Занедбана краса
Гранітні скелі, річка, що в»ється гадюкою, соснові ліси та залишок колись величного маєтку, оповитий легендами. Усе це — Дениші.
Самі собою Дениші нічим не вирізняються. Звичайнісіньке собі село неподалік Житомира з населенням трохи більше тисячі осіб. Та в ХІХ столітті це був значний промисловий центр. Тут були чималенька чувуноливарня, потужний залізопереробний завод. Крім того тут виробляли цеглу, кварц для доменних печей та іншу сировини для промислового виробництва.
А ще ці місця мають чудову природу. Їх свого часу облюбували Терещенки — знамениті цукрові магнати та щедрі меценати, вирішивши збудувати в Денишах палац. Його спорудження було доручено архітектору Павлу Голландському, котрий працював над багатьма замовленнями родини переважно в Києві. Це був двоповерховий палац, який прикрашала триярусна вежа, вишуканий портал у класичному стилі, карнизи й міні-фронтон на другому поверсі над головним входом. Підколонні фундаменти навколо основної споруди та огороджувальні стінки наводять на думку, що навколо палацу були затишні веранди на літніх терасах.
Кажуть, що той самий П. Голландський був причетний до створення парку довкола палацу. Нині збереглись лише невеличкі кущі та дерева, яким навряд чи можна дати сотню років, але терасування місцевості є садово-парковим прийомом. Збереглися тут і залишки фонтана.
Терещенки були дуже заможними людьми, тож не дивно, що про їхнє багатство ходить чимало легенд, зокрема й пов»язаних з Денишівським палацом. Кажуть, що підлога маєтку була вимощена золотими монетами, але почувши, що імператор висловив своє невдоволення цим (мовляв, «негоже ходити по гербах державних»), господар перевернув їх ребром, таким чином затративши на мощення ще більше золота. Ще одна легенда про ту ж підлогу свідчить, що вона була скляна, а під склом плавали коропи. Одначе все це вигадки. Цукрозаводник був бізнесменом і людиною свого часу, тому для долівки та й палацу загалом він використав порівняно новий матеріал — бетон. Іще одна історія оповідає про приїзд російського імператора в гості до Терещенків у їхню заміську резиденцію в Денишах. Господар маєтку вирішив потішити його. Недарма ж він був цукровим магнатом, от і зробив зиму посеред літа: вся дорога була засипана цукром. Імператор проїхався в санях по «снігу» до самого входу в палац.
Після революції почали розкуркулювати багатьох заможних людей. Не оминула така доля й Терещенків. Опис їхнього майна зайняв 37 сторінок. З того часу чутки про незліченні багатства родини Терещенків не дають спокою шукачам скарбів. Хто зна, можливо багатирі таки зуміли приховати частину своїх статків, закопавши десь у сусідньому парку чи в лісі трохи золота. Подейкують, що ще за Союзу поряд з палацом знайшли скарб. Розшукали нащадків цукрозаводників і запитали, що з ним робити. А ті начебто відповіли, що воліли б відновити палац своїх предків. Їм, звісна річ, відмовили, побудувавши натомість в селі дитячий будинок, що існує й досі.
Мабуть, немає в Україні жодного скелелаза, який би не знав про село Дениші. Саме сюди на відпочинок приїжджають не тільки мешканці району, а й люди з інших областей України. А на тренування з»їжджаються й із сусідніх Білорусі та Росії. Дениші — одне з найзручніших місць в Україні для альпінізму. Скелі зі всіх сторін річки Тетерева утворюють стрімке урвище заввишки до 25 метрів, а з іншого боку переходять у лісову рівнину, на якій в розпал сезону дуже велелюдно. Гранітний скеледром порівняно невеликий, але досить різноманітний у плані маршрутів. Траси з гладкими дзеркалами, навислими карнизами та глибокими камінами задовольнять як професіоналів, так і початківців. Для останніх є й доволі прості маршрути з численними та зручними зачіпками.
На Тетереві розташовано дамбу. Ця споруда регулює рівень води у річці, створюючи з одного боку невелике водосховище, а з іншого — оголюючи скелі й донне каміння русла. Перепад води чималенький — 10 метрів. Потоки зриваються вниз, розкидаючи навколо на десятки метрів водяні бризки: захопливе видовище!
Чудові природні властивості та місцевий клімат оцінили й медики. Тут діє широко знаний Обласний ліку¬вально-санаторний центр «Дениші». Він знаходиться за поворотом, відразу на виїзді з села, за мостом.
Нині навколо колишнього маєтку Терещенків — ліс, що дарує цілюще повітря та щедрі запаси ягід і грибів. Росте в ньому й шістсотрічний дуб-патріарх. Красива ріка Тетерів милує око своїми скелястими берегами… Справді ж бо, краса — неймовірна! Але враження від побаченого пригнічує та занедбаність, в якій перебуває ця, колись велична, споруда, що вже перетворилася на суцільні руїни, а також довколишня територія. Прикро, що ми так і не навчилися цінувати те, що створила для нас Природа та наші пращури, не навчилися оберігати їх творіння й так бездумно поводимось із чудовими пам»ятками архітектури.
Анатолій Хлівний, «ІЗ»
