Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Резонанс
11/10/2012 17:07

Алло, вас… прослуховують?

Останнім часом у ЗМІ поширилася інформація про те, що Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації (ДССЗЗІ) запропонувала внести зміни в Закон України «Про телекомунікації». Як на це відреагує Верховна Рада, поки що спрогнозувати важко. Однак наразі впевнено можна сказати: «телекомунікаційний» законопроект активно обговорюватимуть ще довго, і не лише в парламентських стінах.

Анонімність під контролем

Головна мета законопроекту випливає з його назви: «Про внесення змін до Закону України «Про телекомунікації» щодо вдосконалення порядку отримання правоохоронними органами інформації про споживачів телекомунікаційних послуг та надані телекомунікаційні послуги й порядку придбання ідентифікаційних телекомунікаційних карток споживачами».

На думку фахівців ДССЗЗІ, ст. 1 проекту треба доповнити визначенням: «Ідентифікаційна телекомунікаційна картка – засіб, який використовують для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі (SIM-картка, USIM-картка, R-UIM-картка тощо)».

У новій редакції також пропонують викласти ч. 3 ст. 34 Закону «Про телекомунікації»: «Інформацію про споживача та про телекомунікаційні послуги, які він отримав, можуть надавати у випадках, визначених законом. Порядок надання інформації про споживача телекомунікаційних послуг та надані телекомунікаційні послуги визначає Кабінет Міністрів України. В інших випадках зазначену інформацію можуть поширювати лише за письмовою згодою споживача».

Ще одне суттєве доповнення (третій абзац) передбачено в ч. 2 ст. 39 проекту: «Оператори, провайдери телекомунікацій зобов’я­за­ні надавати правоохоронним органам інформацію про споживача телекомунікаційних послуг та надані телекомунікаційні послуги в обсягах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України».

І, нарешті, останні зміни по­в’язані з появою нового пункту в ч. 2 ст. 63 проекту: «Надання телекомунікаційних послуг із використанням ідентифікаційних телекомунікаційних карток здійснюють на підставі укладеного між оператором телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Потреба ухвалення законодавчих новел експерти ДССЗЗІ обґрунтовують у висновку під назвою «Аналіз регуляторного впливу»: «За загальним правилом юриспруденції покладені на міліцію обов’язки повинні кореспондуватись із правами, яких має бути достатньо для виконання таких обов’язків, а також із відповідними обов’язками й правами суб’єктів господарювання, що мають правові відносини з право­охоронними органами. Водночас нині зазначені завдання й обо­в’язки правоохоронних органів не належним чином співвідносяться із законодавством, котре регулює діяльність операторів і провайдерів телекомунікацій та інших суб’єктів, які не зараховані законом до останніх, хоча здійснюють господарську діяльність у сфері телекомунікацій і надають різноманітні телекомунікаційні послуги. Зазначене переважно стосується недостатнього врегулювання підстав і порядку надання правоохоронним органам інформації про споживачів телекомунікаційних послуг. У зв’язку з цим правоохоронні органи не мають фактичної можливості здійснення своїх прямих обов’язків щодо виконання функцій держави із захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян».

Згідно з пропозиціями Держслужби спецзв’язку, потрібно провести «систематизацію норм, що регламентують надання інформації на різних стадіях і режим доступу до даних із різним правовим статусом, а також забезпечення оперативності отримання інформації». Фактично йдеться про зниження рівня анонімності споживачів телекомунікаційних послуг, надання яких законодавчо не врегульоване.

Як стверджують експерти ДССЗЗІ, «невизначеність порядку придбання ідентифікаційних телекомунікаційних карток споживачами дає можливість знеособленого обігу ідентифікаційних телекомунікаційних карток на ринку й унеможливлює процедуру ідентифікації споживача під час проведення правоохоронними органами заходів щодо запобігання правопорушенням і їх розкриття».

Щоб вирішити цю проблему, оператори телекомунікацій по­вин­ні укладати зі своїми споживачами договори «у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Такий підхід, на думку Держслужби спецзв’язку, створює умови для ефективнішого виконання правоохоронцями своїх обов’язків, пов’язаних із захистом інтересів суспільства й держави від протиправних посягань із використанням телекомунікаційної складової.

 

«Проблеми спецслужб»

По суті, запропоновані законодавчі ініціативи є логічним продовженням урядової Постанови № 295 від 11 квітня 2012 р.: «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг». Так, зокрема, у 3-му пункті цих правил визначення терміну «ідентифікаційна телекомунікаційна картка» збігається з аналогічним визначенням терміну в ст. 1 законопроекту, розробленому представниками ДССЗЗІ.

Згідно з пунктом 30 згаданих правил, «абонент може зареєструватися в оператора, провайдера, надавши йому персональні дані відповідно до закону в порядку, встановленому НКРЗІ» (Нацкомісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації). Також варто звернути увагу й на 39-й пункт: «Оператори, провайдери зобов’язані... першочергово надавати послуги підрозділам Міноборони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, МВС, МНС, Держприкордонслужби, Держмитслужби».

Про які саме послуги йдеться? Чи стосуються вони надання інформації про споживача телекомунікаційних послуг? Чіткої й однозначної відповіді на ці запитання в урядовій Постанові № 295 немає. Як запевняють оператори мобільного зв’язку, персональні дані про своїх споживачів вони надають правоохоронним органам лише в одному випадку – за рішенням суду. Проте й тут часто виникає серйозна проблема: нині, за різними підрахунками, своїми «мобільними» контрактами (під час укладання яких обов’язкове надання паспортних даних) можуть похвалитися приблизно 3-5 відсотків українців. А як бути з іншими споживачами, особливо під час проведення оперативно-розшукових заходів?

Очевидно, саме з цієї причини Держслужба спецзв’язку й пропонує зобов’язати операторів і провайдерів телекомунікацій «надавати правоохоронним органам інформацію про споживача телекомунікаційних послуг» (ст. 39 законопроекту). Такий крок, на думку голови ДССЗЗІ Геннадія Резнікова, не варто розцінювати як «порушення прав людини і громадянина».

Примітна й позиція Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. З одного боку, вона виступає за те, щоб під час отримання послуги «Персональні номери» абонент реєструвався в оператора телекомунікації (тобто надавав свої персональні дані). А з іншого? Цитуємо заяву голови НКРЗІ Петра Яцука: «Дві проблеми є. Проблема відстеження абонента, але це не наша проблема – це проблема спецслужб. У більшості країн світу сім-карти продають не безконтрольно, як в Україні, але такої ініціативи від комісії, щоб продавати винятково за паспортами, немає. Це не наша проблема й не наше бажання. І доцільності в цьому ми не бачимо».

Заява Яцука – «бальзам» на душу компаній мобільного зв’язку, що (чого гріха таїти) сприй­мають ідею Держком­зв’язку доволі насторожено. Зокрема, керівник відділу зі зв’язків із громадськістю Вікторія Рубан (компанія «МТС-Україна») заявила, що ми повторюємо сумний досвід Росії: мовляв, і в нас може з’явитися «чорний ринок, на якому сім-карти оформляють за підробленими документами, а потім перепродають».

Заради справедливості треба визнати: українських операторів хвилює не стільки «чорний ринок», скільки інша загроза – втратити чимало споживачів із РФ та інших країн, які під час перебування в Україні залюбки купують стартові пакети прямо на вулиці. Як зарубіжні гості відреагують на вимогу щодо оформлення «мобільних» договорів і добровільної видачі своїх персональних даних, здогадатися неважко.

 

«За» і «проти»

«Мобільні» дебати вже розвернулися й на інтернетфорумах. Ось що пише на сайті «Об’єктив» харківський прокурор Євген Попович: «Дуже часто мобільні телефони використовують для скоєння різних злочинів, зазвичай, тяжких та особливо тяжких. Це питання, пов’язані з вимаганням, із отриманням викупу. На мій погляд, цей законопроект дозволить правоохоронним органам збільшити відсоток розкриття таких злочинів».

Проте з ним не погоджується юрист Олександр Дроздов: «Я не вважаю, що ці заходи радикально вплинуть на ідентифікацію тих чи інших людей, діяльність яких пов’язана з передачею незаконної інформації. Певною мірою – можливо, але я сумніваюся в тому, що це надто сильно вплине на конт­роль і боротьбу зі злочинністю».

Та, мабуть, найбільше цією проблемою переймаються самі оператори телекомунікацій: мовляв, обсяги продажі сім-карт різко впадуть, водночас доведеться відкривати багато спеціалізованих магазинів і що, зрештою, робити жителям сіл, коли вуличний продаж стартових пакетів буде під забороною. «Наш ринок розвивався шляхом безпаспортної системи й він уже сформований саме так, – продовжує думку начальник одного з відділів продажі оператора мобільного зв’язку Сергій Гладнєв. – Якщо йдеться про подальші приєднання абонентів за паспортною системою, то тоді незрозуміло: навіщо це, власне кажучи, взагалі запроваджувати?».

У своєму законопроекті Держслужба спецзв’язку жодним словом не згадала про 50-мільйонну армію споживачів, які вже користуються послугами мобільного зв’язку: їх узагалі не чіпатимуть чи все ж таки зобов’яжуть виконувати нові «мобільні» правила й вимоги? Як заохотити (чи примусити) таку силу-силенну людей, щоб вони надавали операторам свої персональні дані?

Нині будь-який власник сім-карти може посилатися на ст. 31 Конституції: «Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо».

Отже, для проведення «прослуховування» правоохоронним органам потрібно керуватися лише рішенням суду. До речі, цю конституційну норму врахували й у правилах згаданої урядової Постанови № 295: «Охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передається технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України. Зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонено, окрім випадків, встановлених законом».

«Як юрист можу сказати, що закон у такому вигляді, в якому його подали, через Верховну Раду, звісно, не пройде, – вважає народний депутат Інна Богословська (Партія регіонів). – Там є положення, які взагалі, я переконана, не влаштують ні більшість, ні опозицію. Наприклад, це положення про те, що обсяг даних, які повинен надати покупець сім-карти, визначатиме не закон, а Кабінет Міністрів».

Свої зауваження та пропозиції мають надати й інші зацікавлені міністерства й відомства (до яких вже передано законопроект ДССЗЗІ: МВС, СБУ, Держкомітет з питань регуляторної політики та підприємництва, Мінфін, Мін­економрозвитку та НКРЗІ). Окрім того, цей документ ще має пройти правову експертизу в Мін’юсті. Тобто детальніше говорити на тему «мобілок» можна буде не раніше, аніж наступного року.

Але нині вже можна спрогнозувати: втілення в життя нових законодавчих норм істотно попсує нерви й операторам, і споживачам. Ні для кого не секрет, що компанії з мобільного зв’язку мають великі торговельні точки (де можна реєструвати абонентів) не в кожному районі. Щоб купити сім-карту, українцям доведеться їхати з села чи невеличкого містечка до обласного центру.

Якщо ж зведуть нові магазини й збільшать кількість робочих місць, суттєво зросте й вартість телекомунікаційних послуг. З появою тіньового ринку в багатьох людей виникатиме бажання підзаробити: офіційне оформлення договорів із операторами може завершитися неофіційними продажами сім-карт. Хто захоче використовувати мобільний телефон для зловживання, зможе зробити це й через підставних осіб. Таким чином, зловити зловмисників за телефонним номером буде проблематично.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ , м. Київ

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар
інший код

Інші статті

Інтерв’ю
Вікторія АРНАУТОВА: Ми вчимо солдатів повертатися додому здоровими…
Новини Усі новини
Фоторепортаж
Вся галерея
Листати
© 2005–2009 Тижневик МВС України « Іменем Закону »
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua
Дизайн та розробка сайту  — Студія Айкен (11.2009)