Реформи по-європейськи

Сусідні з Україною країни, попри те, що ще чверть століття тому перебували з нами у приблизно однаковій «ваговій» категорії в сенсі економічного розвитку й рівня доходів населення, а з деяких показників і нижче того, нині вирвалися далеко вперед. Звісно, можна по-доброму заздрити їм і клясти свою непутящу владу. Та краще буде взятися за реформи. Хоча б так, як це зробили Угорщина й Румунія. Отже, продовжуємо екскурс країнами, що свого часу входили до блоку під назвою Варшавський договір, розглядаючи їхні спроби модернізувати правоохоронну галузь.

Угорщина: конкуренція революції із еволюцією

Ця країна ще в радянську епоху вирізнялася «напівсоціалістичністю» й особливим гонором, який дуже не подобався Кремлю. Події 1956-го в Будапешті були апофеозом спроб погасити вияв незгоди угорців із надміру тоталітарним режимом. Дослідники зауважують: після придушення повстання СРСР вже не реагував настільки нервово на самостійну позицію «дунайської вольниці». Ще в 1970-х Угорщина взяла курс на інтенсифікацію виробництва, роздержавлення багатьох галузей, дала старт приватній економічній ініціативі, зокрема дрібним і середнім кооперативам. За десять-п’ятнадцять років країна вже була готова до «неконфліктного» виходу з «клубу» країн соцтабору – цьому сприяли демократичні реформи попередніх часів. Ще задовго до «горбачовщини» політичні еліти (комуністи та їхні опоненти) засіли за стіл переговорів – небачене доти явище в «червоній» зоні Європи. Тому модернізаційні реформи нової доби в Угорщині фактично стали продовженням уже початого. Це стосується і трансформації поліції.

Щоправда, колишній міліції, а тепер поліції після «оксамитової революції» 1989-го довелося несолодко. Кілька літ поспіль, доки тривав перехідний період, у державі зростала злочинність. Із цим викликом правоохоронці боролися «з останніх сил». Уже 1990-го тут утверджується своєрідна, відмінна від нашої, вертикаль управління поліцією. Її відділили від МВС, утворивши Управління Національної поліції, очолюване комісаром. 1993-го її службовцям (навіть цивільним) заборонили вступати в партії. Поліції тоді надали статус незалежної організації в структурі Мін’юсту. Але за чотири роки повноваження міністра внутрішніх справ знову розширили, він міг ініціювати в уряді рішення про відставку чи призначення національного комісара, а бюджет поліції став складовою кошторису МВС. Відтоді в її віданні перебувають завдання з охорони правопорядку й безпеки, запобігання злочинам та розслідування їх і вартування держкордону.

Реформа поліції тривала водночас зі зміною системи кримінального судочинства. Здебільшого все починалося з апробації експериментальних ідей. А засадою вишколу нової якості поліцейських стало неухильне покращення професіоналізму. Адже на початку 1990-х систему вразила функціональна й моральна кризи, що було не дивним через надто анахронічну й централізовану модель організації відомства. Поліція виявилася найменш готовою, серед наявних інституцій, до змін. Так само суспільство вкрай негативно сприймало служителя правопорядку – як захисника колишнього режиму. Ця професія була серед непрестижних.

Зрушення пішли у правильному напрямі з ухваленням 1994-го закону про поліцію. Правова база відповідала порядку денному тодішньої стадії розбудови Угорщини, якій відчутно сприяв західний світ. Приміром, швейцарська консультаційна фірма Team Consult проаналізувала діяльність угорської поліції, а політиків, вчених, експертів й авторитетних поліцейських залучили до процесу визначення, що потрібно реформі. Мета останньої, до речі, змінювалась упродовж усього періоду її проведення.

Складові початкового етапу поліцейської реформи (1990 – 2000 рр.):

деполітизація поліції;

пріоритетність професіоналізму над політичною доцільністю;

організаційна незалежність;

децентралізація, зменшення «силових» повноважень;

тривала боротьба поліцейських за кращі соціальні стандарти і оплату праці.

Складові наступного етапу поліцейської реформи (після 2001-го):

перегляд децентралізації й виправдання політиками мілітаризованої та централізованої поліцейської системи як кращого варіанту для боротьби зі зростанням криміналу. Річ у тім, що муніципалітети були не готові до створення й фінансування повноцінної місцевої поліції й узяття на себе частини відповідальності МВС за належний правопорядок на території. Хоча чинне законодавство не знімає такого обов’язку з регіональної влади, ініціатива «дала задній хід» і не стала реалією;

зміни в кадровій «піраміді». ЄС критикував Угорщину за те, що понад третина поліцейського персоналу були командирами й начальниками, а в Європі цей показник сягав не більш як 10-12%. 2003-го зупинено створення нових посад в апараті поліції й оголошено про збільшення штату нижчого рангу.

Взагалі в «таборі змін» тривалий час відбувається суперечка поміж прихильниками революційних змін і менш радикальними еволюціоністами. Перші – зазвичай науковці й теоретики децентралізації та демілітаризації. Другі переважно представляють чиновницький корпус, поліцейських керівників, які більше сподівань покладають на дисципліну й «самовдосконалення» системи.

Організаційно угорська поліція поділена на служби: основні – кримінальна, охорони громадського порядку, дорожня та адміністративна поліції, охорони фізосіб і власності; спеціальні – боротьби з тероризмом, безпеки аеропортів, вибухотехнічна, поліцейські війська, фельд’єгерського зв’язку; допоміжні – економічна, інформаційних технологій, кадрової роботи, офіційних послуг, юридична, медична, секретаріат.

Система відомчого навчання має два рівні: поліцейські профучилища (два роки студіювання) і коледж поліцейських офіцерів, а також Вища поліцейська школа (три роки навчання). На всіх рівнях багато уваги приділяють вивченню досвіду правоохоронної діяльності в мультикультурному суспільстві.

Контроль. Значну роль відіграють громадські організації, які для поліції є своєрідними сторожовими псами – на кшталт Угорського Гельсінкського комітету, що запровадив програму моніторингу дотримання прав людини. Самі угорці вважають: в поліції ще залишаються елементи корупції, особливо в дорожній службі та слідстві. Хоча зусилля відомства з подолання цього явища були немарними й те, що може «спливти» тепер, – квіточки проти попереднього масштабу зловживань.

Критикують за:

створення Угорського антитерористичного центру п’ять літ тому. Реформаторам закидають, що той став таємною поліцією прем’єра Віктора Орбана, бо одержав надзвичайні повноваження щодо збору даних. Між командуванням центру й прем’єром стоїть лише міністр внутрішніх справ. Але у відомстві заперечують ці закиди;

національну програму з прийому на поліцейську службу ромів задля кращої інтеграції спільноти в орбіту сучасного життя й ефективного запобігання всередині неї злочинності. Попри широку рекламу, така програма не зацікавила представників меншини.

Хвалять за:

створення однієї з найкращих дорожніх поліцій у Європі. Поліцейські їздять на авто середнього класу, взятих у лізинг, які підлягають заміні після трьох років активної експлуатації. Підмога в роботі поліції – розгалужена мережа відеокамер і автоматичних систем безпеки. В разі фіксації порушення покарання невідворотне.

Середня зарплата поліцейського – від 800 євро.

Румунія: «поліцейський-солдат» став «поліцейським-громадянином»

Ця країна на початку 1990-х не вирізнялася довершеністю демократії, оскільки режим Чаушеску зміг вибудувати потужну вертикаль силових відомств, основним завданням яких була не нацбезпека, а збереження керівного політичного клану. Румунія багато в чому уподібнювалася (як і годиться сателіту) СРСР – міліція служила державі, а не громаді, непогано забезпечені збройні сили, контролюючі органи й усевидюча «Секурітате» стали головними витратними пунктами бюджету країни.

Після революції в грудні 1989-го румуни мали побороти внутрішній хаос. Першим кроком до стабільності стало ухвалення нової демократичної Конституції. Окрім організованої злочинності, сектора безпеки й реформування держави загалом загрожувала надскладна проблема корупції. Саме вона стала причиною утворення в Румунії 1997-го Національного антикорупційного директорату в межах Міністерства адміністрації та внутрішніх справ. Це важливе рішення, одне з фундаментальних у процесі реформування правоохоронної системи.

Структура Мінадміністрації та ВС:

Генеральна інспекція румунської поліції;

Інспекція з надзвичайних ситуацій;

Румунська жандармерія;

Генеральна інспекція прикордонної поліції;

Служби розвідки та внутрішньої безпеки;

Національний антикорупційний директорат;

Національне митне управління;

Румунський національний архів.

Поліція – найважливіша інституція відомства в галузі охорони правопорядку, захисту прав і свобод громадян, власності, боротьби та превенції злочинності.

Румунська поліція складається з трьох компонентів:

цивільний – поліція;

військовий – румунська жандармерія;

місцева поліція – громадська гвардія, підпорядкована органам самоврядування.

Поліцейська реформа стартувала 1990-го з деполітизації й зустріла на шляху чимало викликів, бо її проводили в бідній країні. Внутрішній опір новаціям тривав майже п’ять років. Згодом вдалося впорядкувати статус поліції, визначити цінності, варті захисту, гуманізувати діяльність і корпоративні традиції. 2002-го ухвалено пакет нових «поліцейських» законів, що закріпили сервісну функцію органу, далі його демілітаризували. Тобто «поліцейський-солдат» став «поліцейським-громадянином». Дуже складно йшов процес забезпечення поліцейських гідними умовами праці й платні. Відомими стали протести у квітні 2008-го, коли тисячі правоохоронців вийшли на вулиці, але не на роботу, а на соціальний протест. Лише в Бухаресті їх зібралося 5 тисяч. Колег підтримали представники європейської поліцейської профспілки.

Якщо повернутися до позитивного досвіду, українським реформаторам варто звернути увагу на ефективне впровадження в дорожній поліції Румунії системи «антихабар». Це спеціальні детектори, якими обладнали патрульні авто на кшталт американської технології, що фіксує дії служителів закону на електронні носії. За три роки новації пропозицій «вирішити проблему» готівкою значно поменшало. Наразі в роботі румунської поліції успішно утверджується концепція охорони правопорядку за допомогою громадськості. Тоді цей орган сприйматимуть як службу, створену громадянами й для них самих.

Зарплата офіцера поліції – $1 500.

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»

друкувати

Коментарi

monu 13/07/2015 13:56
місцева поліція – громадська гвардія, Custom Case Design підпорядкована органам самоврядування.
monu 08/06/2015 15:24
Хоча зусилля відомства з подолання цього явища були немарними й те, London private tutors
sana 16/05/2015 9:12
Наразі в роботі румунської поліції успішно tiny house утверджується концепція охорони правопорядку за допомогою громадськості.
monu 29/04/2015 14:02
Лише в Бухаресті їх зібралося 5 тисяч. Колег підтримали представники європейської поліцейської профспілки. hubspot
monu 21/04/2015 12:58
В разі фіксації порушення покарання невідворотне. sunflower oil in middleeast