«Народні месники» з великої дороги

У Ніжині, що на Чернігівщині, логічно «фінішувала» кримінальна історія, що набула неабиякого місцевого резонансу та акумулювала в собі клубок наболілих суспільних проблем, серед яких і ефективність боротьби зі злочинністю, і агресивність наркоекспансії, і довіра людей до влади загалом та до правоохоронних органів зокрема, і спроби окремих мас-медіа маніпулювати громадською думкою. Феміда своє слово з цього приводу вже сказала, однак з огляду на інформаційну війну проти міліції, розв’язану певними ЗМІ та соціально активними громадянами, які називають себе правозахисниками, потрібна «післямова».

Цілком офіційно

Деснянський районний суд Чернігова закінчив розгляд кримінальної справи, порушеної за ознаками злочинів, передбачених вісьмома статтями Кримінального кодексу України, стосовно озброєної організованої групи – банди у складі шістьох жителів Ніжина. Молодики, як свідчить обвинувальний висновок, за попередньо розробленим планом та розподілом ролей, маючи у своєму розпорядженні вогнепальну зброю й представляючись працівниками міліції, які нібито ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, здійснювали збройні напади та силою захоплювали громадян, завдаючи їм тілесних ушкоджень (зокрема із застосуванням спецзасобів та вогнепальної зброї). Робилося все це задля вимагання в потерпілих грошей.

Під час супроводження кримінальної справи працівники УБОЗ УМВС у Чернігівській області задокументували 13 злочинів. Серед цих злодіянь – бандитизм, п’ять фактів вимагання, два розбійні напади, пограбування, незаконний обіг вогнепальної зброї та наркотичних засобів, незаконне заволодіння транспортним засобом, викрадення документів.

Потерпілі зазнали збитків на суму близько 100 тис. гривень. У членів банди вилучено зброю та автомобілі «Мерседес-Бенц-200С», «Опель Аскона», «Шкода Октавія», ВАЗ-2108, ВАЗ-21099.

Організатора банди та чотирьох спільників 2010 року заарештували й відправили в СІЗО Чернігова. Ще одного члена банди – взято під варту безпосередньо в залі суду.

На підставі матеріалів кримінальної справи 29 травня Деснянський районний суд виніс вирок, згідно з яким винних засуджено на строки від 7 до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Так, лідер банди отримав 11 років та 8 місяців в’язниці, його брат – 8 років, інші спільники – 10 років і 5 місяців, 10 років і 4 місяці, 9 років та 7 років. Визначаючи терміни покарання, суд врахував попередні судимості фігурантів, а також їхнє ставлення до скоєного.

Суд також постановив виплатити потерпілим по 3 000 – 5 000 гривень як відшкодування їм моральної шкоди.

То «робін гуди» чи бандити?

Дотепер не вщухають пристрасті, настійливо роздмухувані певними мас-медіа після оголошення судом вироку шістьом членам банди, яких журналісти охрестили ніжинськими робінгудами. Здавалося б, звідки така прискіплива увага до осіб молодиків, що відбирали в земляків гроші, цінності й навіть автомобілі, прикриваючись при цьому красивою легендою про безкорисливу боротьбу з наркоторговцями?

Під час судового засідання й оголошення вироку ватажок банди використовував будь-яку нагоду перетворити судове засідання на добре зрежисоване шоу. Сенс усіх його виступів зводився до одного: нас судять за те, що ми намагалися навести лад у рідному місті. Система нас покарала, бо ми завадили їй труїти молодь наркотиками.

Блюзнірський пафос зухвалого кримінальника швидко сходив нанівець, коли слово брали потерпілі. Вони розповідали зовсім інші історії. Історії ці вражали жорстокістю й упевненістю в безкарності, з якими діяли бандити. Їхніми жертвами ставали різні люди, але єднало їх одне – страх за своє життя й життя рідних. От лише декілька оповідок (імен не називаємо, бо люди й дотепер бояться).

Жертва-1

«Увечері до мене приїхав Попович – ватажок банди – і попросив дещо передати в Петербург. Ми просто розмовляли, аж тут він хапає мене за ноги й валить на землю. Раптом підбігли двоє хлопців з пістолетами, затягли мене в машину й повезли в ліс. Доки їхали, мене весь час мовчки били. У лісі вони почали закидати мені, начебто я торгую наркотиками в Ніжині. Я відповідав, що все це неправда. Мене били ще впродовж години, після чого вистрілили в ногу з пістолета й сказали, що я винен їм 15 тис. доларів. Коли я відповів, що не маю стільки грошей, мене ще з годину катували електрошокером. Терпіти було несила і я сказав, що маю 5 тисяч. Їм цього було замало: вони обшукали квартиру, але, крім тисячі гривень, золотої каблучки та ланцюжка, більше нічого не знайшли. Забрали все. Сказали, що маю віддати ще й машину – мовляв, вранці переоформиш на нас автівку. Я погодився.

Усю ніч вони пили й курили траву, а вранці встали й поїхали до МРЕВ оформлювати машину. Дорогою я різко звернув до міськвідділу міліції і сказав, що нікуди з ними не поїду, окрім як у міліцію. Вони злякалися й утекли, а я своїм авто вирушив до столиці. У міліцію так і не пішов, бо вони зафільмували мене на мобільний телефон, нібито я торгую наркотиками, примусили назвати людей, які начебто також торгують. Вони самі казали, кого називати. Казали, що якщо я звернуся до міліції, то цей запис також надійде туди, бо вони працюють спільно з нею. Саме це мене й зупинило. А коли їх затримали, я відразу звернувся до правоохоронців із заявою. До цього випадку жодної проблеми із законом я ніколи не мав, а вся ця ситуація з наркотиками, вважаю, була лише приводом, щоб витрясти з мене гроші».

Жертва -2

«Я зібрався до аптеки купити ліків. Дорогою біля мене зупинився білий «мерседес», з якого вийшли троє. Дізнавшись моє прізвище, взяли мене за руки, наділи кайданки, посадили в машину, представившись при цьому працівниками чернігівської міліції, і повезли в бік райвідділу. На мої запитання, що від мене хочуть, вони не відповідали. А коли проїжджали повз міліцію, я сказав: «Зупиняйтеся – підемо до міліції!». Та вони мовчали.

Приїхали в лісу. Там мої викрадачі заявили, що вони з чернігівського об’єднання «Стоп, наркотик». Почали бити, казали, щоб я зізнався на камеру, що півроку тому торгував наркотою. Я одразу не погодився. Тоді вони стали бити руками, ногами й битою доти, доки я не підкорився. Говорив на камеру все, що вони мені диктували.

Записали це відео, посадили до машини й відвезли в місто. Сказали, якщо звернуся до міліції, то мені ж буде гірше: мовляв, віддамо міліції це відео й тоді тебе посадять. А якщо не посадять, то будемо розбиратися по-іншому».

Жертва-3

«Я приїхав до свого знайомого забрати борг. У цей час під’їхала машина, з неї вийшли якісь люди й заштовхали мене в салон, сказавши, що вони – міліція. Звинуватили, ніби я продаю наркотики, і почали бити. Потім витягли з машини і прострелили ногу, потім ще битами били, перебили ноги. Від ударів по голові я знепритомнів, а коли оклигав, вони накинули на мене курточку, затягли до машини й кудись повезли.

Привезли в якийсь будинок, знову почали бити і примушували говорити під їхню диктування. Я був наляканий і казав усе, що вимагали. Потім від мене зажадали 10 тис. доларів. Урешті знизили суму до 5 тис., але віддати її потрібно протягом години. У мене при собі було 2 тисячі. Кажу – поїдьмо до мене додому, я решту винесу, тільки жінку з двома дітками не чіпайте. Я був ладен віддати будь-які гроші, аби відчепилися. Вони приїхали до мене додому, забрали гроші й поїхали. А я дістався хати весь синій від побоїв, голова розбита, кулю з колінної чашечки сам діставав…».

Картина 1990-х реставрації не підлягає

Свідчення потерпілих викликають у пам’яті одну з найчорніших сторінок у нашій незалежній історії: перед очима постають уже давно забуті рекетири з лихих дев’яностих. Ватажок банди пройшов не один тюремний «університет» і той досвід спробував застосувати нині. Нахабно, цинічно, жорстоко, осучаснивши його застосуванням піартехнологій.

Деякі журналісти та правозахисники вперто намагаються змалювати Поповича з «побратимами», а точніше – братками, як високоморальну та добропорядну людину. При цьому вони, вочевидь, свідомо замовчують, що, починаючи з 1999 року, цей чоловік був не раз засуджений. У його «послужному списку» – ст. 81 ч. 3 (розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки), ст. 86 ч. 2 (розбій з метою розкрадання державного або колективного майна) Кримінального кодексу України (в редакції 1961 року). Під час відбування покарання цей «борець» за справедливість був засуджений за ст. 391 (злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи) КК України.

Заслуговує на увагу й характеристика решти осіб, викритих у членстві в банді. Деякі правозахисники та журналісти позиціонують їх як «добропорядних борців зі злочинністю». При цьому з шістьох спільників троє – раніше судимі за грабіж, крадіжки та хуліганство, один – за незаконні операції з наркотиками.

Ще один «аргумент», який намагаються використати адвокати, – мовляв, працівники Ніжинського МВ УМВС «кришують» наркоторгівлю в місті, а потерпілі начебто займаються збутом наркотиків. Саме це й спонукало до створення групи і проведення «несанкціонованих» (оцініть евфемізм!) дій.

Тут слід зазначити, що за неодноразовими заявами підсудних та їхніх захисників щодо нелегальних оборудок потерпілих прокуратура та відділ внутрішньої безпеки УМВС у Чернігівській області проводили ретельні перевірки в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Інформація не підтвердилася, у порушенні справи відмовлено. Характерно, що ці постанови у встановленому законом порядку не оскаржувалися. Що ж до розповідей потерпілих, записаних на мобільний телефон, де вони нібито зізнаються в розповсюдженні наркотиків, то під загрозою смерті тяжко побиті й морально пригнічені люди були готові на все, аби їх припинили катувати.

Закиди щодо того, нібито люди в погонах «відбілюють» потерпілих, взагалі не витримують критики. Від самого початку цієї кримінальної історії міліція не замовчувала того факту, що частина потерпілих у цій кримінальній справі – дійсно наркозалежні.

Отже, підсумуймо ще раз: численні правдолюбні «резюме» зацікавлених осіб, які вважають себе правозахисниками, насправді мали та мають на меті винятково створення хибної думки в громадян та тиск на суд, що розглядав справу, і не мають нічого спільного із прагненням з’ясувати істину.

Вину підсудних доведено зібраними під час розслідування кримінальної справи доказами, які були перевірені під час досудового слідства й визнані судом правдивими.

Сергій БРИЛЬ,

Чернігівська обл.

друкувати