Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Досвід
11/03/2010 14:27

Звитяга слідчого, відзначена медаллю

Міліцейську кар’єру Ірина Терьохіна починала дізнавачем у Красноармійському райвідділі в Донецькій області. За два роки Ірину запросили до слідства, а шість місяців потому вона була призначена на посаду старшого слідчого Селидівського міськвідділу міліції. Керівництво їй доручає розслідування найтяжчих злочинів.

Справи, які доводилось досі розслідувати, були різні. Дуже трудомістким Терьохіна називає розслідування шахрайства, яким промишляв охоронець однієї з філій банку. Йому інкримінувалося 90 епізодів – була задіяна слідча група. Якось так вийшло, що в цій фінансовій установі охоронець виконував не лише свої прямі обов’язки, а ще й  приймав від населення вклади на розрахункові рахунки і вносив  дані до ощадних книжок. Приймати то приймав, але все отримане клав собі до кишені. «Грім» ударив, коли  одна з його клієнток прийшла по готівку. Після того, як була порушена кримінальна справа, слідчі тільки й встигали, що приймати потерпілих. Підозрюваний, щоправда, тоді швиденько перейшов на «нелегальне становище» і був затриманий тільки через рік.

Ще одну кримінальну справу, що вирізняється поміж інших, Ірина розслідувала зовсім недавно. 17-річна жителька Селидівського району тяжко поранила ножем 40-річного донеччанина. Незважаючи на те, що дівчина зізнавалася в скоєному (начебто захищала свою подружку), потерпілий геть відмовлявся  від такої інтерпретації завданого йому поранення. З його слів,  він ішов біля водоймища, спіткнувся і впав на щось гостре. Проведена експертиза суперечить свідченням чоловіка, тож над його юною знайомою нависла загроза потрапити за ґрати.  Тепер усе залежить від суду, якого очікують не тільки потерпілий із звинуваченою, але й їхня слідча. 

Результативна робота Терьохіної відзначена медаллю «За працю і звитягу». У 2007 році вона стала переможцем обласного конкурсу «Молода людина року», що був проведений серед правоохоронців.

На моє запитання, чому присвячує вільний від служби час, Ірина злегка усміхається.  Розумію, що для слідчого це – недоречне запитання.

– Раніше було морально тяжче, – ділиться капітан міліції. -– Приходиш додому переважно об одинадцятій вечора, а  до дверей мчить тільки кішка Леля, «докоряючи» за тривалу відсутність. А нині зустрічає коханий чоловік Євген. Щоправда, спочатку і він  не міг звикнутися з тим, що в будь-який час доби мене можуть викликати на роботу, аж поки я не запропонувала поїхати зі мною вночі на  скоєне вбивство. Відмовився. Відтоді тільки співчуває й жаліє. З ним я по-справж¬ньому відпочиваю душею.

Ірина Гриновецька, Донецька обл.

 

друкувати
Додати коментар

Інші статті