Практика реформ: від форми до змісту
Продовжуємо огляд спроб модернізувати правоохоронну галузь державами колишнього радянського блоку. Цього разу дослідимо реформаторські потуги наших сусідів з Молдови, а також двох закавказьких країн – Вірменії й Азербайджану, які й досі формально перебувають у стані війни між собою.
Молдова: рушії змін – допомога ЄС і внутрішнє бажання
З часів придністровського конфлікту Молдова значно скоротила свої «внутрішні органи». Від 1991-го, коли тут почали формувати поліцію, її чисельність урізали з 26 тис. до менш як 10 тис. працівників. А стартом оновлення тамтешніх сил порядку вважають створення 1992 року бригади спецназу «Фулджер» (нині – близько 900 бійців). До МВС країни входить національна поліція (9 тис. осіб, зокрема муніципальна – 5,7 тис.), внутрішні війська – 2,5 тис. (7 батальйонів) і 2,3 тис. карабінерів. Останні розгорнуті по периметру кордону з ПМР. Особливість структури молдовської поліції – її підпорядкування цивільним особам і покладання на «муніципалів» функції боротьби з економічними злочинами. Експерти зауважують: така архітектура відомства призвела до посилення зрощення правоохоронців з криміналітетом і різко знизила довіру населення до інституту поліції. Виник неабиякий кадровий голод: дійшло до того, що 50 % тих, хто звільнився за власним бажанням, були молодими фахівцями зі стажем до трьох років. Вони просто втратили інтерес до такої роботи, а низька зарплата не заохочувала до трудових подвигів. Лише за 2010-й у відставку пішли 8 % поліцейських.
Саме чотири роки тому наші сусіди оголосили початок реформування поліції – в межах восьмиетапної Національної програми «Молдова – ЄС». Тоді ж ухвалили відповідну концепцію. Приміром, на 2015-й запланована ліквідація патрульно-постової служби й передача її функцій карабінерам. У цей термін має завершитися процес деполітизації й демілітаризації поліції, усталення простої й ефективної системи надання послуг населенню, позбавлення «органів» виконання невластивих функцій. Водночас держава має подбати про покращення матеріального забезпечення служивих. Реалізацію плану координує й контролює Національний комітет з нагляду за реформою поліції, до складу якого входять прем’єр Молдови, експерти та посли США й країн ЄС (держав – донорів програми). У процесі реформування має бути використаний досвід перезавантаження структур безпеки на Балканах у пост’югославську добу.
Що вдалося здійснити:
• Прикордонну службу передали під контроль МВС.
• Війська карабінерів укомплектували контрактниками.
• Відомство значно просунулось у напрямку демілітаризації.
• Відбувається чітке розмежування поліції на національну та місцеву.
• До керма районних комісаріатів поліції замість офіцерів поступово стають менеджери управління (держслужбовці). Це має знизити градус політизації і вплив політичної кон’юнктури на процес призначень.
• Центральний апарат МВС позбавили виконавчої функції, звузивши повноваження до ролі координатора й генератора політики в галузі.
• У березні 2013-го набрав чинності новий закон про поліцію.
У Молдові здійснення слідства повністю переходить до компетенції прокурорів. Поліція перетворюється на орган, що збирає інформацію, фіксує факти й передає матеріали в наглядову інстанцію для ухвалення процесуального рішення. Щоправда, поліція може делегувати своїх представників для участі в окремих слідчих заходах.
Дуже важливо, що в Молдові взялися за створення системи (циклу) безперервної підготовки й кар’єрного росту поліцейських на різноманітних цільових курсах, зокрема за кордоном. Позитивним є і покращення забезпечення дільничних транспортом – останніми роками завдяки фінансовій підтримці Євросоюзу їм передали близько двохсот автівок.
Проте не на всіх «фронтах» вдалося досягти успіху. Відповідно до інформації глави генерального інспектората МВС Іона Бодруга, позаторік у поліції залишалися вільними 1,2 тис. вакансій. Найбільше їх – у депресивних регіонах і у прикордонні. На вулицях молдовських міст навіть з’явилися пересувні намети, де всі охочі могли подати заявку для участі в конкурсному відборі в поліцію. Але охочих небагато. Не допомогла навіть обіцянка підвищення зарплати.
Кволість реформи нещадно критикують політики й медіа. Зокрема, вказують на брак комунікації із суспільством. Саме для подолання кризи довіри 2015-го ЄС виділив Молдові 90 млн євро – на допомогу партнерству, підтримку лібералізації безвізового режиму, закупівлю різноманітного обладнання, що має підвищити оперативність реагування на звернення громадян.
Середня зарплата поліцейського в Молдові – 4 тис. леїв ($215).
Допоможе оцінити «середню температуру» стосунків вірменського суспільства й поліції, а заодно побачити, як змінилися тут правоохоронці, доповідь правозахисників Amnesty International. Вони досліджували ситуацію з правами людини в країні й наприкінці лютого опублікували висновки. Експерти зауважили: поліція не раз з надміром сили розганяла мирні демонстрації проти антинародної пенсійної реформи, високих комунальних тарифів, порушень прав жінок. Спостерігачі вказують і на катування у відділках, факти затримання опозиційних активістів. А на загальний суспільний клімат помітно вплинули зіткнення торік улітку вздовж вірмено-азербайджанського кордону на карабаському терені, під час яких загинуло 20 осіб.
У Вірменії Національна асамблея ухвалила закон про поліцію ще 2001-го, а за кілька років був ухвалений закон «Про дисциплінарний кодекс поліції». Загалом реорганізацію з міліції у професійну поліцію завершили 2003-го. Але в органах внутрішніх справ, попри всі потуги політиків і неурядових структур, так і не вдалося подолати корупцію.
Цікаво, що сектор безпеки у Вірменії розпочали реформувати ще в період ескалації нагірно-карабаського конфлікту. Простежуються певні паралелі із сучасною Україною. Спочатку в зоні зіткнень створювали різноманітні добровольчі підрозділи. Потім доволі вдалим кроком стало формування спецоргану – Комітету оборони при уряді, що звів під єдине управління нерегулярні сили – озброєні загони, утворивши полк внутрішніх військ, підрозділи міліції особливого призначення, забезпечивши їх необхідним ресурсом для ведення бойових дій. Коли гаряча фаза конфлікту згасла, країна розпочала повноцінну поліцейську реформу. Проте найактуальнішим викликом безпеці держави досі є корупція, що вразила економіку й владу.
2008-го у Вірменії провели реформу дорожньої поліції, суттєво підвищили штрафи за порушення ПДР. Спав рівень корумпованості правоохоронців на дорогах – через встановлення для них вищої за середню в державі зарплати. Тепер патрульні не лише не вимагають, а й не беруть запропонованих хабарів. Найдивніше, що найсильнішу політичну волю в боротьбі з корупцією виявляє Нагірний Карабах. З іншого боку, умови напівізоляції країни призвели до цементування тут автократії, розпорошення опозиції, що не сприяє повній деполітизації й «оцивільненню» поліції.
Проте Західний світ не припиняє допомагати Вірменії, сподіваючись на подальший поступ демократії. Приміром, наприкінці лютого новий посол США в Єревані Ричард Міллс заявив: американський уряд усіляко підтримуватиме реформу вірменської поліції. Нині відбувається другий етап її модернізації, що передбачає запровадження біометричних паспортів, нової форми для правоохоронців, створення муніципальної варти (поліція громади). До речі, стаціонарні пункти останньої вже почали роботу в столиці, серед її інспекторів чимало жінок. Поліція громади – своєрідна соціальна правоохоронна служба, в розбудові якої допомагає офіс ОБСЄ. Вона наділена елементами функцій дільничних, дізнання, ДПС та інспекторів
у справах дітей.
Зарплата майора поліції – 250 тис. драмів ($522), лейтенанта – 150 тис. драмів ($313), старшого сержанта – 115 тис. драмів ($240).
Азербайджан отримав власну поліцію 16 років тому. Країна має унікальну для пострадянського простору політичну модель – успадкування президентського крісла від батька до сина. Династія Алієвих, якщо взяти до уваги й добу СРСР, править тут майже три десятиліття. Чималі ресурси нафти, певна внутрішня, хоч і штучна, стабільність, консервація карабаського конфлікту дозволили розбудувати порівняно прогресивну економіку сировинно-залежного типу, а також здійснювати певні галузеві реформи. Зокрема й поліцейську, яка тут має особливість через відомі геополітичні моменти крихкого миру й автократичний тип державного устрою.
Більшість експертів, що аналізують реформаторські спроби в МВС, зауважують, що з погляду дотримання прав людини та світових стандартів поліцейської справи, особливих успіхів тут не досягли. Про це свідчить той факт, що на початку трансформації рівень довіри громадян до правоохоронців був значно вищим, аніж тепер, а корупція лише розквітла.
Ознакою початку змін можна вважати Концепцію національної безпеки Азербайджану, ухвалену 2007-го. Концепція виголосила прагнення до європейських цінностей і євроатлантичної архітектури безпеки. Проте реалізація цього прагнення ускладнилася належністю до ісламської цивілізації. Треба зважати й на постійне обговорення в суспільстві необхідності відновлення територіальної цілісності через той чи інший статус Нагірного Карабаху.
Свято. День працівників поліції Азербайджану відзначають 2 липня.
Факт. Цьогоріч дорожню поліцію пересадять на 400 нових BMW з терміналами для оплати штрафів на місці та комп’ютерами з різними базами даних. Також авто обладнають радарами й відеокамерами, сигнал з яких передається на монітор у салоні. Перші «баварські мотовагони» з мигалками вже їздять столицею країни.
Зарплата лейтенанта поліції Азербайджану – 600 манатів ($572).
Підготував Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»
