Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Автобан
28/08/2011 20:39

Дорожній бандитизм – ціль ліквідовано

    Злами історичних епох за потужністю небезпек для людей подібні наслідкам тектонічних катаклізмів: колосальне вивільнення енергії несе з собою масштабні руйнування і втрати. Наприкінці 80-х – початку 90-х, коли суспільство почало трансформуватися революційними темпами, на тлі об’єктив­ного ослаблення державних інститутів різко активізувалася кримінальна ініціатива, і наслідком викидів негативної енергії став рекет, бандитизм на дорогах, замовні вбивства та інші криваві прояви злочинної агресії. До ефективної боротьби з розгулом нової злочинності міліція не завжди була готова. Знадобилися роки героїчних зусиль, щоб громадяни змогли відчути себе більш захищеними. Зокрема і на дорогах, які в найгірші часи за ступенем небезпеки для багатьох людей були чимось на кшталт асфальтованих мінних полів...

      Нині, на щастя, інакше, але в перші незалежні роки бандити з великих і не дуже доріг тримали в страху тисячі й тисячі підприємців. Та що там бізнесмени, дорожні «гопники» не гребували нічим, і оббирали до нитки будь-якого водія, що мав нещастя з ними зустрітися. Причому здебільшого це були озброєні організовані групи, які не просто чергували на трасі в надії поживитися «чим Бог дасть», а виходили на війну, котра мала гарантувати багаті трофеї. Новоявлені розбійники стали справжнім лихом вітчизняних шляхів. Дещиця водіїв почувалася на дорозі в безпеці. Тепер вже не злічити, скільки безсонних ночей було в оперативників, скільки часу вони витратили на розробки «дорожніх» ОЗГ, та з упевненістю можна сказати: правоохоронцям вдалося здолати цю страшну «недугу» українських доріг, властиву початковому етапові становлення державності в Україні.

    «Їжаки» бандитам друзі 
   У 1990-ті процвітала спекулятивна комерція. «Човникарі» косяками вирушали за кордон, звідки поверталися з повними причепами польських чи турецьких товарів, які перепродували в нашій країні втридорога. Але в цьому способі виживання були дві великі проблеми – доїхати з грошима до місця призначення і повернутися з товаром додому живим та, по можливості, неушкодженим. Дорожні банди тим часом влаштовували справжні полювання на таких «чумаків».
    Приводів зупинити людину на дорозі було безліч. Найпопулярніший із них – вдати із себе кермувальника, що потребує допомоги. Ще за радянських часів водій не міг проїхати повз людину, яка потрапила в біду. Подібні ситуації й використовувала група грабіжників, котра промишляла на Київщині 2000-го. Їхньою першою жертвою став житель Миколаївщини Ярослав Д., що у справах їхав вазівською «четвіркою» до столиці. Коли в Сквирському районі чоловік побачив незнайомця біля «дев’ятки» з відкритим капотом, то вирішив проявити водійську солідарність. Та невдовзі йому самому знадобилася допомога. Не встиг Ярослав припаркуватися, як із «несправного» автомобіля вискочило троє озброєних молодиків. Вони жорстоко віддухопелили благодійника.
На цьому пригоди останнього не закінчилися. Бандити прихопили жертву й автомобіль. Наступного дня зловмисники використали викрадене авто як таран, врізавшись у мікроавтобус «Форд». Коли водій зупинився й вирішив з’ясувати причину аварії, то побачив кілька націлених на нього пістолетів. Двоє підприємців якраз прямували до Польщі, де планували зробити вигідний «шопінг». На жаль, їхнім планам не судилося здійснитися – усі «капіталовкладення» бізнесменів перекочували в кишені грабіжників. Чоловіків, звісно, не врятував і газовий пістолет, який вони тримали на випадок непередбачених обставин. Утім, якби компаньйони вирішили чинити опір, то навряд чи залишилися живими. Арсенал злочинців був вражаючим – два обрізи, пістолет і бойова граната Ф-1.
    Згодом зловмисники змушені були вносити «технологічні новації» у свій чорний промисел. Адже багато підприємців якщо самі не стикалися з «лісовими розбійниками», то чули про них від знайомих. Тому членам банди довелося помудрувати: вони зробили з підручних засобів «їжаків». Подібні за принципом дії пристрої використовують правоохоронці, аби примусово зупинити транспортний засіб. «Їжак» був простою дошкою із цвяхами. Її клали на дорогу гострими кінцями догори й притрушували соломою. Найчастіше водій розумів, що потрапив у халепу, тільки коли в нього були пробиті колеса. А в кущах вже чекали озброєні молодики, які в прагненні легкої наживи не зупинялися ні перед чим. І не завжди жертвам вдавалося залишитися живими після такої зустрічі. Аж доки – нарешті – «місце зустрічі» для бандитів не змінилося: ним став суд.

    Ловись, «рибко», на живця
   Із дорожніми грабіжниками було важко впоратися ще й тому, що таких угруповань у країні налічувалося чимало. Крім того, після успішної справи вони на деякий час залягали «на дно». Потім часто змінювали дислокацію, виходячи на «стежку війни» в іншій місцевості. Правоохоронцям доводилося вдаватися до різних хитрощів, спеціальних оперативних комбінацій, аби затримати злочинців на гарячому. Практикувався, зокрема, серед інших й улюблений усіма рибалками спосіб ловлі «на живця». Оперативники роз’їжджали в мікроавтобусах або автомобілях із причепом потенційно небезпечними дорогами. Доволі часто такі провокативні подорожі давали бажаний результат.
    Нерідко на трасах «працювали» справжні покидьки, які не знали, що таке елементарна жалість чи співчуття. Часом, аби дізнатися, де сховані гроші, вони так по-звіря­чому знущалися над жертвами, що навіть маніяки позаздрили б. Утім, були й такі, що воліли діяти «ювелірно» – без насилля. Сергій Левченко брав участь у розробці однієї такої групи, котра скоювала крадіжки з вантажівок.
    – Вони облюбували одеську трасу, бо нею з порту Південної Пальміри розвозили товари і по Україні, й до інших держав. Діяли злочинці швидко і «чисто». Вночі з вимкненими фарами непомітно наздоганяли вантажівку, один зі зловмисників забирався на спеціально переобладнаний капот легковика (такий, щоб людина могла втриматися на ходу), і починали розвантажувати фуру, – згадує Сергій Левченко. – Таким чином вони крали побутову, аудіо-та відеотехніку, різноманітні запчастини. Цій групі вдалося протриматися «на плаву» досить тривалий час – близько півроку. Ні ДАІ, ні карний розшук не могли вийти на їхній слід. Звичайно, тоді траси були під особливим контролем правоохоронців, і це, зрештою, дало результат – однієї ночі група даївців, підсилена працівниками оперативних служб, помітила «Форд», капот якого був дивно переобладнаний – як потім з’ясувалося, для крадіжок на ходу. На вимоги зупинитися водій не відреагував, і лише чимдуж натиснув на газ. Підозріла машина рвонула в напрямку Молдови. Неподалік кордону вдача відвернулася від кримінальників: оригінальна конструкція на колесах загрузла на ґрунтовій дорозі, а її водій та пасажири, відстрілюючись, спробували заховатися в лісопосадці. Зловмисники були в гарній фізичні формі, це допомагало їм у виконанні таких акробатичних трюків, до того ж, мали судимості, а отже, готові були чинити серйозний опір. Але міліціонери, попри реальний ризик для життя, спрацювали холоднокровно і злагоджено: усі учасники ОЗГ були знешкоджені.

    Спроби є, шансів – немає
   До речі, нещодавно убозівці Донецької області затримали послідовників згаданих вище «акробатів». Щоправда, вони вже не так ризикували – розвантажували фури, коли ті уповільнювали рух на певній ділянці дороги. Але з таким же підсумком...
   На щастя, нині подібні злочини скоюють дедалі рідше. Як і розбої на автострадах. Водії нині більше побоюються п’яних «колег», ніж дорожніх «гопників». Тому можна впевнено говорити про те, що дорога перестала бути територією суцільної небезпеки, і вид злочинної діяльності, який паразитував на автошляхах, правоохоронцям вдалося здолати. Звісно, свою лепту внесла й економіка країни – «човнярі» перестали масово їздити за крамом, і, накопичивши капітал, розпочали інший бізнес. Та головним чин­ником в утвердженні закону на артеріях країни все-таки слід вважати фактор правоохоронний: міліцейське відомство з часом не тільки набуло безцінного досвіду, а й отримало сучасну техніку, яка допомагає успішно нейтралізовувати будь-які «зародки» цього виду кримінальної діяльності. Дорожній бандитизм як глобальну ціль, кримінальне явище загальнонаціонального масштабу було ліквідовано.

Роман ЧАБАК, «ІЗ » 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті