Увага, біопаспорт!
На початку 2013 року розпочнуться роботи, пов’язані з оформленням і видачею нових – біометричних – паспортів. Про це свідчить нещодавно ухвалений Закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Підробка неможлива
З огляду на численні заяви та скарги православних вірян, новий «паспортний» закон став своєрідним тестом для народних обранців. Глава держави підписав його лише після врахування висунутих ним як президентом пропозицій, пов’язаних із новою редакцією ст. 16: «Особам, які через свої релігійні переконання відмовляються від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, гарантується право на відмову від отримання такого документа...».
Таке право можна реалізувати лише після особистого звернення до відповідного центрального органу виконавчої влади. Після цього заявникові (у порядку та строки, встановлені Кабміном) видається відповідний документ, який не містить безконтактного електронного носія. Отже, християни, посилаючись на свої релігійні переконання, зможуть відмовитися від біометричних паспортів. Чим викликана недовіра з боку православних? Річ у тім, що в новому законі закріплюються нові терміни, які досі не мали широкого практичного застосування: безконтактний електронний носій (на ньому зберігається інформація, що допомагає ідентифікувати особу), біометричні дані (сукупність даних про особу, що істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб), відцифрований підпис особи та відцифрований образ обличчя (йдеться про зображення, зафіксовані електронним способом за допомогою цифрової камери).
Ще одне «ноу-хау» – розміщення у біометричному паспорті машинозчитувальної зони: вона заповнюється й обробляється «за допомогою технічних засобів», згідно зі ст. 3 Закону. У цій статті також ідеться про паспортний «аркуш зі спеціального матеріалу, що забезпечує персоналізацію за допомогою технологій лазерного гравіювання та лазерної перфорації». Такі документи неможливо підробити. На цьому фактові акцентує ст. 15 Закону: «Бланки документів, які використовуються для в’їзду/виїзду з території України, виготовляються відповідно до вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення».
Зазначена 15-та стаття Закону вказує на те, що бланки документів «повинні бути виконані багатокомпонентним захисним друком, містити символ електронного документа, інформацію про підприємство, на якому виготовлено бланк документа, зображення малого Державного герба України». Окрім того, бланки виготовляються з полімерних матеріалів, фізичні характеристики яких дозволяють застосовувати лазерну персоналізацію і гравіювання відповідно до національних та міжнародних стандартів.
Беззаперечною новацією є положення статті 19 Закону: «Кожен громадянин України незалежно від віку зобов’язаний отримати паспорт громадянина України». При цьому сам паспорт виготовляється у формі картки (із безконтактним електронним носієм) та «оформляється всім особам, починаючи від народження та незалежно від віку, на кожні 10 років».
Підпис немовляти
Новий закон передбачає створення Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) – електронної інформаційно-телекомунікаційної системи, призначеної для зберігання, захисту, обробки, використання й поширення інформації про особу та про її документи (оформлені із застосуванням засобів Реєстру).
Фактично йдеться про злиття різних баз персональних даних, що їх обробляють різні відомчі інформаційні системи (ВІС). Відтепер ці бази даних будуть зосереджені в ЄДДР. Така інформація має бути конфіденційною (її нерозголошення гарантується державою). Персональні дані особи надаватимуть не лише в її інтересах, але й в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. У випадку необхідності особа має право на «отримання від уповноважених суб’єктів на безоплатній основі повідомлення про кожен випадок звернення щодо передачі інформації про неї з Реєстру» (ст. 9 Закону).
Враховуючи досить високі вимоги до майбутніх документів, виникає запитання: хто ж виготовлятиме бланки, які неможливо підробити? У самому тексті законодавчого документа не згадується жодне державне підприємство чи приватна фірма. На думку експертів, похвалитися наявністю такого суперсучасного обладнання не може ніхто, окрім потужного консорціуму ЄДАПС. Цілком вірогідно, що саме йому й довірять усю базу наших персональних даних. При цьому потрібно звернути увагу на вимоги Закону «Про захист персональних даних», у якому передбачена «згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних».
Під час втілення нових ідей у життя може виникнути питання, пов’язане зі ст. 21 Закону: біометричний паспорт «оформляється всім особам, починаючи від народження та незалежно від віку, на кожні 10 років». Очевидно, без відповідних нормативно-правових актів Кабміну тут не обійтися. Інакше виникне така ситуація: до паспорту новонародженої дитини внесли її відцифрований образ, а далі що? Яким чином це дитя можна ідентифікувати за 5–9 років? Також незрозуміло, яким чином отримають відцифрований підпис немовляти. Досить витратною є й норма, відповідно до якої паспортна картка має замінюватися через кожні десять років.
Євровимоги
На відміну від Євросоюзу (де загальнопоширеним різновидом списків населення є демографічні реєстри), в Україні нині немає єдиної системи реєстрації населення, яка б забезпечувала надання оперативної інформації щодо нього.
Про це йдеться у пояснювальній записці (доданої до проекту Закону): «У теперішній час в Україні функціонують чисельні та вузькопрофільні відомчі реєстри (переліки, списки, картотеки фізичних осіб), які функціонують та побудовані без встановлення єдиного алгоритму накопичення даних, уніфікації та інтеграції між собою, обліковують лише частину даних про фізичних осіб та приділяють недостатньо уваги особливому статусу приватної (конфіденційної) інформації про фізичну особу, яка вимагає використання високонадійних засобів і методів її захисту при збиранні, збереженні, використанні, обробці і передаванні...».
Така ситуація (як випливає з тексту пояснювальної записки) породжує досить серйозні проблеми. По-перше, проголошений курс на приєднання України до європейського співтовариства потребує загальної гармонізації власного законодавства та чинної практики обліку населення. По-друге, ще два роки тому (22 листопада 2010 року) на брюссельському саміті наша держава взяла на себе зобов’язання щодо отримання для своїх громадян права безвізового режиму в’їзду та переміщення територією Євросоюзу.
Щоб подорожувати Європою, необхідно виконати одну з головних вимог ЄС (яка пов’язана з посиленням боротьби зі злочинністю та тероризмом): на державному рівні запроваджувати ідентифікаційні проїзні документи з електронним носієм та забезпечувати на належному рівні захист персональних даних. Посилаючись на виконання Україною зобов’язань перед ЄС, у Верховній Раді й вирішили створити законодавче підґрунтя для появи нових біометричних паспортів.
З таким підходом погодився й профільний парламентський комітет (з прав людини): згідно з його висновком, новий документ «спрямований на забезпечення ефективного державного управління шляхом централізованого порядку обліку населення країни, створення єдиної національної бази даних управління міграційними потоками», він також має сприяти «виконанню Україною міжнародних зобов’язань з питань боротьби з тероризмом, незаконною міграцією та організованою міжнародною злочинністю».
Між двома реєстрами
Проте, як з’ясувалося, під час ухвалення нового закону не врахували суттєвих деталей, на які (до речі, ще влітку) звертало увагу Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) Верховної Ради: «Слід відзначити, що в Україні створена й функціонує Державна інформаційна система реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування (ДІС), яка може бути використана для видачі та обліку документів, передбачених проектом. Про це, зокрема, свідчить припис статті 5 проекту, згідно з яким функціонування Реєстру забезпечується із застосуванням засобів ДІС. Отже, сумнівними є доцільність і раціональність створення нового Реєстру за умов, коли він фактично дублюватиме за своїм призначенням ДІС, а його функціонування забезпечуватиметься із застосуванням засобів ДІС».
Очевидно, це питання доведеться опрацьовувати під час підготовки урядових нормативно-правових актів (спрямованих на реалізацію нового закону). Інакше ми ризикуємо опинитися між двома реєстрами: з одного боку, у країні вже діє Державна інформаційна система реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування (ДІС), з іншого – проголошується курс на створення Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), призначеного для зберігання, захисту, обробки, використання й поширення інформації про особу.
Ще одне важливе «але»: сам факт появи біометричних паспортів не передбачає втрати чинності Постановою Верховної Ради № 2503-XII від 26 червня 1992 р. щодо положень про паспорт громадянина України, закордонного паспорта і свідоцтва про народження (які регламентують певну частину питань, що є предметом нового закону). Окрім того, на думку ГНЕУ, виготовлення документів з безконтактним електронним носієм інформації має сенс тільки за умов широкого впровадження та використання пристроїв, які дозволятимуть зчитувати інформацію (це вимагатиме значних фінансових витрат та часу).
Також експерти ГНЕУ вважають, що використання електронних носіїв інформації відкриває широкі можливості для внесення значного обсягу інформації в єдиний документ, який виконує кілька функцій (що значно спрощує обтяжливі та витратні для громадян процедури з оформлення кількох документів). До речі, такий підхід нині використовується за кордоном, наприклад у Грузії, де до біометричного паспорту вносять різноманітну інформацію про особу.
З появою біометричних паспортів, напевно, доведеться враховувати й позицію великої кількості вірян. Про це, до речі, свідчить нещодавно розроблений законопроект № 11413 (щодо реалізації гарантованого державою права на свободу совісті). Він передбачає доповнення до ст. 3 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»: «Держава гарантує кожній особі, яка через свої релігійні переконання відмовляється від внесення інформації до безконтактного електронного носія, що імплантований у відповідний бланк документа, право на відмову в отриманні такого документа...».
Хотілося б вірити, що народні депутати відстоюватимуть християнські інтереси, керуючись вимогами Конституції, яка проголошує «відповідальність перед Богом...».
Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,
м. Київ
-
28/08/2015 10:46
Кров для бойових побратимів
-
28/08/2015 10:45
У контексті домовленостей
-
28/08/2015 10:45
На Київщині – експеримент
-
28/08/2015 10:44
Технології дарують час
-
28/08/2015 10:44
Нагороди – достойним
-
17/08/2015 12:28
Мисливці за представницьким класом
-
17/08/2015 12:27
Підробки продавали в Інтернеті
-
17/08/2015 12:27
«Адідас» одеського пошиття
-
17/08/2015 12:26
«Сувеніри» з АТО
-
17/08/2015 12:12
Румунські колеги допоможуть створити гірські підрозділи Нацгвардії
Усі новиниПередрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua