Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Автобан
18/03/2012 20:55

Мерседес матусі Бенц

    Чомусь так повелося, що автомобілі передусім асоціюють із чоловіками. Може, у тім і є якийсь сенс, та все ж в історії винаходу «залізного коня» відомі факти, які свідчать і про причетність до автотеми жінок. Ідеться про кінець ХІХ століття, коли вперше у світі молодий німецький механік Карл Бенц створив самохідний механізм. Та справжній успіх і визнання розробнику принесла його кохана дружина Берта…

    Геніальне здавалося курйозним
   Карл Фрідріх Міхаель Бенц народився 25 листопада 1844-го в німецькому містечку Карлсруе. Коли Бенцу-молодшому було лише два роки, його батько помер від застуди. Маленького Карла виховувала мати, котра з усіх сил намагалася дати синові гідну освіту. Закінчивши місцеву початкову школу, хлопець вступив до технічного ліцею, а потім – до політехнічного університету, який закінчив у дев’ят­надцять. Наступні сім літ він заробляв на життя на різних підприємствах Німеччини.
   Уже у двадцять сім років спільно з компаньйоном Августом Ріттером здібний механік організував велосипедну майстерню в Мангаймі. Та незабаром Бенц потрапив у скрутне фінансове становище: йому потрібно було негайно викупити частку свого партнера, адже той не бачив у майстерні перспектив та будь-якої вигоди. Звернутися Карлу не було до кого, окрім як до своєї нареченої Берти Рінгер. Саме вона пожертвувала приданим, аби врятувати фірму майбутнього чоловіка, чим, власне, й уберегла її від банкрутства.
   Маючи таку підтримку, кон­структор-ентузіаст почав створювати нові двигуни внутрішнього згорання. Останнього дня 1878-го, після кількох напружених та плідних років пошуків, Бенц та­ки досяг мети, отримавши патент на двотактний бензиновий двигун (нагадаємо: до того були тільки чотиритактні, які також уперше застосував Бенц. – Авт.). Згодом Карл запатентував усі важливі вузли та системи майбутнього автомобіля: акселератор, механізм запалювання, що працює від акумуляторної батареї, карбюратор, зчеплення, коробку передач і водяний радіатор охолодження. За три роки Бенц створив акціонерне товариство «Gas­motoren Fabrik Man­nheim». Утім, він невдовзі покинув його. На ба­зі велосипедної майстерні Карл започаткував компанію, нині відому як «Benz & Cie», яка почала виробляти й продавати мотори. Винахідник щиро радів своїм успіхам – складалося враження, що він сягнув вершин! Той період у житті механіка можна без перебільшення назвати зірковим, адже тоді було сконструйоване перше у світі авто. Цей «залізний кінь» мав лише три металевих колеса, які пускались у хід згаданим чотиритактним бензиновим двигуном та ланцюговою передачею на задню вісь. Бенц закінчив розробку свого дітища 1885-го й назвав його «Motorwa­gen» (дослівно – «моторний візок». – Авт.). Запатентувавши модель, Карл відразу випробував її на дорогах, а за рік репрезентував на Паризькій виставці. Тоді ж почали й продавати автомобілі. Але їх майже не купували – до «підводи без коней» ставилися доволі скептично. Більшість людей не бачили практичного застосування цьому винаходу.

    Мандрівка до успіху
   Єдиним, хто підтримував Карла, була його дружина Берта. Са­ме вона, коли в чоловіка, якого називали божевільним, опускалися руки, вселяла віру в успіх. Винахідник було навіть вирішив закинути всі розробки, та кохана вмовила його й надалі працювати над новим проектом. І це, попри те, що сім’я Бенців, а в подружжя було п’я­те­ро діток, ледь зводила кінці з кінцями! Придане дружини, вкладене в машинобудівне підприємство чоловіка, вичерпувалося. Однак поворотною подією в долі автомобіля Бенца стала поїздка Берти з Мангайма у Пфорцгайм, на відстань 104 кілометри.
   До цього ніхто не вирушав у мандрівки екіпажем без коней. Вдосконалена модель самохідної коляски під назвою «Benz Patent Motorwagen №3» до того пересувалася лише територією майстерні, виставкового центру та сусідніми вулицями. Але Берта не побоялася можливих труднощів й успішно їх здолала.
   Серпневим ранком 1888-го фрау Бенц, узявши двох синів, вирушила на гостини до матері. Тиш­ком-нишком, без дозволу Карла, викотивши з двору «пращура» нинішніх лімузинів, жінка вирушила в дорогу. На шляху з автомобілем час від часу ставалися різноманітні курйози, з якими пані гідно впоралася. Коли ж під час поїздки закінчилося пальне, Берта купила бензину в аптеці – на той час його можна було придбати лише там – попутного міста Віслоха й заправила авто. Нині цей провізорський заклад вважається першою у світі автозаправною станцією.
   Коли в автомобіля стерлися шкіряні гальмівні колодки, дружина конструктора звернулася по допомогу до шевця. Доки той усував недоліки, Берта пояснювала всім, хто зібрався подивитися на диво техніки, наскільки зручніше в ньому їздити, аніж кіньми. До речі, «Motorwagen» надзвичайно вразив жінок – саме вони першими оцінили переваги автономного моторизованого пересування.
   Фрау Бенц була неймовірно кмітлива і вправна. Приміром, коли на шляху забився провід пального, вона витягла із волосся шпильку й прочистила його. А коли раптом жінка відчула легкий удар електричним струмом, то відразу здогадалася, що сталося. Ба більше, вона власноруч відшукала місце, де перетерлася стрічка ізоляції дроту, й змайструвала нову з гумової підв’язки панчохи.
   Уже вдома жінка підказала чоловікові раціональну ідею: на автомобілях потрібно встановити другу передачу. А все через чергову перешкоду, з якою зіткнулися німкеня та її сини. Виявляється, коли коляска під’ї­хала до горба, то подолати нерівність рельєфу вона не змогла. Берті й хлопцям довелося штовхати машину.
   …Подорож Берти Бенц із Мангайма до Пфорцгайма закінчилася успішно – щоправда, вона дісталася до матері ввечері, адже «моторваґен» не міг їхати швидше, ніж 16 км/год. Цей вояж став найкращою демонстрацією принад нового виду транспорту й викликав справжній фурор у подорожніх містечках. Про винахід заговорили, до його розробника стали надходити замовлення на виготовлення автомобілів.
   Згодом німці поволі позбулися скептицизму щодо новації у світі техніки. Їх заспокоїв той факт, що в далекій дорозі навіть жінка з дітьми впоралась із «залізним конем», тоді ще дуже складним в управлінні. Карл якось зізнався, що ніколи не наважився б на таку авантюру. А потім додав: «Берта завжди була сміливішою за ме­не».
Не дивно, що справи Бенца пішли вгору: до 1893-го його фірма продала 25 одиниць «Motor­wagen». Потім з’явився дешевший двомісний автомобіль «Victoria». Він був оснащений чотирма колесами й потужнішим двигуном, що давав змогу розганятися до 20 км/год. Вже за перший рік життя новинки запит на нього зріс удвічі. Невдовзі почали випускати «Velo», який узяв участь у дебютній автогонці Париж – Руан.

    Разом – сильніші! 
   1889 року Бенц привіз свій винахід на автовиставку до Парижа. Водночас там демонструвалися й автівки іншої німецької компанії – «Daimler». Утім, виставка не допомогла підвищити продажі. Так тривало до 1890-го, доки окремі німецькі фірми відповідного напряму не зацікавилися виробництвом «моторваґенів». Для конвеєрного збирання спеціально створили підприємство. Карл безперервно працював над новим проектом, постійно тестуючи новинки. Упродовж майже 10 років він розробив двоциліндровий мотор із горизонтальним розташуванням, нині відомий як «контра-двигун». Тож не дивно, що фірма «Benz» незабаром домоглася визнання та популярності серед покупців. Цьому сприяли й високі результати, здобуті чотириколісними екіпажами в різноманітних ралі. 
   1906-го Карл, Берта й один із їхніх синів, Ойген, оселилися в Ладенбурзі. А ще за 20 літ компанія Бенца «Benz & Cie» і Даймлера «DMG» об’єдналися, утворивши чи не найуспішнішу структуру в історії автопрому під назвою «Daimler-Benz», яка й досі славиться та визнається у світі. Всі спільні дітища розробників віднині мали назву «Mercedes Benz». Перша частина назви мала нагадувати про найкращу модель від «DMG» «Mercedes» 1902 року випуску, друга – вшановувати Бенца.
   Примітно й те, що автомобіль «Mercedes» отримав назву на честь Мерседес Еллінек, доньки одного з партнерів Даймлера Еміля Еллінека. Він створив відомий логотип – зірку з трьома кінцями, який означав «мотори для землі, повітря й води», обрамлену лавровою гілочкою з емблеми фірми Бенца.
   Ця історія якнайкраще підтверджує – жінки зробили багато корисного в історії автомобілебудування: вони надихали, підтримували сильну стать, а ще – внесли чимало раціональних удосконалень.

Підготувала Юлія ПРОЦИШЕНА , «ІЗ»  

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті