Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Україна невідома
13/04/2010 15:20

Опільський смарагд

Бережани – місце, де межують одразу кілька регіонів. На схід від містечка пролягло Поділля, на захід – Галичина, а на південь  починаються Карпати. Власне до самих гір ще далеченько, але саме звідси рельєф стає неспокійним, а біля самих Бережан розташована найвища точка Опілля – 448 м над рівнем моря.

Піднявшись на одну із бережанських гір – Сторожиську, Звіринець, Яришків, Руриська чи Лисоню – можна побачити чарівний краєвид: церковні бані та дахи з черепицею часів Австро-Угорщини, шпиль ратуші, розкішний став та ліси.

Вперше Бережани згадуються в літописах 1375 року, проте лише збудований у 1534–1554 роках Миколою Синявським замок дав справжній поштовх для розвитку міста, ставши оборонним пунктом проти турків і татар. Засновник фортеці був русином, який, проте, користувався довірою короля Польщі, хоча й залюбки влаштовував самовільні походи разом із запорожцями.

Бережанський замок – яскравий приклад переходу від виключно оборонних до оборонно-палацових споруд. Підтвердження цьому – білокам’яний декор XVII ст., який часто порівнювали з декором краківського Вавелю. Недарма до спорудження бережанського замку та його подальших реконструкцій доклали рук майстри знаної італійської школи періоду Ренесансу.

За Австро-Угорщини місто разом із Коломиєю, Львовом та Станіславом (сучасним Івано-Франківськом) увійшло до четвірки найбільших культурних та економічно розвинених міст Галичини. Перед Другою світовою війною Бережани були одним із найпотужніших постачальників ювелірних виробів до Праги, Варшави й Відня. Та в повоєнні роки місто помітно занепало. Не став винятком і замок. Нині він подекуди в руїнах. Однак його хоч і повільно, та реконструйовують, він охороняється й за символічну плату можна його оглянути.

У Бережанах здавна проживали представники різних народів. Поряд з українцями тут жили поляки, євреї, вірмени, які завжди ставилися одні до одних толерантно. Прикладом історичної толерантності в Бережанах можуть слугувати й військові поховання на місцевому цвинтарі: тут є могили українських вояків різних часів, польські військові захоронення 1920-х, могили німецьких солдатів Першої та Другої світових воєн, братня могила бійців Червоної армії.

Архітектурна система Бережан складалася протягом чотирьох століть й формувалася згідно із європейськими містобудівними канонами. Центральну частину міста формує ансамбль площі Ринок, архітектурною домінантою якої є міська кам’яна ратуша, що постала на місці своєї дерев’яної попередниці 1803 р. До 1914 р. у цьому будинку розміщувалася гімназія, відкрита в 1805 р. Тут навчалися письменники Маркіян Шашкевич, Рудольф Мох, Богдан Лепкий; провідники національної ідеї Ярослав Старух, Осип Дяків-Горновий, Дмитро Мирон-Орлик. Нині в ратуші розміщено кілька музеїв. А посеред площі височіє пам’ятник Христу.

У центрі міста привертають увагу туристів ще кілька пам’яток архітектури: парафіяльний костел Петра і Павла (1600–1625), Миколаївська церква (кін. XVI – поч. XVII ст.), Троїцька церква (1768–1902), вірменська церква Святого Георгія (1764), комплекс монастиря бернардинів (1683–1742) та інші.

Для духовного піднесення міста на зламі ХІХ – ХХ ст. багато зробили письменники Андрій Чайковський, Франц Косовський, Осип Маковей, композитор і диригент Остап Нижанківський. Саме тут композитор Денис Сичинський написав оперу «Роксолана».

За різних часів місто відвідали тогочасні видатні люди: Ференц Ракоці, Ягайло, Август ІІ, Ян ІІІ Собеський, Петро І, Іван Мазепа, Франц Йосиф, Симон Петлюра, Роман Шухевич. Окрема постать – Іван Франко. Він кілька років служив у бережанському прикордонному цісарському полку і якось повернувся сюди вже відомим письменником.

«Якщо ви не були в Раю та біля Чортового каменя, значить ви не бачили Бережан», – кажуть місцеві. Наподалік від цього міста є село Рай де колись розташовувалася заміська резиденція Синявських. Тут граф Потоцький створив садово-паркову перлину з каскадом озер, щось на кшталт «Софіївки» в Умані. Біля воріт Раївського парку зберігся палац Потоцького. Також тут росте потрісканий від часу та «підперезаний» металевим обручем дуб Богдана Хмельницького, біля якого гетьман зупинявся, йдучи на Львів.

Чортів камінь стоїть у передмісті Бережан – Лісниках. Зверху на камені, якщо проявити фантазію, можна побачити видовбані місця від лап чорта, який хотів, за легендою, цей камінь підняти і скинути на монастир. Для захисту від нечистої сили на камені було видовбане розп’яття. Масова проща мешканців Бережан і гостей міста до Чортового каменя відома здавна. Тут бували Іван Франко, Андрій Чайківський, Богдан Лепкий, Соломія Крушельницька.

Анатолій Хлівний, «ІЗ»

 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті