануть у нагоді їм для наочного ілюстрування лекційного матеріалу. Причому в педагогів та їхніх підопічних тут є можливість спільно працювати над вирішенням різних проблем, із якими звертаються відвідувачі, хоч деякі історії лише побіжно стосуються сфери відповідальності міліції. У клініку заходять і потерпілі від протиправних дій, свідки певних подій чи навіть злочинів – студенту-юристу гріх не скористатися нагодою зануритись у їхню ситуацію та спробувати вибудувати модель її розв’язання на правовій основі. Викладачі ж у тім разі теж отримують «бонуси»: на додаток до всього вони можуть краще зрозуміти динаміку соціальних процесів у львівській громаді.
Звісно, до ЮК не звертаються банкіри, директори заводів чи керівники фірм. У кого є гроші, той шукає знаного юриста, адвоката тощо і платить за відповідним тарифом. У клініку ЛьвДУВС здебільшого завертає незаможний люд. Пересічного українця непокоять майнові суперечки в родині, боргові справи, проблеми, пов’язані з призначенням субсидій, пільг, виплатою кредитів...
– Дозволю собі заявити, ґрунтуючись на досвіді багаторічної праці в юридичній клініці, що деякі міліціонери не завжди належно реагують на заяви та скарги громадян, – веде далі Гарасимів. –
І міністр Віталій Захарченко, і наш ректор Михайло Цимбалюк наголошують: потрібно кожного, хто переступив поріг органу внутрішніх справ, вислухати, особливого того, кому в системі ОВС уже відмовили й людина залишилася невдоволеною, відчуває гіркоту розчарування. Нині не так багато є інституцій, де звичайний громадянин може, розказавши про свою проблему, дістати хоча б пораду, співчуття, а не казенну відмовку на кшталт «це не наша компетенція». Ті, до кого бездушно поставились «органи», якраз і йдуть до нас. І ми розуміємо: удруге байдужого ставлення до себе люди не пробачать.
Юридична клініка Львівського держуніверситету внутрішніх справ, створена 2004-го, стала піонером цієї справи на всьому західному українському терені. Нещодавно її визнали однією з найкращих ЮК вищих навчальних закладів України – вона увійшла до першої п’ятірки, посівши в тім рейтингу третю позицію. Буквально днями стало відомо, що до керівництва університету з листом від Американської асоціації юристів звернулися організатори програми «Ініціатива за верховенство права» з цікавою пропозицією. За рахунок коштів асоціації вони запрошують кількох курсантів університету на двотижневе стажування, а викладачів – на дводенний з’їзд-тренінг і подальший практикум. Про успіхи львів’ян ішлося й під час нещодавнього з’їзду ЮК вишів країни, що відбувся в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» під егідою ВГО «Асоціація юридичних клінік України». На заході обговорили стратегії розвитку юридичного клінічного руху, аспекти вдосконалення законодавства щодо безплатної правової допомоги, напрями співпраці ЮК із різними структурами.
Навчити боротися за свої права
За словами співрозмовника, участь курсантів і студентів ЛьвДУВС в ЮК в окремих випадках конвертувалась у виграні справи. Приводом для тих процесів інколи ставали до сміху банальні ситуації, результат розв’язання яких при цьому був дуже важливим для учасників конфлікту. Приміром, якось житель області за сприяння юристів-альтруїстів серед інших матеріальних благ відсудив корову.
– У нас був унікальний випадок, коли в клініку звернувся ще доволі молодий чоловік, який звинувачував кількох жінок у тім, що вони його… зґвалтували! Це рідкість, коли тридцятирічний парубок скаржиться на подібні знущання й сексуальну наругу з боку слабкої статі, – розповідає Тарас Гарасимів. – Постраждалий не раз звертався до правоохоронців, йому ж постійно відмовляли в проханні розібратися в інциденті. Звісно, він почувався некомфортно, бо щоразу дуже переживав, що в міліції його скаргу сприймуть не так, як це слід, що доведеться терпіти сором під час судових засідань. Ми допомогли клієнтові сформулювати претензії до певних осіб, підказали, як правильніше досягти бажаного реагування з боку правоохоронних структур. Тобто почасти учасники клінічного практикуму, викладачі беруть людину, наче малу дитину, за руку й ведуть у суд, детально розтлумачуючи, яку послідовність дій вона має додержати, щоб захистити свої права. Буває, що якась бабця потім на знак вдячності принесе курсантові кошик яблук зі свого саду. Словом, тут цінні юридичні поради роздають добровольці, для яких це є частиною процесу пізнання.…
Слід зазначити, що в юридичну клініку ЛьвДУВС звертаються й іноземці, які навчаються у львівських вишах, – дехто вельми упереджено ставиться до людей у погонах, які працюють у райвідділах.
У юридичній клініці Університету спробували проаналізувати ступінь результативності допомоги за зверненнями громадян. На жаль, цілком об’єктивною цю статистику назвати не можна, бо не всі заявники дають згоду на офіційну реєстрацію. Тим паче, що у клініці ніяких посвідок особи не вимагають, окрім випадків, коли «лікарям-юристам» треба брати участь у судовому розгляді – за законодавством, представники ЮК мають право бути учасниками цивільного процесу. А про те, що юристи-альтруїсти здатні реально допомогти в біді, якось мало нагоду переконатися ціле галицьке село. У Пісочному неподалік цементного заводу настільки нездаро організували роботи в
кар’єрі, що його стінки почали обвалюватися, підмило багато довколишніх будинків, а знайти винних у тій біді людям ніяк не вдавалося. І тільки завдяки втручанню курсантів, студентів, викладачів, що працювали в юридичній клініці та консультували жителів Пісочного, вдалося знайти винних та змусити їх відповісти за свої діяння. А заодно й відновити в людей віру в те, що за свої права можна й треба боротися.
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ».
Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА
which is a contact form generator that creates form in less than seconds.