«Цивільна» зброя: дозволити рано, а заборонити пізно
Один з найприбутковіших різновидів бізнесу – торгівля зброєю, в якому доволі помітний сегмент охоплює тіньовий ринок. Відповідно до останніх досліджень ООН, річний обсяг торгівлі озброєннями у світі становить понад 300 млрд доларів, тобто близько 6 % глобального бізнес-обороту.
Найпоширеніший засіб убивства – водночас хороший товар
Проблемою незаконного розповсюдження зброї активно опікується Організація Об’єднаних Націй. Світова спільнота ухвалила чимало різноманітних документів, присвячених її розв’язанню. Це колосальний теоретичний і практичний правовий досвід, який має неодмінно використати й Україна на шляху до гармонізації національного законодавства.
Наріжний камінь згаданої міжнародної проблеми – погано контрольоване й надмірне розповсюдження стрілецької зброї, що має найбільший попит у локальних війнах та конфліктах через відносно низьку ціну, зручність перевезення, простоту експлуатації. Легкий доступ до таких засобів убивства заохочує насильство як спосіб врегулювання спорів, поглиблює й посилює їх.
2001 року конференція ООН з проблеми незаконної торгівлі стрілецькою зброєю ухвалила програму дій із запобігання такому бізнесу й викорінення його. Тоді ж запропоновано й сучасне поняття «вогнепальна зброя» (Протокол проти незаконного виготовлення й обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї).
Україна також активно залучена у вирішення проблеми правового впорядкування глобального обігу зброї. Наша держава – учасниця двох профільних міжнародних документів і невтомно наголошує, що ефективна протидія неконтрольованому розповсюдженню озброєнь можлива за умови спільних зусиль світової спільноти. Зокрема, це запровадження дієвих нормативних актів у галузі експортного контролю. А резолюції Радбезу ООН, що запроваджують режими санкцій, є керівними настановами у процесі ухвалення відповідного законодавства. Приміром, розглядаючи рішення щодо постачання озброєнь, наша держава враховує положення мораторію Економічного співтовариства країн Західної Африки на імпорт, експорт і виробництво стрілецької зброї, а також політичні принци Кодексу поведінки ЄС щодо експорту звичайних озброєнь.
Крім того, відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, Митного кодексу України, п. 2-6 ст. 15 Всесвітньої поштової конвенції, ст. 141 закону «Про поштовий зв’язок» і згідно з п. 37 Правил надання послуг поштового зв’язку заборонено переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях вогнепальної зброї всіх видів і боєприпасів до неї. Таке ж «табу» діє щодо холодної зброї й предметів, спеціально призначених для нападу й оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухових, легкозаймистих та інших небезпечних речовин.
Нова послуга – «автомати поштою»
Та, попри встановлені заборони й кримінальну відповідальність за носіння, придбання, зберігання, передачу, збут вогнепальної зброї, боєприпасів без належного дозволу, передбачену ст. 263 ККУ (позбавлення волі на строк від двох до п’яти років), злочинів цієї категорії не меншає, а у зв’язку з подіями на сході України – ще й побільшало.
Торішнього грудня в Кіровограді оперативники Управління карного розшуку обласної міліції задокументували незаконні оборудки зі зброєю кількох осіб, які продавали «стволи» й набої через відділення «Нової пошти». Слідчі УМВС одразу внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про це кримінальне правопорушення.
Задля фіксації і припинення протиправної діяльності зловмисників, під час досудового розслідування проведено 10 негласних слідчих розшукових дій, зокрема: зняття інформації з телекомунікаційних мереж; аудіо-, відеостеження за особами; спостереження за фігурантами тощо.
Надалі за місцем проживання людей, які нелегально придбали й збули зброю й боєприпаси, водночас у різних містах України (Дніпродзержинську, Києві, Кіровограді) провели 30 обшуків приміщень. Тоді вилучили автомати АКС-74У, АКМ, замаскований під авторучку вогнепальний пристрій, кілька пістолетів STALKER, ZORAKI, ПМ, ПМР, наган, понад 1,5 тис. патронів різного калібру. Увесь цей «скарб», визнаний придатним для стрільби, скерували в обласний НДЕКЦ на судово-балістичну експертизу.
Двом особам слідчий повідомив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 ККУ. Досудове розслідування встановило, що громадянин П. 2013-го оплатив доставку від невстановлених осіб у відділеннях ТОВ «Нова Пошта» в Дніпродзержинську вогнепальної зброї й боєприпасів та приніс їх додому. Крім того, торік у грудні цей самий чоловік замовив у невстановлених слідством киян, а потім отримав у згаданих закладах поштового сервісу «посилки» зі зброєю й набоями.
Дніпродзержинець вирішив заробляти на нелегальних оборудках зі зброєю. Він зареєструвався в інтернетфорумі «G….com.ua» під ніком «Б.», де вишукував партнерів, які здійснюють міжнародні перевезення, зокрема до Російської Федерації. Ці люди мали погодитися на ризикове переправлення озброєнь і боєприпасів для невстановленого слідством замовника, з яким П. познайомився у Всесвітній павутині.
У грудні такий помічник знайшовся. На вказаному форумі він був зареєстрований як «V.» і відрекомендовувався як далекобійник під вигаданим ім’ям С. Задля конспірації П. повідомив: вантаж буде малогабаритним і забороненим до обігу. За його перевезення у РФ гонорар становитиме 150 доларів. Проте водієві вистачило розуму й совісті сповістити про пропозицію правоохоронців.
Маючи впевненість у надійності партнера, П. упакував небезпечну посилку, приніс її у відділення «Нової Пошти» й відправив на ім’я далекобійника в Кіровоград, не забувши укласти долари як подяку за послуги. Цю партію зброї вилучили під час здійснення тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до ухвали слідчого судді Ленінського райсуду Кіровограда в міському відділенні «Нової Пошти».
Надалі фігурант в Інтернеті познайомився з киянином Б., який зареєструвався на «G….com.ua» під ніком «S.». Затим ці чоловіки обмінялися номерами мобілок і надалі спілкувалися телефоном. Якось вони домовилися про обмін домашніми арсеналами. Киянин запропонував новому знайомому «чейндж» колекцій. В його зібранні були перероблені «вогнестріли». Також той давав доплату – 5 тис. гривень – за автомат Калашникова.
І знову зброярі-нелегали скористалися послугами сучасного поштового сервісу, оформивши дві поставки як звичайні посилки.
Натепер досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні завершено, складений обвинувальний акт направлено до суду. Особам, що вчинили вищезазначене кримінальне правопорушення, з огляду навіть на їхнє щире каяття на етапі розслідування, загрожує суворе покарання.
До всеосяжної легалізації «стволів» Україна не готова
В українському парламенті розроблено низку проектів законів стосовно обігу зброї, що чекають свого розгляду. Попередні спроби узаконити зброю невійськового призначення так і не увінчалися успіхом. Прихильники узаконення вільнішого доступу до вогнепальних засобів оборони нагадують: у країнах, де таке дозволено, знижується рівень криміналізації. Наприклад, у США із 50 американських штатів у 31 можна приховано носити зброю. У штатах, де громадяни не мають такого права, реєструють удвічі більше злочинів. Уряд Молдови дозволив населенню купувати стрілецьке озброєння, що сприяло зниженню рівня злочинності вдвічі. А легально придбані «стволи» майже не використовували з кримінальною метою.
Дехто з експертів вважає, що саме невирішеність проблеми обрання прийнятного для нашої країни способу лібералізації обігу вогнепальних засобів захисту серед цивільного населення й доволі зашкарубле, навіть архаїчне ставлення національного законодавства до збирачів і поціновувачів зброї призводить до сценаріїв, які були описані вище. Звісно, Україні потрібен сучасний ринок невійськової зброї, цивілізовані майданчики для обміну колекціями й прозорі процедури реєстрації останніх, щоб не заганяти їхніх власників у цілковите підпілля. Зрозуміло, це не стосується суто кримінальних оборудок на кшталт тих, що стали предметом досудового слідства в Кіровограді.
Проте очевидно: до всеосяжної легалізації вогнепальної зброї Україна не готова. Тим паче, у нас немає відповідних історичних традицій. Таких, які є в англосаксонських державах, де вільні люди могли носити засоби смертовбивства ще з середньовіччя. Водночас, попри звичаєве підґрунтя такої практики, до нас періодично долітають повідомлення про криваві розстріли в США чи деінде в країнах західної моделі демократії. У нас же лібералізація отримання дозволів на вогнепальну зброю може призвести до перетворення вулиць на місця бойових дій.
Як людина, що має досвід роботи в правоохоронній системі МВС, я обстоюю думку, що позитивне вирішення питання про вільне володіння зброєю громадян, особливо з огляду на війну на Сході, слід відкласти щонайменше на десять років. Українське суспільство не зовсім готове до свідомого, неконфліктного користування зброєю.
Карина КНЯЗЄВА,
слідчий спеціальної міліції
СУ УМВС у Кіровоградській обл.
