«Стволи» фальшиві, покарання реальні
Верховна Рада повинна вдосконалити механізми для боротьби з транснаціональною організованою злочинністю та посилити кримінальну відповідальність за незаконну зміну маркування або фальсифікацію вогнепальної зброї. Такої думки дотримується Президент України Віктор Янукович, який виступає ініціатором законопроекту №1263.
За рішенням ООН
Майже 12 років тому, згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, укладено новий міжнародний документ – «Протокол проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї, який доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності».
У лютому 2004 р. наша держава ратифікувала Конвенцію ООН і приєдналась до Протоколу (для боротьби з транснаціональною організованою злочинністю). Відразу постало питання про імплементацію положень Протоколу у вітчизняне правове поле (згідно з вимогами Закону «Про міжнародні договори України»). З цією метою Верховна Рада доповнила Кримінальний кодекс новою статтею 263-1. Проте, як з’ясувалося, внесені законодавчі зміни виявилися недостатніми.
На цьому наголошує міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко у своїй пояснювальній записці: «На сьогодні статтею 263-1 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї, незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Водночас такі дії, як фальсифікація, незаконне видалення або зміна маркування вогнепальної зброї диспозицією зазначеної статті не охоплюються…».
З огляду на це й розроблено законопроект № 1263, в якому запропоновано нову редакцію ч. 1 ст. 263 КК: «Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї, або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв – караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років».
За ті ж самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, загрожує ув’язнення на строк від п’яти до десяти років. Якщо йдеться про організовану злочинну групу, то її учасникам «світить» триваліша подорож за ґрати (від восьми до дванадцяти років).
Як зазначає в пояснювальній записці до законопроекту глава МВС, документ «погоджено без зауважень» із сімома державними відомствами: Міністерством закордонних справ, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Мінфіном, Міністерством оборони, Службою безпеки, Державною прикордонною службою та Державною службою експортного контролю. На думку експертів, такий підхід сприятиме адекватній протидії сучасним видам транснаціональної злочинності та притягненню винних до кримінальної відповідальності.
Свою позицію з цього приводу також мають висловити відповідні парламентські комітети: з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, з питань національної безпеки і оборони та інші.
Необхідність ухвалення законопроекту № 1263 полягає не лише в тому, щоб суворо карати за фальсифікацію зброї чи незаконне видалення її маркування. Цей документ також має важливе значення для охорони громадської безпеки та запобігання іншим, тяжчим, злочинам. Варто пам’ятати, що основною характерною ознакою «стволів» і вибухівок є їх призначення – ураження живої цілі (поранення й убивства), знищення чи пошкодження навколишнього середовища.
Проблеми Феміди
Звісно, внесення змін до чинного законодавства й застосовування їх на практиці – речі різні. Під час розгляду таких справ потрібно вживати заходів для всебічного, повного й об’єктивного з’ясування всіх обставин злочину. Наприклад, варто звертати особливу увагу на виявлення джерел викрадення, придбання чи виготовлення зброї (боєприпасів і вибухівки), з’ясування мотиву та мети винних осіб.
Аналіз кримінального судочинства свідчить, що в представників Феміди час від часу виникають труднощі з визначенням предмета «збройних» злочинів. Як наслідок, вони виносять хибні (неадекватні) рішення, пов’язані з незаконним придбанням чи виготовленням «стволів» та «пекельних машинок».
Намагаючись розставити всі крапки над «і», пленум Верховного суду України ще одинадцять років тому ухвалив постанову № 3 від 26.04.2002 р. «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами». У цьому документі визначено, що під незаконним виготовленням зброї та вибухівки «потрібно розуміти умисні, вчинені без передбаченого законом дозволу дії з їх створення чи переробляння, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей».
На думку суддів ВСУ, до кримінальної відповідальності потрібно притягати за такі дії: переробляння ракетниці, стартового чи газового пістолета (інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів несмертельної дії) на зброю, придатну до стрільби, або «перевтілення» мисливської (зокрема й числі гладкоствольної) рушниці – на обріз, виготовлення вибухових речовин чи боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які набувають здатності вибухати.
Також пленум ВСУ роз’яснив, що незаконний ремонт зброї чи вибухових пристроїв – це відновлення характерних властивостей зазначених предметів (шляхом заміни або реставрації спрацьованих механізмів), «унаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням».
Цілком імовірно, що багатьох непорозумінь вдалося б уникнути, якби судді у своїй практиці керувалися не лише законами, а й іншими нормативно-правовими актами: Положенням про дозвільну систему (згідно з урядовою постановою № 576 та її змінами), наказом МВС № 622 – «Iнструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів».
Отже, питання щодо відповідальності за незаконні діяння зі зброєю (вибухівкою) потрібно вирішувати комплексно: з урахуванням не лише положень КК, а й тих документів (інструкцій, правил і наказів), які регулюють сам порядок поводження зі «стволами» та вибуховими предметами.
Дітище глобалізму
Особливість законопроекту №1263 в тому, що він спрямований не лише проти окремо взятих «збройних» злочинів, а насамперед проти транснаціональної організованої злочинності – дітища, породженого глобалізаційним розвитком світової цивілізації.
Серед політичних та економічних чинників, що реально вплинули на зміну природи сучасної злочинності, можна виділити два: розпад Радянського Союзу та створення Європейського Союзу. Ми стали очевидцями звуження суверенітету держав (як результат здійснення глобалізаційної політики), а також фактів дезінтеграції та розпаду низки країн.
Нині злочинність (як суспільно-політичне явище) переходить державні кордони й набуває світового характеру. Протидія такому явищу може бути успішною лише завдяки співпраці та координації міждержавних зусиль. Тобто в умовах глобалізації правоохоронну політику кожної держави (зокрема й України) необхідно спрямовувати на максимально продуктивне поєднання можливостей національного права з досвідом права європейського. Лише за цієї умови можна сподіватися на досягнення успіху в боротьбі з транснаціональною злочинністю.
Останнім часом у світі виникають криміногенні проблеми, які здатні неабияк формувати особливі статуси сучасної злочинності: безробіття й низька зайнятість населення, тіньова економіка та перебування капіталу у «вільному плаванні», спекуляція. При цьому ми є свідками небаченого розвитку фінансових систем, через які щодня перекачуються мільярди доларів (зі значним зростанням швидкості переведення грошей через різні країни). Такі процеси й стали благодатним підґрунтям для процвітання транснаціональної організованої злочинності (про яку вперше згадали ще 19 років тому на Всесвітній конференції, що відбулась в Італії на рівні міністрів різних країн).
Розмивання державних кордонів та формування транснаціональних корпорацій свідчать про наявність процесів, які можуть реально впливати на стан транснаціональної злочинності: створюються сприятливі умови для перенесення дій тих чи інших організованих злочинних груп із одних держав на терени інших. Дійшло до того, що вже ціла низка територій випадає з-під контролю державної влади. Взяти хоча б, для прикладу, Латинську Америку, Центральну Азію та Південний Китай: у регіонах досить широко культивуються сепаратистські рухи, які стали благодатним середовищем для розвитку внутрішніх конфліктів і протистоянь із використанням зброї та вибухівок.
Розгортанню транснаціональної злочинності сприяють не лише економічні й політичні, а й навіть правові чинники. Ідеться про відмінність кримінального законодавства та організації діяльності правоохоронних органів у різних країнах світу. Ці відмінності бувають настільки великими, що ризик бути притягненим до кримінальної відповідальності значною мірою визначається місцем розташування злочинної організації. Тому транснаціональні угруповання намагаються закріпитись у районах найменшого ризику (звідки й чинять незаконні дії).
Тож Україні (як, до речі, й будь-якій іншій державі) не можна подолати це явище лише власними (національними) засобами. Без активної участі в міжнародній правоохоронній співпраці тут, вочевидь, не обійтися.
Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,
м. Київ
Коментарi
-
GeorgeGor
14/05/2015 5:36
-
GeorgeGor
13/05/2015 5:58
-
Georgezib
11/05/2015 20:43
-
Georgezib
10/05/2015 21:07
- Hectorpato 02/05/2015 21:52
[url=http://cash--advance.net]cash lenders[/url] [url=http://borrow--money.net]borrow money online[/url] - Hectorpato 02/05/2015 21:52