Етап перевірки заяв потребує «оформлення»
Кримінальний процес передбачає порядок досудового розслідування відповідно до КПК України. Проте нині є окремі прогалини в згаданім алгоритмі дій. Приміром, щодо унормування збору первинної інформації до початку провадження. Адже подання заяви чи повідомлення або самостійне виявлення слідчим, прокурором із будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, на жаль, не є самостійними стадіями такого провадження. Цей етап об’єднано з іншими стадіями вказаного процесу. Водночас до його початку здійснюється низка організаційно-тактичних, оперативно-розшукових заходів реагування на заяви й повідомлення про правопорушення.
Законодавець суттєво обмежив повноваження оперативників
Згідно з чинним законодавством, пошук первинної інформації про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення здійснюється впродовж доби обмеженим колом осіб. Зазвичай – членами слідчо-оперативної групи, уповноваженими й службовими особами. Тому на цій стадії перевірки початкової інформації допускається найбільше порушень законності, необґрунтованого кримінального переслідування або списання матеріалів відповідно до висновків як щодо кримінальних правопорушень, так і фактів кримінальних проступків. Тож нова редакція КПК потребує внесення змін для чіткої регламентації кримінально-процесуальних заходів під час розгляду заяв і повідомлень про злочини.
Зокрема, з ухваленням цього кодексу в громадян теоретично з’явилося більше можливостей реалізувати конституційне право на захист. Вони мають право звернутись безпосередньо або опосередковано в правоохоронні органи із заявою в будь-якій формі, а слідчий, прокурор, уповноважений службовець зобов’язані зареєструвати її у вхідній кореспонденції або журналі єдиного обліку (ЄО). У ст. 214 КПК України зазначено: слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше як упродовж 24 годин після такого інформування, повинні внести відповідні відомості до ЄРДР і розпочати розслідування. Отже, необхідно отримати, зафіксувати, розглянути й встановити факт кримінального правопорушення, а в невідкладних випадках – оглянути місце події ще до означеного внесення відомостей задля формування найповнішої картини перебігу певного порушення закону.
Одержати первинну інформацію про таку подію (час, місце, спосіб, інші обставини) можливо в межах комплексу оперативно-розшукових заходів, здійснюваних лише при вчиненні тяжких, особливо тяжких злочинів і винятково за умови заведення ОРС, без якої їх проводити заборонено. Законодавець суттєво обмежив повноваження оперативних підрозділів на стадії перевірки заяви й повідомлення, посилаючись на ч. 2 ст. 91 КПК, де зазначено: доказування полягає у збиранні, перевірці й оцінці доказів. А у ст. 93 йдеться про порядок збирання доказів, ст. 94 передбачає оцінку доказів. Аналіз робіт вчених у галузі кримінального процесуального законодавства свідчить: науковці намагаються не помічати наявних практичних проблем перевірки заяв і повідомлень про злочини до початку провадження. Приміром, В. В. Назаров у коментарі до КПК дає визначення: досудове розслідування – це стадія кримінального процесу, що починається з моменту внесення відомостей про правопорушення в ЄРДР і закінчується закриттям провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотаннями про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, звільнення особи від кримінальної відповідальності. І жодного слова не сказано про проблеми в чинному законодавстві. В іншому коментарі до цього кодексу В. В. Коваленко, Л. Д. Удалова, Д. П. Письменний наголошують: досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, але не пояснюють як збирати, перевіряти первинну інформацію.
Складність питання в тім, що загальна кількість відповідних звернень від громадян і юридичних осіб щороку збільшується, а механізм їх перевірки досі недостатньо врегульовано засобами кримінального процесуального законодавства. Закон про звернення громадян не виписує порядок подачі й вирішення заяв і повідомлень про злочини. Ця помилка позначається на діяльності правоохоронців. Альтернативні шляхи вирішення проблеми, звісно, пропонували інші науковці, зокрема автор. Але творці нового КПК навмисне не враховували сучасні прогресивні способи розгляду заяв і повідомлень про злочини з ідеологічних причин. Приміром, один із науковців скромно називає цю стадію перевірки етапом і зазначає: його відсутність є передумовою порушень законності й обґрунтованості подальшого розслідування й судового розгляду.
Низка науковців, експертів стверджує: якщо в заяві, повідомленні, всупереч вимогам ч. 5 ст. 214 КПК, не наведено достатньої інформації про вчинене правопорушення, то для його встановлення, відповідно до п. 2.2. положення про порядок ведення ЄРДР, упродовж семи днів проводять дії, спрямовані на виявлення ознак заявленого «криміналу». На практиці це означає, що слідчий, виїжджаючи на МП, складає протокол огляду місця події й чекає, доки оперативники встановлять особу, яка вчинила правопорушення! У такому разі сищики реєструють заяви й повідомлення в журналах ЄО, керуючись загальними термінами вирішення. А коли вони не знаходять підтверджень вчинення злочинних дій чи не встановили особу, яка їх вчинила, або не бажають їх розкривати, то виносять висновок за результатами перевірки й списують матеріали, зареєстровані в ЄО. На практиці окреслені матеріали не вносять у ЄРДР, якщо в термін до семи діб встановлюють підозрюваного. Оперативники готують висновок, закривають номер у журналі ЄО, а потім пишуть рапорт про виявлення нового правопорушення. З новими термінами… І передають матеріали в слідство. Слід зазначити: усе це відбувається за межами кримінального процесу й без участі слідчого.
Окрім того, автори кодексу стверджують, що працівники ОВС, перевіряючи заяви й повідомлення про кримінальні правопорушення, мають право відбирати пояснення, які не є джерелом доказів, посилаючись на ч. 8 ст. 95 КПК. Тобто тут підтримано стару норму права й ідеалізовано новий кодекс замість усунення його недоліків.
Немає стадії – є недоліки
Ліквідація стадії порушення кримінальної справи є логічною й має бути замінена на кримінальне переслідування конкретної або невідомої особи. Необхідність самостійної стадії, що регламентує порядок отримання, перевірки, аналізу одержаної інформації, правові засади здійснення певних заходів, форми фіксації відомостей і допустимість їх використання як доказів у провадженні – суттєвий недолік КПК. Брак чіткої регламентації алгоритму вирішення заяв і повідомлень про злочини призводить до того, що правоохоронці змушені фальсифікувати, компенсуючи прогалини цього кодексу нормативними актами (положеннями, наказами, інструкціями, дорученнями тощо).
У Законі України «Про міліцію» зазначено: ОВС, окрім загальних, мають певні права щодо перевірки заяв і повідомлень про злочини. А саме: виявляти, запобігати, припиняти й розкривати останні, застосовувати з цією метою оперативно-розшукові й профілактичні заходи, приймати та реєструвати сповіщення про злочини й правопорушення, здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання в межах, визначених кримінальним процесуальним законодавством. Відповідно до положення про МВС України, на міліцію покладено одне з головних завдань боротьби з криміналом – розкриття й розслідування злочинів. Ці завдання конкретизовано у відомчому наказі № 940 «Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та надзвичайні події», відповідно до якого міліція має право виявляти, запобігати й припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою належні заходи, розшукувати осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, суду або пропали безвісти тощо. Під час затримання особи міліціонер повідомляє зрозумілою для неї мовою підстави такої дії й у вчиненні якого злочину її підозрюють, роз’яснюючи право мати захисника, отримувати меддопомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього й інші процесуальні права, передбачені КПК.
Порядок перевірки первинної інформації до початку досудового розслідування призводить до порушень законності, необ’єктивності, створює хаос у діяльності оперативних підрозділів і слідства, створює базу для зловживання. Відсутність процесуальної стадії порушення кримінальної справи створює ілюзію спрощеного порядку вирішення заяв і повідомлень про правопорушення чи кримінальні проступки. А саме: у ст. 110 КПК зазначено, що процесуальні рішення органів досудового розслідування ухвалюють у формі постанови, яку виносять у випадках, передбачених цим кодексом, а також якщо слідчий визнає це необхідним. Тобто слідчий має право виносити або не виносити постанову. Але то омана. На наш погляд, він повинен не лише мати право, а й зобов’язаний свої дії аргументувати винесенням постанови в усіх випадках.
Вочевидь, відсутність окресленої процесуальної стадії призводить до низки недоліків. Конкретніше: неможливо об’єктивно правильно вирішити заяви й повідомлення про злочини; термін, встановлений законодавцем (24 години), нереально витримати ні теоретично, ні практично; не враховано випадки, коли неможливо виявити об’єктивні обставини вчинення криміналу. Ці й інші аспекти призводять до порушень строків вирішення заяв і повідомлень, необґрунтованого внесення в ЄРДР фактів, які, з одного боку, не містять ознак кримінального правопорушення, а з іншого – ведуть до необґрунтовано винесення висновків щодо списання без внесення до реєстру.
Новий КПК паралізував роботу оперативних підрозділів, знівелював ініціативу у викритті злочинів, прибрав таке поняття, як розкриття злочинів, змусивши сищиків чекати доручень слідчого, який, зазвичай, сам друкує і складає клопотання й інші документи до прокурора, судді тощо. Крім того, той кодекс позбавив самостійності слідчого й зробив його залежним від прокуратури. Прокурорам тим часом нав’язали не притаманні їм функції. Тому варто запропонувати внести зміни й доповнення до чинного КПК. Зокрема: встановити стадію перевірки заяв і повідомлень про злочини тривалістю 80 діб; ухвалити закон про кримінальні проступки, до яких зарахувати всі склади злочинів невеликої й середньої тяжкості. Така стадія має починатися з моменту звернення громадянина в будь-якій формі до правоохоронних органів про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.
Іван СЕРВЕЦЬКИЙ,
доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри спеціальної техніки та оперативно-розшукового документування НАВС
