Здоров’я за гроші не купиш. Але збережеш

Напередодні зимових свят, коли «на хвилі» святкового настрою українці готові на чималі витрати, агентства з надання туристичних послуг пропонують вирушити у незабутню новорічну подорож. Маршрутів для такої подорожі – безліч: від білих пісків Домінікани до засніжених вершин Альп. Зважившись на такий святковий вояж, наші співгромадяни зазвичай цікавляться, чим добиратимуться, де проживатимуть та як розважатимуться. Попіклуватися ж про власне здоров’я чомусь не вважають за потрібне – вирушаючи відпочивати, найменше хочеться думати про негаразди. Та, як засвідчує життя, про свою безпеку краще подбати заздалегідь.

Скнара платить двічі

Довгоочікуваний відпочинок… Здавалося б, що може зіпсувати очікуване відчуття справжнього задоволення, а то й щастя? Та якщо, бодай на хвилину, «розбудити» у собі песиміста, вималюється не надто райдужна картина. Скажімо, можна підвернути ногу, пробираючись вузенькими стежками до Мачу-Пікчу, або сильно забитися, спускаючись з гірських вершин Альп, зрештою – отруїтись незвичною для наших шлунків екзотичною стравою. Чи варто казати, що такі неприємності можуть серйозно зіпсувати омріяну відпустку, а пред’явлений рахунок за надання медичної допомоги – життя після неї.

Судіть самі: як правило, виклик лікаря за кордоном обійдеться щонайменше у $ 50-100, і це – лише за одержання консультації. Якщо ж знадобиться практична поміч, то сума зросте в рази. Врахуйте ще й такий факт: деякі медичні заклади часто-густо грішать тим, що завищують вартість лікування для іноземних громадян. Розрахунок у такому випадку досить простий – необізнаність туриста в цінах на ринку медичних послуг. Рятівною соломинкою від таких захмарних витрат для відпочивальників є страховка. Її вартість у порівнянні зі згаданими вище сумами досить символічна і коливається від 1% до 5% від вартості туру. Відтак, сплативши близько $ 30, застрахована особа, у разі настання страхового випадку, може розраховувати на отримання послуг вартістю до $30 тисяч. До того ж, усі проблеми, пов’язані з наданням медичної допомоги, візьме на себе страхова компанія.

Утім, справедливості заради слід сказати, що без страхового поліса нині за кордон не виїжджає майже ніхто. По-перше, тому, що страховку найчастіше купують у «пакеті» з туром. По-друге, віза до більшості країн видається винятково за наявності поліса. Біда в іншому: як правило, оформлюючи страховку, люди не вчитуються в прописані там умови, а в разі екстреного випадку діють на власний розсуд. Та варто порушити хоча б одну з умов договору, і всі рахунки доведеться оплачувати самому.

Поінформований – отже, озброєний

Перш за все, слід чітко усвідомити: страховка діє лише щодо тих захворювань, які виникли безпосередньо під час відпочинку. Марно сподіватися, що, заплативши $ 10-15 за поліс, ви зможете пройти лікування у кращих закордонних лікарів. Програма страхування туристів – це перша або невідкладна медична допомога. Будь-які операції, косметична і пластична хірургія, лікування тривалих і хронічних захворювань до поліса не входять. Варто звернути увагу і на ще один важливий момент: як правило, витрати на лікування травм, які особа дістала в країнах з неспокійною політичною обстановкою під час народних заворушень, повстань, бунтів, воєн тощо, страхові компанії не відшкодовують! Тож, обираючи країну для подорожі, варто врахувати і цю важливу обставину.

Загалом, принцип дії будь-якого страхування – відшкодування клієнту збитків. Чим менший ліміт відповідальності (сплачена туристом сума за страховку), тим менше коштів буде витрачено компанією на лікування власника поліса. Тому мінімальний розмір покриття витрат залежить від віддаленості країни і способу відпочинку. Відтак, стандартна страхова сума, яку має бути готова виплатити компанія, становить $ 30 тисяч. Таку страховку вимагають усі країни Шенгенської зони. Вона відшкодовує витрати на лікування раптових захворювань, медичне транспортування. З будь-якої країни Шенгену евакуація обійдеться у $ 10 тис. літаком регулярного рейсу та близько $ 25 тис. – спеціальним санітарним літаком. Для поїздок у Болгарію, Туреччину, Єгипет, Чехію, в країни Балтії, СНД зазвичай потрібна страховка на $ 15 тисяч. Ці країни розташовані порівняно недалеко, і лікування там відносно недороге. США, Канада, Австралія, Південна Африка вимагають страховку в розмірі від $ 50 тис. З них $ 30 тис. передбачається використовувати власне на медпослуги, решту – на транспортування.

Але за зовнішньої невибагливості й чіткості насправді не все так просто. Страховий договір може містити низку умов, необізнаність із якими загрожує спустошити гаманець туриста. З’ясувати всі деталі потрібно ще до моменту оплати страховки. Так, у медичному страхуванні туристів іноді застосовують так звану франшизу. Вона буває «абсолютною» і «відносною». Абсолютна франшиза, наприклад, розміром $ 100, означає, що із загальної суми витрат на лікування ці 100 доларів турист зобов’язаний компенсувати сам, решту виплатить страхова компанія. Принцип дії відносної франшизи протилежний: у разі, якщо рахунок за лікування перевищить $ 100, страхова компанія перекриє усі витрати, якщо буде меншим – платити доведеться самому. Франшиза застосовується страховими компаніями спеціально для того, щоб зменшити витрати через амбулаторні звернення. Оскільки консультація лікаря за кордоном у середньому коштує $ 100 і цей тип медпослуг найпоширеніший, тож, змушуючи оплачувати франшизу, страхова компанія обмежує кількість страхових випадків, а відповідно – зменшує збитковість.

Не зайвим буде з’ясувати, як розподіляється страхове покриття. Наприклад, скільки із суми у $ 30 тис. виділяється на лікування, а скільки – на транспортування тощо. Зверніть увагу й на термін чинності поліса. Зазвичай «точкою відліку» є момент перетину кордону. Тож, якщо український турист вирушив до Іспанії автобусом і його поліс дійсний лише на її території, то впродовж усього шляху до Піренеїв мандрівник залишається незастрахованим.

Більший ризик – більша платня

Також варто враховувати, що спортсменам – любителям і професіоналам – стандартна медична страховка не підійде. Вона нездатна покрити лікування спортивних травм. У тих, хто обирає пасивний відпочинок, і тих, хто віддає перевагу активному, ризик для здоров’я неоднаковий, отже, і платити за страховку вони мають по-різному. Одна річ – вирушити до швейцарських Альп, подихати повітрям і помилуватися пейзажами, й зовсім інша – покататися на лижах. Звичайно, і в першому разі ніхто не застрахований від того, що «неспортивного» туриста не зіб’є з ніг лижник-«чайник». Але такий випадок, швидше, гіпотетичний. А ось небезпека покалічитись, спускаючись підступними гірськими схилами, куди реальніша. Тому середній коефіцієнт вартості поліса обчислюєтьтся за принципом: чим більше ризикуєте, тим більше платите. Найдорожче обходяться поліси для прихильників гірськолижного спорту, сноуборду, східних єдиноборств, а також футболу, рафтингу, пейнтболу або дайвінгу. Зазвичай, тариф для них більший у 2-2,5 разу.

Взагалі сервісні компанії неохоче страхують клієнтів, що займаються екстремальними видами спорту, оскільки ймовірність травматизму досить велика. Такі екстремали зазвичай завдають їм більше збитків, а ніж прибутків. Досить часто у «спортивних» полісах обумовлюється, що допомога починає надаватися з моменту доставки потерпілого до лікарні, а не в печері, куди впав турист, займаючись альпінізмом або спелеологією, а вже у медзакладі.

Особливий підхід – до страхування людей похилого віку. Тим, хто досяг 65-ти років, поліс обійдеться вдвічі, а то й втричі дорожче, а клієнтів старших 80-ти років узагалі готові застрахувати лише окремі компанії. Така позиція страховиків є цілком обґрунтованою, оскільки літня людина, як правило, вже має проблеми зі здоров’ям, а далека поїздка може їх загострити. Так, нещодавно стався випадок, коли 75-річній жінці, яка вирушила у подорож до Америки, стало зле під час перельоту. Її самопочуття погіршилося настільки, що командир екіпажу дав телеграму в Нью-Йорк, і в аеропорті недужу зустрічала карета швидкої допомоги. Для страхової компанії медичні витрати виявилися істотними, а от сама жінка витратила на страховку якихось $ 20. Деякі компанії запроваджують підвищені тарифи і для дітей віком до року або двох.

І наостанок: ще кілька правил, дотримуючись яких, можна вберегти свої здоров’я і гроші. Обов’язково потрібно перевірити, чи акредитована в посольстві країни, куди турист збирається їхати, страхова компанія. Зробити це вельми просто: на сайті більшості амбасад є списки акредитованих страхових компаній. Не варто також купувати страховку в останню мить, лише заради того, щоб відкрити візу.

Сумний досвід безлічі мандрівників свідчить: у більшості випадків, пов’язаних з наданням медичної допомоги, витрати не перевищують $ 200-300. Ця сума має залишатися недоторканною до завершення поїздки. Якщо її все ж таки довелося витратити, слід домовитися з надійними супутниками про взаємну фінансову підтримку в разі нещастя.

Більшість полісів містить спеціальне поле, розміром з візитку, відділене перфорацією. Сюди слід вписати свої дані, номер поліса, контактні телефони. Адже скрізь носити з собою страховку досить незручно. Якщо ж, борони Боже, станеться нещастя, то під рукою завжди будуть усі необхідні дані, занотовані на згаданій вище частині бланку.

Марія САЛЬНІК, «Моменти»

друкувати