Життєвий шлях залишив би без змін

Чорнобильська катастрофа забрала життя і здоров’я багатьох. Вона змінила долю кожного, хто, не шкодуючи себе, намагався хоча б трохи мінімізувати наслідки жахливої аварії. Один із них – Юрій Малимон із Луганщини. У вересні 1986 року 24-річний старший сержант міліції добровольцем вирушив у зону відчуження.

Юрій Дмитрович родом із села Колядівки Новоайдарського району. Після закінчення восьми класів вступив до Лисичанського педучилища. За фахом пропрацював недовго – у 19 років був призваний до лав Радянської Армії. Під час служби на кордоні СРСР у Середній Азії луганець відзначився сумлінністю й пильністю: йому вдалося затримати злочинця, що намагався перетнути кордон. Отож цілком закономірно, що активного й рішучого юнака призначили комсоргом первинної комсомольської організації прикордонної застави.

Після армії життєва стежка привела Юрія до правоохоронних органів. У званні старшого сержанта в червні 1985-го він розпочав службу в роті патрульно-постової служби Сєвєродонецького міськвідділу. Наступного року молодий правоохоронець виявив готовність протистояти «мирному атому» після вибуху на ЧАЕС. Його направили забезпечувати громадський порядок у Прип’яті. Юрій пам’ятає, як уперше побачив місто: у вересні на балконах безлюдних багатоповерхівок так і висіла білизна, випрана ще навесні, а в осиротілих оселях немов застигло в очікуванні повернення господарів майно евакуйованого населення. Власне всі ті пожитки – побутова техніка, посуд, коштовності тощо – стали ласим шматочком для шукачів легкої наживи. Засліплені жагою збагачення «комерсанти» аніскілечки не переймалися, що цей «крам» – джерело смертоносного випромінювання. Протистояли мародерству правоохоронці, які, наражаючи на небезпеку власне здоров’я та життя, цілодобово патрулювали покинуте місто. Через високий рівень радіації міліціонери несли службу погодинно: годину – на вулиці, годину – в укритті. Під час одного з таких патрулювань наряд під керівництвом Малимона затримав групу зловмисників. Молодики збиралися вивезти із зони заражене радіацією майно, щоб потому збути його в інших областях. Завадивши їхнім злочинним намірам, міліціонери врятували потенційних покупців від невидимого вбивці – радіації.

…Далеко в минулому лишилася служба в Чорнобилі. За плечима 25-річний стаж в ОВС: проторована дорога від міліціонера роти патрульно-постової служби до заступника начальника відділу – начальника штабу Сєвєродонецького МВ УМВС Луганщини, безліч розкритих злочинів, чимало заохочень і медалей. Та, озираючись на доволі нелегкий життєвий шлях, Юрій Дмитрович впевнено каже: «Якби міг прожити життя заново, я б нічого не міняв. Знову служив би в армії, поїхав добровольцем у Чорнобиль і обрав роботу в міліції».

Уже кілька років Юрій Малимон на заслуженому відпочинку. Однак і надалі не сидить склавши руки: нині обіймає відповідальну посаду заступника керівника – начальника відділу банківської безпеки «Ощадбанку» в Сєвєродонецьку. Його діти – Юрій та Юлія – пишаються татом. А син вирішив продовжити батьківську справу: закінчивши Луганський університет внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка, він працює в міліції.

Тетяна ПОГУКАЙ, Луганська обл.

друкувати